ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



Народний календар

7 Липня (Свято Купала)

Свято Купала має давнє дохристиянське походження, в давнину воно випадало на 24 червня. (24 червня за старим стилем – 7 липня за новим). Після прийняття християнства воно з’єдналося з церковним святом – днем народження Івана Хрестителя,  давши святу подвійну назву – День Івана-Купала.

Вірування, обрядові дії і ритуали Купала пов’язані з культами Сонця (вогню), води, урожаю, рослинності (лікарських трав, квітів, чародійного зілля) і кохання. Водою та вогнем очищалися, забезпечували силу і здоров’я  напередодні  найважливішої справи в житті селянина – збором урожаю, адже після Купала починаються жнива.   На Купала сонце перебуває в зеніті, це дні літнього сонцестояння,  коли рослинність досягає свого апогею, а багато лікарських трав набирають найкращих властивостей. Культ квітів і цілющих трав тут теж займає провідне місце. 

Купала – свято молодих і молодості, це не лише буйство природи, а й почуттів кохання. Сонце повертає на зиму, а літо на осінь. Молодь замислюється над своєю долею, над вибором пари, адже після збору врожаю почнеться традиційна пора весіль.

Багато вірувань і легенд пов’язано з купальською ніччю. Іноді це ніч що передує святу, але частіше саме свято Купала продовжується до ночі, на яку поширюються ті ж самі вірування. Відьми в купальську ніч злітаються на свій шабаш, а перед цим можуть навідатись і до якої господині, відібрати в корови молоко, наробити шкоди. Всюди бродять вовкулаки, упирі, лісовики, водяники. Потерчата з маленькими ліхтариками заманюють людей в болота та непрохідні хащі – це  старі трухляві дерева і пеньки лякають   холодним сяйвом світлячків. Вірять, що в Купальську ніч дерева, кущі, квіти та трави можуть переходити з місця на місце і розмовляти між собою.

Щоб вберегтися від злих сил господарі обтикують стріхи житла, хлівів, господарських будівель лопухами, вірячи в їх чудодійну силу. У зв’язку з цим  свято Івана Купала ще називають Іваном Лопухатим.  Для очищення і відвернення лихих сил розпалюють купальські вогнища, котять з горбів обмотані соломою підпалені колеса.

 У купальську ніч розцвітає вогненна квітка папороті – Квітка Щастя. Хто її відшукає і зірве тому відкриються всі скарби, зможе без ключів відчинити всі замки, матиме найвищий урожай, причарує найкращу дівчину, буде розуміти мову звірів і птахів …

На Купала дівчата встають дуже рано і йдуть по воду – набрати непочатої води. Непочатою вважається вода, яку вперше цього дня набрали з даної криниці чи джерела, тобто ще ніхто після сходу сонця  води не діставав, для більшої гарантії її набирали на світанку ще до сходу сонця.  Прийшовши до криниці, дівчина дивилася у воду на свою вроду. Якщо вода ніким не потривожена і дівчина виглядає гарною, то і для всіх хлопців буде вродливою і бажаною,  якщо ж через коливання водяної поверхні обличчя буде виглядати кривим і непривабливим – весь рік дівчина буде такою здаватися  хлопцям. Витягнувши води з криниці, дівчина тут же її пила і мерщій несла додому, щоб не зустріти по дорозі першою іншої дівчини чи молодиці.

На Купала в непочатій воді дівчата мили голови. В купіль (митель) додавали цілющі трави –  любисток, м’яту, чорнобривці, тирлич-зілля. Любисток, щоб з милим любитися, чорнобривці, щоб була вродливою і чорнобривою, а до тирлич зілля, яке виривала з коренем, дівчина примовляла: «Тирлич, тирлич! Ти до мене хлопців поклич!»

Цілющою вважається і купальська роса, нею вмиваються, по ній качаються, її збирають з листя (найчастіше капусти) в пляшечку і зберігають для лікувальних і очисних цілей.

В народі вірять, що лікарські рослини і чародійні трави найбільшої сили досягають на Купала –  в саму купальську ніч або ж вранці до 10-11 години. Тому цілителі, знахарі, чарівниці, ворожбити, відьми, а також всі, хто бажає запастися на зиму цілющим зіллям, вирушають на світанку (а відьми ще звечора) до лісу або лугу. Трави, а особливо чарівне зілля, збирають поодинці, в таємниці від інших.  Висушене зілля господині освячують в церкві, здебільшого на Маковія.

Вмившись росою, скупавши косу в настояній на чарівних травах непочатій воді, дівчата згодом йдуть гуртом збирати квіти для купальських вінків. Для купальських вінків за словами С.Килимника збирають  барвінок, ромен-зілля, боркун-зілля, материнку, чебрець, нечуй-вітер, братки, волошки, мак,  сокирки, колоски хлібних зел, любисток, м’яту, чорнобривці, ласкавці, кудрявці. (Український рік … Кн. 2. – С. 446)  

Обравши гарне місце неподалік від води, дівчата сідають колом і починають плести віночки. Квіти і зілля, які залишилися після плетіння вінків, пускають на воду.  Кількість вінків у різних місцевостях буває різною. Вінок одягають на голову, окремі вінки (два) плетуть для гадання на воді (щоб пускати на воду), вінками іноді прикрашають купальську вербу. Проте один і той же вінок може використовуватись в різних обрядових діях – наприклад прикрашати вербу, і бути пущеним на воду. 

В селі  Стіна Томашпільського району дівчата віночків на воду не пускають, їх розвішують на вербі, а наприкінці свята хлопець (його обирають дівчата) роздає віночки дівчатам, або їх парубкам (якщо такі є), а ті в свою чергу одягають на голови коханих дівчат. Свій віночок тут кожна дівчина приносить із свята додому і зберігає протягом року на гвіздочку під образами, як оберіг. Основу віночка тут  складає листя барвінку, яке добре зберігається в засушеному вигляді, не скручується і майже не втрачає свого кольору. Красиво виглядає засушеною і довго зберігає приємний запах маруна, іноді у вінок вплітають і червоні троянди, хоч перевагу все ж надають польовим квітам. Стінянські дівчата у купальський вінок обов’язково вплітають вишні, які зрослися хвостиками по дві-три. Соковиті червоні ягоди дуже гарно виглядають на фоні темно-зеленого барвінку. Правда, в сухому вінку вони більш нагадують чорні горошинки на хвостиках.

Хлопці повинні забезпечити громаду паливом для купальського вогнища.  Певний час дівчата і хлопці знаходяться осторонь один від одного. Дівчата плетуть вінки і співають, хлопці чаклують біля вогнища, але поволі вони починають перегукуватись жартами, діставати один одного піснями. Дівчата  зачіпали хлопців дотепними піснями, щоб ті зрубали їм вербу.

«Наші хлопці та й роздявляки,

Не зрубали нам ні гіляки,

Якби вони про нас дбали,

вони б нам купало зрубали...»

Хлопці приносять вербу, закопують її в землю. Дівчата прикрашають вербу вінками, квітами, черешнями, іноді кропивою, будяками (щоб хлопці руки покололи).

Скінчивши роботу дівчата ведуть навколо верби повільний танок під супровід пісні, рухаючись  колом  за ходом  сонця, або двома колами, в протилежні сторони.  Купальські пісні  дуже мелодійні і гарні, у них дівчата висловлюють свої симпатії, а іноді називають закохані пари, парують парубка і дівчину. Звичай парувати молодь при допомозі купальських пісень дуже поширений на Поділлі. В різних селах, ще й досі збереглися ліричні купальські пісні в яких в кожному куплеті є місце, щоб вставити імена закоханих парубка і дівчини і на всю громаду оголосити їх парою. Протягом всього свята парубка і дівчину парують по декілька  разів, так що вже ні в кого не залишається сумніву хто чий парубок, чи котра чия дівчина.  Як правило, парували всіх дорослих  юнаків і дівчат, навіть тих, що ще не зустрічалися, а лише приглядалися один до одного,  так що пара знаходилась кожному.

А люди старшого віку батьки, бабусі йшли дивитися на молодих і    слухати, з яким парубком їх дочці або онучці будуть співати - з тим, що вони хочуть, чи навпаки. Це також стосувалося і батьків парубків, особливо їх  матерів. Ті ще прискіпливіше ставилися до вибору невісток.

Наведемо тексти деяких купальських пісень записаних на Вінниччині.

Ой за гори, гори дерево возили,

Калина малина, ягода червона. (повторюється після кожного рядка)

Дерево возили, церкву становили,

Церкву становили із трьома верхами...

Із трьома верхами, трьома місяцями...

З трьома місяцями з трьома зірочками...

Перший місяць ясний,  то Андрій наш красний...

Другий місяць ясний, а то Петро красний...

Третій місяць ясний, а то Павло красний...

Перша зірка ясна, то Гануся красна...

Друга зірка ясна – то Катруся красна....

Третя зірка ясна – то Марія красна ....

Тепер їх узяти, та й попарувати...

Тую Ганю взяти за Петра віддати...

Тую Катю взяти Андрію віддати...

Ту Марію взяти тай Павлові дати ....

На тім Василеві вишита сорочка,

А хто ж її вишив, Іванова дочка.

На тому Петрові вишита сорочка,

А хто ж її вишивав, Зосимова дочка...

А на тій Ганусі рожевий віночок,

А хто ж її купив, то Петрів синочок.

А на тій Катрусі рожевий віночок.

А хто її купив, Іванів синочок...

Цю пісню ми записали в селі Стіна під час етнографічної експедиції, її виконують дівчата і право називати пари залишається за ними.   В селі Рогізка Чечельницького району право за вибором пари належить хлопцям. Вони по черзі, починаючи з найстаршого парубка і закінчуючи наймолодшим  називають імена дівчат, на яких просять їм заспівати. Таким чином через  пісню кожен  висловлює свої симпатії, називає ім’я дівчини, яка йому не байдужа. Співають пісню всі гуртом і хлопці і дівчата. Кожна дівчина з тривогою і надією чекає цієї миті, щоб дізнатися про почуття коханого до неї, кому ж  присвятить він пісню їй чи може якійсь іншій. 

У селі Росоша Липовецького району дівчата при допомозі купальської пісні  самі пропонують кожному парубкові пару, а потім запитують, чи сподобалась йому пісня. Якщо дівчата вгадали ім’я коханої і пісня парубкові сподобалась, він підходить до дівчини, цілує її і виводить з кола, якщо ж ні то каже, що їх пісня йому не подобається, на що дівчата дуже ображалися і тут же співали іншої, пісню дражнилку, в якій хлопці постають у непривабливому вигляді. 

Хлопці час від часу намагаються  зламати вербу, а дівчата  не дають, але рано чи пізно хлопці налітають на  вербу починають її гнути додолу, ламати, намагаючись дотягнутися до вершка і зірвати його.  Кому дістанеться вершок з квіткою – той буде найпершим парубком, всі справи у нього будуть ладитись найкраще і всі дівчата будуть його любити. Дівчата зривали з верби  віночки, щоб на них погадати. На віночок, знятий з голови,   дівчина загадувала на себе, а на віночок, знятий з верби на - парубка, іноді на двох, якщо поталанить два віночки впіймати, або ж ні на жодного, якщо не проявить спритність.

Молодиці ламали гілки купальської верби, щоб покласти  на грядку з огірками. Чоловіки поливали весь гурт водою, щоб трохи їх остудити. Зламану  вербу кидали в ставок після чого дівчата йшли ворожити на вінках.   Перед тим, як пустити вінки на воду дівчата тричі обходять з ними навколо вогнища, або ж прикріпляють до віночків запалені свічки і пускають на воду.    Якщо вінок попливе  і свічка не погасне  - дівчина заміж піде і чоловік у неї буде з того краю, куди поплив віночок, якщо вінок крутитиметься на місці, доведеться ще дівувати, попливе вінок тихо і рівно -– життя у дівчини буде спокійним, закружляє й понесеться стрімко у вир – після заміжжя її чекають бурхливі події. Як було сказано вище, іноді пускають по два вінки, загадуючи на себе і на свого милого. Зійдуться вінки на воді – бути їм у парі, розійдуться – то і їх долі розійдуться. Притуляться вінки ласкавцями – проживуть в злагоді і любові, боркун-зіллям – будуть часто лаятись після шлюбу. 

Хлопці здалека (з протилежного берега, або з човна) слідкують за тим, як дівчата пускають вінки.  Якщо хлопцеві подобається  дівчина він намагається впіймати її вінок. Дістаючи вінок, іноді доводиться скупатися і самому.   Після гадання всі знову повертаються до вогню, співають жартівливих пісень.

 “ …По садочку ходжу,

       Виноград саджу,

       Посадивши та й поливаю

       А поливши та й нащипаю.

       Нащипавши віночка зів’ю,

       Віночок зів’ю на воду пущу:

       Хто вінок пійме, той мене візьме” .

Дівчата щипають хлопців і розбігаються, хлопці їх наздоганяють, приводять до вогнища.  Коли вогнище догоряє, хлопці починають через нього стрибати. Чим вище підскочить хлопець тим кращий у нього буде урожай, більш вдало будуть вестися справи, буде здоровим. Упаде під час стрибка або розгорне вогонь – спіткне парубка невдача. Після того, як всі хлопці перестрибають, починають стрибати попарно.  Парубок бере свою дівчину за руку, підводить до вогню, знімає з голови дівчини вінок і кладе собі на голову, а на дівчину одягає свою шапку, взявшись міцно за руки стрибають. Якщо руки під час стрибка не роз’єднаються – бути їм у парі. Перестрибнувши через вогнище, міняються вінком і шапкою, повертаючи собі власну річ. 

  На свято, коли ще видно, приходять і люди старшого віку, поспівати, подивитись на молодь, приводять з собою дітей. Приносять  вишні, черешні з яких  сплітають  дітям "кукурузку", або  "Івана". Цього "Івана" дітки з піснями несуть на хусточці, або на рушничку до води, купають а потім всі разом налітають, розривають і поїдають.  Цей обряд знаменує собою освячення для вживання ягід, а до цього часу їх їсти забороняється.    Традиційною стравою на Купала є вареники з різноманітними ягодами, які готують тут на всі смаки. Старі люди до Купайла вишень взагалі не їдять.

Символи свята: купальська верба;  віночки; сплетені хвостиками, прив’язані до палиць вишні та  черешні  – “кукурузка”, “Іван”;

Звичаї:   збирають цілющі трави; плетуть купальські вінки і пускають їх на воду; прибирають вербу і водять навколо неї хороводи; розпалюють вогнища і стрибають через них,  котять з горба до води запалені колеса; гадають  про одруження; кидають гілочки купальської верби на огірки.

Обрядові страви : вареники з вишнями і черешнями; для дітей роблять фігурки з вишень, прив’язуючи їх хвостиками до палиць -«шишки», «кукурузки» або   «Іванків».

Світлана Творун – етнолог, кандидат історичних наук

Свято Івана Купала   Иван Купала  Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

http://www.pagan.ru/i/iwankupala0.php - Славянская и Русская языческая мифология

http://oliav.boom.ru/prazdniki/ivan-kupala.html - Святкування Івана Купалa у різних слов'янських народів.

http://www.myjane.ru/articles/text/?id=1373 - Ночь исполнения желаний

http://www.femina.com.ua/a/172.shtm - Иван Купала - праздник воды и огня

http://uaua.info/content/articles/1195.html - Зійди, сонечко, на Івана Купала

http://www.pisni.org.ua/arview.php?type=ar&id=37 - В. Скуратівська "Cвято Івана Купала": Сценарій свята для дітей шкільного віку.

http://www.pisni.org.ua/arview.php?type=ar&id=36 - Свято Івана Купала:Сценарій свята для молоді.

http://www.pisni.org.ua/articles/35.html Заворожив Купалочко... (Народні прикмети й ворожба на свято Івана Купайла)

Ивана Купала: лесные песни, пляски и мастер-классы

 
Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро