ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

Версія для друку

25 квітня

Микола Петрович Трублаїні

український прозаїк

12(25)04. 1907 – 05.10.1941

(До 100-річчя від дня народження)

В історії українського радянського письменства Микола Трублаїні числився одним з основоположників літератури для дітей та молоді, “українським Гайдаром”. Але радянська доба минула, настав час нового погляду на історію літератури. Остаточної думки про Миколу Трублаїні, як і про багатьох інших радянських письменників, у сучасному українському літературознавстві ще немає, але вже, здається, зрозуміло, що він не зникає з обрію і краще з його спадщини житиме й надалі. Та щоб оцінити справедливо того чи іншого митця, треба знати всю його творчість, без пропусків, замовчування і перекручень. З цією метою в останні роки з’являється друком передусім те, що було забороненим, відновлюється в первісному вигляді покалічене цензурою. “Білі плями” є і в творчості Миколи Трублаїні, зокрема мало відомим залишається його журналістський набуток. А для того, щоб зрозуміти такого своєрідного, екзотичного (по типажу і навіть з імені) в українській літературі письменника, потрібно ознайомитися з джерелами його творчості, роками становлення.

  Родом Микола Трублаїні (справжнє прізвище – Трублаєвський) з подільського села Вільшанки, нині Крижопільського району на Вінниччині. Навчався в Немирівський гімназії, Проскурівському реальному училищі. Рано почав працювати: в хаті-читальні, клубі. Став активним сількором. На початку 1925 року вступив на Всеукраїнські курси журналістики в Харкові, після завершення яких отримав місце в газеті “Вісті”. Тоді починає багато подорожувати: як матрос здійснює тропічний рейс від Севастополя до Владивостока, кочегаром бере участь і в арктичному рейсі, їде до Сибіру і на Далекий Схід, вирушає на Кольські острови, пливе на криголамі до землі Франца-Йосифа... З’являються друком його відомі нариси “До Арктики через тропіки”, “Людина поспішає на Північ”, “Великим сибірським шляхом”, “Листи з далекої подорожі”.

Роками мистецької зрілості Трублаїні стали тридцяті, які тепер ми усвідомлюємо як винятково трагічні сторінки нашої історії. У ті часи такому, як Трублаїні, чистому в помислах, чесному, принципово правдивому в усьому, який жив так, як вірив, вижити було практично неможливо. Проте він врятувався. Може, тому, що ніколи не сидів на одному місці, вічно поривався в дорогу.

Услід за журналістськими матеріалами на початку тридцятих років він друкує перші оповідання про далеку Північ – “Волохан”, “Вовки гоняться за оленями”, “Погонич блакитного кита”, творить цілком нові в українській літературі, цікаві образи дітей і підлітків. Вони відразу принесли Миколі Трублаїні славу дитячого письменника, а ще стали своєрідними ескізами до його найвідомішого твору про Арктику – повісті “Лахтак”.

Водночас із північними оповіданнями, що були призначені дітям середнього віку, молодий автор публікує казки та невеличкі оповіді для дошкільнят і молодших школярів. Він любить юних читачів, із задоволенням спілкується з ними. У спогадах та дослідженнях про письменника не раз ідеться про його непересічний педагогічний талант. Вершиною педагогічної діяльності Трублаїні став Клуб юних дослідників Арктики, організований ним у Харкові 1934 року.

Повість “Лахтак”, що вийшла наступного року, підтвердила слова письменника: “Я знаю про яких героїв мені писати”. Вона – про невеличкий колектив морського судна, що зазнало аварії в Арктиці, який бореться мужньо проти “білого безгоміння”. Проблема мужності, героїзму для Трублаїні була однією з найістотніших. Звичайно, він, як і належало, писав про радянський героїзм. Гадаємо, однак, що Трублаїні-романтик у житті і творах утікав від жорстокого, концтабірного “героїчного” соціалізму до світу інших героїв – підкорювачів неба і північних морів, відкривачів і першопрохідників. Можна не сумніватися, що незвичайне життя Трублаїні, його твори про справжніх героїв, а не комісарсько-енкаведистських, його звернення до дітей та молоді – усе це було свого роду викликом суспільній системі, способом заперечення тієї дійсності, напевно, навіть до кінця неусвідомленого. Цю думку можна непрямо підтвердити тим, що Трублаїні жодного разу не поставив свого підпису під численними тоді публічними доносами на колег по перу, не писав жодної викривальної статті про “ворогів народу”, не виступав на організованих з такою ж метою мітингах і зборах.

Так, герої “Лахтака” – радянські патріоти. Але нині особливо добре видно, що то лише проформа для письменника. Він просто щиро любить цих витриманих, сміливих, цілеспрямованих, здатних на міцну дружбу морських вовків, полярників.

Повість, як і наступні його пригодницькі твори, не позбавлена вад – і все ж вона читабельна, залишається популярною навіть сьогодні, коли так круто міняється життя.

Наприкінці тридцятих років Трублаїні у своїй творчості переселяється з Півночі на Чорне море. У повісті “Шхуна “Колумб” (1938) дія відбувається на українських морських берегах і в рідному морі. Пригодницький сюжет – боротьба зі шпигунами і диверсантами – типовий для тодішньої радянської літератури. Проте й тут автор зумів піднятися над банальним сюжетом, змалювати привабливі образи головних персонажів свого твору – юнги-рибалки Марка Завірюхи, дівчаток-підлітків Люди і Ясі.

Наступні його твори – науково-фантастичний роман “Глибинний шлях” та повісті “Мандрівники” й “Орлині гнізда” – читачеві менш відомі.

З початком Другої світової війни Трублаїні добровольцем іде на фронт. Інтендант 3-го рангу, кореспондент газети 18 армії Південного фронту, він воював лише кілька днів – з кінця вересня до початку жовтня сорок першого. 4 жовтня в районі сіл Козолугівка і Жовтневе його було смертельно поранено. Помер він на світанку 5 жовтня в санітарному поїзді, що рухався на Ровеньки. Похований біля заліз-ничного насипу разом з іншими померлими бійцями. Уже після війни відбулося перенесення його праху до братської могили в Ровеньках.

У рідному селі письменника, Вільшанці Крижопільського району, в квітні ювілейного 1977 року встановлено погруддя земляка, а згодом було відкрито музей.

У 70-80-і роки минулого століття існували дві літературно-мистецькі премії імені Миколи Трублаїні: Вінницька обласна та дитячого журналу “Піонерія”.

Твори Миколи Трублаїні, передусім для дітей старшого і середнього шкільного віку, й сьогодні залишаються серед улюблених.

 А.М.Подолинний, кандидат філологічних наук, професор ВДПУ ім.М.Коцюбинського

 Література

Твори

 Твори: В 4 т. / Упоряд., вступ. ст. і прим. М.Сиротюка. – К.: Молодь, 1955-1956.

Вибрані твори: В 2 т. / Передм. Л.Тендюка. – К.: Веселка, 1983. – (Бібл. серія).

  *     *     *

“Лахтак”: Повість та оповід. – К.: Веселка, 1987. – 331 с.

Глибинний шлях: Роман та оповід. – К.: Веселка, 1988. – 331 с.

Шхуна “Колумба”: Повість. – Донецьк: Донбас, 1990. – 341 с.

Великим сибірським шляхом: Вибрані публікації 20-х років. – Вінниця: Тезис, 2000. – 125 с.

 Про життя і творчість М.П.Трублаїні

 Сиротюк М.Й. Микола Трублаїні: Життя і творчість. – К.: Молодь, 1956. – 171 с.

У дорозі молодій і вічній: Спогади про М.Трублаїні. – К.: Веселка, 1977. – 144 с.

Антонюк Є.М. М.П.Трублаїні як кореспондент газети “Червоний край” // Тези 3-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. – Вінниця, 1985. – С. 9.

Подолинний А.М. Капітан дитячої літератури. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1987. – 48 с. – (Сер. 6. “Літ. і мистецтво”; № 2).

Онуфрійчук В.О. Він був невтомний: [Сількор. М.Трублаїні у с.Городківка Крижопіл. р-ну] / Зап. Є.Горб // Комс. плем’я. – 1987. – 25 квіт.

Романов П. Сількор з Вільшанки: [Спогади про колиш. ред. газ. “Червоний край”] // Вінниц. правда. – 1987. – 7 трав.

Романтик слова і дії: До 80-річчя з дня народж. М.П.Трублаїні: [Бібліограф. покажч.] / Уклад. Н.М.Лесько, Т.А.Мрищук, Л.А.Ровенська; Обл. б-ка для дітей ім.І.Я.Франка; Обл. б-ка для юнацтва; Обл. ін-т удоскон. вчителів. – Вінниця, 1987. – 12 с.

Кіліченко Л.М. М.П.Трублаїні // Кіліченко Л.М. Українська дитяча література. – К., 1988. – С. 166-175.

З відрядження не повернувся // Український історичний календар’96. – К., 1995. – С. 292-293.

Горб Є. Наш друг – Микола Трублаїні // Подолія. – 1997. – 24 квіт.

Подолинний А. Легендарний Трублаїні // Вінниц. газ. – 1997. – 24 квіт.

Мельник В. Сількор Трублаєвський, або Постать, овіяна легендою і... міфом // Панорама. – 1997. – 24 груд.

Мельник В. Народження Трублаїні: [Під час навчання на Всеукр. курсах журналістики при ЦК ВКП(б)У та співробітництва в респ. газ. “Вісті”] // Панорама. – 1998. – 29 квіт.

Незабутні імена [письм. Я.Д.Качури та М.П.Трублаїні. Є біогр. довідка] // Вінниц. правда. – 1998. – Трав.

Мельник В. Істинно імперська скромність [укр. письм. та його подорож до Далекого Сходу] // Вінниц. відом. – 2000. – 29 квіт. – С. 15.

Костецький А. “У дорозі молодий та вічний...” // Почат. шк. – 2001. – №11. – С. 62-63.

Гура В. Журналіст, письменник, мандрівник // Подолія. – 2003. – 25 квіт. – C. 13. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

 *     *     *

Микола Трублаїні // Письменники Радянської України. 1917-1987: Бібліограф. довід. – К., 1988. – С. 599-600.

Подолинний А.М. Трублаїні М.П. // З-над Божої ріки: Літ. бібліограф. слов. Вінниччини / Упорядкув. і заг. ред. А.М.Подолинного. – Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. – С. 146-148.

Документи

Ф. Р-5243.



Земле моя, запашна, барвінкова...:
Календар знаменних і пам’ятних дат Вінниччини 2007 року

  1. Від укладачів
  2. Видатні постаті Вінницького краю, вшанування яких в області проводиться щорічно
  3. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (січень-червень)
  4. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (липень-жовтень)
  5. Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2007 року (листопад-грудень)
  6. Гуцало Євген Пилипович
  7. Анатолій Іванович Левицький
  8. Людмила Ростиславівна Кароєва
  9. Наполеон Орда
  10. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека
  11. Павло Аполлонович Тутковський
  12. Іґ­на­ци (Іґнаци Фелікс) Добжинський
  13. Вінницька область
  14. Ніна Юхимівна Гнатюк
  15. Анатолій Петрович Звірик
  16. Нестор Павлович Кондратюк
  17. Анатолій Миколайович Овчаренко
  18. Микола Петрович Трублаїні
  19. Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України
  20. Алєксандер (Алєксандер Кароль) Ґроза
  21. Андрій Дмитрович Гудима
  22. Леонід Маркович Мосендз
  23. Віктор Володимирович Нарушевич
  24. Лавро Миронюк
  25. Національний музей-садиба М.І.Пирогова
  26. Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського
  27. Володимир Петрович Прилипко
  28. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім.І.Я.Франка
  29. Джозеф Конрад
  30. Микола Дмитрович Леонтович
  31. Тульчинський краєзнавчий музей
  32. Вінницька обласна філармонія

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше