ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Вінницька  обласна  універсальна  наукова  бібліотека  ім.  К.А.Тімірязєва

Вінницька  обласна  організація Національної  музичної  Спілки  України

 

 

Наші видатні земляки

 

 

 

 

Володар духовної краси

 

До 60-річчя  від  дня  народження

диригента  і  композитора, народного  артиста  України

В.І.Газінського

 

Бібліографічний покажчик

 

 

Вінниця, 2005


Володар духовної краси: До 60-річчя від дня народж. В.І.Газінського: Бібліогр. покажч. / Уклад. Т.Марчук; Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. обл. орг. Нац. муз. Спілки України. – Вінниця, 2005. – 26 с. 

 

Покажчик “Володар духовної краси”продовжує серію видань обласної наукової бібліотеки “Наші видатні земляки” і присвячений 60-річчю від дня народження відомого диригента, композитора і митця, нашого сучасника В.І.Газінського.

Відкриває покажчик стаття заступника голови Вінницької обласної організації Національної музичної Спілки України Л.Д.Задорожнюка.

В структурі  покажчика два розділи: “Твори  та хорові  обробки В.І.Газінського” і  “В.І.Газінський та його славетний хор”. Матеріали першого розділу систематизовані за абеткою назв творів, публікації другого розділу, які широко висвітлюють життєвий і творчий шлях талановитого подолянина, подані в хронологічній послідовності.

Віртуальна інформація про Вінницький камерний хор та його керівника знаходиться в мережі Інтернет за адресою: http://gazinsky.narod.ru

Покажчик розрахований на краєзнавців, музикантів, бібліотекарів та всіх, хто любить класичну та сучасну хорову музику.  

 

© Вінницька обласна універсальна  наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва


Натхнення Божого митець

 

«Лаври, які здобуває один із синів Вітчизни –

це честь і слава всієї нації.

 Нехай говорять,

що наш народ мертвий, поневолений

 і знищений,

а ось доказ, що він живе, творить

                  і перемагає».

                                                Генрік Сенкевич

 

Ці слова великого польського письменника можна сміливо віднести до цілої плеяди видатних українських музикантів, котрі завдяки небуденному таланту й професійній майстерності завоювали славу і визнання культурного світу.

Без перебільшення можна стверджувати, що до цієї когорти належить і наш земляк-подолянин Віталій Іванович Газінський.

Перечитуючи сторінки його життєпису, аналізуючи його творчу та громадську діяльність, робиш радісне відкриття: середина XX століття подарувала нам вірного сина українського народу, обдарованого музиканта, видатного хорового диригента, композитора, талановитого педагога, завзятого культурного діяча.

Хто його знає, хто його чує, спілкується з ним – можуть підтвердити: чарується добром і красою, купається у піснях, є щасливим попри всі труднощі і незгоди, бо либонь народився у  „сорочці”.

А якщо біографічно точніше, то з’явився він на світ Божий 3 квітня 1945 року на Хмельниччині, в мальовничому селі Сербинівка Старокостянтинівського району в багатодітній родині (7 братів і сестра).

Тепла весна 45-го... Ще не пролунали салюти Великої Перемоги, ще селяни щодня гуртувалися біля гучномовців, щоб послухати зведення радіоінформбюро про переможну ходу Радянської Армії – визволительки на заході, а в небі над селом Сербинівка засвітилась ясна зірочка – в сім’ї демобілізованого молодого політрука Івана та колгоспниці Хими знайшовся синок – сьома дитина – і надали ім’я йому Віталик, що на латині означає „життєвий”. Для матері воно було ствердженням життя, яке зберегла вона собі і своїм шести діткам в ті суворі страшні голодні воєнні роки, а для батька – найвищий дар, найвища нагорода, за яку він боровся на фронті і в тяжкому полоні.

Ріс хлопчик, підростав, бешкетував, бігав до школи і все частіше поглядав на великий сімейний скарб – трофейну німецьку гармошку, яку батько привіз з фронту. То була батькова гармошка і грати на ній дозволялось тільки йому, а діти співали і найдзвінкіше, найголосніше – Віталик. Настав час і батько дозволив йому взяти в руки гармошку. І звідки ж взялося у малого те уміння, те розуміння, той хист до музики? Звісно, від батьків. Батько добряче грав також на багатьох струнних інструментах, а мати гарно співала (потайки навіть у церковному хорі, бо чоловік був вчителем, інспектором райвно і , звичайно, членом КПРС).

І став Віталій відомим на всі окресні села музикою. Без нього не обходився ні один ювілей, ні весілля, ні проводи в армію, ні випускний вечір.

І, нарешті, – прощавай, школо! До побачення, батьківська хато! Здрастуй, Хмельницький! Роки навчання в музичному училищі промайнули швидко. А далі – курс на Одесу в один з найкращих в країні закладів навчання музикантів – у консерваторію, відому своєю школою професійної майстерності, яку до нього пройшли багато визначних майстрів, зокрема академік Анатолій Авдієвський, професор Анатолій Мархлевський, народний артист України Віктор Іконник, народний артист України Іван Сльота, заслужений діяч мистецтв України Данило Крижанівський та інші.

Щиро вдячний сьогодні Віталій Іванович своєму вчителю по класу хорового диригування, заслуженому діячу мистецтв України Дмитру Загрецькому. Це була нелегка, жорстка школа, яка допомогла йому піднятися до рівня найвідоміших і найталановитіших хормейстерів України.

По закінченні консерваторії Газінський був призваний до лав армії, проходив службу в Ансамблі пісні і танцю Одеського військового округу. Був солістом і диригентом. Згодом деякий час працював хормейстером в Одеському оперному театрі.

Одеса... Жарке сонце і ласкаве море. Золоті пляжі і засмаглі одесити. Багатюща історія і незламні культурні традиції.  А Дерибасівська! А Молдаванка! А Потьомкінські сходи! А знаменитий одеський „привоз”! Нарешті – оперний! І все це враз покинути і поїхати до провінційної Вінниці?

Музиканта тягнуло рідне Поділля, ближче до батьків-ської оселі і до самостійної творчої роботи.

У 1971 р. на запрошення управління культури Віталій Іванович переїжджає до Вінниці і працює спочатку педагогом і керівником хору Вінницького музичного училища ім. М.Леонтовича. Цей хор під його керівництвом став кращим серед кращих і на протязі 10 років займав перші місця серед хорів музичних училищ України. Одночасно він керує народною хоровою капелою Вінницького педагогічного інституту. Ці два прекрасних, високохудожніх колективи принесли йому визнання, славу і нагороди: заслужений діяч мистецтв Кабардино-Балкарії (хор виступав на декаді художніх і творчих колективів Вінниччини у братній по змаганню республіці), заслужений працівник культури України. Але Бог, як кажуть, любить Трійцю. І в 1986 р. Віталій Іванович бере на себе третій колектив – Державний ансамбль пісні і танцю „Поділля” Вінницької обласної філармонії. Саме в цьому колективі розквітнув талант Газінського як композитора. Окрім великої кількості обробок українських пісень, побачили світ його пісні „Син і вишня”, „Слава Україні”, „Молитва”, „Запорожці” та інші. Вони є окрасою репертуару „Поділля” і донині. На честь 50-річчя від дня заснування ансамблю „Поділля” його керівникові  В.І.Газінському в 1994 р. було присвоєно високе звання народного артиста України.

Особливе місце у творчому доробку музиканта належить міському камерному хору, який він створив у 1984 році. Саме в цьому році у м.Вінниці відбулося урочисте відкриття залу органної і камерної музики.

Тоді в концерті міський камерний хор заявив про себе вперше. У 1994 р. вінницький камерний хор став професій-ним колективом і дуже скоро –  улюбленцем публіки не тільки на Вінниччині, а й далеко за її межами. В цей час основу репертуару складали твори І.С.Баха, А.Лотті, М.Леонтовича, С.Людкевича, С.Прокоф’єва. Поступово репертуар збагачувався, зростав та урізноманітнювався. Значними подіями стало виконання хором таких творів, як „Stabat Mater” Д.Обрана, „Прометей” С.Танєєва, „Ні, війні!” У.Найссоо. І нині палітра хорового репертуару включає в себе більше 200 творів – від епохи Відродження до сучасних хорових композицій.

20 років поспіль Віталій Газінський очолює цей чудовий професійний колектив, який достойно представ-ляє хорове камерне мистецтво на різних конкурсах і фестивалях міжнародного ґатунку.

Вперше хор продемонстрував свою майстерність на міжнародному рівні у 1994 році на конкурсі „Могутній Боже”, який проходив у м.Могилеві (Білорусь). І одразу ж було завойовано Гран-прі конкурсу та ще три його призи. А у травні 1995 р. новий успіх – Гран-прі та чотири спеціальних призи на конкурсі ім. Г.Димитрова у м.Варна (Болгарія) – одному із самих представницьких європейських змагань. Восени цього ж року Вінницький камерний хор стає володарем ще одного Гран-прі на міжнародному хоровому конкурсі „Южная Пальмира-1995”, що проходив у м.Одесі (Україна).

У травні 1996 р. хор – переможець і володар Гран-прі конкурсу „Поющая Россия” (Москва, Росія). „Чудовий хор з бездоганною інтонацією та довершеною рівновагою звучання,” – так оцінив виступ вінничан голова журі конкурсу професор В. Тевлін.

Надзвичайною віхою в житті колективу став міжнародний конкурс поліфонічної музики „Guido D’Arezzo” у м.Ареццо (Італія) у серпні 1997 р. За краще виконання творів духовної музики хор було удостоєно великої честі – продемонструвати свою виконавську майстерність на аудієнції у Папи Римського Іоанна Павла ІІ і отримати його високу оцінку. До речі, на прохання Папи, камерний хор виступав у Ватикані на площі святого Петра і виконував не тільки католицькі, а й православні пісні на 5 мовах світу у присутності 800 тисяч громадян.

Якщо аналізувати специфіку цього мистецького колективу, то назва говорить сама за себе. На першому плані – не сила, а максимальна відточеність, манери звуковедення, повне взаєморозуміння  усіх учасників. Це ансамбль, у виконанні якого відчутна не лише висока виконавська майстерність, але й глибока духовна культура, щирість та гаряча зацікавленість у загальній справі, повне усвідомлення та чуттєве проникнення у кожне музичне звучання. Це довершений виконавський організм з надзвичайно швидкими реакціями, живим характером та інтелектом, в якому кожен хорист є повноправним співавтором диригента у здійсненні загальних інтерпретаторських задумів. Диригент та артисти хору являють рідкісну по своїй монолітності єдність.

Професіоналізм плюс величезна творча захопленість – ось складові успіху усіх виступів хору. Концерт перетворюється для музикантів у справжнє свято. І це відчуття обов’язково передається слухачам, що створює атмосферу особливого піднесення. Виступи колективу завжди відрізняються глибоким артистизмом. І все це разом взяте – заслуга його керівника, народного артиста України, професора Віталія Газінського, який підібрав і виховав хороших виконавців хору, до складу якого увійшли викладачі вищих і середніх спеціальних учбових закладів, вчителі загально-освітніх шкіл, вихователі дошкільних установ, службовці. Помітно виділяються в хорі артисти Т.Каплун, Т.Кухта, О.Панєєва, М.Михайлюк, А.Ряполов, В.Тихолаз, М.Кошицін, Л.Локаєнко та хормейстер З.Куркова. А таким співакам, як К.Дабіжа, Т.Лозінська, Л.Сушкевич, В.Бородулін присвоєно почесне звання „Заслужений артист України”.

Авторитет цього Майстра з великої літери – незаперечний і, що особливо почесно, серед колег-хормейстерів.

Виступ хору в драмтеатрі ім. М.Садовського (м.Вінниця, Україна)

 

В.І.Газінський з мамою

 

Фрагмент репетиції хору

 

Диплом

з Міжнародного конкурсу

хорових колективів

ім. Г.Димитрова

(м.Варна, Болгарія, 1995)

 

 

 

 

Диплом з хорового конкурсу «Южная Пальмира-1995» (м.Одеса, Україна)

 

 

 

 

 

 

 

Диплом володаря

Гран-прі конкурсу «Поющая Россия» (м.Москва, Росія, 1996)

 

 

 

 

Диплом

за участь

у міжнародному хоровому фестивалі (Польща, 1996)

 

 

 

 

 

Диплом з конкурсу поліфонічної музики «Guido D’Arezzo» (м.Ареццо, Італія, 1997)

 

Диплом отриманий на конкурсі хорової музики Florile – ge vocal de Tours” (м.Тур, Франція, 1999)

 

 Зустріч з Папою Римським Іоанном Павлом ІІ на площі св. Петра (Ватикан, 1997)

 

Виступ колективу на фестивалі хорової музики (м.Дебрецен, Угорщина, 1996)

 

Виступ хору В.І.Газінського в ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва (м.Вінниця, Україна, 2004)

Недаремно саме Газінський, чи не єдиний з вінниць-ких музикантів, є професором Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Очолювана ним кафедра методики музичного виховання, постановки голосу та диригування відзначається добре поставленою фаховою роботою зі студентами. Вона готує високопрофесійні кадри не тільки майбутніх педагогів, але й часто практиків-музикантів, які з успіхом працюють у багатьох творчих колективах і учбових закладах. Серед них народні та заслужені артисти України, Росії, численні лауреати різноманітних музичних конкурсів та фестивалів, професори та доценти вузів різних країн. Його вихованці і послідовники працюють керівниками різних музичних колективів – від шкільних до високопрофесійних народних та академічних хорів. Слідами батьків (дружина Газінського З.Куркова – викладач училища культури та мистецтв ім.М.Леонтовича, керівник славнозвісного вокального ансамблю „Мальва”) пішли і їх діти: донька Олена після закінчення консерваторії працює на музично-педагогічному факультеті педуніверситету імені Михайла Коцюбинського, син Іван навчається на ІІ курсі диригентського відділу Одеської музичної академії.

І ще хотілось би виділити одну значиму рису Газінського як людини. Віталій Іванович, попри свою вимогливість, іноді й жорсткість у роботі – в житті людина надзвичайно скромна, доступна до спілкування, завжди готова допомогти кожному, хто потребує допомоги. Це велика насолода – просто розмовляти з Маестро. Його великий  життєвий досвід, неперевершене почуття гумору, тонке знання літератури і мистецтва магічно впливають на людину.

Дуже багато часу забирає у митця виконання числен-них громадських обов’язків – членство і головування у різноманітних оргкомітетах, комісіях, конкурсних і фестивальних журі. На протязі багатьох років В.І.Газінський був лідером обласного осередку однієї з найавторитетніших творчих спілок – Національної музичної Спілки України, сучасною дієздатною організацією, побудованою на громадських засадах.

Це, на жаль, дещо відволікає митця від основної професійної діяльності. Але й добре. адже, по-перше, скільком людям він зміг допомогти, і, по-друге, прекрасно, коли мистецтво представляє такий високий професіонал і така авторитетна особистість.

Сьогодні Віталій Іванович – видатна і пошанована Людина зустрічає своє 60-річчя у розквіті творчих і виконавських можливостей Митця. Його зусилля спрямовані на виховання творчої молоді, на розвиток вітчизняної культури в ім’я світлого майбутнього України. То ж  побажаємо йому довгих років справжнього горіння! 

Леонід Задорожнюк,

заступник голови Вінницької обласної організації   Національної музичної Спілки України  


 

Твори та хорові обробки В.І.Газінського 

Газінський В.І., Лозінська Т.О., Дабіжа К.Л. Учбовий хор: Навч.-метод. посіб. – Вінниця: „Розвиток”, 2003. – 272 с.

Газінський В.І. Веснянка / Сл. М.Студецького // Надбужан-ський спів: Зб. тв. самодіял. композиторів Вінниччини. – Вінниця, 1996. – С.17-18.

Вечерний звон: Рос. нар. пісня / Оброб. В.Газінського. – [Б.в.д. – Б.с.]. – (Рукопис).

Лара А. Гранада / Оброб. В.Газінського для камер. хору. –  [Б.в.д. – Б.с.]. – (Рукопис).

Газінський В. Запорожці. – [Б.в.д.– Б.с.]. – (Рукопис).

Качур молодий / Сл. нар.; Оброб. В.Газінського. –  [Б.в.д. – Б. с.]. – (Рукопис).

Газінський В. Молитва. – [Б.в.д. –Б.с.]. – (Рукопис).

Ой у полі сосонка / Сл. нар.; Оброб. В.Газінського // Надбужан-ський спів:  Зб. тв. самодіял. композиторів Вінниччини. – Вінниця, 1996. – С.12-14.

Газінський В. Пісня про Вінницю / Сл. М.Каменюка // Подолія. – 1993. – 23 верес.

Газінський В. Син і вишня / Сл. Є. Зелінського. –  [Б.в.д. – Б.с]. – (Рукопис).

Газінський В. Слава Україні. – [Б.в.д. – Б.с.]. – (Рукопис).

Чарівне Поділля / Сл. Є.Зелінського // Надбужанський спів: Зб. тв. самодіял. композиторів Вінниччини. – Вінниця, 1996. – С.16-17.

Якби я мала крила орлині: Укр. нар. пісня / Оброб. В.Газінського // Надбужанський спів: Зб. тв. самодіял. композиторів Вінниччини. – Вінниця, 1996. – С.14-16. 

Про В.Газінського і його славетний хор 

Присвоєні почесні звання [в т.ч. «Народний артист України» – Газінському В.І. – худож. кер. і головному дириг. ансамблю пісні і танцю «Поділля»] // Камертон-ікс. – 1994. – 5 трав. (№ 17). – С. 2.

Руденко В. Диригент, композитор, митець [В.І.Газінський] // Камертон-ікс. – 1994. – 15 верес. (№ 34). – С.3.

Віталію Газінському – 50! / Фото В.Демка // Подолія. – 1995. – 11 квіт.

Касіяненко Г. Тож землю слав, яка тебе зростила: [Про творч. вечір, присвяч. 50-літн. ювілею нар. арт. України В.І.Газінському] / Фото В.Демка // Вінниц. газ. – 1995. – 11квіт.

Газінський В. І вічна музика в душі..:.[Бесіда] / Д.Пічкур // Вінниччина. – 1995. – 15 квіт.

Мирончак Н. Многая  літа,маестро!: [У Вінниц. муз.-драм. театрі ім.М.Садовського відбувся бенефіс В.І.Газінського, нар. арт. України ]// Земля Поділ. – 1995. – 22 квіт. (№18). – С.4.

Газінський Віталій Іванович: [Про нього] // Надбужанський спів: Зб.тв. самодіял. композиторів Вінниччини. – Вінниця, 1996. – С. 18.

Газінський В. Маестро Газінський: [Бесіда з кер. камер. хору] / Г.Кам’яненко // Вінниц. газ. – 1998. – 5 січ.

Касіяненко Г. Маестро Газінський / Фото А.Машевцева // Вінниц. газ. – 1998. – 5 січ.

Газінський Віталій Іванович: [Про нього] // Газінський В.І., Лозінська Т.О., Дабіжа К.Л. Учбовий хор: Навч.-метод. посіб. – Вінниця, 2003. – С. 269.

*  *  * 

Газінський В. І. Черпаємо з народних джерел: [Худож. кер. і  гол. дириг. ансамблю пісні і танцю “Поділля”  про поїздку до англ. міста-побратима Пітерборо] / Фото В.Гречка // Вінниц. правда. – 1989.– 6 верес.

Зленко В. Таврія аплодує вінничанам: [Про виступ Вінниц. камер. хору на Херсонщині] // Робітн. газ. – 1993. – 16 верес.

 Кавка В. Перемога Вінницького хору [на Міжнар. християн. фест. духовн. музики “Могутній Боже” в м.Могильові (Білорусь)] // Культура і життя. – 1994. – 15 жовт. (№ 38).

Касіяненко Г. Браво! Десятилітній ювілей [Вінницького] муніципального [камерного хору] // Камертон-ікс. – 1994. – 15 груд. (№ 47). – С. 1.

Кавка В.Г. Титул: камерний міський: [інтерв’ю дир. Вінниц. міськ. камер. хору] // Камертон-ікс. – 1994. – 24 лют. (№ 7). – С. 4.

Касіяненко Г. Віват, Маестро, або Перший ювілей муніци-пального-академії камерного співу // Вінниц. газ. – 1994. – 9 груд.

Кушка Н. Десять років натхнення // Камертон-ікс. – 1994. – 15 груд. (№ 47). – С. 2.

Кавка В. Пісня залишається з нами: [Звіт. концерт  колективу, присвяч. його 10-літ. діяльн.] // Вінниччина. – 1994. – 10 груд.

Пастушенко Л. Ні, не вмре краса ніколи: [Концерт. діяльн. хору] // Демокр. Україна. – 1995. – 31січ.

Кавка В. Перший ювілей камерного // Культура і життя. – 1995. – 8 берез.

Газінський В. І. Тріумф у Варні: [Худож. кер. про участь та перемогу свого колективу на ХХІІІ Міжнар. конкурсі хор. колективів ім. Г.Димитрова в Болгарії]. – Вінниц. газ. – 1995. – 15 черв.

“Варна-95 ”: Всі призи у вінничан // Голос України. – 1995. – 23 черв. – С. 4.

Кавка В. Успіх вінничан [в Болгарії на ХХІІІ Міжнар. конкурсі хор. колективів] // Культура і життя. – 1995. – 13 верес.

Кавка В. Третя Гран-прі [ІІ Міжнар. фест.-конкурсу хор. музики “Южная Пальмира” в м.Одесі] – у Вінницького камерного // Культура і життя. – 1995. – 18 жовт.

Задорожнюк Л. Ними [колективом Вінниц. камер. хору] пишається не лише Поділля //  Подолія. – 1995. – 30 листоп.

Кравцова Н., Штепа Ж. Вінницький міський камерний хор-осередок культури подільського краю // Тези доповідей 15-ї Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції – Вінниця, 1996. – С. 76-78.

Кавка В. І знову перші!: [Вінниц. камер. хор – переможець III Міжнар. конкурсу хорів і вок. ансамблів “Поющая Россия” в Москві] // Вінниц. газ. – 1996. – 8 черв.

Ометинська Г. Одеса “стояла на вухах”: [Виступ Вінниц. камер. хору з “ Реквіємом” В.А.Моцарта в Одесі] // Вінниц. газ. – 1996. – 15 черв.

Пастушенко Л. Хор камерний, успіх повновагий // Демокр. Україна. – 1996. – 2 лип.

Арсенчук Т. У Дебрецені – друге місце: [Вінниц. муніцип. хор – лауреат Міжнар. конкурсу “ За велику європейську нагороду у хоровому співі” (Угорщина)] // Вінниц. газ. – 1996. – 18 лип.

Тимошенко П. Звучав камерний хор [в костьолі св.Анни м.Бар] // Поділ. край. – 1997. – 19 серп.

Тетянчук А. Хор Газінського у Барі // Панорама. – 1997. – 6 верес.

Пічкур Д. Папа Іоанн Павло II: “Вінниця. Україна. ми знаємо вас”: [Про участь Вінниц. міськ. камер. хору під орудою нар. арт. України В.Газінського у Міжнар. фест. камер. музики в італ. провінції Ареццо та виступ на площі біля собору св.Петра у Ватикані] // Він-ниччина. – 1997. – 13 верес.

Касіяненко Г. Солов’їні голоси Вінницького камерного хору звучали в Італії // Вінниц. газ. – 1997. – 16 верес.

Рекрут  Я. Третій “землетрус” в Італії: [Про успіх хору В.Газінського] // Робітн. газ. – 1997. – 18 верес.

Скрипник В. Хористи з Вінниці зворушили Папу та Італію // Голос України. – 1997. – 19 верес. – С. 16.

Газінський В. Вінниччани покорили Італію // Армія України. – 1997. – 2 жовт. – С. 8.

Пастушенко Л. Догодили Папі Римському // Демокр. Україна. – 1997. – 11 листоп.

Касіяненко Г. Мелодії світу подарував камерний хор [у звіт. виступі в обл. муз. драм. театрі  ім.М.Садовського] // Вінниц. газ. – 1998. – 31 берез.

Касіяненко Г. Диригували два маестро [на концерті Вінниц. камер. хору в греко-католиц. церкві св.Покрови під  орудою худож. кер. колективу В.Газінського та проф. Нац. муз. акад. (Київ) В.Р.Лисенка] // Вінниц. газ. – 1998. – 11 черв.

Вітаємо!: [Про присв. почес. звання “Засл. арт. України” Т.О.Лозінській та К.Л.Дабіжі – провід. викон. Вінниц. міськ. камер. хору ] // Вінниччина. – 1999. – 28 трав.

Мельник В. Вінницький хор став французьким лауреатом [у конкурсі хор. музики “Florile – ge vocal de Tours” у фр. м.Тур] // Він-ниччина. – 1999. – 4 черв.

Пічкур Д. Камерний знову на сцені: [Про виступ хору з нагоди Дня міста Вінниці ] // Вінниччина. – 1999. – 18 верес.

Федорченко Н. Браво, маестро! Браво, Газінський!: Вінниц. міськ. камер. хору – 15 р. // Вінниц. газ. – 1999. – 18 груд.

Козак І. Візитка духовного життя Вінниці: [Про міськ. камер. хор під кер. В.Газінського з нагоди 15-річчя] // Поділ. зоря. – 2000. – 6 січ. – С. 5.

Васильєва Л. Вінничани вразили всіх: [Нач. упр. культури Вінниц. міськради про успіх міськ. камер. хору під кер. В.Газінського на I Міжнар. фест. хор. музики “Передзвін”  в Івано-Франківську] // Вінниц. газ. – 2000. – 4 берез. – С. 8.

Зінєвич О. Вісім країн Європи чекає попереду на [Вінниц.] міськ. камер. хор [після виступу на фест. “Передзвін”] // Вінниц. газ. – 2000. – 4 берез. – С. 8.

Вітаємо!: [Про присв. почес. звання “ Засл. артист України” В.Бородуліну – артисту міськ. камер. хору згідно з Указом Президента України ] // Подолія. – 2001. – 16 лют. – (Спец. вип. газ. “П’ятниця”).

Волошенюк Г. Дійшла черга і до столиці: [Про участь Вінниц. хор. колективу у концерті, присвяч. пам’яті М.Кричека, який відбувався в Нац. філармонії України] // Вінниц. газ. – 2001. – 22 лют.

Студенти співають “Реквієм”: [Про хор. капелу ВДПУ ім. М.Коцюбинського під кер. проф. В.Газінського] // Подолія. – 2001. – 21 берез.

Костюк Н. “Київ Музик Фест: [– міжнар. фест. з участю Вінниц. камер. хору] //  Музика. – 2001. – № 6. –  С. 6.

Кушка Н. Формула насолоди, виведена маестро Газінським: [Про виступ камер. хору в концерт. залі Вінниц. уч-ща культури і мистец. ім. М.Леонтовича, присвяч. Дню міста] // Вінниц. газ. – 2001. – 3 жовт.

Кондратьєва Т. “Як на світі без любові прожити...”: [Вінниц. камер. хор під кер. В.Газінського – переможець VI хор. фест. “Золотоверхий Київ”] // Вінниц. газ. – 2002. – 21 черв. – С. 7. – (Спец. вип. газ. “П’ятниця”).

Касіяненко Г. Співали [арт. хору В.Газінського] для музич. “зубрів” [на фест. “Золотоверхий Київ”] // Вінниччина. – 2002. – 6 серп.

Нехай живе музика! І музиканти також: [Про Вінниц. міськ. камер. хор] // Вінниц. відом. – 2003. –  8 жовт. –  С. 6.

Бородулін В. Вони співали у Ватикані // Музика. – 2003. – № 4. – С. 14.

Камерний хор “Вінниця” // Фестиваль хорової музики ім.М.Леонтовича. – Вінниця, 2004. – С. 1.


 Володар

духовної краси

До 60-річчя  від  дня  народження

диригента  і  композитора,

народного  артиста  України

В.І.Газінського

 

(Бібліографічний покажчик)

 

 

 

Укладач  Т.Марчук

Редактор    М.Спиця

 Комп’ютерний набір  Т.Марчук, О.Попова 

Комп’ютерна верстка, дизайн, оригінал-макет Н.Спиця

 

Тиражування Г.Стратієнко, Н.Спиця

 

Відповідальний за випуск   В.Циганюк

 

Підписано до друку 23.03.05.  Формат 60x84/16

Папір офсет. Умовн. друк. арк. Тираж 100 прим.


Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2018
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше