ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва

Кафедра історії і культури України факультету історії, етнології і права ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського

Державний архів Вінницької області

Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

Обласна організація Національної спілки краєзнавців України

Громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини»

Громадська організація «Вінницьке історичне товариство»

V Міжнародна науково-практична конференція

 

 

«УСНОІСТОРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»

 

25–26 жовтня 2016 року

Збірник матеріалів

 

 

Вінниця, 2016


УДК 94 (477) (063)

ББК 63.3 (4УКР) я43

У 75

Відповідальна за випуск Н. І. Морозова, директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, заслужений працівник культури України

Редакційна колегія: Г. М. Слотюк, Л. Б. Сеник, П. І. Цимбалюк, О. Ю. Антонюк, Г. М. Авраменко, О. М. Зелена, О. І. Кізян, С. В. Лавренюк, Н. В. Спиця

Рецензент доктор історичних наук, директор Державного архіву Вінницької області Ю. В. Легун

 

Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи: зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. 25–26 жовт., м. Вінниця / Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, каф. історії і культури України ф-ту історії, етнології і права ВДПУ ім. М. Коцюбинського, Держ. архів Вінниц. обл., КВНЗ «Вінниц. акад. неперерв. освіти», Обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України, ГО «Асоц. б-к Вінниччини», ГО «Вінниц. іст. т-во». – Вінниця, 2016. – 160 с.

 

У збірнику вміщено матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи», яка відбулася на базі Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва 25–26 жовтня 2016 року.

Програма включала пленарне, секційні засідання, презентаційні платформи, майстер-клас з питань теорії і практики усної історії, квест «Вінниця історична».

На форумі розглядалося широке коло наукових досліджень, здійснених на Вінниччині, в інших регіонах України та Республіці Польща. Підготовлені матеріали з використанням методу усної історії.

Усього на розгляд редакційної колегії було подано понад 50 доповідей і повідомлень, які вміщені в електронному виданні та даному збірнику.

В окремих статтях у цитуванні збережено стилістику та орфографію оповідачів та респондентів.

За достовірність і вірогідність викладеного матеріалу повністю відповідають автори статей.

© Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, 2016


Привітання

 

Шановні друзі!

Щиро вітаю організаторів, учасників і гостей V Міжнародної науково-практичної конференції «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи».

Як відомо, предметом усної історії – нової історичної дисципліни – є індивідуальний досвід окремої людини, джерелом досліджень – розповіді очевидців, а головним завданням (за визначенням одного із основоположників дисципліни британця Пола Томпсона) – «повернути людям, які робили й переживали історію, центральне місце в ній, даючи їй можливість заговорити на повний голос». Залучення до історичних студій спогадів очевидців наближає дослідника до розуміння думок та почуттів пересічної людини конкретного історичного періоду, мотивів тих чи інших дій у виниклих ситуаціях.

В Україні перші усноісторичні дослідження проводилися ще в 1960–1970-х рр., під час підготовки багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР». Саме тоді взялися реалізовувати потужні наукові проекти. Тематика цих проектів пов’язана з трагедіями, що зазнали їх наші земляки. Найбільше свідчень записано про колективізацію, Голодомор 1932–1933 рр., репресії, Другу світову війну, повоєнний тощо.

Сьогодні усна історія стала важливим джерелом краєзнавчої літератури. Чимало напрацювань потребують узагальнень, систематизації, наукового аналізу.

Переконаний, що ваш форум стане вагомою подією у популяризації та систематизації усноісторичних знань, сприятиме обміну досвідом між дослідниками з різних областей України та інших країн.

Бажаю всім учасникам конференції натхнення, плідної роботи та вагомих результатів.

Олександр Реєнт,

голова Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук,професор, заступник директора Інституту історії України НАН України,член-кореспондент НАН України


Шановна громадо! Високоповажні учасники конференції!

Готуючись до цього наукового форуму, я переглядала тематику міжнародних та всеукраїнських проектів з усної історії, що були реалізовані в Україні за часи її незалежності. І переконалась, що їхня тематика вельми актуальна. Вона пов’язана з проблемами, які зазвичай замовчувались офіційною радянською історіографією:

1) насамперед це найтрагічніші події в історії України ХХ століття – Голодомор 1932–1933 рр.;

2) це вивчення феномену примусового використання праці мільйонів наших співвітчизників у нацистській Німеччині. Приємно відзначити, що до дослідження цієї проблеми долучився професор нашого Вінницького державного педуніверситету ім. Михайла Коцюбинського, доктор історичних наук Сергій Дмитрович Гальчак;

3) ще одним напрямком усноісторичних досліджень є історії ув’язнених у концтаборах часів Другої світової війни «Імена замість номерів». Хочу наголосити, що у форматі цього проекту працювала група студентів інституту іноземних мов нашого університету;

4) Голокост очима неєврейського населення;

5) потужним був і гендерний напрямок.

Усі ці дослідження мають важливе історичне значення, але поряд з цим хочеться увиразнити і їхню педагогічну вартісність. До збирання матеріалів, інтерв’ювання долучаються не лише науковці, викладачі, а й студенти, учні – молода генерація України. Так вони пізнають:

· життєві історії рідних, близьких, сусідів, односельців;

· історію свого села, міста, себто малої батьківщини;

· а згодом і великої Батьківщини – усієї України.

Важливо, що молодь початку третього тисячоліття отримує знання про реальні історичні події не в готовому вигляді з академічних джерел, а із виру самого життя, записуючи інтерв’ю, роблячи аудіозаписи, збираючи й описуючи фотографії та різноманітні документи.

Таким чином, наша юнь збагачується відчуттям особистої причетності до збирання національної історії, приймає естафету від старших поколінь, усвідомлює себе частиною великої національної спільноти.

Завдяки усноісторичним дослідженням, що виконуються у форматі історії повсякденності, здійснюється кардинальний поворот в історичній науці, коли історія вивчається не на макрорівні (держава, народ, великі події, визначні постаті), а на рівні «звичайної людини», її повсякденного життя. Наша молодь переконується в тому, що завдяки антропологічним студіям, історична наука заговорила «людським голосом» – свіжим і неповторним. Саме про таке значення особистості в історії сміливо заявляв на початку короткої хрущовської відлиги Василь Симоненко, один з когорти шістдесятників, наголошуючи на цінності кожного індивіда:

Ти знаєш, що ти Людина,

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

І мука твоя – єдина,

І очі твої одні.

Завдяки усноісторичним дослідженням утверджується потреба пізнання й розуміння індивідуального досвіду людини як головної діючої особи історії. Це особливо важливо в пострадянській країні, де ще не подолані ідеологічні впливи тоталітарної держави, що позбавляла просту людину права на індивідуальну пам’ять. Громадян країни Рад привчали сприймати одну – офіційну версію історії, одне, єдино можливе трактування історичних подій.

Відтак вельми важливо, коли студентська та шкільна молодь

1) чутиме історію з рідних голосів, яким довіряє, – своїх дідуся й бабусі, батька й матері;

2) пильно вдивлятиметься у світлини своєї родини, через які пізнаватиме правду про драматичні події нашої історії, яку, за словами письменника Володимира Винниченка, без брому годі й читати.

Збір усноісторичних досліджень має вплив і на старше покоління, додаючи йому переконаності, упевненості в собі, поваги й гідності. Безсумнівно, це позитивно впливатиме й на зміцнення родинних контактів, взаєморозуміння представників різних поколінь, що особливо важливо в наш складний час.

Підсумовуючи свій виступ, хочу наголосити, що усноісторичні дослідження заслуговують на найщиріші вітання, оскільки вони ґрунтуються на концептуальній ідеї: інтерес представляє будь-яке життя, з нього складається мозаїка великої історії великого народу.

О. М. Куцевол,

доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри методики філологічних дисциплін і стилістики української мови факультету філології і журналістики ім. М. Стельмаха ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського


Основна доповідь

Усноісторичні дослідження – важлива складова діяльності бібліотеки

Н. І. Морозова

У статті висвітлюється діяльність Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва з організації виконання основних положень «Меморандуму про наміри щодо збору, збереження і популяризації свідчень усної історії», зокрема навчання бібліотечних працівників та студентської молоді з методики проведення усноісторичних досліджень та практичного втілення їх у життя.

Ключові слова: усна історія, усноісторичні дослідження, меморандум, бібліотеки, громадські організації, студенти ВНЗ, тренінги.

 

Усна історія – це новий напрям сучасних наукових досліджень, що інтенсивно розвивається з другої половини XX ст. й зосереджений на зборі та аналізі історичних фактів у вигляді усного свідчення учасників-свідків для того, щоб акцентуватися на минулому не лише як на політичних подіях і процесах, а й на повсякденному житті людини. Перетворення усної історії на окрему методику фахового пізнання розпочалося у 30–40-х роках ХХ століття у США й завершилось у 60–70-х роках, це зумовило появу руху за «історію знизу» та пов’язаного з нею зацікавлення усною історією, що супроводжувалося зміщенням фокусу з життєписів видатних особистостей на минувшину простих людей.

Сьогодні науковці звертають увагу на те, що свідчення різних осіб про одну й ту саму подію ілюструють неоднакове її сприймання представниками окремих вікових, етнічних і соціальних груп. Доволі часто збережена в індивідуальній пам’яті минувшина буває відмінною від офіційного дискурсу. Як зауважив один із теоретиків напряму Пол Томпсон, «усна історія кидає виклик загальноприйнятим міфам історії».

Особливістю розвитку методу історичних досліджень в Україні, як і на всьому пострадянському просторі, стало розроблення передусім тематики, яка зазвичай замовчувалася офіційною радянською історіографією. Перші публікації матеріалів, зібраних методом опитування очевидців, були присвячені найтрагічнішій події в історії України ХХ століття – Голодомору 1932–1933 рр. Фахівці Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва спільно з колегами з районних і сільських бібліотек також зібрали свідчення під час опитування очевидців Голодомору 1932–1933 рр., яке проводилося напередодні 70-х роковин вшанування пам’яті жертв Голодомору. Усі ці джерела зберігалися спочатку у спеціальних теках відділу краєзнавства бібліотеки як неопубліковані матеріали. Згодом було прийнято рішення архівувати їх шляхом переведення на електронні носії. У 2008 році, з метою збереження цих унікальних джерел, вони були оцифровані та представлені на електронному диску «Спогади свідків Голодомору 1932–1933 років».

На сьогодні ми розуміємо, що розвиток усноісторичних досліджень в Україні має колосальну перспективу. Значною мірою це пов’язано з різноманітним та багатим на події соціальним досвідом наших співвітчизників. Водночас живі висловлювання людей показують дещо інший ракурс сприймання подій, аніж той, який конструюють історики чи пропонують політики.

Наразі спостерігається активізація збору, збереження та популяризації свідчень учасників та очевидців тих чи інших подій, виникнення професійних і громадських організацій, які займаються питаннями усної історії та влаштовують навчання з методики проведення усноісторичних досліджень.

Бібліотечні працівники теж не стоять осторонь, вони збирають спогади, свідчення мешканців своїх населених пунктів, що пережили разом зі своєю країною та її народом складні віхи історії України. До цього процесу підходять досить системно – вибирають респондентів, готують питальники, обирають зручне місце й час для респондента, оформлюють ряд супровідних документів (анкета респондента, договір (угода)), здійснюють запис, у т. ч. й технічними засобами, та складають протокол інтерв’ю, який у стислій формі відображає його зміст.

Крім того, робота з усними історіями передбачає не лише такі традиційні етапи її проведення, як планування, збір, систематизацію та відповідне збереження інтерв’ю, а й активний менеджмент матеріалів: забезпечення їхньої видимості у віртуальному та фізичному просторі і створення можливостей для їх використання у дослідницьких та освітніх проектах. Це надзвичайно важлива складова, що стосується усної історії та її публічної ролі. Адже необхідно повернути зібрані матеріали назад до громадськості, яка їх надала, у тій чи іншій формі. Розмови з очевидцями, учасниками і творцями історичних подій можуть стати основою для наповнення тематичного веб-ресурсу. Таким чином усну історію можна буде розглядати як інструмент примирення з минулим і (або) його нового прочитання.

Бібліотеки Вінниччини уже накопичили певний досвід здійснення усноісторичних досліджень, фіксації результатів та їх збереження. Проте є ще досить багато завдань саме з організації якісного й оперативного збору, зберігання та надання публічного доступу до них.

Під час проведення ІІ, ІІІ і ІV міжнародних науково-практичних конференцій, що проходили на базі Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва та інших книгозбірень області кожних два роки, розглядалися теоретичні засади усноісторичних досліджень та практичні здобутки науковців, дослідників, краєзнавців, бібліотечних, архівних і музейних фахівців.

Суб’єктивне бачення тих чи інших подій їх очевидцями, які пережили Голодомор, ІІ Світову війну, післявоєнну відбудову народного господарства, Хрущовську «відлигу», Горбачовську перебудову значно доповнили офіційні джерела з історії України цих періодів, зокрема на теренах Вінниччини, інших регіонів України та близького зарубіжжя.

Новітня історія України відзначилася як сплеском патріотизму, прагненням до демократії, запровадження європейських цінностей, що уособлює в собі Революція гідності, так і трагічними подіями, що переживає в даний час наш народ. Це – антитерористична операція, яку все частіше називають українсько-російською війною.

У резолюції ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Усна історія як важлива складова краєзнавчої діяльності» були викладені здобутки і проблеми даного напрямку діяльності, а також завдання на найближчу перспективу для всіх учасників краєзнавчого руху. Збірник матеріалів цієї Конференції представлений в електронному вигляді на веб-сайті бібліотеки.

За два роки, що минули після проведення згаданого форуму, зроблено чимало. Передусім Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва та наші незмінні партнери – кафедра філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології Інституту (тепер факультету) історії, етнології і права ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, Державний архів Вінницької області, комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти», обласна організація Національної спілки краєзнавців України, обласна краєзнавча організація «Поділля», громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» підписали «Меморандум про наміри щодо збору, збереження і популяризації свідчень усної історії».

Цей важливий документ став свого роду планом дій для всіх його учасників та інших установ, організацій, закладів, дослідників, краєзнавців-аматорів на подальшу перспективу. Найважливішими напрямками було визначено збір свідчень учасників Революції гідності та АТО, які серед інших включені до програми V Міжнародної науково-практичної конференції «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи».

У рамках підготовки до проведення в 2016 році цього важливого форуму бібліотекою було організовано низку навчальних заходів для бібліотечних працівників і студентської молоді вищих навчальних закладів міста Вінниці, які проводили громадські та інші організації, що професійно займаються питаннями усної історії і володіють методикою проведення усноісторичних досліджень.

Зокрема, група працівників бібліотеки 18–19 листопада 2015 року брала участь у тренінгу «Вектор пам’яті», організованому громадською організацією «Центр Поділля-Соціум».

27–28 листопада 2015 р. у конференц-залі бібліотеки представники цієї ж громадської організації провели воркшоп «Інтерпретації історії» в рамках проекту «Майбутньому потрібні спогади: український діалог про історію та спогади». У заході брали участь студенти вінницьких ВНЗ та бібліотечні працівники.

Не менш цікавою і корисною стала інформаційна зустріч «Як дізнатися історію своєї родини?», яка відбулася 17 грудня 2015 року на базі бібліотеки. Історики з міста Києва Ігор Кулик та Ігор Розкладай доступно і популярно з посиланням на друковані і електронні джерела розповіли присутнім, як організувати пошукову роботу для вибудови генеалогічного дерева свого роду.

21–24 грудня 2015 року для групи бібліотечних працівників було організовано тренінг «Усна історія: від теорії до практики», ініційований громадською організацією «Зерна» в рамках проекту «Активні громадяни» за підтримки Британської Ради в Україні та Конгресу активістів культури. Тренінг проводила представник ГО «Зерна», історик Оксана Романюк. Метою тренінгу було сприяння усвідомленню важливості збереження історичних свідчень, вивчення історії локальних суспільств, включення маргінальних та забутих голосів, поширення демократичних цінностей через прикладне застосування методики усної історії. Бібліотекарі прослухали теоретичний матеріал, здобули навики проведення інтерв’ю та закріпили їх на практиці. В результаті зібрано свідчення п’яти ветеранів бібліотечної справи, серед них «діти війни».

3-денний тренінг «Усна історія: від теорії до практики», що проводився на базі обласної наукової бібліотеки 14–16 червня 2016 року для групи студентів Донецького національного університету та бібліотечних працівників ВНЗ міста Вінниці, мав своє практичне втілення. Відзнято 5 відеосюжетів з усноісторичними свідченнями «дітей війни» та працівників бібліотеки. Тренінг проводила представник ГО «Зерна», історик О. І. Романюк.

Провідні фахівці обласної наукової бібліотеки, які також пройшли вищезгадані навчання, здійснили польові дослідження у с. Сестринівка Козятинського району. Це село, як відомо, пов’язане з ім’ям видатного історика, державного і політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського, 150-річчя від дня народження якого ми нещодавно відзначали. У дитинстві він часто відвідував родину свого діда по материнській лінії Захарія Івановича Оппокова і залишив захоплені відгуки про це поселення. Результати цієї роботи будуть обговорюватись на конференції у напрямку «Історичний ґранд-наратив М. С. Грушевського у сприйнятті сучасного українця: пам’ять, міфи, реалії та прагнення».

Члени робочої групи провели значну інформаційну роботу з підготовки нинішньої конференції. Заздалегідь розроблений та представлений на веб-сайті бібліотеки інформаційний лист, який попередньо був затверджений на засіданні вченої ради, що діє при обласній науковій бібліотеці ім. К. А. Тімірязєва. Окрім того, проводилася індивідуальна робота з науковцями, представниками ВНЗ, бібліотек, музеїв, краєзнавцями, авторами краєзнавчих видань щодо їх участі у цьому престижному міжнародному форумі. Відгукнулися науковці з Республіки Польща, інших регіонів України і, звичайно ж, вінничани. Досить різноманітний склад учасників, що подали заявки на конференцію: від докторів наук, які професійно займаються питаннями усної історії, до початкуючих дослідників – студентів ВНЗ. Зібрано понад 50 наукових доповідей і повідомлень, значна частина з яких включена до програми нинішньої Конференції.

Програма передбачає не лише наукові доповіді і повідомлення, але й різноманітні інтерактивні заходи, аби представити учасникам Конференції широкий спектр форм роботи і можливостей щодо проведення усноісторичних досліджень.

Ми і наші партнери готові до співпраці з усіма, хто хоче поділитися своїми спогадами про той чи інший період української історії, свідками і очевидцями якого вони були. Переконані, що цей напрямок має перспективу, адже є важливим сегментом, що доповнює офіційні джерела з історії України. Насамкінець хочу запропонувати створити на базі Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва «Центр усної історії Вінниччини», аби об’єднати зусилля усіх зацікавлених пошуковців та фахівців, які професійно займаються питаннями усної історії, для координації дій щодо здійснення усноісторичних досліджень та зосередження в одному місці їх результатів.

Джерела та інтернет-ресурси

Кісь, О. Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади / Оксана Кісь // Україна Модерна. – Львів ; Київ, 2007. – Ч. 11. – С. 7–21.

Коннертон, П. Як суспільства пам’ятають / Пол Коннертон. – Київ : Ніка-Центр, 2013. – 183 с. –(Серія «Зміна парадигми»).

Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ.конф. 13–15 жовт. 2010 р., Вінниця / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2011. – 127 с.

Пастушенко, Т. Метод усної історії та усно історичні дослідження в Україні / Тетяна Пастушенко // Історія України. – 2010. – № 17–18 (157–158).

Роль краєзнавства в соціально-економічному і культурному розвитку регіону : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. 10–12 жовт. 2012 р., Вінниця / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, Нац. спілка краєзнавців України, ГО «Асоц. б-к Вінниччини». – Вінниця, 2013. – 232 с.

Схід/Захід: Іст.-культ. зб. – Вип. 11–12: Спец. вид.: Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень / За ред. В. Кравченка, Г. Грінченко. – Харків : ТОВ «НТМТ», 2008. – 432 с.

Томпсон, П. Голос прошлого. Устная история / П. Томпсон. – Москва : Изд-во «Весь мир», 2003. – 368 с.

У пошуках власного голосу: Усна історія як теорія, метод та джерело. Зб. наук. ст. / За ред. Г. Г. Грінченко, Н. Ханенко-Фрізен. – Харків : ПП «ТОРГСІН ПЛЮС», 2010. – 248 с.

Усна історія як важлива складова краєзнавчої діяльності : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. 21–22 жовт. 2014 р., м. Вінниця / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, Вінниц. обл. ін-т післядиплом. освіти пед. працівників, ГО «Асоц. б-к Вінниччини». – Вінниця, 2015. – 294 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: http://www.library.vn.ua/publications/2015/IV_mignarodna_konferentsiya.html (дата звернення: 22.07.2016), вільний. – Назва з екрана.

 


 Завантажити Збірник матеріалів (1,48 Мб, pdf)


 

З М І С Т

Привітання ........................................3

Шановні друзі! О. Реєнт .........................................3

Шановна громадо! Високоповажні учасники конференції! О. М. Куцевол ..................................3

Основна доповідь ............................5

Усноісторичні дослідження – важлива складова діяльності бібліотеки

Н. І. Морозова ................................5

 

Історичний ґранд-наратив М. С. Грушевського у сприйнятті сучасного українця: пам’ять, міфи, реалії та прагнення .........................................................................................................................8

Звинувачений у «психологізмі» М. Грушевський під «пресом» більшовизму (20–30 рр. ХХ ст.)

С. І. Дровозюк ................................8

Політична антропологія скіфо-сарматського міфу як наратив української ідентичності від Михайла Грушевського до Ореста Субтельного

В. М. Мельник ..............................11

Концепція автономії і федерації у період українського визвольного руху: погляд з ХХI cтоліття

Н. М. Демиденко ..........................16

Михайло Грушевський в оцінках сучасників у кам’янецький період діяльності

В. Р. Адамський ............................17

Михайло Грушевський як ідеолог української революції, творець її концепції

Р. І. Іскандаров .............................20

Родинне гніздо Михайла Грушевського на Поділлі (за результатами усноісторичних досліджень)

Т. П. Кристофорова .....................25

Василь Химерик – соратник Михайла Грушевського

О. І. Роговий, К. В. Завальнюк .....27

 

Радянська повсякденність другої половини ХХ століття .....................................................................................31

Усноісторичний наратив про радянську повсякденність: особливості пам’ятання і відтворення минулого

О. А. Коляструк ..........................31

Коли Сталін помер... Українські жінки п’ятдесятих років

А. Добошевська ...........................33

Роль родинної та особистої пам’яті у формуванні оціночних суджень щодо Українського Національно-Визвольного Руху 1970–1980-х рр. ХХ століття

Л. О. Крупник ..............................36

Усна історія в Україні: традиція і сучасні практики

Т. Ю. Нагайко .............................39

Поліетнічність і поліконфесійність Вінниці в усноісторичних оповідях містян

Я. О. Басюк, Г. О. Гура ..............42

Життя вчительства України в перше повоєнне десятиріччя (1944–1954 рр.)

Л. М. Романець, І. М. Романюк .44

Освітянський огляд радянської дійсності у сфері літнього відпочинку та оздоровлення дітей (Україна, перша половина ХХ століття)

Л. А. Києнко-Романюк ...............48

Усна історія як джерело дослідження повсякденних практик студентів у будівельних загонах (на матеріалах ХІІКБу)

Т. В. Малиніна .............................50

Конструирования норм поведения в школьном комсомоле УССР (1964–1982 гг.)

Н. И. Асанишвили .......................53

Духовне життя сільського населення України крізь призму релігійної палітри (1991–2005 рр.)

А. В. Шауренко .............................55

«Реальне зло» радянської дійсності у романі Олеся Ульяненка «Серафима»

О. В. Пуніна .................................58

Людина на тлі епохи (досвід реалізації проекту з усної історії)

Н. І. Слободянюк .........................60

Машинобудівники Донбасу (1980-ті рр.): усні історії

О. Г. Остапчук ............................63

Юлія Грош: портрет бібліотекарки, краєзнавця й директорки музею у дзеркалі часу

О. А. Юрчишина ..........................65

З історії однієї сільської бібліотеки

С. М. Фрецюк ...............................67

Чечельник: від післявоєнної відбудови до сьогодення

В. І. Колійчук .................................70

Як «пам’ятають» у Вінниці. Старе місто

Павло Педін .................................71

Приготування страв та напоїв у глиняному посуді в печі: за матеріалами розповідей мешканців Полтавщини початку ХХІ століття

