ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва

 

Письменники Вінниччини

 

Родом з України – землі козаків

До 75-річчя від дня народження письменника Миколи Рябого

Біобібліографічний покажчик

 

 

Вінниця, 2011


ББК 91.9: 83

УДК 016: 929

Р 61

Відповідальна за випуск Н.І.Морозова,

директор Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

 

Родом з України – землі козаків: до 75-річчя від дня народж. письм. Миколи Рябого: біобібліогр. покажч. / Він-ниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва; уклад. Г.М.Авраменко; ред. М.Г.Спиця; відп. за вип. Н.І.Морозова. – Вінниця, 2011. – 76 с. – (Письменники Вінниччини).

Біобібліографічний покажчик виходить до 75-річчя від дня народження відомого вінницького письменника, журналіста, автора багатьох історичних романів, повістей Миколи Олек-сандровича Рябого.

У покажчику представлено його основні книги, художні твори, опубліковані у збірниках, альманахах, періодичних виданнях, літературознавчі праці, публіцистика, а також матеріали про творчість письменника. Систематизований за розділами матеріал подано у хронологічній послідовності. В останньому розділі – в алфавітному порядку авторів чи назв.

Видання розраховане на шанувальників творчості ювіляра, освітян, бібліотечних працівників, краєзнавців, студентів та учнів, а також усіх, хто цікавиться історією рідного краю.

© Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, 2011

Від укладача

На початку грудня 2011 р. шанувальники творчості відомого українського письменника, великого Майстра історичного роману, лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського, літературної премії НСПУ «Благовіст», премій ім. двічі Героя Соціалістичної Праці Пилипа Желюка, ім. Івана Богуна, Миколи Олександровича Рябого відзначатимуть його 75-річчя і 50 років на службі красному письменству.

Народився ювіляр 7 грудня 1936 року в селі Заболотному Крижопільського району в селянській родині. Після закінчення семирічки здобув професію гірничого техніка-шахтобудівника у Київському гірничому технікумі, проте згодом поміняв професію – став газетярем. У 1967 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка і працював у пресі, зокрема в редакціях газет «Комсомольське плем’я», «Вінницька правда», «Подолія». У 1976 р. Микола Рябий став членом Спілки письменників України, і уже цілком зосередився на писанні художньої прози. Микола Рябий видав окремими книжками майже тридцять романів, повістей, а ще багато його художніх творів вміщено в популярних журналах; друкував нариси, публіцистичні статті, краєзнавчі розвідки, спогади.

Перу Миколи Рябого належить художньо-документальна повість «Чутки про смерть перебільшено» про письменникового односельця геніального вченого-мікробіолога, національного героя Китаю, кавалера ордена Подвійного Дракона, французького ордена Почесного Легіону, третього президента Всеукраїнської Академії наук Данила Кириловича Заболотного. Задумавши «створити багатотомну хроніку прадавнього роду Земледухів, – од скитських часів до наших днів» – частково реалізував цей задум у романах «Берег», «Вікна», «Земледухи», «Ще не вмерла Україна», «Калина над прірвою». Останній роман із цього циклу автор з великим успіхом презентував у Києві в Національній спілці письменників України. Наш земляк переклав, упорядкував, прокоментував і вперше видав українською мовою подорожні нотатки арабського мандрівника Павла Халебського за назвою «Україна – земля козаків». Це – найдокладніше і найприхильніше свідчення чужинців про Українську Козацьку Державу Богдана Хмельницького. Ця книга витримала кілька перевидань.

Вінницька обласна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва пропонує широкому колу шанувальників таланту письменника-земляка, педагогам, студентам, учням, бібліотечним працівникам, усім, хто цікавиться історією рідного краю, біобібліографічний покажчик «Родом з України – землі козаків», який ознайомить їх із життєвим і творчим шляхом Миколи Олександровича Рябого. Цей посібник продовжує серію біобібліографічних покажчиків «Наші видатні земляки».

Відкриває видання розділ «Слово про ювіляра», де представлено статті українських письменників, літературознавців, журналістів про творчість М.Рябого: І.Волошенюка, В.Яворівського, О.Гончара, М.Луківа, Р.Кухарука, О.Горобця. Про талант ювіляра тепло відгукнулися: Михайло Стрельбицький, Іван Дзюба, Іван Кокуца, Микола Холодний, Анатолій Подолинний, Юрій Мушкетик, Павло Загребельний, Михайло Каменюк, Михайло Слабошпицький, Василь Шкляр, Ніна Гнатюк, Леонід Пастушенко та ін.

У бібліографічній частині матеріали представлено у розділах:

– Видання творів М.Рябого;

– Література про життя і творчість М.Рябого.

У підрозділах «Художні твори в періодичних виданнях, збірниках, альманахах», «Публіцистика, статті» першого розділу ми вважали доцільним подати повний перелік опублікованих матеріалів у різних джерелах, щоб показати шлях творчості письменника, журналіста до читацької громади. Представлені у першому розділі матеріали розміщені в хронологічній послідовності виходу їх у світ чи опублікування.

Документи у другому розділі про життєвий і творчий шлях письменника подано в алфавітному порядку авторів чи назв публікацій.

Видання супроводжує допоміжний Іменний покажчик, де вказано номери відповідних бібліографічних описів. Номерами, взятими в круглі дужки, позначено матеріали, присвячені тій чи іншій особі.

Для наповнення покажчика були використано довідково-інформаційний потенціал бібліотеки: традиційний зведений краєзнавчий каталог, ЕБД «Література про Вінницьку область», Інтернет, переглянуто «Літопис журнальних статей», «Літопис газетних статей», опрацьовано матеріали із особистого архіву, люб’язно наданого Миколою Олександровичем Рябим. Видання ілюстроване фотоматеріалами з його підписами.

Відбір документів закінчено в серпні 2011 р.

 

Відгуки, зауваження та побажання щодо пропонованого видання надсилайте за адресою:

21100, Вінниця, вул. Соборна, 73

Вінницька ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва

Відділ літератури та інформації з питань краєзнавства

Тел. (0432) 562-824

Факс (0432) 352-394

E-mail: [email protected]

http://www.library.vn.ua

СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА

Талант першого ряду

Це, здається, Віктор Гюго сказав, що літературу роблять не люди, а воли, які працюють по 16-18 годин на добу. Втім, важливо не те, хто сказав, важливо, що це не перебільшення. Я знаю одного з таких «волів». У грудні йому буде 75, у літературі він 50 років. Видав за цей час тільки окремими книжками 15 романів і 11 повістей, а ще ж добрий десяток не дійшов до видавничих конвейєрів – їх друковано в популярних журналах. А ще треба сказати про сотні нарисів, публіцистичних статей і розвідок, розкиданих знову ж таки на шпальтах часописів. Дивовижну плодючість автора ні в якому разі не можна назвати поспіхом – на літературних текстах Миколи Рябого, їх абсолютній досконалості й витонченості вчаться українські письменники, всі без винятку, бо це – талант першого ряду, класик, майстер, видатний архітектор великих романних композицій.

Обдарований тонкою спостережливістю, своєрідним баченням і рідкісною пам’яттю, він убирає й зберігає довколишній світ у цілковитій поліфонічності його динаміки, мови, барв, тіней, відтінків. Один з найколоритніших письменників своєї доби, що однаково впевнено почувається в спокійній течії розважливої розповіді, бурхливих діалогах, публіцистичних відступах, вибухових спалахах гротеску, в гуморі, доведеному до рівня шедевру.

Микола Олександрович з тих письменників, які прийшли в літературу з журналістики. Існує думка, що ця обставина в багатьох випадках шкідливо позначається на якості – звичка писати швидко, не дуже вимогливо, без проникнення в психологію явищ і характерів. Тим часом Миколі Рябому журналістика дала передусім усебічне знання життя і мудру ощадливість фантазії, застережену цим знанням від перебільшень. Точність пера – головний вимір його літературного хисту.

На рахунку письменника такі відомі романи, як «Берег», «Вікна», перекладені російською мовою й видані «Советским писателем» під спільною назвою «Два романа о любви», «Великий літній трикутник», «Вогнище», «Ще не вмерла Україна», «Облава на озброєного вовка», «Земледухи», «Хто як Бог», «Малою кров’ю», «Хата без рушників», «Малою кров’ю», «Калина над прірвою», «Як з’їсти живу кицьку, аби не подряпала горла», повістей «Чутки про смерть перебільшено», «Два крила», «Джерела під зорями», «Житіє праведника Федора», «Упала Зоря Полин», «Золота колиска». Осібно він ставить подорожній щоденник Павла Халебського, особистого секретаря, 25-літнього сина милістю Всевишнього Бога православного патріарха Антиохійського та Всього Сходу Макарія ІІІ «Україна – земля козаків», який переклав і упорядкував, оснастивши такими багатими коментарями, що книга витримала чотири перевидання. Популярність її пояснюється ще й тим, що це живе свідчення того, якою була Україна «від Рашкова до Путивля» у 1654-1656 роках.

Письмо Миколи Рябого в усіх іпостасях і вимірах густе, з найбагатшою в українській літературі мовою. Недарма Олесь Гончар у лютому 1986 року писав: «На Ваших «Земледухів» звернув увагу ще в журнальній публікації, бо кому ж не припадуть до душі оці самобутні подільські характери і такий своєрідний гумор, де також промовляє Поділля, і така багатюща, справді народна мова… Ваш роман для мене – це ніби генетичний розвиток Землякової художньої прози, і мовиться це, ясна річ, не в розумінні наслідування. У Вас своя інтонація, своя стилістика, а виходи в історію, де йдеться, скажімо, про часи Тимоша Хмельницького, просто блискучі… »

Миколу Рябого неможливо перехвалити – він знає об’єми і розміри свого таланту, неможливо також збити з обраного шляху: література – його покликання, щастя, хрест і Голгофа одночасно. Він не може не писати. Навіть тоді, коли його не друкували, він усе одно не випускав пера з рук, і перо це вібрувало з постійною наснагою і неперебутньою височиною таланту. Ще влітку він міг давати собі якийсь перепочинок, працюючи в городі чи на будівництві, а коли наставала осінь, завмирала природа, вибували і вичахали яскраві кольори, починалися дощі, Микола сідав за стіл, за зошит, за друкарську машинку – це його пора. Характерно, що він не сідає за сторінку, дві, три – йому треба зразу двадцять. А пишеться Миколі Рябому до знемоги, а інколи навіть до втрати свідомості – такий потужний здвиг творчої потенції. Мало в нашій літературі схожих на нього трудівників!

Точність його письма ще і в тому, що письменник багато вміє. Власне, такого, як він, селянина, ще треба пошукати. Він на «відмінно» знає практичне городництво, кухню, уміє покласти камінь, цеглу, настелити підлогу, зробити вікно, зв’язати крокви, він власними руками спорудив два будинки. Ці споруди схожі на його повісті й романи – оригінальні, цікаві й досконалі, все у них відшліфовано і продумано до найменшої детальки.

Сільське життя Микола вважає повнокровнішим і багатшим від міського – на твоїх очах народжується, живе і вмирає квітка, плід, домашня тварина, пташка, її пісня, все це ти бачиш, все це проходить через душу, наповнює, залишає сліди, формує враження, збагачує незмірно. А ще – поряд з тобою – пісня, друге, не менш високе, ніж література, вміння і покликання Миколи Рябого. Пісень він знає тисячі. Причому – в повному обсязі. За столом, в компанії – це камертон, перший голос, маестро. Пам’ятаю, якогось року, коли ми заочно навчалися на факультеті журналістики університету імені Шевченка, завітали в гості до земляка, оперного співака, заслуженого артиста України Андрія Іщенка, добряче посиділи (був якраз Великдень), співати в хаті було затісно, ми вибралися на Володимирську гірку, Микола з Андрієм почали з «Реве та стогне», одразу зібрався, певне, з тисячний або й більший хор, а позаяк на чолі стояли два таких співуни, пісня ладилась, це було дуже красиво і, коли міліціонери приходили «наводити порядок», то жодному з них не хотілося втручатися, будь-яке слово на цьому тлі було б нерозумним, міліція не знаходила іншого рішення, як самій прилучитися до хору. Це було логічним продовженням порядку. На все життя в моїй пам’яті ті співи в центрі Києва!

Література і пісня, вважаю, здружили і зблизили Миколу Рябого з Григором Тютюнником, Романом Іваничуком, Романом Андріяшиком, Володимиром Яворівським, Тарасом Мельничуком, Василем Захарченком, Василем Шклярем, Василем Бондарем, Дмитром Герасимчуком, Володимиром Забаштанським, зі співаками й музикантами Трускавця, бо саме там біля б’юветів «Нафтусі», Микола «зачепився» за єдину в Радянському Союзі консерваторію пісні під відкритим небом, саме там освоїв цілу енциклопедію мелодій і текстів Українських Січових Стрільців, саме ця полум’яна пристрасть надихнула його на велику книгу «Золота колиска», яка вийшла якраз під сімдесятип’ятилітній ювілей письменника. Я був одним із перших читачів цієї книжки і якоюсь мірою причетним до її народження, бо мав насолоду слухати Миколу, а іноді й підспівувати – повірте, ця свята причетність дорога моєму серцю.

У коротенькій есеї не скажеш усього. Та, власне, така мета й не ставилася. Просто хотілося в переддень високого ювілею ще раз привернути увагу до видатної постаті нашої літератури, відомого, знаменитого, багатогранного і невичерпного Миколи Рябого, який сягнув своїх безперечних вершин, ставши автором цілої низки книжок, кожна з яких якщо і не ставала явищем, то була близькою до цього. Доброго, Миколо Олександровичу, тобі здоров’я і довгого віку на радість родині всім нам!

Іван Волошенюк, письменник,

лауреат Всеукраїнської літературної

премії ім. Михайла Коцюбинського,

заслужений журналіст України

Вибір на багато літ

Передмова до публікації в журналі «Дніпро» (1984, №10/11)

роману Миколи Рябого «Земледухи»

Прозаїк Микола Рябий уже не потребує спеціальних рекомендацій для читача. Тим паче – читача журналу «Дніпро», на сторінках якого, власне, й «фокусувалася» його творча біографія.

Десять літ тому він був ще в гурті тих молодих прозаїків, з яких мало народитися нове літературне покоління. Вже утвердили себе Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Роман Андріяшик, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд, Віктор Близнець… Їхня хвиля була високою й навальною, за нею немовби залишався тривкий «вакуум». Можна було молодшим: або терпляче чекати, поки попередники підуть далі, й простір знову заповниться повітрям, або ж уже за цих умов починати себе, свою дорогу, свою тему й інтонацію.

Микола Рябий належить до тих, хто обрав другий шлях. І він виявився єдино правильним.

Хотів би наголосити на тому, що це покоління формувалося й відстоювало себе за умов майже екстремальних. Попереднє покоління утвердилося майже блискавично, «симпатії» критиків були вичерпані ними, й природно, що «другому ешелону» часто діставалося, як навчальним мішеням, на яких яскраво проявлялася і принциповість, і влучність, і вся праведність гостроти. Певним чином – це закономірно. Навіть ішло на користь, і тому утвердилися лише одиниці, які таки дісталися надійного берега справжньої літератури. Це – Анатолій Колісниченко з Одеси, Ніна Бічуя й Дмитро Герасимчук зі Львова, Іван Григурко з Миколаєва, Броніслав Грищук з Хмельницького, Степан Пушик з Івано-Франківська та Олег Чорногуз, Юрій Логвин, Олексій Дмитренко, Олександр Васильківський, Олександр Лук’яненко з Києва.

Сьогодні цей ряд (за всієї строкатості вікового «цензу» їх об’єднує час приходу в літературу) важко уявити, принаймні, він щось дуже істотне втратить, без імені вінничанина Миколи Рябого.

Перша збірка його новел «Тост за невпольованого оленя» вирізнялася в масі тогочасної творчості дебютантів хіба що високою, стабільною культурою стилістики, зрілою професійністю письма, зримою матеріальністю людських характерів. У ньому був відчутний запас надійності, і Микола Рябий спрямував свій творчий потенціал у масштаби роману.

Вже тоді він зробив вибір далекосяжний, розрахований на багато літ свого життя й творчості. Об’єктом художнього дослідження романіста стало глухе, принаймні зовні нічим непоказне село із закутку Південного Поділля, під молдавським прикордонням, де вигойдалися натури широкі, одержимі, відкриті й стабільні у своїй живучості. Тут природно прищеплювалися ті риси, які в двадцятому столітті ми назвемо інтернаціональними, а в часах давніших це називали просто співжиттям. У моїй сусідній з Чоботаркою-Заболотним Миколи Рябого Теклівці (сорок сімей усього) жили: німкеня, родина греків, поляки, росіяни, молдовани… Але про це можна було довідатися лише за спеціального дослідження, бо вони були просто теклівчанами і згадували своє «коріння» лише «про свято», для колориту.

Власне, я й зголосився написати це передслово до роману Миколи Рябого «Земледухи» тому, що світ його героїв мені і рідний, і близький, і зрозумілий особливо.

Письменник розпочав це своє художнє дослідження душі сьогоднішнього подоляка з роману виробничого, події якого відбуваються на каменярні, де стався непередбачений вибух. Але Андрій Чигиринець і Сава Бурлака – селюки, діти сонячного степу, в надрах якого ще бунтують коріняки Карпат і Кодрів. Герої роману «Берег» – звідти, з села Вікна. Принаймні, за духовним статусом. Вікна – їхня точка відрахунку. Повернуться вони до неї чи ні, але вона є, вони відчувають її всім єством.

Потім був роман «Вікна», про який багато писали і сперечалися, однак він утвердив Миколу Рябого як прозаїка, здатного мислити «романно», з епічною надійністю. Тут він виявив себе вільно, розкуто, природно, начеб лагідно втішаючись своєю приналежністю до цих людей, які, вийшовши зі страшної війни, відтуживши за полеглими, знову віддаються життю з його складними проблемами, з його драмами і радощами. Живе на цій, відвойованій у фашистів землі дід Знатько, не черговий «філіал» Щукаря, а золотий злиток натури саме подоляка з його незлобивим лукавством, умінням гречно «підсікти» того, хто починає втрачати голову. Роман «Вікна» – не відголосок «скислих» проблем подільського (та й не лише подільського) села п’ятдесятих років. З дистанції часу письменник углядається у витоки тих морально-етичних «знаків запитання», які сьогодні діють на суспільство з драматичною силою.

У цей самий цикл художнього дослідження лягають і його документальні повісті «Чутки про смерть перебільшено» про Данила Заболотного, який допоміг людству подолати чуму, і «Джерела під зорями» – про патріарха колгоспного руху на Поділлі Пилипа Желюка.

Отож, почавши з сучасності, Микола Рябий постійно розсуває рамки свого подільського циклу романів і повістей. Виникає потреба історичної ретроспективи, вглядання у витоки кожного характеру хоча б у межах двадцятого століття. Тому роман, який пропонує своїм читачам журнал «Дніпро», треба сприймати в системі всього того, що вже створено Миколою Рябим, що вже пішло і до читача всесоюзного.

Передреволюційні часи – то для нашого покоління вже історія, але історія дуже суттєва, бо саме тоді зароджувався, нагромаджував енергію 1917-ий, що у наших краях спалахнув знаменитою Ободівською комуною, якій Котовський подарував свого улюбленого коня.

У цьому романі Микола Рябий пильно і непоквапливо вглядається в родину Земледухів, по якій потоптом іде перша світова війна. Про ту війну у нашій прозі написано багато, але письменник дивиться на неї крізь «оптику» часу, не боячись щось незвично побільшити (вчитайтесь у сцену, коли душі полеглих вояків переселяються в інший світ, учитайтесь довірливо, і антивоєнна тема в розумінні простого, затурканого селянина-ратая постане для вас у несподіваному трактуванні).

Незабаром дистанція від незабутнього Жовтня вже буде вимірюватися сімома десятками літ. Мабуть, настає цілком закономірний процес ще одного прочитання подій передреволюційних і революційних на Україні. Прочитання поколінням, народженим у ті часи, коли нова суспільна формація вже здавалася їм довічною, начеб існувала завжди. І тому Микола Рябий так вчасно і доречно заглибився в надра історії подільського села, щоб там «прочитати», догледіти в людських характерах рух народу, його душі, помислів, його неперебутні духовні цінності, його ідеали співзвучні нашому часові.

Роман «Земледухи» начеб окільцьовує царину дослідження Миколи Рябого. Тепер ці часові межі стабілізувалися: від першої світової до сучасності.

Якщо Микола Рябий здійснить свій задум – у нашій прозі буде ґрунтовне, самобутнє й талановите слово про південне Поділля, про його людей, крізь душі яких пройшли всі генеральні події двадцятого століття. Я б тільки по-товариськи радив йому: не відволікатися від цієї роботи, від цієї прекрасної долі на твори, які з успіхом може написати і хтось інший.

То ж нехай таланить йому в цій важкій вірності.

Володимир Яворівський,

письменник, лауреат Державної премії України

імені Тараса Шевченка

Своя інтонація, своя стилістика

Шановний Миколо Олександровичу!

Дякую Вам за книжку. На Ваших «Земледухів» звернув увагу ще в журнальній публікації, бо кому ж не припадуть до душі оці самобутні подільські характери і такий своєрідний гумор, де також промовляє Поділля, і така багатюща, справді народна мова… Щоправда, слід би її при перевиданні трохи почистити, звільнити від отих, аж надто густих народних вульгаризмів, адже вони мові краси не додають, вона й без того достатньо емоційна, сильна, виразна. Мова – категорія естетична, це видно хоча б з української народної пісні, де навіть найпростіше, побутове стає прекрасним. Делікатності мови проза, гадаю, може вчитись у В.Земляка, ось хто про найгрубіші речі умів сказати без грубощів.

Ваш роман для мене – це ніби генетичний розвиток Землякової художньої прози, і мовиться це, ясна річ, не в розумінні наслідування. У Вас своя інтонація, своя стилістика, а виходи в історію, де йдеться, скажімо, про часи Тимоша Хмельницького, просто блискучі…

Колись у дитинстві було читано в полтавському селі: «Красо України – Подолля!». Відтоді зосталась небайдужість до цього краю, що у Вас постає відтворюваним і вшир, і вглиб. Думається, що Ви з успіхом могли б працювати і в жанрі історичному, дати нашій літературі образи народних героїв Поділля, але дати їх неодмінно в усьому фольклорному багатстві і в тих розсипищах народного гумору, що його ніби витворював якийсь подільський козак Мамай. Вашому творові саме цей веселий дух так відчутно додає сили.

Багато Вам що вдається, я радий за Ваші творчі здобутки… Вітаю Вас з виходом книги, сподіваюсь, що читач її належно оцінить. Нових Вам звершень, всього світлого на життєвих дорогах.

Олесь Гончар

5.02.1986 р.

Доля і слово Миколи Рябого

Микола Рябий – зі славного покоління шестидесятників. Щоправда, книжкою оповідань він дебютував трохи пізніше, ніж його відоміші ровесники, але за два з половиною десятиріччя напруженої творчої праці письменник здобув собі добру славу як один з помітних представників нової хвилі української прози, відзначеної такими іменами, як Григір Тютюнник, Євген Гуцало і Валерій Шевчук.

Сьогодні Микола Рябий – автор декількох романів, багатьох повістей, оповідань, художньо-документальних творів. Мало не шестидесятилітньому письменникові час би вже готувати «грубенький» том вибраного й почувати себе в цьому світі доволі упевнено і забезпечено. Доля, проте, розпорядилася інакше. Кепського здоров’я, безробітний, відірваний од літературного середовища, письменник по суті не має засобів до існування. Мешкає він у селі Заболотному, Вінницької області, а про те, як йому там ведеться, свідчить хоча б той факт, що на попередній з’їзд письменників України Микола Олександрович приїхав, позичивши грошей у матері-пенсіонерки. Про це він з гіркотою та болем зізнався у своєму виступі на цьому з’їзді. Слухав я його тоді й думав: напевно мав таки рацію Іван Франко, сказавши, що це велике горе – народитися українським письменником.

І все ж Микола Рябий не вельми ображається на долю. Він багато працює і міг би сам заробляти на хліб насущний. Нові його твори лежать у кількох редакціях газет і журналів. Вони зовсім не гірші, а, може, навіть кращі тих, що виходили в республіці та за її межами, зробивши авторів відомими. Але хто може сьогодні сказати, чи побачать ті твори світ, чи дійдуть до людей. Тяжке економічне становище, яке переживає нині Україна, боляче вдарило по всій літературі, видавничій справі. Нема паперу. Десятикратно зросли ціни на поліграфію. Закриваються газети, агонізують видавництва і часописи. Ринок заповнюють видання, далекі від справжньої літератури й культури.

Що ж робити тим письменникам, хто не хоче й не може розмінювати свій талант на створення макулатурного чтива? Як жити і як виживати за цього немилосердного передринкового часу?

Відповідь напрошується сама по собі: писати на всю силу свого хисту і таланту, не пристосовуватися й не гнатися за тимчасовим успіхом, у надії, що все справді вартісне не кане в Лету, а буде помічене і знадобиться народові.

Микола Луків,

головний редактор журналу «Дніпро»

Білий цвіт у полумисках

Маю великий жаль з того, що твори Миколи Рябого –

прозаїка з Вінниці – дуже тяжко знайти у київських бібліотеках. Доводиться вдовольнятись тим мізером, що є.

Але спочатку про самого письменника. Микола Рябий народився сьомого грудня 1936-го року в селі Заболотне на Вінниччині. Закінчив Київський гірничий технікум та факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Живе і працює у Вінниці.

Перша книжка Рябого побачила світ в Одесі 67-го року – «Тост за невпольованого оленя». У новелах та акварелях першої книжки автор показав свою письменницьку харизму, зі сторінок його першої прозової книжки повіяло свіжістю мови і розуміння життя та людини. Молоді герої оповідань роздумують про життя, закохуються, прагнуть до світлого і людського. У творах Миколи Рябого зразка 67-го року дуже багато неприхованої поезії та урбаністичних образів – «Удосвіта, коли він ішов од неї до готелю, його раптом наздогнав шум дощу. Здивовано обернувся – вулицею котилася поливальна машина», «Волосся пахне сонцем. Ніби в маленьких дітей. Хіба я знаю, чим пахнуть діти? Виходить, знаю, старий собака», «Вона виходить з річки. Спочатку виринають повні плечі, відтак груди – важкі білі кетяги з гострими рожевими сосками. Потім – округлий, пружно підібраний живіт з темною припадинкою пупка. Нарешті, у воді круто й химерно окреслюються стегна. Він підхоплює її на руки. Вона сміється, пручається, а він не випускає її, теж сміється й цілує».

Проте поезія – тільки невеличкий нюанс у творчій палітрі Рябого. Його покликання як письменника в українській літературі – сказати, яка є на смак подільська говірка, показати, яким є Поділля як край і які то люди подоляни. У першій своїй книжці він робить перший крок до цього – в оповіданні «Скажений Кипа» (згодом воно в дещо переробленому вигляді – і не зовсім вдало, мусимо зауважити, потрапить складовою частиною до роману «Вікна»). Написане живою, розмовною мовою, повне неповторних характерів, воно засвідчило, що письменник Микола Рябий знайшов себе саме в коштовності рідного краю.

Роман «Вікна» це підтвердив. Попри цікавий сюжет (одна лінія дезертира Явдошки чого варта), у романі є неповторні характери, які автор передає через їхню дивовижну мову. Таким характером передовсім є Ничипір Грузд. Його круті словосполучення («парінь», «в роги ма’») яскраво малюють його портрет перед читачем.

Письменник пластично ліпить образи, картини, пейзажі – кілька штрихів, і вже читачеві є про що помислити. Рябий не відмовляється від поезії: «Отам, під черешнями, столи стояли. Як хто впирався плечем у стовбур, то білого цвіту натрушувалося прямісінько в полумиски», «Корній умовк, ніби прислухався до шереху над собою», «Тягне вишневим димком – дід Знатько ще й досі в’ялить у сушарці сливи», «… хапливо, уривчасто оповідав – їй, собі, тиші, що пахла малиною», «Господар мусить пахнути вітром, а господиня – димом», «димує туман», «Невже ти справді такий… нездогадливий? Прецінь це файно, що ти такий ще… чистий… ще хлопчик…». Ця поезія складається з дивовижного поєднання приземленого і незвичного. Разом з тим автор пластичний і у відтворенні деталей побуту та дій своїх численних героїв – «Завтра, годок, певно, не зможу. Не так не зможу, як не дадуть… там…», «… маємо з нею такий ґандж: вона сховає горілку, а я не знайду», «Еге, парінь, рано медом запахло», «… з дідом Знатьком, вважай, і село засне», «У паузах між першим і наступним словом можна наспіватися», «Тут я приніс тої води, що в очі скаче», «Тепер, думає Родіон, вони постоять на порозі, подивляться на вулицю, потім на город, аж тоді задріботять хутенько до погрібничка, озираючись навсібіч ще й дорогою», «Сумно тут. Навіть утопитись ніде», «Іван вимру- жується до місяця», «… те, що подобається йому, починає подобатися і мені. І навіть дужче, ніж йому», «… нема вже твого Явдошки? Чи не вареників з горобцями обжерся?», «Копати твердо, аж під чобітьми рветься», «От ще не бачив такого, щоб свиня живу рибу їла», «… не дати наплювати собі в кашу чи пограти на носі», «Атож, де нам, дурням, чай пити» тощо. Привабить вибагливого читача і надмір діалектизмів, які впевненою рукою майстра (і зі знанням справи теж) вмонтовано в канву твору – висургонюватися, морак, чвиркавка, навпадь жере, манзарі, брачка, катрага, забейкатися, гамалик, штих, розкустраний, шалапотіти, лавичка, вапнувати, граса.

Читач цього літературного портрету буде вельми здивований тим, що я розглядаю творчість Миколи Рябого через призму його художньої мови, мовляв, важливішим у літературі є сюжет, фабула, герої, конфлікт. Безперечно, все перелічене у Рябого є. Але є і глибинне відчуття мови, віртуозне послуговування багатствами свого рідного краю. Роблячи так, він приносить в українську мову чимало нового, що варте у тій мові бути.

За великим рахунком Микола Рябий все своє життя пише одну велику книжку – про Земледухів, що живуть у селі Вікна. У нього є і виробничий роман, і повість про вченого, і роман про революційні події початку сторіччя, проте основним у його письменницькій біографії є і залишається серія романів про Земледухів.

Однойменний твір непідготовленому читачеві важко буде вчитати – густота письма, мовна своєрідність та перенаселеність твору витримають тільки одиниці. Але, витримавши, вони матимуть справжню насолоду від цього художнього полотна. Не буду наводити приклади – їх безліч, прошу повірити мені на слово.

Підсумовуючи цю коротку розмову про творчість вінницького прозаїка Миколи Рябого, зауважу – це тільки перше наближення до його творчих набутків. Маю надію, що інші критики і літературознавці краще від мене розберуться у його художньому світі радості і краси. А мені, естетові задрипаному, залишається образ білого цвіту в полумиску з чистою водою…

Роман Кухарук,

президент центру «Свобода слова».

27 липня 1999 р., Київ

Неповторна цивілізація образів

Коли в моєму рідному Джурині, на місці якого свого часу стояла древня і славетна в Придністров’ї фортеця Чурилів, котрий не раз на своєму віку виконував роль районного центру, хтось принагідно каже, що, мовляв, не таке велике й знане село, ніколи тут не було якоїсь визначної особистості, постаті, окрім спекулянтів (хоча це за нинішніх часів персони вельми престижні) та ще фігурантів різноманітних кримінальних справ, я завжди відповідаю, що люди такі глибоко помиляються. Позаяк Джурин – це місце творчого народження відомого журналіста, а за тим і славетного українського письменника Миколи Рябого.

Тут колись у районній газеті надрукували його перші в житті замітку, нарис, оповідання, і він, як душа неординарна й норовлива, відчув смак творчої слави. Прикипів до неї. Більше цього ремесла – майстра класу слова він не полишав ні на день. Слово його веде по життю. Він йому вірою й правдою служить багато-багато літ…

А потім, у череді письменницьких удач, вийде обласканий критикою роман Миколи Рябого «Берег». І він із тією гарною, небуденною книгою приїде в Джурин, до гірників комбінату стінових матеріалів, де після закінчення гірничого технікуму в далекі п’ятдесяті роки минулого століття, частково втративши зір на будівництві львівсько-волинських і донецьких шахт, далі «писав» свою трудову біографію, подарує книжки гірникам тієї зміни, якою колись керував, комбайнерам каменерізальних машин, електрикам, каталям, вантажникам. Люди почитають і скажуть: так це ж книга про нас!..

Двоюрідний брат Михайло Горобець по декілька разів на добу прибігав до моєї матері в ті дні, коли я бував у селі, зацитовував нам сторінки із роману «Берег». Дивувався тому, що читаєш художню книжку, а вона буцімто списана з нашої вулиці, з наших людей.

– Як же смачно, соковито пише Микола! – казав Мишко, весело поблискуючи золотавим зубом у роті. – Ну, начебто про нашу Лису гору, про Голинчинський яр, про наших хлопців з кар’єру розповідає. Читаєш і немовби інтонації навіть їхні вчуваєш… Справді талант…

Микола Олександрович – це істинно Нечуй-Левицький нинішньої доби. Мова у нього густа і добротна, буцім мастило з козацької мазниці: жодна вісь його розповіді ніде не скрипне, не оскверниться. А барви новел, оповідань, повістей, романів настільки яскраві, полум’яні, характерні, що іноді дивуєшся: як же ж це треба знатися на правді і солі людського життя, щоб так далеко у віки, у людську суть заглянути майстрові, передати дух часу, велич людської гідності, гіркоту певних поразок!? Як же ж треба безмірно знати глибину будови нашої родинної української колиски, щоб так виразно виписати портрети людей із минулих століть, так удатно і неповторно передати в нинішній час дух старожитностей і музику людських сердець…

Микола Рябий створив зі своїх літературних шедеврів справжню людську епоху, неповторну цивілізацію образів, дійових осіб. Ім’я цієї світобудови – Земледухівщина.

Здавалося б, уже можна й заспокоїтись, перевести подих, передихнути, бо й навіть Бог, створюючи світ, на сьомий день відпочивав.

А ось Микола Рябий оре свою письменницьку ниву без спочину.

Так і хочеться йому крикнути з дороги, навздогін: «Боже вам помагай, пане письменнику! Гарних творчих удач у царині українського красного письменства!»

Олександр Горобець,

головний редактор газети «Правда України» 1991-1998 рр.,

письменник

ПРО ПИСЬМЕННИКА-ЮВІЛЯРА

КІЛЬКОМА РЯДКАМИ

…є один літературний жанр, у якому Микола Олександрович не знає рівних серед вінницьких своїх побратимів, навіть таких бувалих і до слова охочих, як Леонід Пастушенко, Григорій Усач, Дмитро Дереч. І, мабуть, що й в усій українській літературі не багато тут знайдеться йому рівних. Це – жанр усного оповідання, бувальщини, піднятий ним на висоту проникливого артистизму, синкретичної художності, глибокої соціології життєвих типів, ненав’язливого повчання. Жанр, що вже повною мірою виражає і громадянське обличчя Миколи Рябого – члена бюро, заступника відповідального секретаря обласної письменницької організації.

Михайло Стрельбицький,

поет, літературознавець

…після прочитання твору (роману «Земледухи») залишається загальне гарне і глибоке враження від більшості сторінок, як від твору широкого епічного дихання, сильних характерів, міцного стилю і непересічної щільності письма, твору емоційно і фактурно наснаженого, в якому «спресовано» побут і історію, житейське і символічне, твору, насиченого реаліями, актами життєдіяльності персонажів, густою предметністю.

У «Земледухах» Микола Рябий вийшов на той рівень романного мислення і живописання, що засвідчує утвердження самобутнього прозаїка, від якого можна сподіватися помітних внесків у нашу літературу.

Іван Дзюба,

академік НАНУ, літературознавець

Миколу Рябого, мабуть, не треба представляти читачам нашої газети. Кожна нова зустріч з цією людиною нам, журналістам, додає творчої сили. І це – без перебільшення, бо Рябий – письменник завжди залишається для нас журналістом, своїм, якого згадують ветерани найкращими словами. І не тільки тому, що Микола Олександрович здобув визнання одного з провідних прозаїків республіки і став, так би мовити, «метром».

Один з вінницьких поетів сказав:

– Біля Миколи Рябого, мов біля джерела!

Здається, влучно сказано, бо коли він заходить до редакції, помічаєш у ньому небайдужість до роботи, яку виконував багато років тому.

Його одкровення й творчу чистоту сприймаєш, як ковток чистої джерельної води посеред літа.

Іван Кокуца,

редактор газети «Комсомольське плем’я»

Десь рік тому на сторінках вінницької обласної молодіжної газети «Панорама» (колишнє «Комсомольське плем’я», редактором залишився Іван Кокуца) я прочитав новелу Миколи Рябого «Помста справдешніх мужчин». Кілька днів ходив під враженням цього твору. Подібне почуття мене супроводжувало на початку 60-их, коли у спецфонді згодом підпаленої київської Публічної Бібліотеки прочитав новели Миколи Хвильового.

Микола Холодний, поет

Доброго дня, Миколо Олександровичу!

Щойно прочитав твою невеличку повість «Горіховий мільйонер» у першому числі «Дзвона» за цей рік. І сміявся, і журився. У всьому ряду інших твоїх творів цього жанру ця повість бачиться чи не найкращою.

Анатолій Подолинний,

професор, літературознавець, поет

(з листа 26.03.1996)

Дорогий Миколо Олександровичу!

Щиро здоровлю з ювілеєм.

Трудівник Ви великий і майстер напрочуд талановитий. Стверджую це як Ваш постійний читач і прихильник. А ще нас єднає, як мені здається, обопільна людська приязнь.

Щасливої Вам долі, нових творчих доріг, добра!

Щиро Ваш Юрій Мушкетик,

голова Національної спілки письменників України

(з вітального листа 1.12.1996)

…Оце читав я, дорогий Миколо, твою Божу книгу – роман про народного художника України «Хто як Бог» – сміявся, плакав і думав: а чи потрібні світові наші князі, гетьмани, наші верби довкола ставу і зимові небеса над Немировом, наші плачі, сміх і наші страждання?.. Мабуть, що ні…

Дарую тобі свій перевиданий роман «Я, Богдан» з невеличкою післямовою… .

Автограф на подарованій книзі: «Миколі Рябому, козакові крижопільському, від козака кобеляцького. Ще не вмерла Україна! Сердечно – Павло Загребельний. Грудень 2001 р., у Кончі Озерній під Києвом».

…Відгуки про «Рід…» (мовиться про книгу першу історичного роману-дилогії «Калина над прірвою», яка в журнальному варіанті мала назву «Рід відходить і рід приходить») – захоплені, я ж читала його двічі, і просто закохана у Вашу прозу, радісно світлу, національну, добру. Так майже ніхто не пише, на превеликий жаль…

…читаю «Офензиву» (робоча назва книги другої історичного роману-дилогії «Калина над прірвою»). Твір, безперечно, дуже цікавий (колега Павло Добрянський теж так вважає), і шкода, що він не побачив світу раніше, коли інформація, яку він несе, була для абсолютної більшості українців відкриттям таємниці. Але, як мовиться, ліпше пізно, ніж ніколи. Те, що робите Ви, молодим літераторам в силу багатьох причин непосильне (даруйте тавтологію)…

Галина Турелик, поетка, заступник

головного редактора журналу «Перевал»

Давній і щирий шанувальник художньої прози Миколи Рябого, я залюбки готував книгу «Березовий хрест» (чудова назва!) до друку в часописі «Вінницький край», як чинив свого часу на посаді головного редактора обласної молодіжної газети, друкуючи на її шпальтах фрагменти Миколиних романів з циклу «Земледухи». Не справа письменників ставити пам’ятники, але «Березовий хрест» – це духовний пам’ятник борцям за волю, за Україну, за народ.

Михайло Каменюк, поет, заступник

головного редактора журналу «Вінницький край»

Спасибі Вам, пане Миколо, велике за чудову книгу (роман «Калина над прірвою»), за незвичайну книгу. Працювала над текстом і відчувала радість у душі. Зачитувала удома дітям – дочці і синові, на роботі – колегам, аби з кимось поділитися почуттями, які мене переповнювали. Низький уклін Вам!

Емілія Патола, коректор вид-ва «Фенікс»

червень 2008

З виступів на презентації в столичному Будинку літераторів у лютому 2009-го року історичного роману-дилогії Миколи Рябого «Калина над прірвою» та упорядкованого ним подорожнього щоденника Павла Халебського «Україна – земля козаків»:

«Калина над прірвою» – дивовижний роман з циклу «Земледухи», за уважного прочитання кожен з нас глибше пізнає історію України, ту велику жертовність, завдяки якій здобули ми омріяну століттями незалежність, що нею, на жаль, не можемо належно розпорядитися для власного щастя й добробуту на власній землі…

А книгу подорожніх нотаток Павла Халебського «Україна – земля козаків» ми відкриваємо лише завдяки щасливому випадку. І цей український «випадок» носить ім’я Микола Рябий – незаперечно видатний український письменник і патріот, мій великий товариш і земляк з Південного Поділля, яке описав Павло Халебський. Тільки його впертий і невичерпний національний ентузіазм та воляча працьовитість повернула українцям те, що мусило б нам належати в десятках поколінь і зробити нас кращими, духовнішими, патріотичнішими, з більшим почуттям національної гідності. Микола Рябий не лише переклав цю унікальну книгу на прекрасну, соковиту українську мову, а й відкоментував з сучасної позиції, крізь новітню історичну «оптику», дуже ненав’язливо, шляхетно доповнив історичними екскурсами, уточненнями, коментарями все те, чого просто не міг знати навіть дуже допитливий і освічений подорожній у чужій країні. Для цього прозаїкові з Вінниці Миколі Рябому треба було перескородити всю історію козаччини, стати співавтором араба Павла Халебського і в такий спосіб подарувати українцям нову і прекрасну сторінку нашої історії.

Схиляюся, брате Миколо, перед тобою. Знаю, що це коштувало тобі кількох ненаписаних романів про наше буйне Поділля, коштувало кількох літ життя і здоров’я, але результат вартий того. Та, Миколо, ти видав цю дивовижну книжку як ляпас нинішній псевдоукраїнській владі. І вдячність від безвладних українців тобі безмежна.

Володимир Яворівський, письменник, голова НСПУ,

лауреат Шевченківської премії

…Вітаючи письменника з такими вагомими набутками, почуваюся боржником перед ним. Микола Рябий – блискучий стиліст, тонкий знавець мови, вміє вибудувати тонкий контур сюжету. Все це робить його книжки цікавими і потрібними для людей різного віку, особливо ж молоді, яка має більше знати про козацьку минувшину, якомога більше взяти з тих часів для збагачення розуму й душі.

Михайло Слабошпицький, критик, літературознавець,

прозаїк, лауреат Шевченківської премії,

президент Ліги українських меценатів,директор вид-ва «Ярославів Вал».

… Я мимоволі шукав серед присутніх на цій презентації Андрія М’ястківського, якого, на жаль, уже нема серед нас. Це з його вуст ми чимало легендарного, захопливого чули про Південне Поділля. З тих країв і Микола Рябий. У нас небагато белетристів, які так глибоко знають і так художньо переконливо показують історичні події. І це дуже важливо для молодих читачів, у чиїх руках, хоч як це прикро, сьогодні зовсім інша література.

Віктор Баранов, поет, прозаїк,

головний редактор журналу «Київ»

…Давно знаю Миколу Рябого, редагував його роман «Земледухи», коли працював у редакції журналу «Дніпро». Тому скажу просто: «Коли читаєш Миколу Рябого, відчуваєш подих літописів. Хто не прочитав творів Миколи Рябого, той не має уявлення про сучасне українське письменство».

Василь Шкляр, прозаїк,

перший заступник голови НСПУ

…Микола Рябий уміє влучно, доречно використати в романі «Калина над прірвою» неоціненні скарби народної пісенної творчості. Вони – не просто ілюстрації, вставки, а психологічно вмотивовані яскраві взірці народного генія, волевиявлення, духу. Це збагачує, урізноманітнює, вивищує героїв твору.

Петро Засенко, поет,

член ради НСПУ

… Микола Рябий належить до тих плугатарів і сівачів літературної ниви, які чесно і талановито роблять свою справу. А тому і художня проза цього майстра слова з Вінниці не залишається непоміченою.

Ніна Гнатюк, поетеса

З передмови до книги «Золота колиска»:

… Чудова річ! Чи не найкраща з усього написаного про нашу пісню, без якої ми, українці, не мислимі в цьому світі. Звершено велику роботу. Молодець Микола! У цій повісті («Золота колиска») він справді народний письменник.

Леонід Пастушенко, письменник

… Знаю багатьох письменників, але не чув, щоб хтось так співав, бачив багато письменницьких бібліотек, але не бачив стільки пісенних збірників. Микола Олександрович не просто любить пісню, він проникає в її душу, записує ті пісні, які навчають любити Україну, мене – навчили…

Сергій Мороз,

співак, композитор, поет, лауреат

Всеукраїнської премії ім. Василя Стуса

1. Видання творів М.Рябого

1.1.Книги

1. Тост за невпольованого оленя: [новели, акварелі] / М.Рябий. – О.: Маяк, 1967. – 184 с.

Рец.: Говірський, Л. Прелюд до власного голосу / Л.Го-вірський // Комс. плем’я. – 1967. – 26 листоп.; Димчак, С. Герої навколо / С.Димчак // Вінниц. правда. – 1968. – 24 трав.; Сіл. вісті. – 1968. – 9 черв.; Пастушенко, Л. Світло великого образу / Л.Пастушенко // Комс. плем’я. – 1970. – 12 лют.

2. Герой Соціалістичної Праці М.П.Бабенко: докум. повість: [про передову свинарку колг. «Росія» с.Соболівка Теплиц. р-ну] / М.Рябий. – О.: Маяк, 1973. – 80 с. – (Люди трудової слави).

3. Берег: роман / М.Рябий. – К.: Молодь, 1974. – 200 с.

4. Джерела під зорями: докум. повість [про двічі Героя Соц. Праці П.О.Желюка, голову колг. ім. О.Суворова з с.Тиманівка Тульчин. р-ну ] / М.Рябий. – О.: Маяк, 1975. – 110 с.: іл. – (Герої дев’ятої п’ятирічки).

5. Чутки про смерть перебільшено: докум. повість: [про вченого-мікробіолога Д.К.Заболотного ] / М.Рябий; авт. передм. М.Стельмах. – 1975. – О.: Маяк, 1975. – 184 с.

Рец.: Майданченко, П. Мужність і мудрість / П.Майда-нченко // Жовтень. – 1976. – № 12. – С. 141-142.

6. Вікна: роман / М.Рябий. – К.: Молодь, 1977. – 214 с.Рец.: Медуниця, М. Вікна дивляться у світ / М.Медуниця // Друг читача. – 1977. – 1 груд.; Лісовий, П. Широкі вікна хлібодарів / П.Лісовий // Вінниц. правда. – 1978. – 17 черв.; Качкан, В. [Рецензія] / В.Качкан // Дніпро. – 1978. – № 8. – С. 151-158; Кирсанов, В. Вікна, відкриті любові / В.Кирсанов // Комс. плем’я. – 1978. – 14 лют.; Лазаренко, К. Яскраве світло вікон / К.Лазаренко // Колгосп. вісті. – 1978. – 29 черв.; Лісовий, П. Вікна у поле / П.Лісовий // Молодь України. – 1978. – 3 жовт.

7. Великий літній трикутник: роман / М.Рябий. – К.: Рад. письм., 1978. – 240 с.Рец.: Санов, Л. На свої горизонти / Л.Санов // Літ. Україна. – 1978. – 27 черв.

8. Вогнище: роман / М.Рябий. – О.: Маяк, 1981. – 270 с.Рец.: Луць, М. «Вогнище» / М.Луць // Комунар. – 1981. – 12 листоп.; Волошенюк, І. Вогонь і «Вогнище» Миколи Рябого / І.Волошенюк // Комс. плем’я. – 1982. – 29 квіт.

9. Два романа о любви: романи [Берег; Вікна] / М.Рябый; авториз. пер. с укр. В.Дольникова; худож. Л.Зубарева. – М.: Сов. писатель, 1981. – 512 с.

10. Земледухи: [роман] / М.Рябий; худож. Н.Дубенюк. – К.: Рад. письм. – 1985. – 455 с.Рец.: Бондаренко, Л. Тяжіння багряних знамен / Л.Бон-даренко // Друг читача. –1986. –20 берез.; Волошенюк, І. Земледухи – це народ / І.Волошенюк // Комс. плем’я. – 1986. – 25 січ.; Рабенчук, В. Головний герой – це народ // В.Рабенчук // Вінниц. правда. – 1986. – 10 лип.; Дзюба, І. «Своя» тема / І.Дзюба // Вітчизна. – 1987. – № 2. – С.166-168.

11. Облава на озброєного вовка: роман / І.А.Безуглий, М.О.Рябий. – К.: Рад. письм., 1986. – 350 с.Рец.: В таємній скрині абвера // Комс. плем’я. – 1987. – 24 січ.

12. Берег: роман; Вікна: роман / М.Рябий. – К.: Дніпро, 1987. – 484 с.

13. Ще не вмерла Україна: роман / М.Рябий. – К.: Укр. письм., 1994. – 286 с.Рец.: Завальний, М. «Ще не вмерла Україна» / М.За-вальний // Вінниччина. – 1994. – 10 верес.; Мельник, О. Ще не вмерла Україна / О.Мельник // Сіл. новини. – 1995. – 4 берез.; Мовчанюк, Г. Духовність і нація / Г.Мовчанюк // Медицина України. – 1996. – Лют. (№ 2). – С. 5.

14. Аль-Халебі, Булос ібн аз-Заїма (Павло Халебський). Країна козаків: з подорож. нотаток особистого секретаря милістю Всевишнього Бога патріарха антиохійського та всього Сходу Макарія ІІІ …/ Булос ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павло Халебський); пер. з рос. М.Сливинського; упоряд. М.Рябий; худож. В.Тишецький. – К.: Козаки, 1995. – 83 с. (Настільна кн. українця).Рец.: Нове життя давнього раритету // Панорама. – 1995. – 11 жовт.; Петруненко, В. Країна козаків / В.Пет-руненко // ДТП. – 1995. – 28 жовт.; Козловська, Е. Загадки невмирущості країни козаків / Е.Козловська // Панорама. – 1996. – 18 листоп.; Руденко, В. Тепер ми знаємо, якою була країна козаків / В.Руденко // Вінниччина. – 1995. – 24 листоп.; Кантоністов, М. Це звучне слово «презентація» / М.Кантоністов // 1995. – 25 листоп.; Козак, Є. Про країну козаків пише очевидець / Є.Козак // Подолія. – 1995. – 5 груд.;; Паламарчук, В. Ми всі з країни козаків / В.Паламар-чук // Робітн. газ. – 1995. – 5 груд.; Скрипник, В. Мандрівка у країну козаків / В.Скрипник // Голос України. – 1995. – 22 груд. – С. 4.

15. Над вертепом звізда ясна: три новели з дивосвіту / М.Рябий; авт. передм. «Таке успішне полювання» і малюнків Г.Мовчанюк. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1999. – 79 с.: портр.

16. Житіє праведника Федора: лірич.-драм. повість про Собідка та його Катерину / М.Рябий. – Вінниця: Віноблдрук., 2000. – 128 с.: портр.

17. Хто як Бог: роман / М.Рябий; авт. передм. «Зустрілися два майстри» Г.Мовчанюк; худож. оформл.: Л.Чорна, М.Чорний. – Вінниця: Віноблдрук., 2000. – 520 с.

18. Халебський, П. (Булос Ібн аз Заїма аль Халебі). Україна –земля козаків: подорож. щоденник / П.Халебський, упорядкув. і комент.: М.Рябого. – 2-е вид., допов. – Вінниця: Континент-ПРИМ, 2005. – 284 с.: іл. – (Настільна кн. українця).Рец.: Мрачковська, Л. Чи стане «Країна козаків» настільною книгою українців? / Л.Мрачковська // Робітн. газ. – 2005. – 11 лют. – С. 3; Яворівський, В. Писарі й хронікери національного життя / В.Яворівський // Сл. Просвіти. – 2007. – 12-18 квіт. (№ 15); Фіголь, Б. Україна – земля козаків, або Про настільну книгу українця / Б.Фіголь // Перевал. – 2008. – № 3. – С. 226-232.

19. Калина над прірвою: іст. роман-дилогія з циклу «Земледухи» / М.Рябий. – К.: Фенікс, 2008. – 584 с.: іл.Рец.: Лихогляд, Л. Від Крут до Соловків і Парижа / Л.Лихогляд // Вінниччина. – 2009. – 10 лют. – С.4.

20. Халебський, Павло (Булос Ібн аз Заїм аль Халябі). Україна – земля козаків: подорож. щоденник / П.Халебський; авт. передм., упоряд. М.Рябий; післясл. В.Яворівського. – 4-е вид., доп. – К.: Укр. письм.: Ярославів Вал, 2008. – 293 с.: іл. – (Настільна кн. українця).Рец.: Короненко, С. Україна – земля козаків: щойно з друку / С.Короненко // Літ. Україна. – 2008. – 11 груд.

21. Як із’їсти живу кицьку, аби не подряпала горло: сучас. політ.-ерот. детектив з циклу «Земледухи» / М.Рябий; М.Холодний. Стихія людських пристрастей: передм. – К.: ППВФ, 2009. – 452 с.

22. Золота колиска: лірич. повість / М.Рябий; передм. до 2-ї ч. Любов чиста і невмируща В.Яворівського. – Макарів: Софія, 2010. – 592 с.: іл.Рец.: Горобець, О. Пісенна колиска Миколи Рябого / О.Горобець // Літ. Україна. – 2011. – 12 трав. – С. 11.

1.2. Художні твори в збірниках, альманахах, періодичних виданнях

1959

23. У донецькому степу: оповідання / М.Рябий // Кол-госп. життя (Джурин). – 1959. – 8 квіт.

1962

24. Серце матері: оповідання / М.Рябий // Шлях Ілліча (Брацлав). – 1962. – 30 січ., 1, 2 лют.

1964

25. Шабля Богуна: іст. малюнок / М.Рябий // Дніпро. – 1964. – № 12. – С. 88- 92.

1965

26. Шабля Богуна: іст. оповід. / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1965. – 5 лют.

27. Бокораші: оповідання / М.Рябий // Літ. Україна. – 1965. –30 лип.

28. Людина: оповідання / М.Рябий // Україна. – 1965. – № 45. – С. 12.

29. Останній пацієнт: новела / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1965. – 28 листоп.

1966

30. Тост за невпольованого оленя; Карпатська сюїта: оповідання / М.Рябий // Прапор. – 1966. – № 2. – С. 76-79.

31. Наталочка: новела / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1966. – 16 лип.

32. Лист до Леніна: [оповідання] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1966. – 6 листоп.

33. Те ж // Голос землі: [збірник] / упоряд. С.Колесник. – К., 1966. – С.157-168.

1967

34. П’ятий день тижня: новела / М.Рябий; худож. А.Гайдай // Дніпро. – 1967. – № 3. – С.44-50.

35. Крах кам’яного ідола: [урив. з роману «Обрій тікає»] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 17, 20 верес.

1969

36. Батько повернувся: [урив. з роману «Обрій тікає»] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1969. – 8 січ.

37. Професор Заболотний: урив. з докум. повісті «Чутки про смерть перебільшено» / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 25 січ.; 6, 11, 13 лют.

38. Сива осінь: урив. з докум. повісті «Чутки про смерть перебільшено» / М.Рябий // Сіл. новини (Крижо-піль). – 1969. – 18, 22, 27 лют., 4,6, 11, 13, 18, 23 берез.

39. Поєдинок: фрагм. з докум. повісті «Чутки про смерть перебільшено» / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 15 трав.

1970

40. Барви літа: репортажі з природи: [оповідання] / М.Рябий // Дніпро. – 1970. – № 9. – С. 100-107.

41. Гарт: урив. з докум. повісті «Чутки про смерть перебільшено»: [про Д.Заболотного] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1970. – 17, 22 груд.

42. Смерті у вічі; В’язень камери-одиночки: урив. з докум. повісті «Чутки про смерть перебільшено» / М.Рябий // Зірка (Теплик). – 1970. – 3, 12, 17 груд.

43. Тепло рибальського вогнища: [новела] / М.Рябий // Природа і людина: [збірник] – К., 1970. – С.119.

44. Чутки про смерть перебільшено: урив. з одноймен. докум. повісті / М.Рябий // Колгоспник (Чечельник). – 1970. – 26 груд.; 1971. – 5, 12, 14, 15 січ.

1971

45. Весілля: [урив. з роману «Обрій тікає»] / М.Рябий // Сіл. новини. – 1971. – 5 січ.

46. Чутки про смерть перебільшено: урив. з одноймен. докум. повісті / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 24, 25, 28 серп.

1972

47. Дядько Олесь: оповідання / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1972. – 1 січ.

48. Любов: [урив. з роману] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1972. – 6, 8, 11, 13, 15 січ.

49. Вибух: [урив. з нов. роману «Будуть снитись рожеві коні»] / М.Рябий // Сіл. новини. – 1972. – 1 лип.

50. Етюд: [вірш] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1972. – 21 жовт.

51. Струна кобзи: оповідання / М.Рябий; худож. В.Гура // Ранок. – 1972. – № 11. – С.12-13: іл.

1973

52. Берег: роман / М.Рябий // Жовтень. – 1973. – № 3. – С. 18-76; № 4. – С.12-46; № 5. – С. 21-67.

Рец.: Жулинський, М. Ширшають тематичні обрії: [огляд прози] / М.Жулинський // Літ. Україна. – 1973. – 10 серп.; Горобець, О. Серед героїв «Берега» / О.Горобець // Комунар. – 1973. – 20 груд.

53. Батьки і діти: [урив. з роману «Берег»] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1973.– 5, 7, 10 квіт.

1974

54. Перша синова вершина: [урив. з докум. повісті] / М.Рябий // Молодь України. – 1974. – 6 квіт.

1975

55. До танків – 400 метрів: урив. з докум. повісті [про П.О.Желюка] / Вінниц. правда. – 1975. – 13 квіт.

56. Джерела під зорями: докум. повість [про двічі Героя Соц. Праці голову колг. ім.О.Суворова с.Тиманівки Тульчин. р-ну П.О.Желюка] / М.Рябий // Дніпро. – 1975. – № 6. – С. 12-85.

57. Толока: [розд. з роману «Вікна»] / М.Рябий // Молодь України. – 1975. – 24 серп.

58. Вікна: повість / М.Рябий // Вітчизна. – 1975. – № 10. – С.16-41; № 11. – С. 24-92.

1976

59. На оленя: оповідання / М.Рябий // Україна. – 1976. – № 6. – С. 18-20.

60. Гість: урив. з роману / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1976. – 3 лип.

61. Над нами соняхи: [урив. з нового роману] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1976. – 27 серп.

62. Ритми Кривого Рога: поетич. репортаж / М.Рябий // Молодь України. – 1976. – 6 листоп.

1977

63. Будуть снитись червоні коні: [урив. з літ. кіносцен.] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1977. – 13, 15, 25, 27 січ.

64. Решетько й Ангеліна: [урив. з нового роману «Великий літній трикутник» із життя донец. шахтарів] / М.Рябий // Україна. – 1977. – № 4. – С. 14-16; № 5. – С.10-11; № 6. – С.10-12; № 7. – С.14-15; № 8. – С.14-15; № 9. – С. 10-11; № 10. – С. 16-18.

65. Влітку йшли дощі: [урив. з роману «Вікна»] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1977. – 31 серп.

66. Лісовичка: оповідання / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1977. – 31 груд.

1979

67. Гарячий хліб: [урив. з роману «Вогнище»] / М.Ря-бий. – Комс. плем’я. – 1979. – 8, 13, 27 лют.

68. Пісня: урив. з роману / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1979. – 22 лют.

69. Два літа: оповідання / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1979. – 7 серп.

70. Гарячий хліб: оповідання / М.Рябий; мал. М.Нечипоренка // Літ. Україна. – 1979. – 4 верес.

1980

71. Закриття сезону: [урив. з роману «Вогнище»] / М.Рябий // Україна. – 1980. – № 7. – С. 14-15.

72. Сухі дуби цвіли: фрагм. з роману / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1980. – 11, 27 берез.; 8, 12 квіт.

73. На охоте: рассказ / М. Рябый; пер. с укр. В.Дольников // Неделя. – 1980. – 14-20 апр.(№ 16). – С. 11. – (Б-ка сов. рассказа).

74. Облава на озброєного вовка: роман [про події у гітлерів. ставці «Вервольф» під Вінницею і довкола неї] / І.Безуглий, М.Рябий // Україна. – 1980. – №31. – С. 14-16; № 32. – С. 14-16; № 34. – С. 14-16; № 36. – С.14-16; № 37. – С. 17-19; № 39. – С.15-17; № 40 – С. 16-18; № 41. – С. 16-17; № 43. – С. 16-17; № 44 – С. 18-19; № 46. – С. 18-20; № 47.– С. 18-19.

75. Зрозумій мене, синку: оповідання / М.Рябий; мал. Ю.Булигіна // Ранок. – 1980. – № 5. – С. 20-21.

76. Облава на озброєного вовка [урив. з одноймен. роману. Передм. ред.] / І.Безуглий, М.Рябий] // Комс. плем’я. – 1980. – 12, 29 лип.; 5, 9, 14, 16, 21, 26 серп.; 4 верес.

1981

77. Сухі дуби цвіли: оповідання / М.Рябий // Вітчизна. – 1981. – № 1. – С. 66-81.

78. Два крыла: [лірич. повість про Г.Сіру, дир. радгоспу, поетесу, співачку. Ямпіл. р-н] / М.Рябый // Сел. новь. – 1981. – Март.

1982

79. Страшний суд: [урив. з роману] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1982. – 30 верес.

80. «Йосип на кобилі»: оповідання / М.Рябий // Опові-дання-1981: [зб. кращих оповід. укр. письм. 1981 р.]. – К., 1982. – С. 226-242.

1983

81. Глибоке земне коріння: [урив. з роману] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1983. – 7 листоп.

1984

82. Закон Ома: [оповідання] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1984. – 26, 29 трав.

83. Підкидьок: [оповідання] / М.Рябий // Україна. – 1984. – № 38. – С. 16-17.

84. Земледухи: [роман] / М.Рябий; передм.: Яворівський, В. Вибір на багато років // Дніпро. – 1984. – № 10. – С. 13-58; № 11. – С. 17-92.

1985

85. Аве віта: [повість] / М.Рябий // Жовтень. – 1985. – № 1. – С. 16-41; № 2. – С. 15-35.

86. Земледухи: [урив. з роману] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1985. – 1, 3, 7 листоп.

1986

87. Облава на озброєного вовка: [пригодниц. роман. Розділи з ч. 2 «Страх»] / І.А. Безуглий, М.О. Рябий // Україна. – 1986. – № 25. – С. 14-15; № 26. – С. 14-15; № 27. – С. 14-15;

№ 28. – С.14-15; № 29. – С. 14-15; № 30. – С. 14-15; № 32. – С.14-15; № 34. – С.14-16; № 36. – С. 14-16; № 37. – С. 17-19; № 39. – С. 15-17; № 40. – С. 16-18; № 41. – С. 16-17; № 43. – С. 16-17; № 44. – С.18-19; № 45. – С. 18-20; № 46. – С.18-20.

88. Так починалась війна: [фрагм. з роману «Навала»] / М.Рябий // Сіл. новини (Крижопіль). – 1986. – 21 черв.

89. Нам сповістили, що почалася війна: [урив. з роману «Навала»] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1986. – 23 жовт.

1987

90. Вашого листа отримано мною: [оповідання] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1987. – 19, 21, 22 квіт.

91. Добровольці: [фрагм. з роману «Навала»] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1987. – 6, 11, 13 черв.

92. Найкоротша ніч 41-го: [розд. з роману «Навала»] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1987. – 27 черв.

93. Слово про першого секретаря: [нотат. про стиль роботи першого секретаря Тульчин. КП України О.Т.Лещука] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1987. – 29 лип.

94. Хата без рушників: роман з циклу «Земледухи» / М.Рябий // Вітчизна. – 1987. – № 10. – С. 15-122.

Рец.: Шевченко, Л. Запишите в очередь / Л.Шевченко // Правда Украины. – 1988. – 26 янв.

1988

95. Наш сучасник – кобзар: есе / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 6 берез.

96. Дума про високе / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 2, 3 квіт.

97. І сотвори собі вічную пам’ять: урив. з роману «Аве віта, морітурі те салютант !» / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1988. – 19, 21, 23, 26 квіт.

98. Малою кров’ю …: [фрагм. з роману] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 25, 26, 27 серп.

99. Закон Ома: оповідання / М.Рябий // Ранок. – 1988. – № 9. – С. 10-13.

100. Арешт: [оповідання] / М.Рябий // Вітчизна. – 1988. – № 11. – С. 157-162.

1989

101. «Крушеніє голови»: з нар. оповід. про «білі плями» історії / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1989. – 11, 12 лип.

102. Закон Ома: оповідання / М.Рябий // Сіл. обрії. – 1989. – № 7. – С. 32-35.

1990

103. Зустріч в Жулянах: [оповідання] / М.Рябий // Ук-раїна. – 1990. – № 45. – С. 8-10.

1991

104. Ще не вмерла Україна: [фрагм. з нов. роману] / М.Ря-бий // Вінниц. правда. – 1991. – 12, 13, 17, 19, 26 верес.; 1 жовт.

1992

105. … И сотвори себе вечную память!: [рассказ] / М.Рябый; авториз. пер. с укр. // Правда Украины. – 1992. – 20, 22 февр.

106. Чи солодко умерти за Вітчизну: [фрагм. з роману «Ще не вмерла Україна»] / М.Рябий // Вінниччина. – 1992. – 14 берез. – (Спец. вип. «Субота»).

107. Умерти в мертвому селі: оповідання / М.Рябий // Вінниччина. – 1992. – 25 квіт.

108. І сотвори собі вічну пам’ять: оповідання / М.Рябий // Ранок. –1992. –№ 5. – С.15-19.

109. Задушевна подруга: новела / М.Рябий // Третій поверх. – 1992. – Серп.(№ 15).

110. Він, вона і тепле море: [новела] / М.Рябий // Жінка. – 1992. – № 8. – С.22-24.

111. Неврологічний роман: оповідання / М.Рябий // Вінниччина. – 1992. – 23 жовт.

1993

112. Іменний вепр: мислив. оповід. / М.Рябий // Він-ниччина. – 1993. – 16 січ.

113. Чи солодко умерти за Вітчизну?: [фрагм. з роману «Ще не вмерла Україна»] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1993. – 28 січ. – С. 7.

114. Хрестилася воля в тім бою: [фрагм. з роману «Ще не вмерла Україна»] / М.Рябий // Деснян. правда (Чернігів). – 1993. – 29 січ.

115. Тридцять третій…: маленька повість про велик. голод / М.Рябий // Вінниц. газ. – 1993. –22-25, 29, 30 черв.

116. Ще не вмерла Україна: роман / М.Рябий // Дзвін. – 1993. – № 4/6. –С. 17-80; №7/9. – С.19-75.

117. Умерти в мертвому селі: повість / М.Рябий // Київ. – 1993. – № 11. – С. 25-52.

1994

118. Каша, якої ще ніхто не їв: мислив. усмішки / М.Ря-бий // Вінниччина. – 1994. –12 лют.

119. «Крушеніє голови»: з нар. оповід. про «білі плями» історії / М.Рябий // Вітчизна. – 1994. – № 7/8. – С.75-93.

1996

120. Ще не вмерла Україна: [урив. з роману] / М.Рябий; вступ. сл. М.Каменюка // Подолія. – 1996. – 23 серп.

1998

121. Новорічний подарунок: новела / М.Рябий // Він-ниц. газ. – 1998. – 15 січ.

122. Попереду Плиски, позаду – Крути: [урив. з роману «Ще не вмерла Україна»] / М.Рябий // Подолія. – 1998. – 29 січ.

123. Останній козак: різдвяна новела / М.Рябий // По-долія. – 1998. – 5, 12 лют.

124. Ритми Кривого Рогу: поетич. добірка «Крицевий край» / М.Рябий // Кур’єр Кривбасу. – 1998. – № 3. – С.176.

2000

125. Житіє праведника Федора: лірич.-драм. повість про Собідка та його Катерину / М. Рябий // Вінниччина. – 2000. – 19, 29 лют.; 4, 11, 25 берез. – (Спец. вип. газ. «Зоряна криниця»).

126. Такий, як я, – один: [фрагм. з роману «Хто як Бог» про нар. худож. України М.Чорного] / М.Рябий // Панорама. – 2000. – 13, 16, 20, 23, 27 верес.

2001

127. «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали»: пісні Українських Січових Стрільців: [фрагм. з повісті «Золота колиска»] / М.Рябий // Вінниччина. – 2001. – 15 серп.; 5, 19 верес.;

3, 17, 24 жовт.; 4, 21 листоп. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

2002

128. Над вертепом звізда ясна: новела / М.Рябий

// 17 вересня: [літ. зб.]. – Вінниця, 2002. – С. 124-142.

2005

129. Халебський, П. Україна – земля козаків: подорожній щоденник / П.Халебський; упоряд. М.Рябий // Дзвін. – 2005. – № 1. – С. 91-104; № 2. – С. 106-122; №3. – С. 116-127; № 4. – С. 97-105; № 6. – С. 113-133.

2006

130. Халебський, П. Україна – земля козаків: подорожній щоденник / П.Халебський; авт.передм., упоряд. М.Рябий // Море (Одеса). – 2006. – № 3. – С. 13-50; № 4. – С.21-72.

131. Він, вона і тепле море: новела / М.Рябий // Море (Одеса). – 2006. – № 4. – С. 77-92.

132. Хто підніме червону калину?: [розд. з роману «Хто як Бог»] / М.Рябий // Квіт подільського слова: альм. тв. сучас. письм. Вінниччини. – Вінниця, 2006. – С.138-161.

2007

133. Рід відходить і рід приводить: [фрагм. з роману «Калина над прірвою»] / М.Рябий // Перевал (Івано-Франківськ). – 2007. – № 2. – С.49-81; № 3. – С. 3-62.

134. Державні брови і жіночі ноги: [фрагм. із сучас політ.-ерот. детективу «Як із’їсти живу кицьку, аби не подряпала горло»] М.Рябий // Літ. Україна. – 2007. – 2 серп. – С. 5.

2008

135. Різдвяна кутя, якої ще ніхто не куштував: з мислив. історій: [оповідання] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2008. – 10, 17 січ.

136. Березовий хрест: іст. роман: [є корот. біогр. довідка про авт., фото] / М.Рябий // Вінниц. край. – 2008. – № 1. – С. 41-128; № 2. – С. 49-104; №3. – С. 71-136.

137. Звенигора: роман / М.Рябий // Море. – 2008. – № 3. – С. 3-49.

138. Поновка: з мислив. оповід. / М.Рябий // Перевал (Івано-Франківськ). – 2008. – № 3. – С. 12-84.

139. Маленька повість про великий голод / М.Рябий // Собор: літ.-мистец. зб. / Вінниц. орг. НСПУ. – Вінниця, 2008. – Т. 1. – С. 9-36.

2009

140. Кремлівські ігри без правил: розд. з роману «Березовий хрест» / М.Рябий // Літ. Україна. – 2009. – 3 верес. – С. 5.

141. Золота колиска: лірич. повість / М.Рябий // Вінниц. край. – 2009. – № 4. – С. 42-99: іл.

2010

142. Золота колиска: урив. з повісті / М.Рябий // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В.С.Рабенчука. – Вінниця, 2010. – С. 360-372.

2011

143. Малою кров’ю: поділ. хроніка від трьох Земледухів: роман з епіч. циклу «Земледухи» про перші тижні минулої війни на Поділлі / М.Рябий // Вінниц. край. – 2011. – № 1. – С. 22-87: портр. – (Далі буде).

144. Золота колиска: лірич. повість / М.Рябий // Пере-вал (Івано-Франківськ). – 2011. – №1. – С. 48-78; № 2. – С. 68-102; № 3. – С. 3-32.

145. Упала зоря Полин: повість про наслідки чорнобил. лиха / М.Рябий // Подільські джерела: Історії Золотої провінції. – 2011. – № 1. – С. 92-149.

146. Вічна загадка любові: літ. нарис про теле-журналістку Г.Секрет / М.Рябий // Секрет, Г. Правилівські придибенції: [збірник] / Г.Секрет. – Вінниця, 2011. – С. 94-107.

147. Срібної ночі, коли дерева і люди стають красивими: фрагм. з роману «Душа знає, що каже, і сльоза моя чесна» / М.Рябий // Літ. Україна. – 2011. – 11 серп. – С. 9, 15.

1.3. Публіцистика, статті

1959

147а. Машиніст Аркадій Краснощоков: замальовка / М.Рябий // Колгосп. життя (Джурин). – 1959. – 22 берез.

148. Приходьте на завтра: [критич. заміт.] / М.Рябий // Колгосп. життя (Джурин). – 1959. – 5 серп.

149. Дівчина з Долинки: нарис / М.Рябий // Шлях колгоспника (Монастирище). – 1959. – 18 жовт.

1960

150. Орлятко: нарис / М.Рябий // Шлях колгоспника (Монастирище). – 1960. – 1 черв.

1963

151. Спокій тільки сниться: нарис / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1963. – 23 лют.

152. Горіння: нарис / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1963. – 24 берез.

1964

153. Товариш парторг: нарис / М.Рябий // Рад. Волинь. – 1964. – 22, 28 лип.

1965

154. Де кінчається легенда. Віч-на-віч з природою / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1965. – 14 берез.

155. Чайки над хвилями / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1965. – 11 лип.

1966

156. Так народжуються легенди: [про комсомолку Любу Горлату з с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / М.Рябий // Молодь України. – 1966. – 5 січ.

157. Світ, у якому живу: нарис [про самодіял. вінниц. композ. Я.Поляхівського] / М.Рябий // Молодь України. – 1966. – 21 серп. – С. 3.

1967

158. Різдвяна пригода: [легенди рід. краю про Д.К.Заболотного] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 17 лют.

159. Чиста криниця: [історія і сучасність с.Качківка Ямпіл. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 14 лип.

160. Заграва над Бугом-рікою: [про І.Богуна] / О.Геть-ман, М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 27 верес.

161. Обнова: [про соц.-екон. розв. с.Дзигівки Ямпіл. р-ну] / О.Гордієвич, М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 1 листоп.

162. Дорогі мої односельчани: нарис [про досягн. трудівників с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1967. – 24 груд.

163. Назустріч світанку: [про людей оновлен. Поділля] / М.Рябий, Г.Усач // // Комс. плем’я. – 1967. – 29 груд.

1968

164. Стань другом природи: [нотатки з міськ. конф. Т-ва охорони природи] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1968. –

5 берез.

165. Спасибі, бандуро: [про бандуристок обл. філармонії сестер Віру та Лілію Ткачук] / М.Рябий // Соц. культура. – 1968. – № 1. – С. 34.

166. Не проводжайте мене, мамо …: [образок] / М.Ря-бий // Комс. плем’я. – 1968. – 30 трав.

167. Завітайте у Заболотне: [про соц.-екон. розв. с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / М.Рябий // Сіл. вісті. – 1968. – 23 черв.

168. Мужність: [про комс. 20-х рр. М.Українчука, С.Енштейн і П.Стороженка з с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1968. – 28 груд.

1969

169. Джерела молочної ріки: [розвиток молоч. тваринництва в колг. ім. М.Горького с.Кантелини Іллінец. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 5 квіт.

170. Полум’я народного гніву: [до 375-річчя Брацлавського повстання] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 17 квіт.

171. Останній бій Івана Могильчака: [Героя Рад. Союзу, похов. у сквері ім.Г.Козицького. м.Вінниця] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 10 черв.

172. Голос старого каменю: [про пам’ятки старовин. архіт. Вінниччини] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1969. – 29 черв.

173. На Дністрі: репортаж з природи / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 22 лип.

174. Єгерські будні: репортаж з природи / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1969. – 12 серп.

1970

175. Прирости, центнери, собівартість: [тваринництво в колг. Крижопіл. р-ну] / М.Рябий, Ю.Бондаренко // Вінниц. правда. – 1970. – 4 квіт.

176. Лісовий чародій: нарис [про лісовода І.Ф.Бурлаку з Літин. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1970. – 10 квіт.

177. Барви літа; Грибна пора; Качки летять за пагорби: репортажі з природи / М.Рябий // Дніпро. – 1970. – №. 9. – С. 100-107.

178. Заговорили Мури: [про Вінниц. обл. краєзн. музей] / М.Рябий // Україна. – 1970. – № 40. – С. 13.

179. Поле кличе: нотатки з наради-зустрічі мол. трактористок Вінниччини / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1970. – 24 груд.

1971

180. Будуть снитися червоні коні: нарис: [про тракториста Т.П.Чорнюка з Піщан. р-ну] / М.Рябий // Хлібо-роб України. – 1971. – № 1. – С. 36-37.

181. Садам квітнути: [про вист. «Сад без хімікатів», влаштов. міськ. орг. Т-ва охорони природи] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 9 квіт.

182. Квітнуть таланти: [про обл. зліт творч. молоді Вінниччини] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 21 квіт.

183. Золоті Зорі вінничан: [ про Героя Соц. Праці, бригадира трактор. бригади І.М.Гуменного з колг. ім.К.Маркса с.Миролюбівка Піщан. р-ну] / М.Рябий // Він-ниц. правда. – 1971. – 30 квіт.

184. Слово про богодухівський метод [запровадж. у Бар. район. об-ні «Сільгосптехніка»] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 9 трав.

185. Найвищі рубежі: [розповідь про ланки, які борються за вирощення 500 цнт цукров. буряків у Томашпіл. р-ні] / Г.Зіньківський, М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 16 трав.

186. З пристрасним словом: [тиждень укр. л-ри та мистец.] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1971. – 13 лип.

187. Талант: [до завершення гастролей Львів. акад. театру ім. М.Заньковецької у Вінниці] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1971. – 30 лип.

188. Син землі Подільської: [про Й.Ролле, історика Поділля з хут. Генріхівка-Роля Шаргород. р-ну] / М.Рябий

// Вінниц. правда. – 1971. – 14 верес.; Комунар. – 1971. – 14 верес.

1972

189. Митець і патріот: [про видат. худож.-земляка О.Х.Новаківського] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1972. – 14 берез.

190. Тактика хліборобського наступу. Так у колг. ім. Г.Котовського с.Джулинка Бершад. р-ну будуть проводити весняно-польов. роботи / В.Шафоростов, М.Рябий // Вінниц. правда. – 1972. – 18 берез.

191. Любов, наповнена добром / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1972. – 23 берез. – (Нові кн. вінничан). – Рец. на кн.: Каменюк, М. Чотири струни: лірика / М.Каменюк. – О.: Маяк, 1971. – 63 с.

192. Секретар парткому: [С.В.Поліщук. Колг. «Дружба» Хмільниц. р-ну] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1972. –

8 верес.

193. Всі агрегати в одному полі: [про групов. метод збирання кукурудзи в колг. ім. Дзержинського. Могилів-Поділ. р-н] / Ю.Бондаренко, М.Рябий // Вінниц. правда. – 1972. – 12 верес.

194. Секрети пшеничного поля: [з досвіду вирощув. озим. пшениці в колг. ім. ХХ з’їзду КПРС Томашпіл. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1972. – 17 листоп.

1973

195. Засвічуються нові зорі. У володарів ювіл. відзнак: [про колектив Вінниц. олієжиркомбінату] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1973. – 10 січ.

196. Усім районам – у п’ятисотенники. Здобутки: рубежі ямпіл. буряководів: [стор.] / В.Кобець, М.Рябий // Вінниц. правда. – 1973. – 26 січ.

197. До нових звершень: [про вінниц. взуттєве об-ня ім.М.Щорса] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1973. – 13 берез.

198. Біографія на долонях: [про Героя Соц. Праці М.І.Калинника. Бар. р-н] / М.Рябий // Хлібороб України. – 1973. – № 4. – С. 17.

199. Пойдюк повертається: [нарис про Героя Соц. Праці Г.Пойдюка з с.Джулинка Бершад. р-ну] / М.Рябий // Хлібороб України. – 1973. – № 6. – С. 10-11.

200. Двоє з академічного: нариси [про видат. акторів Львів. акад. драм. театру ім. М.Заньковецької Л.Кадирову та Б.Ступку] / М.Рябий // Ваш вихід: [зб. нарисів про мол. митців України]. – К., 1973. – С. 86-95.

201. В дусі вимогливості і принциповості: [Погребищ. р-н] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1973. – 23 груд.

1974

202. Ефект пошуку: [про Калинів. експерим. з-д деревин. матеріалів] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 4 січ.

203. На рівень нових вимог: [Калинів. р-н] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 6 січ.

204. Молодим долати нові рубежі: з ХХІ обл. комс. конф. / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 22 січ.

205. Примножують традиції Шляхової: [про досягн. трудівників села Бершад. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 25 січ.

206. Видатний мовознавець: [про лінгвіста К.П.Михальчука, уродж. с.Зозулинці Козятин. р-ну] / М.Ря-бий // Комс. плем’я. – 1974. – 23 лют.

207. Школа активності: з наук.-практ. конф. «Партійні збори – найвищий орган парторганізації, школа виховання комуністів», проведен. Погребищ. райкомом КП України / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 28 лют.

208. Незабутнє: нарис [про П.Й.Фаландиша, голову колг. «Більшовик» с.Козлівка Шаргород. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1974. – 29 жовт.

209. Тридцята осінь: нарис [про буряководів с.Івашківці Шаргород. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1974. – 4 груд.

210. Хліборобська честь: нарис [про П.О.Желюка]

/ М.Рябий // Літ. Україна. – 1974. – 6 груд.

211. Бути таким як є …: [до 50-річчя заснув. колг. ім.О.Суворова с.Тиманівка Тульчин. р-ну] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1974. – 7 груд.

212. Истоки: очерк [про вихов. роботу серед молоді с.Тиманівка Тульчин. р-ну] / М.Рябый // Комс. знамя. – 1974. –

13 дек.

1975

213. Що вміє людина / Б.Штейнман, М.Рябий // Літ. Україна. – 1975. – 31 січ.

214. Серпневе поле: [нарис про Героя Соц. Праці, голову колг. «Маяк» с.Велика Киріївка Бершад. р-ну А.Загоруйка] / М.Рябий // Сіл. вісті. – 1975. – 5 берез.

215. Лунко вдарили куранти: [нарис про П.Й.Фаландиша, учасн. Параду Перемоги у Москві в 1945 р.] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1975. – 24 черв.

216. Жизнь, продленная в деревьях: [нарис про увічнення пам’яті воїнів, що полягли на фронтах ВВВ, с.Бахтинок Мур.-Куриловец. р-ну] / М.Рябый // Правда Украины. – 1975. – 2 июля.

1976

217. Ритми Кривого Рогу: віршов. репортаж / М.Рябий // Новатор. – 1976. – 29 верес.

1977

218. «Хочу почути думку»: нотатки про мол. літераторів / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1977. – 15 січ.

1978

219. До серця кожного: [про досвід проведення жнив у госп-вах Ямпіл. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1978. – 15, 17 серп.

220. Довгі гони: [про ланкового механіз. ланки буряководів колг. ім. Жданова Немирів. р-ну М.М.Кононенка] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1978. – 1 листоп.

1979

221. Коли й метал плавився: [про сучасн. боїв за Малу Землю П.О.Желюка з с.Тиманівка Тульчин. р-ну] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1979. – 23 лют.

222. Договір на дружбу укладено вчора між трудівниками Іпатівського району Ставропольського краю та Ямпільського району Вінницької області: інтерв’ю-репортаж / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1979. – 18 квіт.

223. Золоте перевесло дружби: [про досвід ямпільчан по вирощув. цукров. буряків] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1979. – 1 трав.

224. Мій Червоний майдан: [про с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / М.Рябий. – 1979. – 20 трав.

225. Открытие красоты:[нарис про дир. радг. ім.О.Суворова в Ямпіл. р-ні Г.С.Сіру] / М.Рябый // Правда Украины. – 1979. – 17 июля.

226. Здрастуй, давній товаришу…: [П.О.Желюка] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1979. – 26 лип.

227. Дорога до Криворівні: з письменниц. блокнота / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1979. – 21 серп.

228. Життя, продовжене садами: [нарис про М.С.Мороза з с.Бахтинок Мур.-Куриловец. р-ну] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1979. – 5 жовт.

229. Собідко та його Катерина: нарис [про Героя Соц. Праці, голову колг. «Зоря комунізму» с.Чуків Немирів. р-ну Ф.В.Собідка та його вірну супутницю життя – К.Ф.Поліщук-Собідко] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1979. – 16 листоп.

230. Два крила: [розповідь про дир. радгоспу ім.О.Суворова, поетесу, прозаїка, самодіял. митця Г.С.Сіру] / М.Рябий // Дніпро. – 1979. – № 12. – С. 111-121; 1980. – № 1. – С. 118-126.

1981

231. У горах, де писаний камінь: з письменниц. нотатника: [про М.Коцюбинського] / М.Рябий // Україна. – 1981. – № 34. – С. 12-13.

1984

232. Майстер затишної прози: [літ. портр. лауреата обл. комс. премії ім.М.Трублаїні письм. В.Тимчука] / М.Ря-бий // Комс. плем’я. – 1984. – 1 січ.

233. Щасливий той письменник … / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1984. – 4 січ.; Літ. Україна. – 1984. – 5 лип. – С. 6. – Рец. на кн.: Волошенюк, І. Барвінок холоду не чує: повісті й оповід. / І.Волошенюк. – К.: Рад. письм., 1983. – 230 с.

234. Міра правди: [про кн. В.Яворівського «Вічні Кортеліси»] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1984. – 2 лют.

235. Зворотний зв’язок: [думки про спадкоємність поколінь] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1984. – 3 квіт.

236. Під знаком триєдиної любові: [штрихи до портр. вінниц. письм. Г.Усача] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1984. – 24 квіт.

237. …І пам’ятати, хто був до тебе: [нарис до 60-річчя від дня народж. рос. письм. В.Астаф’єва] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1984. – 28 квіт.

238. Побачити серцем: [про П.О.Желюка] / М.Рябий // Рад. Україна. – 1984. – 5 груд.

1986

239. Пам’ятати, хто був до тебе …: [про враження від кн. і особистого знайомства з рос. письм. В.Астаф’євим] / М.Рябий // Вітчизна. – 1986. – № 6. – С. 164-169.

240. Квадратне коло … / М.Рябий // Вітчизна. – 1986. –

№ 7. – С. 161-163. – Рец. на кн.: Сидоренко, В. Осені без весіль / В.Сидоренко. – К.: Рад. письм., 1985.

241. Завдати на плечі ношу нашого часу: [інтерв’ю]

/ М.Рябий // Ньюс фром Юкрейн (Вісті з України). – 1986. – Груд. (№ 49). – С. 5.

1987

242. Вечори на хуторі поблизу Пномпеня: [нарис про лікаря обл. дит. лікарні О.О.Попова, який працював у Кампучії] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1987. – С. 23, 24, 25 січ.; Вітчизна. – 1987. – № 7. – С. 126-131.

243. Слово про першого секретаря [Тульчин. райкому партії О.Т.Лещука] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1987. – 29 лип.

1988

244. Наш, всенародний: сл. про Тараса Григоровича Шевченка / М.Рябий // Літ. Україна. – 1988. – 18 берез. – С. 1-3.

245. Гончареві уроки: до 70-річчя від дня народж. письм. О.Гончара / М.Рябий // Сіл. новини (Крижопіль). – 1988. – 26, 31 берез.; 2, 7, 12,16, 19 квіт.

246. Наш земляк: [роздуми про творчість О.Гончара] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1988. – 31 берез. – С. 3.

247. Дума про високе: до 70-річчя від дня народж. Олеся Гончара / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 2, 3 квіт.

248. Микола Рябий: «Будь здорове, життя!»: [бесіда з письм. про його позицію в житті та творчості] / М.Рябий; бесіду вів І.Кокуца // Комс. плем’я. – 1988. – 16 квіт.

249. Так і Вітчизна загалом живе: сл. про рідну матір / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 24 квіт.

250. «Щоб не викинула перебудова за борт»: [соц.-екон. розв. смт Стрижавка Вінниц. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1988. – 19 лип.

251. Іванові Волошенюку – 50 / М.Рябий // Літ. Україна. – 1988. – 21 лип.

252. «Глухонімих подвигне говорити, ліниводухих – мати й берегти»: [про пробл. розв. укр. л-ри: бесіда за круглим столом] / М.Рябий, М.Каменюк // Вінниц. правда. – 1988. – 24 серп.

1989

253. Душа знає, що каже, і сльоза моя чесна: діалоги про перебудову на селі / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1989. – 23, 24, 27 січ.

254. …Стільки разів ти людина: [про становище укр. мови в Україні та на Вінниччині] / М.Рябий // Комс. плем’я. – 1989. – 7 верес.

1990

255. Примусить хочу сяять заново найвеличніше слово – партія: трибуна письм. / М.Рябий // Вінниц. правда. – 1990. – 27, 28 квіт., 6 трав.

256. Не генерали, не унтери – товариші!: [інтерв’ю] / М.Рябий; бесіду вів І.Кокуца // Комс. плем’я. – 1990. – 8 трав.

257. Кому потрібна моя голова ?: [публіцистич. повість про Народний Рух України за перебудову] / М.Рябий // Київ. – 1990. – № 5. – С. 11-125; № 6. – С. 93-115.

1991

258. Мир дому вашому !: [діалог] / М.Рябий, І.Кокуца // Панорама. – 1991. – 31 січ.

259. Рознарядка; Тайна вечеря; Собаче життя: селян. інсценівки часів перебудови / М.Рябий // Півден. Буг. – 1991. – 15-21 лют.; 5-11 квіт.; 17-23 трав.

260. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими наречуться: політ., умовно-мікрофонні дискус. в хатньому парламенті / М.Рябий // Літ. Україна. – 1991. – 11 квіт. – С. 2; 18 квіт. – С. 7; 1 трав. – С.6,8.

261. Шляхом громових ящерів і мамонтів: тези виступу на Х з’їзді СПУ [16-18 квіт., Київ] / М.Рябий // Він-ниц. правда. – 1991. – 13 квіт.

262. [Виступ на десятому (першому незалежному) з’їзді письм. України] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1991. – 1 трав. – С. 3.

263. Дерев’яні люди: селян. інсценівки часів перебудови / М.Рябий // Півден. Буг. – 1991.– 24-30 серп.

264. Брат милосердний: монологи ветерана, якого Ангел поблагословив: [нарис] / М.Рябий // Голос України. – 1991. – 27 верес.: фото.

265. Сива зозуля на червоній калині: [спогади про письм. Г.Тютюнника] / М.Рябий // Вінниччина. – 1991. –

6 груд.

266. Біля криниці: сіл. інсценівка часів перебудови / М.Рябий // Вінниччина. – 1991. – 25 груд.

1992

267. Як одне сонце у небі…: спомин про материну любов / М.Рябий // Панорама. – 1992. – 9, 18 січ.

268. Погасне свіча – і поглине пітьма !: відкритий лист до Л.М.Кравчука / М.Рябий // Подолія. – 1992. – 30 січ.

269. Погасне свіча – і поглине пітьма !: крик письменниц. душі, звернений до Л.М.Кравчука / М.Рябий // Вечір. Київ. – 1992. – 7 лют.

270. Видавали в селі «фокінки». Життя як воно є: образки з натури / М.Рябий // Поділ. біржа. – 1992. – 3-9 лют.

271. Жду ваших відгуків: письм. і читач / М.Рябий // Вінниччина. – 1992. – 22 лют.

272. Містер Романцов живе в Заболотному / М.Рябий // Поділ. біржа. – 1992. – 11-17 трав.

273. Ностальгія по «світлому майбутньому» / М.Рябий // Контакт. – 1992. – 15-21 черв.

274. Ні хліба, ні видовищ: гіркі думки на попелищі духовності / М.Рябий // Камертон-ікс. – 1992. – 24 верес. – С. 2.

275. Ходить осінь: віч-на-віч з природою / М.Рябий // Вінниц. газ. – 1992. – 10 жовт.

276. Душевний комфорт: віч-на-віч з природою / М.Ря-бий // Вінниц. газ. – 1992. – 7 листоп.

277. Книга прозріння: [передм.] / М.Рябий // Мельник, М. У диких заростях малини: роман / М.Мельник. – К., 1992. – С. 3-6.

1993

278. Різдвяна молитва до Богородиці / М.Рябий // Він-ниччина. – 1993. – 7 січ.; Літ. Україна. – 1993. – 7 січ.

279. На полюванні: лірич. спомин про зиму / М.Рябий // Вінниц. газ. – 1993. – 7 січ.

280. Коли прийде наш Месія: [інтерв’ю] / М.Рябий // Камертон-ікс. – 1993. – 22 січ. – С. 9.

281. Помста справдешніх Мужчин / М.Рябий // Пано-рама. – 1993. – 3 лют.

282. Три сни Миколи Завального, а четвертий … мій: шрихи до словес. портр. одержим. чоловіка / М.Рябий

// Камертон-ікс. – 1993. – 5 лют. – С. 9.

283. Поновка: мислив. нарис / М.Рябий // Вінниччина. – 1993. – 6 лют.

284. Срібної ночі: лірич.спомин про зиму, яка починалася так святочно / М.Рябий // Вінниччина. – 1993. – 27 лют.

285. Спочатку було слово: розмова з вінниц. поетом і екстрасенсом Г.Мовчанюком / Г.Мовчанюк, М.Рябий // Він-ниччина. – 1993. – 13 берез.

286. Тут нині тихо та безлюдно: [про музей Д.К.Заболотного в с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / Камертон-ікс. – 1993. – 14 трав. – С.4.

287. Убивство Леонтовича / М.Рябий // Вінниччина. – 1993. – 5 черв.

288. Далека зіронька на життєвому полі: поштов. роман акад. Д.К.Заболотного: [листи до Н.Д.Дузь 1923-1929 рр. із фонду музею в с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / публ. підгот. М.Рябий // Вінниччина. – 1993. – 16 черв. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

289. «Последний и решительный бой» – для кого?: відкрит. лист до лідера вінниц. соціалістів І.Бондарчука / М.Рябий // Вінниччина. – 1993. – 19 черв.

1994

290. Світ утаємничений – світ реальний: [бесіда] / М.Ря-бий, Г.Мовчанюк // Київ. – 1994. – № 7. – С. 136-142.

291. Про «фокінки», світло та незалежність: [лист до ред.] / М.Рябий // Київ. – 1994. – № 7. – С.135.

292. Спочатку було слово. Чому нам Бог не допомагає?: діалог / Г.Мовчанюк, М.Рябий // Київ. – 1994. – № 8/9. – С.156-160.

293. Пишімо добро на міді, а прикрощі на воді: думки або фантазії на тему духов. відродж. краю та меценат. руху / М.Рябий // Вінниччина. – 1994. –7 верес. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

294. Чому нам Бог не допомагає?: діалог / Г.Мовчанюк, М.Рябий // Київ. – 1994. – № 10.– С.115-134.

1995

295. Люстерко срібне на краєчку стола: творч. портр. худож. з Крижополя В.Тишецького / М.Рябий // Сіл. новини (Крижопіль). – 1995. – 7, 14, 17,21, 24, 28, 31 січ.; Вінниччина. – 1995. – 21 січ.

296. Горіховий мільйонер: [публіцист. нотатки з елементами автобіогр.] / М.Рябий // Дзвін. – 1995. – № 1. – С.85-103.

297. «Правильний шлях» до … дної ями: діалоги в дорозі перед чужим ідолом / М.Рябий // Вінниччина. – 1995. – 29 лип., 4 серп.

298. Категоричність – не державна мудрість: відкритий лист до Президента України Л.Д.Кучми на захист вінниц. губернатора М.Є.Мельника / М.Рябий // Вінниччина. – 1995. – 27 жовт.

299. Позиція, що заслуговує на повагу: лист [відповідь] з Адміністрації Президента України [на відкр. лист письм. М.Рябого до Президента України Л.Д.Кучми, в якому автор підтримує діяльн. голови Вінниц. облради М.Мельника] // Він-ниччина. – 1995. – 1 груд.; Сіл. новини. – 1995. – 9 груд.

1996

300. Його зоря: сл. про великого односельця: до 130-річчя від дня народж. акад. Д.К.Заболотного / М.Рябий // Подолія. – 1996. – 28 лют.

301. Цікаві факти з біографії [Д.К.Заболотного] / М.Ря-бий // Медицина Вінниччини. – 1996. – Жовт. (№ 10). – С. 4.

302. Гура, В. Як зацькували Марію Олійник: [про жительку с.Заболотне Крижопіл. р-ну, яка намагалася захищати права людини у 60-70-і рр.] / В.Гура, М.Рябий // Подолія. – 1996. – 5 груд.

1997

303. Пізнання істини, або спокуса великою політи-кою / М.Рябий // Подолія. – 1997. – 10 черв. – Рец. на кн.: Мельник, М.Є. У диких заростях малини: роман. Кн. 3

/ М.Є.Мельник. – К.: Ярмарок, 1997. – 525 с.

304. Те ж // Слово – наша сила: Вінниц. газ. «Подолія» – 10 років: [зб]. – Вінниця, 2001. – С.100-106: фото.

305. Земля Франца-Йосипа, або Острів Робінзона Круза: образки з сіл. життя / М.Рябий // Вінниччина. – 1997. – 6 груд.

306. «Кавказьке дзеркало»: образки з сіл. життя / М.Ря-бий // Вінниччина. – 1997. – 13 груд.

307. Годок: образки з сіл. життя / М.Рябий // Він-ниччина. – 1997. – 27 груд.

1998

308. Останні «гастролі»: образки з сіл. життя / М.Рябий // Вінниччина. – 1998. – 6 січ.

309. Когда деревья и люди становятся красивыми: очерк / М.Рябый // Правда Украины. – 1998. – 15 янв.

310. Тульчинські зустрічі; Сонячні вітрила поезії; Подільська стежка Григора Тютюнника / М.Рябий // Він-ниччина. – 1998. – 21, 24 лют.

311. Запізніле вибачення перед господарем, або Чому дід Собідко не захотів повернутися у молодість: нарис [про Героя Соц. Праці Ф.В.Собідка, колиш. голову колг. в с.Чуків Немирів. р-ну] / М.Рябий // Вінниц. газ. – 1998. – 24 лют.

312. Свіжина: образок з сіл. життя / М.Рябий // Він-ниччина. – 1998. – 21 берез.

313. Чий млин намеле сім мішків гречаної вовни: дещо з письменниц. спостережень про вибори-98 / М.Рябий // Вінниц. газ. – 1998. – 21 берез.

1999

314. Він виносив на волю листи Параджанова: [про вінниц. слід у долі вірмен. кіномайстра] / М.Рябий

// Вінниччина. – 1999. – 22 січ.

315. У нього вчилися мудрості…: [про колиш. голову колг. «Золота нива» Ф.В.Собідка з с.Чуків Немирів. р-ну] / М.Рябий // Вінниччина. – 1999. – 6 лют.

316. Хто підніме червону калину: [Україна, в т.ч. Поділля за часів Б.Хмельницького] / М.Рябий // Вінниччина. – 1999. – 31 берез. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

317. Суботні придибенції, або почуті й записані від земляків за сорок років газетярської та письменницької практики/ М. Рябий // Вінниччина. – 1999. – 31 лип. – (Спец. вип. газ. «Зоряна криниця»).

2000

318. Буржуй Коваленко любив рудого кота…: [про пол. кф. «Огнем і мечем» реж. Є.Гофмана] / М.Рябий // Він-ниччина. – 2000. – 7 квіт. – С. 5; 12 трав. – С.11.

319. Ловись, рибко, маленька й велика / М.Рябий

// Подолія. – 2000. – 26 лип.

2001

320. Під знаком біди: автобіогр. нотатки / М.Рябий // Подільські криниці / упорядкув., вступ. сл., біогр. довідки, матеріали до літ. карти А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – Вип. 2. – С. 270-277: портр.

2002

321. Доля: [про вінниц. худож. В.Козюка] / М.Рябий // Подолія. – 2002. – 10 квіт.: фото. – (Поділ. портр.).

322. Коли мовчання – золото: [про В.К.Мельника з с.Стрижавки Вінниц. р-ну] / М.Рябий // Подолія. – 2002. – 4 трав.: фото. – (Поділ. портр.).

323. Безсмертя добра / М.Рябий // Подолія. – 2002. – 24 трав. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

324. Директор: [темат. стор. про кер. ВПУ с.Заболотне Крижопіл. р-ну В.Романцова] / М.Рябий // Подолія. – 2002. – 26 черв.: фото.

325. Карби на душі: [до 80-річчя від дня народж. М.М.Потупейка, науковця, письм.] / М.Рябий // Вінниччина. – 2002. – 23 серп.: фото.

326. Серпнева любов лицарям України: [про творч. об-ня «Серпень». Вінниця] / М.Рябий // Сіл. вісті Вінниччини. – 2002. – 24 серп.

327. Серпнева любов лицарям України: репортаж про худож. вист. творч. об-ня «Серпень», присвяч. Укр. Січ. Стрільцям // М.Рябий // Подолія. – 2002. – 24 серп.: фото.

328. Скрипник, М.В. «Вінниця – духовна столиця Поділля!»: [інтерв’ю нач. Вінниц. міськ. упр. культури] / М.В.Скрипник; розмову вів М.Рябий // Подолія. – 2002. – 3 верес.: фото.

329. Земля з рахманною журбою: [відкр. у Вінниці іст.-літ. композиції, присвяч. В.Стусу на базі музею УМВС «Мій край – Поділля» у Вінниці] / М.Рябий // Сіл. вісті Вінниччини. – 2002. – 7 верес.

330. Тишецькі – батько і донька: [про сім’ю худож. В.Тишецького, чл. НСХУ з Крижополя] / М.Рябий // Він-ниччина. – 2002.–11 верес. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

331. Бурдейний, А. Птах душі: [інтерв’ю вінниц. скульптор про роботу над створенням пам’ятника В.Стусу у Вінниці] / А.Бурдейний; бесіду вів М.Рябий // Подолія. – 2002. – 18 верес.

332. Діамантовий голос перемоги: [про В.Петрушенко, засл. артистку України] / М.Рябий // Вінниччина. – 2002. – 9 жовт. – (Спец. вип. «Хочу все знати»).

333. Феномен ЯВО, або Людська краса часові не підвласна: до 60-річчя письм. В.Яворівського / М.Рябий // Вінниччина. – 2002. – 11 жовт. – С. 7: фото.

335. Подільські портрети: [зб. найкращ. публ. в газ. «Подолія» про вінничан сучасн. розбудови мол. держави Україна] / голов. ред. і упоряд. В.Климчук. – Вінниця: «Подолія»-К, 2002. – 320 с.

Зі змісту:

Земля, а на ній люди: [інтерв’ю першого заст. голови Вінниц. облдержадмін. Г.Г.Заболотного про сучас. аграр. політику на селі. Вінниця] / Г.Г.Заболотний; розмову вів М.Рябий. – С. 35-44: фото; Подолія. – 2002. – 8 черв.: фото.

Три заповіді Ісуса Христа, сповідувані Володимиром Вільчинським: [про Героя Соц. Праці В.Т. Вільчинського. Хмільниц. р-н] / М.Рябий. – С. 45-56: фото.

Генерал Валерій Бевз: [про нач. обл. УМВС В.А.Бевза. Вінниця] / М.Рябий. – С. 57-62: фото; Подолія. – 2002. – 9 жовт.

Жнива Анатолія Павліченка: [розмова з головою Бершад. райдержадмін. А.О. Павліченком про його життя та здобутки р-ну] / М.Рябий. – С. 63-68: фото; Подолія. – 2002. – 23 лип.

Поки ми на цій землі: [штрихи до портр. голови Вінниц. райдержадмін. О.С.Яремчука. Вінниц. р-н]. – С. 78-87: фото.

«Вінниця – наш дім, у ньому можемо жити достойно!»: [інтерв’ю вінниц. мера О.Г.Домбровського з нагоди 100 днів його урядування. Вінниця] / О.Г.Домбровський; розмову вів М.Рябий. – С. 88-97: фото; Подолія. – 2002. – 3 лип.: фото.

Гавриш і його «Володарка» [про дир. ВАТ «Володарка» Л.Т.Гавриша. Вінниця] / М.Рябий. – С. 98-105: фото.

Кілька миттєвостей з життя генерала Анатолія Банюка. Віч-на-віч з бунтівниками [про нач. Стрижав. випр. установи А.М.Банюка] / М.Рябий. – С. 113-119: фото.

Думін – той, хто думає: [про голов. лікаря санаторію «Хмільник». Хмільниц. р-н П.В.Думіна] / М.Рябий. – С. 140-147: фото; Подолія. – 2002. – 5 черв.

Заслужений лікар Іван [Васильович] Бурдейний: [Погребище] / М.Рябий. – С. 167-174: фото.

Вічна загадка любові: [про ж-стку, телеведучу Г.В.Секрет] / М.Рябий. – С. 224-231: фото.

Думи і діла Миколи [Федоровича] Хливнюка [кер. ТОВ «Агрофірма Джулинка». Бершад. р-ну] / М.Рябий. – С. 249-253: фото; Подолія. – 2002. – 30 жовт.

Нестор: до 65-річчя від дня народж. нар. артиста України Н.П.Кондратюка: [Вінниця] / М.Рябий. – С. 254-257: фото; Подолія. – 2002. – 27 берез.

Шлях до Гармонії та Золотого Перетину: [про видат. вінниц. ученого О.П.Стахова] / М.Рябий. – С. 258-267: фото; Подолія. – 2002. – 12 черв.

Волики і шахта, пісня і сад: [про Г.Жовміра, колиш. шахтаря, нині жителя с.Дяківці Літин. р-ну] / М.Рябий. – С. 269-278: фото.

Добрий доктор Юрій Кукуруза: [про проф. Вінницького ДМУ ім. М.Пирогова Ю.П.Кукурузу] / М.Рябий. – С. 279-286: фото; Подолія. – 2002. – 15 трав.

«Я пройшов від Курська до Берліна»: так розписався на рейхстазі Василь [Григорович] Батченко. [Вінниця] / М.Ря-бий. – С. 311-319: фото.

336. Ви чули, як співають … водогінні труби?: [передм.] / М.Рябий // Поляхівський, Я. Світ, у якому живу: [повість] / Я.Поляхівський. – Вінниця, 2002. – С. 5-10. – («Ми – вінничани»).

2003

337. Бойові танки наступають / М.Рябий // Віннич-чина. – 2003. – 16 квіт. – (Спец. вип. «Хочу все знати»). – Рец. на зб.: Подільські портрети. – Вінниця: «Подолія»-К, 2002. – 320 с.

2004

338. Культ бездарних забамбулювачів: есе [про НСПУ] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2004. – 13 трав. – С. 2.

339. Правозахисники чи жонглери протухлими яйцями: [відкрит. лист вінниц. письм. до Президента України Л.Кучми з приводу ситуації в Україні] / М.Рябий // 33-й канал. – 2004. – 14 лип. – С. 18.

340. Жонглери протухлими яйцями: [відкрит. лист вінниц. письм. до Президента України Л.Кучми] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2004. – 5 серп. – С. 1, 2.

2005

341. Хто так підставив Олександра Домбровського?: [роздуми письм. про святкування Шевченків. днів у Вінниці] / М.Рябий // 33-й канал. – 2005. – 23 берез. – С. 5.

342. Український дух, що переважує ординську кількість: [про діяльн. Укр. Січ. Стрільців та Укр. Галиц. Армії на території Поділ. губ. з 1918 р.] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2005. – 5 трав. – С. 3; 12 трав. – С. 3.

343. «Навіщо думати, що світ недосконалий? Треба думати, що світ – чудовий, добрий!: [нарис про Ю.Кізімова – вінниц. худож.] / М.Рябий // Вінниччина. – 2005. – 10 груд. – С. 6: фото. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

344. Від хроніки роду – до історії народу: [вступ. сл.] / М.Рябий // Захарук, С. У нашім раї, на землі: роман / С.Захарук. – Вінниця, 2005. – С. 3.

2006

345. Батько і донька – одна доля: [про госп-во с.Липівка Томашпіл. р-ну та його кер. С.Мельник] / М.Рябий // Вінниччина. – 2006. – 4 січ. – С. 2.

346. Яворівський, В. Народний Президент [В.Ющенко] повинен бути з народом: [бесіда з нар. деп. України В.Яворівським] / В.Яворівський; бесіду записав М.Рябий // Вінниччина. – 2006. – 11 січ.

347. Високий талант бути жінкою: [передм.] / М.Рябий // Сіра, Г. Серця вічний неспокій: [поетич. зб.] / Г.Сіра. – Вінниця, 2006. – С. 5-6.

348. Поет з Княжої Криниці: [передм.] / М.Рябий // Гончар, М. Домінанта: [поетич. зб.] / М.Гончар. – Вінниця, 2006. – С. 4-6.

2007

349. А яблука падають ...: ювілейне есе на три частини і четверту післямову: [про творч. профіль письм.-земляка, літературознавця В.Яворівського] / М. Рябий // Літ. Україна. – 2007. – 25 жовт. – С. 1,4.

350. Письменництво: важкий хрест чи лавровий вінок?: відповіді на анкету часопису «Вежа» / М.Рябий // Вежа. – 2007. – № 21. – С.13-30.

2008

351. Араб [П.Халебський] на землі козаків / М.Рябий, В.Яворівський // Міжнар. туризм. – 2008. – № 1. – С. 64-66.

352. «Котилося літо» й докотилося до 70-річчя Іванового Волошенюкового кола / М. Рябий // Вінниччина. – 2008. – 3 лип. – С. 2: фото.

353. На святі Бондаревої прози: [про особливості худож. прози письм. В.Бондаря] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2008. – 4 верес. – С. 5.

354. Поєднала народна пісня: спогад про А.Гарматюка // Миті життя гумориста і сатирика Анатолія Гарматюка. – Вінниця, 2008. – С. 301-306.

2009

355. Таємниця народження бурштину: штрих до портр. худож. Ю.Кізімова / М.Рябий // Вінниц. край. – 2009. – № 1. – С. 76-102.

2010

356. Усупереч «дядькам отечества чужого»: [відкр. у Брацлаві пам’ятника Зінаїді Тулуб] / М.Рябий // Літ. Україна. – 2010. – 30 верес. – С. 5: фото; 14 жовт. – С. 5.

357. Найближчий сусіда: спогади про Анатолія Борт-няка / М.Рябий // На громах настояний скарбник: Анатолій Бортняк у спогадах сучасників та укр. літературо-знавстві / упоряд., ред. В.Рабенчук. – Вінниця, 2010. – С. 202-208.

2. Література про життя і творчість М.Рябого

358. Про нагородження тов. Рябого М.О. Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР: Указ Президії Верхов. Ради УРСР … 05.12.1986 р. // Літ. Україна. – 1986.– 11 груд. – С. 1.

359. Будьмо знайомі: нові чл. Спілки письм.: [в т.ч. Рябий Микола Олександрович] // Літ. Україна. – 1976. – 26 берез.

360. «Вінницький день» у Спілці письменників: [Микола Рябий 13 лют. ц.р. презентуватиме у Києві новий роман «Калина над прірвою»] // Соціаліст Вінниччини. – 2009. – 6 лют. – С. 7: фото.

361. Відомому українському письменнику Миколі Рябому – 60!: [матеріали до ювілею] // Подолія. – 1996. –

7 груд.

Зміст: Кобець, В. Вітальні телеграми надсилайте у Заболотне / В.Кобець; Мрачковська, Л. Його ім’я зобов’язувало «не пасти задніх»: [дочка-журналістка про батька-письм.] / Л.Мрачковська, зап. Є.Станіславська; Барабан, В. Рукопис … на пам’ять: [про журналістику в долі та творч. розв. М.Рябого] / В.Барабан.

362. Волошенюк, І. Між минулим і сучасним: суб’єктив. нотат. про подорож з головою Вінниц. ОДА М.Мельником шляхом Павла Халебського після виходу «Країни козаків» / І.Волошенюк // Вінниччина. – 1995. – 5 серп.

363. Волошенюк, І. Мій друг Микола Рябий: до 60-річчя від дня народж. письм. / І.Волошенюк // Віннич-чина. – 1996. – 7 груд.

364. Волошенюк, І. «Над прірвою» – так назвав свій останній роман Микола Рябий / І. Волошенюк // Сіл. вісті. – 2006. – 24 листоп. – С. 3.

365. Волошенюк, І. Сільські «ідилії» Миколи Рябого / І.Волошенюк // Вінниччина. – 2005. – 25 жовт.

366. Волошенюк, І. Хата без рушників: [про письм.-земляка М.Рябого] / І.Волошенюк // Вінниц. правда. – 1986. – 6 груд.

367. Гнатюк, Н. Літопис від Миколи Рябого: [про роман М.Рябого «Калина над прірвою» та подорож. щоденник П.Халебського «Україна – земля козаків»] / Н.Гнатюк // Сл. Просвіти. – 2009. – 12-18 берез. (№ 10). – С. 12.

368. Горобець, О. Під знаком триєдиної любові: [в Нац. акад. мистецтв і архіт. відбулася презентація пісен. повісті вінниц. письм. М.Рябого «Золота колиска»] / О.Горобець // Вінниччина. – 2011. – 30 берез. – С. 16: фот. цв.

369. І слово при шаблі, і діжа вина: [про вихід з друку кн. Павла Халебського «Країна козаків», яку упорядкув. і коментув. М.Рябий] // Подолія. – 1995. – 30 листоп.

370. Каменюк, М. Де колись бродили тури – монастир літератури: [про літ. Ірпінь та вінниц. письм., в т.ч. М.Рябого] / М. Каменюк // Фотоправда. – 2003. – № 11. – С. 4-5.

371. Касіяненко, Г. Кого полюбить народ, тому не потрібно нагород: [відзнач. 60-річчя вінниц. прозаїка М.Рябого в музеї М.Коцюбинського] / Г.Касіяненко // Вінниц. газ. – 1996. – 17 груд.

372. Кобець, В. Вінницький день у столиці: [про поїздку до Києва делегації вінниц. письм. на презентацію нов. роману М.Рябого «Калина над прірвою»] / В.Кобець // Вінниц. газ. – 2009. – 20 лют. – С. 11. – (Спец. вип. газ. «П'ятниця»).

373. Кобець, В. Миколі Рябому – 60 / В.Кобець // Літ. Україна. – 1996. – 26 груд.

374. Кобець, В. Письменнику Миколі Рябому – 60 літ / В.Кобець // Панорама. – 1996. – 7 груд.

375. Кобець, В. Світлі мелодії письменникової осені: [до 60-річчя від дня народж. М.Рябого] / В.Кобець // Вінниц. газ. – 1996. – 7 груд.: фото.

376. Козак, С. Калина над прірвою: [про презентацію іст. роману-дилогії М.Рябого «Калина над прірвою» та упоряков. письм. подорожнього щоденника Павла Халебського «Україна – земля козаків» у Київ. Будинку літераторів] / С.Козак // Літ. Україна. – 2009. – 2 квіт. – С. 2.: фото.

377. Лазаренко, К. Земледухи – родом з Поділля: [до 50-річчя від дня народж. письм. М.Рябого] / К.Лазаренко // Комс. плем’я. – 1986. – 6 груд.

378. Лазаренко, К. Поезія прозового рядка: творч. портр. письм. М.О.Рябого / К.Лазаренко // Сіл. новини (Крижопіль). – 1986. – 13 груд.

379. Лауреати літературної премії імені Михайла Коцюбинського: [серед лауреатів – М.Рябий за роман «Ще не вмерла Україна»] / М.Рябий // Літ. Україна. – 1994. – 13 жовт.

380. Листопад, М. «Калина над прірвою» та «Країна козаків»...: [творч. звіт письм. М.О.Рябого у НСПУ, Київ] / М.Листопад // Соціаліст Вінниччини. – 2009. – 20 лют. – С. 7.

381. Лихогляд, Л. Через прірву – до зірок: [про презентацію кн. М.Рябого «Калина над прірвою» та «Країна козаків»] / Л.Лихогляд // Вінниччина. – 2009. –18 лют.

382. Лукив, М. Судьба и слово Миколы Рябого / М.Лукив // Правда Украины. – 1992. – 18 лют.

383. Мельник, Н. «Земледухи»: [про презентацію кн. М.Рябого «Земледухи» у Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва] // Н.Мельник // Комс. плем’я. – 1986. – 1 трав.

384. Мовчанюк, Г. Духовність нації. Роман у кольорі історії: [про творчість М.Рябого] / Г.Мовчанюк // Медицина Вінниччини. – 1997. – Трав. (№ 5). – С. 6.

385. Мушкетик, Ю. Українська література в процесі суспільного оновлення: доп. Ю.Мушкетика [на пленумі правління Спілки письм. УРСР. Включ. схвальну оцінку прози М.Рябого] / Ю.Мушкетик // Літ. Україна. – 1988. – 8 груд. – С.1-2.

386. Рабенчук, В. Головний герой – народ: [у Вінниц. ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва відбулося обговорення нового роману М.Рябого «Земледухи»] / В.Рабенчук // Вінниц. правда. – 1986. – 10 лип.

387. Рабенчук, В. Стихійні хори Трускавця: [вірш із присвятою вінниц. письм. М.Рябому] / В.Рабенчук // Вінниц. газ. – 1996. – 7 груд.

388. Рябий, М. Зоряна криниця: [бесіда з вінниц. письм.] / М.Рябий; бесідував І.Волошенюк // Вінниччина. – 2006. – 24 листоп.

389. Рябий, М. На порозі високих літ: сповідь перед самим собою / М.Рябий // Калина над прірвою: іст. роман-дилогія з циклу «Земледухи» / М.Рябий. – К., 2008. – С. 557-581.

390. Рябий, М. «Перша рана – невеличка: по плече нема руки…»: [автобіографічне] / М.Рябий // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В.С.Рабенчука. – Вінниця, 2010. – С. 359-360.

391. Слепцов, Ф. Хризантеми – ювіляру: [про відзнач. 50-літнього ювілею письм. М.Рябого на його батьківщині в с.Заболотне Крижопіл. р-ну] / Ф.Слецов // Сіл. новини. – 1986. – 25 груд.

392. Стрельбицький, М. Миколі Рябому – 50 / М.Стрель-бицький // Літ. Україна. – 1986. – 11 груд. – С. 6.

393. Струтинська, Н. З України – землі козаків: [про письм. М.Рябого та його кн. «Україна – земля козаків»]

/ Н.Струтинська // Сіл. новини. – 2006. – 9 груд.

394. Травнева, С. Зустріч-діалог поколінь: [про літ.-мистец. свято з нагоди 60-річ. ювілею М.Рябого] / С.Травнева // Панорама. – 1996. – 21 груд.

395. Широкою дорогою: [про творчість М.Рябого] // Вінниц. правда. – 1977. – 20 берез.

396. Яворівський, В. Козацька країна. Вчора. А назавжди?: [роздуми про подорож. щоденник П.Халебського «Україна – земля козаків», упоряд. М.Рябим] / В.Яворівський // Що ж ми за народ такий?: хроніка розчарування і надії / В.Яворівський. – К., 2010. – Кн. 4. – С.115-117.

2.1. Довідкові видання

397. Про автора [М.О.Рябого] // Рябий, М. Житіє праведника Федора / М.Рябий. – Вінниця, 2000. – С.124-125.

398. Письменники Радянської України. 1917-1987: біобібліогр. довід. – К.: Рад. письм., 1988. – 719 с. – Зі змісту: Микола Рябий. – С. 520.

399. Микола Олександрович Рябий: [кор. біогр. довідка] // Письменники Вінниччини: [довідник]: до 30-річчя обл. орг. НСПУ. – Вінниця, 2001. – С. 116-119: портр.

400. Микола Рябий: [біогр. прозаїка] // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини. – Вінниця, 2006. – С. 137: портр.

401. Микола Рябий: [біогр. прозаїка] // Подільські криниці / упорядкув., вступ. сл., біогр. довідки, матеріали до літ. карти А.М.Подолинного. – Вінниця, 2001. – Вип. 2. – С. 269: портр.

402. Подолинний, А.М. Рябий Микола Олександрович: [кор. біогр. довідка] / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-е вид., переробл. і допов. – Вінниця, 2001. – С. 297-298: портр.

2.2. Вебліографія

403. Горобець, О. Вийшла в світ антологія народних пісень і пісень Січових Стрільців [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: narodna.pravda.com.ua/rus/.../tag_Микола+Рябий/.– Назва з екрана.

404. Короненко, С. «Україна – земля козаків»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.slovo-unp.com/index.php? – Назва з екрана.

405. Микола Рябий: [біографія] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: krasnoslov.narod.ru/ryabiy.htm. – Назва з екрана.

406. Рябий Микола Олександрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.myvin.com.ua/ua/town/.../ryabiy.html. – Назва з екрана.

407. Рябий, М. Золота колиска: лірич. повість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.vinkray.org.ua/1_magarhiv.../2_rabiy.htm. – Назва з екрана.

Іменний покажчик

Астаф’єв В. (237, 239)

Банюк А.М. (335)

Батченко В.Г. (335)

Безуглий І.А. 11, 74, 76, 87

Бондар В. (353)

Бондаренко Ю. 175, 193

Бортняк А. (357)

Бурдейний І.В. (335)

Бурлака І.Ф. (176)

Гавриш Л.Т. (335)

Гайдай А. 34

Гарматюк А. (354)

Гончар М. (348)

Гончар О. (245-247)

Гордієвич О.161

Горлата Л. (156)

Дзюба І. 10

Димчак С. 1

Дольников В. 9, 73

Домбровський О.Г. (335, 341)

Желюк П.О. (4, 55, 56, 210, 211, 212, 221, 226, 238)

Завальний М. 13, (282)

Загоруйко А. (214)

Захарук С. (344)

Зіньківський Г. 185

Зубарева Л. 9

Кадирова Л. (200)

Кантоністов М. 14

Климчук В 335

Кобець В. 196, 361, 372-375

Козак Є. 14

Козак С. 376

Кононенко М.М. (220)

Короненко С. 20, 404

Коцюбинський М. (231)

Кравчук Л.М. (268, 269)

Леонтович М.Д. (287)

Лещук О.Т. 93, (243)

Листопад М. 380

Лихогляд, Л. 19, 381

Медуниця М. 6

Мельник В.К. (322)

Мельник М.Є. (277, 298, 299, 303, 362)

Мельник Н. 383

Мельник О. 13

Михальчук К.П. (206)

Мовчанюк Г. 13, 15, 17, 285,290, 292, 294, 384

Могильчак І. (171)

Мороз М.С. (228)

Олійник М. (302)

Павліченко А.О. (335)

Пастушенко Л. 1

Петруненко В. 14

Пойдюк Г. (199)

Поліщук С.В. (192)

Поліщук-Собідко К.Ф. (16, 125, 229)

Поляхівський Я. (157), 336

Романцов В. (272), (324)

Руденко В. 14

Санов Л. 7

Секрет Г.В. (146), (335)

Сидоренко В. (240)

Сіра Г.С. 78, (225, 230, 347)

Скрипник В. 14

Стельмах М. 5

Стороженко П. (168)

Стрельбицький М. 392

Струтинська Н. 393

Ступка Б. (200)

Стус В. (329, 331)

Українчук М. (168)

Усач Г. 163, (236)

Фаландиш П.Й. (208, 215)

Фіголь Б. 18

Халебський П. 14, 18, 20,129, 130, 351, (363, 367,369, 396)

Чорнюк Т.П. (180)

Шафоростов В. 190

Шевченко Т.Г. (244)

Шевченко, Л. 93

Штейнман Б. (213)

Бабенко М.П. (2)

Барабан В. 361

Бевз В.А. (335)

Богун І. (25, 26, 160)

Бондаренко Л. 10

Бондарчук І. (289)

Булигін Ю. 75

Бурдейний А. 331

Вільчинський В.Т. (335)

Волошенюк І. 8, 10, (233, 251) (352), 362-366, 388

Гетьман О. (160)

Гнатюк Н. 367.

Говірський Л. 1

Горобець О. 22, 52, 368, 403

Гофман Є. (318)

Гуменний І.М. (183)

Гура В. 51, 302

Дубенюк Н. 10

Дузь Н.Д. (288)

Думін П.В. (335)

Енштейн С. (168)

Жовмір Г.Є. (335)

Жулинський М. 52

Заболотний Г.Г (335)

Заболотний Д.К. (5, 37, 38,39, 41, 42, 44,

46, 158, 286, 288, 300, 301)

Калинник М.І. (198)

Колесник С. 33

Каменюк М. 120, (191), 252, 370

Касіяненко Г. 371

Качкан В. 6

Кирсанов В. 6

Кізімов Ю. (343), (355)

Козловська Е. 14

Козюк В. (321)

Кокуца І. 248, 256, 258

Кондратюк Н.П. (335)

Краснощоков А. (147а)

Кукуруза Ю.П. (335)

Кучма Л.Д. (298, 339, 340)

Лазаренко К. 6, 377, 378

Лісовий П. 6

Луків М. 382

Луць М. 8

Майданченко П. 5

Мельник С.М. (345)

Мрачковська Л. 18, 361

Мушкетик Ю. 385

Новаківський О.Х. (189)

Нечипоренко М. 70

Паламарчук В. 14

Параджанов С. (314)

Петрушенко В (332)

Подолинний А.М. (320), 401, 402

Попов О.О. (242)

Потупейко М.М. (325)

Рабенчук В. 10, 142, 357, 386, 387, 390

Ролле Й. (188)

Скрипник М.В. 328

Слепцов Ф. 391

Сливинський М. 14

Собідко Ф.В. (16, 125, 229, 311, 315)

Станіславська Є. 361

Стахов О.П. (335)

Тимчук В. (232)

Тишецький В. 14, (295), (330)

Ткачук В. (165)

Ткачук Л. (165)

Травнева С. 394

Тулуб З. (356)

Тютюнник Г. (265, 310)

Хливнюк М.Ф. (335)

Хмельницький Б. (316)

Холодний М. 21

Чорна Л. 17

Чорний М. 17, (126)

Ющенко В. (346)

Яворівський В.

Яворівський В. 18, 20, 22, 84, (234, 333), 346, (349), 351, 396

Яремчук О.С. (335)

 

Батьки: мати Мотря Пилипівна, батько Олександр Захарович Їхні пісні, примовки, оповіді про нелегкі випробування, які випали на їхню долю, син Микола переносив у свою художню прозу

Малюнок народного художника України Михайла Чорного

    

Письменницька пара – Ніна й Микола   

Татко і доня – в редакції газети «Комсомольське плем'я». Спочатку татко Микола тут гострив своє перо, згодом прийшла сюди і донька Людмила

Знімок Олександра Гордієвича (1969 р.) Авторпершої прозової збірки«Тост за невпольованого оленя» з оленичкою на рукахМалюнок народного художника України Михайла Чорного(м.Вінниця)

Місяця травня 6 дня (якраз на Юра, коли у пашні сховається кура) року Божого 1984-го Ніна Архипівна і Микола Олександрович стали бабою і дідом, бо любі діти – донька Людмила і зять Микола – подарували внука Андрійка. Знімки Олександра Гордієвича

Весна року Божого 1967-го. Ірпінь – Будинок творчості письменників України. Семінар творчої молоді. Гурт співочих семінаристів (зліва направо): Б.Чіп, М.Казидуб, Т.Мельничук, В.Рисцов, М.Рябий, Б.Демків, [відвернувся] О.Орач, О.Головко, В.Рутківський. Знімок Бориса Ковгара

Ірпінський будинок творчості письменників. Зліва направо: М.Рябий, П.Загребельний, В.Яворівський, В.Лісняк

Знімок Валерія Гайдабури. Червень 1976-го

З Богданом Ступкою, про якого написав нарис «Його зірка»

Знімок Олександра Гордієвича (м.Вінниця, 1972 р.)

Щира бесіда в саду вінницької лікарні. Справа наліво: видатний російський письменник В.Астаф'єв, пенсіонер (сусіда по палаті) І.Дем'янчук, письменник М.Рябий, вінничанин кінорежисер А.Войтецький, який знімав у селі Печері над Бугом художній фільм за повістю В.П.Астаф'єва «Пастух и пастушка»

Знімок Віктора Демка (Вересень, 1973 р.)

З московським перекладачем Валентином Дольниковим, який блискуче переклав романи «Берег», «Вікна», і вони вийшли у видавництві «Советский писатель» року 1981-го під назвою «Два романа о любви» Знімок Валентина Хомлака (м.Вінниця)

З двома Василями: Кобцем – ліворуч, Захарченком – посередині

(м.Вінниця, 2003 р.)

З Григором З Григором Мовчанюком, поетом, народним зцілителем

Малюнок народного художника України Михайла Чорного

Учасник трускавецького народного хору коло бювету

Малюнок художника Івана Козирода

На Театральному майдані. Зліва направо: Михайло Потупейко, Анатолій Гарматюк, Василь Кобець, Ніна Гнатюк, Микола Рябий

(м.Вінниця, 2001 р.)

Борис Тарасюк, Павло Мовчан, Микола Рябий, заступник міністра культури України Ольга Бенч на Співочому полі

(м.Тернопіль, 2007 р.)

Виступ на козацькому святі у Четвертинівці з нагоди 350-річчя Батозької битви Знімок Віктора Демка

(2001 р.)

Народна артистка України Ніна Матвієнко посеред двох Микол: ліворуч – народного артиста України М.Сардаковського в личині Богдана Хмельницького і письменника М.Рябого. На козацькому святі в Четвертинівці Знімок Олександра Гордієвича (2001 р.)

   

З шахтарським «генералом», героєм літературного нарису «Волики і шахта, пісня і сад» Григорієм Єфремовичем Жовміром

Знімок Олександра Гордієвича(м.Вінниця, 2002 р.)

Виступ перед земляками Миколи Трублаїні у Вільшанці

(2001 р.)

Виступ перед учасниками Шевченківського свята у Підгайцях (Тернопільщина)

Знімок Ніни Горик (2008 р.)

З видатними українськими поетесами Антоніною Листопад (зліва) і Ніною Горик

Знімок Миколи Федунця (м.Тернопіль, 2008 р.)

Розмова про наболіле. Зліва направо: М.Каменюк голова Вінницької обласної організації НСПУ; журналістка Л.Мрачковська (донька письменника М.Рябого); М.Рябий; В.Яворівський, народний депутат України, голова парламентського комітету з питань духовності, голова НСПУ (м.Вінниця, 2008 р.)

На відкритті церкви св. Володимира, збудованої у с.Теклівці коштом В.Яворівського. Зліва направо: М.Мельник, І.Волошенюк, М.Рябий, М.Вдовцов. Осінь року Божого 2008-го року

Знімок О.Гордієвича

З художником Володимиром Козюком, героєм літературного нарису «Доля», на виставці його робіт

(м.Вінниця, 2009 р.)

З письменником Василем Шклярем на Шевченківському святі

(м.Житомир, 2010 р.)

Патріарх співочого роду Данило Пантелійович Яременко. Один з літературних героїв ліричної повісті «Золота колиска»

Малюнок художника Василя Лопати

(2010 р.)

Донька Людмила у батьковому кабінеті в селянській хаті

З Андрійком, золотим онуком,

який набирає на комп'ютері дідові книги

З улюбленим племінником,

найтитулованішим українським бардом Сергієм Морозом

У робочому кабінеті


Родом з України – землі козаків
До 75-річчя від дня народження письменника Миколи Рябого
Біобібліографічний покажчик

  1. Від укладача
  2. СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА
  3. ПРО ПИСЬМЕННИКА-ЮВІЛЯРА
  4. 1. Видання творів М.Рябого
  5. 1.2. Художні твори в збірниках, альманахах, періодичних виданнях
  6. 1.3. Публіцистика, статті
  7. 2. Література про життя і творчість М.Рябого
  8. 2.1. Довідкові видання
  9. 2.2. Вебліографія
  10. Іменний покажчик
  11. Фотоматеріали

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2019
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначене інше