О. В. Щербань .............................75

Переривання вагітності в усноісторичному наративі селян Південної України (за матеріалами ЗНТН)

Я. Г. Шаповал ...............................76

Усноісторичне дослідження в системі підготовки філолога

А. Т. Карабахцян, А. О. Москаленко, Р. М. Омельченко ............................................................................................79

Психологічні особливості емоційних переживань у військовослужбовців – чоловіків та жінок

Л. О. Матохнюк, М. М. Прищепа .............................................................................................................................81

 

Революція гідності: свідчення учасників та очевидців подій ...............................................................................84

Усні свідчення митців про події Революції Гідності: науково-популярний метод опрацювання джерел

Т. В. Привалко ..............................84

Революція Гідності на Черкащині: спогади очевидців та учасників подій

Т. О. Григоренко ...........................87

«За покликом серця і душі» (Революція гідності: свідчення учасників та очевидців подій)

Ю. М. Маршук .............................90

Сторінки усної історії Уманщини: Революція гідності

О. В. Скус .....................................92

Події Євромайдану в місті Бар крізь призму спогадів учасника А. Цицюрського

С. В. Мірчук ..................................95

Революція Гідності: спогади очевидців Майдану

Л. Б. Леськів ................................97

Досвід майдану через усноісторичні оповіді

І. В. Ковалишена .........................100

 

Військовий синдром: війна очима дитини (ІІ Світова війна, АТО) ..................................................................102

Без «батьківської турботи»

С. Д. Гальчак ..............................102

Внесок юних месників Сумщини у Перемогу в Другій світовій війні (за матеріалами краєзнавчих музеїв)

В. В. Снагощенко ......................106

Дитячі спомини про Другу світову війну в структурі усноісторичного наративу селян Південної України (за матеріалами Запорізького наукового товариства ім. Я. Новицького)

М. І. Павленко 109

«Велич серця людини» (Ф. К. Бржезицький – колишній в’язень нацистських і радянського концтаборів)

Л. А. Мозгова ..............................112

Спогади сумчан про воєнне дитинство

Л. І. Рожкова ..............................115

Дорога пам’яті – дорога смерті (із спогадів колишніх в’язнів концтабору «Мертва петля» с. Печера Тульчинського району)

В. С. Вігуржинська ....................118

Втрачені сторінки: свідчення жителів села Іванів про долю єврейського населення

Л. С. Бадрак ..............................118

Стукає пам’ять у серце: спогади дітей війни – мешканок Вінницької області

П. І. Цимбалюк ..........................125

«А пам’ять знову нас веде в роки далекі, грізні…»

О. О. Лапій ................................129

Людська пам’ять завжди жива: спогади дітей війни

О. В. Калашникова .....................132

Спогади про війну (1941–1945 рр.) дітей війни с. Трибусівка Піщанського району

Т. С. Чабан ................................133

Життя під прицілом: свідчення дітей війни сіл Сиваківці та Соболівка Липовецького району

Н. М. Дячук ................................141

Доля євреїв села Махнівка Козятинського району у Другій світовій війні

О. А. Іванчук ..............................144

Наша бувальщина

С. М. Сауляк ..............................146

Українсько-російська війна і можливості усної історії

М. В. Жилін ................................147

Усноісторичний наратив про АТО на Сході України

Вікторія Довбиш ......................150

 

Резолюція V Міжнародної науково-практичної конференції «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи» ..............................................153

 

Відомості про авторів .................155


Наукове видання

 

«УСНОІСТОРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»

V Міжнародна науково-практична конференція

(25–26 жовтня 2016 року, м. Вінниця)

Збірник матеріалів

Відповідальна за випуск

Н. І. Морозова, директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва,

заслужений працівник культури України

Редакційна колегія:

Г. М. Слотюк, Л. Б. Сеник, П. І. Цимбалюк, О. Ю. Антонюк, Г. М. Авраменко,

О. М. Зелена, О. І. Кізян, С. В. Лавренюк, Н. В. Спиця

Рецензент доктор історичних наук, директор Державного архіву Вінницької області Ю. В. Легун

Комп’ютерна верстка, дизайн, оригінал-макет, коректура Н. В. Спиця

 


Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро