ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



КУЛЬТУРА – ДОЛЯ, НАТХНЕННЯ, ЖИТТЯ Анатолія Левицького

Версія для друку

 КУЛЬТУРА НАРОДУ  – З КУЛЬТУРИ В СІМ’Ї

 – Свою дружину я дійсно вибрав, – «розтанув» Анатолій Левицький. – Ми готували великий концерт і я мав підібрати на «дружбу народів» 15 дівчат – республік-сестер. Я подивився дівчат у педінституті, далі – музучилищі. Там я зустрів Галю, а вона була така гарнюща, ну «кров з молоком», а в неї була подруга біленька, то я кажу Галі: «Ти будеш Росія», а подружці її: «Ти Україна». Я її вибрав... Значення не надав. Ще декілька разів зустрічалися по роботі, а потім була романтична поїздка Південним Бугом на камінь Коцюбинського, і Галя опинилася в моєму човні. Одружилися. Жили в гуртожитку. Коли народилася Оля, то я був директором філармонії. Постійні гастролі. Галю навіть «швидка» забирала народжувати, коли я був у відрядженні у Москві. Прилітаю вранці, а теща каже: «Доня – викапаний ти». Так і назвали в честь моєї матері – Оля. Правда, мама моя не натішилася онукою: рано пішла з життя.

Тепер я жартую, що донька все краще взяла від мене, все що гірше від Галі. Донька закінчила лінгвістичний інститут у Києві, і нині викладач Європейського університету, готується до захисту дисертації. Подарувала нам онучку, дідову радість – Галю. Це моє чудо росте, мій найбільший відпочинок, наша лисиця.

 – Знаю, що Галина Павлівна, нинішня завідуюча Він- ницьким міським РАГСом, прекрасно співає, свого часу була навіть на гастролях за кордоном?

– Найпершою піснею нашої сім’ї є «Несе Галя воду», онучка її виконувала, як тільки навчилася говорити. Мені дуже подобається, як Галя співає з Тетяною Омелянівною (директор ОЦНТ Тетяна Цвігун) від «Посію огірочки» до «Якби я мала крила орлині».

– А чим захоплюєтеся?

– Риболовлею. Там я забуваюся. Непогано граю у преферанс. У цій сфері я визнаний авторитет. Відпочиваю на дачі. Вирощуємо все: від картоплі до квітів. Моя дача 4 на 5. Тоді за 2 сантиметри зайвих з партії виключали. Працюємо усі разом. Відносини нормальні: між дітьми, зі сватами. Мріємо збудувати будинок. Для всієї сім’ї.

ТРАДИЦІЯ БАТЬКІВ

Святою-святих в сім’ї Левицьких є повага до живих і пам’ять про померлих. Це філософія Анатолія Левицького, тому культ поваги до батьків в їхній сім’ї живе. А це означає довгожиття роду, невмирущість роду...

Передрук зі скороченнями із книги

«Ядро інтелігентності»

(Вінниця, 2004. Т. 2. С. 263–270)


Вінницькі квіти в загальноукраїнському вінку

Розмова з начальником управління культури і туризмуВінницької обласної державної адміністрації

Анатолієм Левицьким

Розмовляв Іван Орендочка

– «Красо України – Подолля». Ці проникливі слова Лесі Українки відомі всім. І йдеться в них не тільки про чарівну природу подільської землі, а й про душу подолянина – щиру невгамовну, назавжди повінчану з духовністю, творчістю, добротворенням. Вінниччина дуже багата на художні таланти, непересічні здобутки в культурному житті. Що це означає, Анатолію Івановичу, з погляду вічності й нинішнього дня?

– Той, хто хоч раз побуває на Вінниччині, назавжди запам’ятає прозорі ріки й квітучі сади, розлогі степи й привітних вінничан. Наш край, справді, «квітучий сад», «цукровий Донбас», «подільська Швейцарія», за образним висловом Лесі Українки, «...красо України – Подолля». 

Але не менш важливе й те, що Вінниччина – край героїчної минувшини і динамічної сучасності.

На землях Поділля формувалися і вели національно-визвольну боротьбу полки під командуванням Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса, Северина Наливайка, Івана Гонти. Майже чверть століття антипоміщицька боротьба селян Поділля була пов’язана з іменем Устима Кармелюка.

В селі Сестринівка Козятинського району пройшли дитячі роки Михайла Грушевського – видатного історика, першого президента Української держави. Наш край став колискою творчості композиторів П. І. Чайковського, М. Д. Леонтовича, П. І. Ніщинського, художників В. А. Тропініна, І. М. Сошенка, письменників Лесі Українки, Марка Вовчка, Ярослава Івашкевича, поетів О. С. Пушкіна, О. В. Некрасова.

На щедрій подільській землі народились відомі письменники – Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Михайло Стельмах, Анатолій Свидницький, Іван Стаднюк, Євген Гуцало, Василь Стус та інші.

З Вінниччиною пов’язані імена дослідників краю Юхима Сецинського, Йосипа-Антонія Роллє, Валентина Отамановського, Костя Широцького, Гната Танцюри, Степана Килимника, Олекси Воропая, фольклористів Насті Присяжнюк, Миколи Рябого, Марії Руденко.

Всі ці імена згадуються, коли ми думаємо про Поділля з погляду вічності. Духовні скарби попередніх поколінь, записані і опрацьовані краєзнавцями та етнографами, залишаються жити в традиціях народної обрядовості, складають основу генофонду нації, є міцним підґрунтям для самодіяльної та професійної творчості митців.

Не бліднуть вінницькі краєвиди і з погляду сьогодення. Край залишається надзвичайно багатим на творчі колективи. Так, неабияких висот професійної майстерності сягнули відомі в Україні ансамбль пісні і танцю «Поділля» обласної філармонії, зразковий дитячий ансамбль «Барвінок», муніципальний камерний хор, який став чотириразовим володарем Гран-прі міжнародних конкурсів, дістав благословення самого Папи Римського Івана-Павла ІІ на особистій аудієнції, коли хор гастролював в Італії.

Жителі краю вже звикли до Всеукраїнських симпозіумів – каменотесів «Подільський оберіг» у селі Буша Ямпільського району та гончарів «Бубнівська кераміка» в селі Бубнівка Гайсинського району, «Української витинанки» у Могилеві-Подільському, «Великодньої писанки» у Вінниці.

Щорічно реалізовуються самобутні культурологічні проекти, проходить майже 150 культурно-мистецьких акцій, з яких понад 20 мають міжнародне та всеукраїнське значення.

Область представляє потужна інфраструктура культурно-мистецьких установ. До послуг вінничан та гостей області два театри, філармонія, центр народної творчості, 24 кінотеатри, 1088 клубів і будинків культури, 1010 бібліотек, 22 музеї та Державний історико-культурний заповідник «Буша», 54 школи естетичного виховання. Успішно працюють Вінницьке училище культури і мистецтв імені М. Леонтовича, Тульчинське училище культури та факультет Київської академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Стратегію розвитку галузі визначають цільові комплексні програми, що діють на теренах області, сприяють активізації діяльності культурно-мистецьких установ, поповненню бібліотечних фондів і музейних колекцій, збереженню та використанню пам’яток культурної спадщини, поліпшенню кінообслуговування населення. Першочергові завдання галузі в зміцненні матеріально-технічної бази закладів, розвитку туристичної інфраструктури, підтримці творчих спілок і майстрів народної творчості, соціальному захисті працівників знайшли відображення у програмі соціально-економічного розвитку регіону.

– Україна відзначила шістнадцятиріччя своєї незалежності. Які зміни стались у духовному житті регіону за цей період? Що втрачено і що здобуто?

– Насамперед хотілося б відзначити, що за ці роки ми спробували змінити застаріле ставлення до галузі, переосмислити суспільну місію закладів культури і мистецтва, підвищити їх роль, наповнити їхню діяльність цікавим змістом.

Відрадно констатувати, що зростає бюджетне фінансування культури. Так, за останні три роки видатки з місцевих бюджетів на утримання культурно-мистецьких установ та навчальних закладів більше ніж подвоїлись, що, безперечно, сприяє збереженню кадрового потенціалу, забезпеченню постійного творчого процесу, що є основою розвитку галузі. В області практично вирішені питання, пов’язані із ліквідацією неповної зайнятості працівників сільських клубних і бібліотечних установ. Спеціалісти обласних та районних закладів культури отримують доплати у розмірі 20–40 відсот-

ків за складність і напруженість в роботі та щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення. Послідовно вирішуються інші соціальні питання.

Значна увага приділяється моральному та матеріальному заохоченню творчих працівників. Приємно зазначити, що 108 професійних митців та майстрів народної творчості відзначені почесними званнями, іншими державними нагородами. Постійно збільшується кількість стипендіатів обласної державної адміністрації та обласної ради. У поточному році цю грошову винагороду отримують 38 представників творчих спілок, аматорів сцени, ветеранів галузі, студентів-відмінників. За значний внесок у розбудову української національної культури в області запроваджено вручення трьох всеукраїнських премій – імені М. Коцюбинського, С. Руданського та «Кришталева вишня». 

Варто згадати про співпрацю з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямовану на зміцнення матеріально-технічної бази. Завдяки підтримці керівництва області, за два останніх роки практично оновлено приміщення наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва, краєзнавчого та художнього музеїв, філармонії. В рамках реалізації обласної програми розвитку культури та відродження духовності проведено капітальні ремонти закладів культури у Барі, Гайсині, Хмільнику, Літині, Мурованих Курилівцях, Теплику, Шаргороді. У поточному році відремонтовано 525 клубних та бібліотечних установ, на що пішло понад 5 млн грн. Відбулись позитивні зміни в технічному оснащенні установ галузі. На придбання звукопідсилювальної, освітлювальної, аудіовізуальної техніки використано понад 2 млн грн. Проводиться значна робота з газифікації об’єктів культури. За три останніх роки отримали блакитне паливо майже 145 культурно-освітніх установ.

Тож не дивно, що за останні роки мистецьке життя області помітно пожвавилося. Започатковано низку фестивалів і конкурсів, які сприяють зростанню позитивного іміджу регіону, розширенню міжрегіонального та міжнародного культурного співробітництва.

Перш за все, слід згадати молодіжний естрадний конкурс «Музична парасолька» та «Дні джазової музики у Він- ниці». До проведення цих резонансних форумів долучаються митці зі світовими іменами та обдарована молодь з країн близького і далекого зарубіжжя.

Справжньою подією у мистецькому житті області став Міжнародний фестиваль «Барви музики XX століття», запроваджено обмінні концерти між колективами Вінниці та Німеччини.

Значно зріс рівень фестивалю імені П. І. Чайковського та Н. Ф. фон Мекк, що традиційно проходить в області за участю переможців міжнародних і всеукраїнських конкурсів. Раз на два роки вінничани гостинно зустрічають учасників Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька». Цьогорічна робота вінницьких лялькарів відзначена Гран-прі фестивалю.

Тісна співпраця поєднує обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Садовського з Національним академічним драматичним театром імені І. Франка. Відновлено обмінні вистави з театральними колективами Тернополя і Львова. Ці партнерські стосунки позитивно впливають не тільки на репертуарну політику, акторську майстерність, а й на все мистецьке життя області.

У кожному районі області проходять змістовні культурно-мистецькі акції, зокрема: «Моя земля – моє коріння» у Теплицькому, «Таланти землі подільської» у Калинівському і Вінницькому, «Майстри мистецтв – трудівникам села» у Гайсинському, «Моє Поділля піснею багате» у Бершадському і Барському, «Світанки над Россю» у Погребищенському.

Продовжується реалізація проекту «Мистецтво одного села». До речі, цей проект, з ініціативи обласного центру народної творчості, підтримано на державному рівні, що дозволило нам у жовтні цього року показати киянам зразки унікального ткацтва, подільської вишивки, краще з творчого доробку майстрів та аматорських колективів села Наддністрянське Мурованокуриловецького району.

Втіленням творчої ідеї цілої плеяди музикантів Вінниччини стали обласний фестиваль-конкурс «Подільські музики» та Всеукраїнський фестиваль етнічної музики «Шешори» у Немирові.

Особливого значення набули творчі звіти, що проходять з нагоди 75-річного ювілею області, з метою збереження і розвитку традиційної народної культури, аматорського мистецтва, підтримки культурного різноманіття регіонів Вінниччини.

За сприяння управління культури і туризму облдерж- адміністрації аматорські колективи «Мрія» (Бершадський район), «Вітерець» і «Променистий» (Тульчинський), «Веселкова мрія» (Оратівський), «Подоляни» (Літинський), «Дивоцвіти» (Тиврівський), «Барвінок» (Вінниця) репрезентували народне мистецтво Вінниччини на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, фестивалях, святах у Львові, Мир- городі, Києві, Новограді-Волинському, а також у Польщі, Молдові, Німеччині, Угорщині, Хорватії.

Безсумнівно, маємо гарні традиції збереження і розвитку фольклорної спадщини регіону. Наші напрацювання отримали високу оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції та на Всеукраїнському конкурсі автентичних колективів, присвячених 105-й річниці з дня народження відомого педагога, фольклориста, нашого земляка Гната Танцюри.

Можемо гордитися досвідом роботи з творчою молоддю та обдарованими дітьми. Для розвитку їх творчо-

сті, сприяння участі у фестивалях, конкурсах, виставках із місцевих бюджетів додатково виділено майже 145 тисяч гривень. Відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту» понад 500 дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей здобувають мистецьку освіту безкоштовно.

Завдяки проведенню державної атестації привернуто увагу органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до проблем організації навчального процесу, стимулювання пізнавальної і творчої діяльності учнівських та педагогічних колективів шкіл естетичного виховання.

Рейтингову оцінку мистецької освіти щорічно засвідчує зростаючий конкурс набору абітурієнтів та стовідсоткове забезпечення першим робочим місцем випускників галузевих навчальних закладів.

– Багате історичне минуле Вінниччини відображене в численних музейних закладах. Який стан справ на цій ділянці культурної діяльності?

– Передусім варто зазначити, що в області збільшилась мережа музейних установ, і цьому безперечно сприяла затверджена обласною радою Програма розвитку музейної справи.

На культурологічній карті Вінниччини з’явились нові музеї історії міст Гайсина, Козятина, Ладижина. Протягом двох останніх років відкрито музеї народної творчості: гончарного мистецтва на базі садиби відомого майстра Олексія Луцишина у Вінниці та витинанки у Могилеві-Подільському. Унікальною є картинна галерея, нещодавно створена у селі Поташня Бершадського району, до фондів якої увійшли роботи відомого художника Прокопа Колісника: автор подарував свою приватну колекцію селу, в якому народився і виріс.

До туристичних маршрутів Вінниччини внесено музей Михайла Грушевського у селі Сестринівка Козятинського району, який розпочав свою роботу у новозбудованому приміщенні на місці родинного будинку діда Захарія Оппокова. 

Збільшено бюджетні кошти на проведення реекспозиції Могилів-Подільського, Літинського, Тиврівського, Тульчинського краєзнавчих музеїв.

У минулому році завершена звірка наявності предметів Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією. Проведено роботу з відбору унікальних музейних предметів, Державного реєстру національного культурного надбання.

Нині колекції державних музеїв області нараховують понад 200 тисяч одиниць збереження. До їхніх фондів щороку надходить близько трьох тисяч музейних предметів. Комплектування колекцій здійснюється переважно шляхом подарункових надходжень. За 9 місяців поточного року на придбання музейних предметів з обласного бюджету використано понад 30 тисяч гривень.

Помітно активізувалася робота музеїв області в зв’язку з дослідженням проблем регіональної історії, етнографії, фольклору, народного побуту. Здійснено краєзнавчі розвідки і напрацьовано концепцію створення музею народної культури Східного Поділля у Вінниці. Стало традицією проведення музеями спільних заходів з колекціонерами, громадськими організаціями, творчими спілками. Для фахівців музейної справи пріоритетною і надалі залишається репрезентація культурного надбання регіону в Україні та за її межами. У цьому році ми мали честь представити окремі раритетні речі на Міжнародних культурологічних форумах в Італії та Польщі.

Музейні працівники області взяли участь у конкурсі під патронатом дружини Президента – Катерини Ющенко у рамках програми «Центр розвитку музейної справи» Міжнародного фонду «Україна-3000». Переможцем конкурсу в номінації «Етнографічні музеї» стала Тетяна Іванівна Шпак, директор Музею-садиби братів Герасименків (с. Бубнівка Гайсинського району).

Відповідно до плану Міністерства культури і туризму України на базі обласного краєзнавчого музею проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні тенденції музейної політики», в якій взяли участь фахівці провідних музеїв України.

Вперше у минулому році на базі обласного краєзнавчого музею проведено фестиваль музейних міні-експозицій «Скарби музеїв Вінниччини», переможцями якого визнано Державний історико-культурний заповідник «Буша», Тульчинський і Літинський краєзнавчі музеї та Вороновицький музей історії авіації і космонавтики імені О. Можайського.

– Як відомо, Вінниччина стала берегинею унікальної пам’ятки історії – Національного музею-садиби Миколи Пирогова. Як вдається зберігати цей всесвітньо відомий пантеон?

– Цього року музей відзначає своє 60-річчя. Він користується широкою популярністю як в нашій країні, так і за її межами. До музейного комплексу увійшли будинок (головний корпус музею), аптека, меморіальні садиби, парк площею двадцять гектарів, де і сьогодні ростуть дерева, посаджені дбайливим господарем, улюблені місця його відпочинку, а також родинна церква-некрополь, де 126-й рік зберігається набальзамоване, доступне для огляду тіло М. І. Пирогова. Це єдиний в Україні музей, який має таку структуру.

У двадцяти залах музею розгорнуто експозицію, яка відображає лікарську, наукову, педагогічну і громадську діяльність ученого. З унікальною експозицією вже ознайомилися понад сім мільйонів екскурсантів із 169 країн світу.

Фонди музею дуже багаті. Число експонатів перевищило 16,5 тисячі одиниць збереження. В бібліотеці зібрано кілька тисяч книг і журналів. Серед них – прижиттєві видання праць М. І. Пирогова, стародруки, дореволюційна література тощо.

За останні роки первинні експозиції поповнені багатьма рідкісними матеріалами. Відновлені операційна, приймальна, аптека вченого, реставрований внутрішній інтер’єр церкви-некрополю. За відновлення музею-садиби і використання його для пропаганди досягнень вітчизняної медичної науки група вчених і співробітників музею удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки.

У музеї обладнана лабораторія, в якій спеціалісти Московського науково-дослідного центру біомедичних технологій спільно з науковцями Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова і працівниками музею виконують роботи з чергових ребальзамувань тіла видатного хірурга. За масштабами, новизною і досягнутими результатами це унікальна робота. Фахівці досягли максимальної схожості зовнішності вченого з його посмертним зображенням.

Матеріали музею є невичерпним джерелом для роботи вчених, лікарів-практиків, студентів. На їх основі підготовлено чимало наукових праць.

Разом з Міністерством охорони здоров’я України, Він- ницьким національним медичним університетом, обласним управлінням охорони здоров’я музей став одним із організаторів проведення у Вінниці значних наукових заходів, присвячених М. І. Пирогову, серед яких – виїзна сесія Академії медичних наук, з’їзди, наукові конференції, пироговські читання. До речі, оскільки музей має статус національного закладу, його фінансування здійснюється з Державного бюджету.

– Указом Президента України нинішній 2007 рік оголошений Роком української книги. Що у зв’язку з цим робиться в області? Чи стає книга доступнішою читачеві, особливо у сільській місцевості?

– У цьому році вся бібліотечно-інформаційна робота в області спрямована головним чином на пропаганду української книги. Традиційною стала тісна співпраця з місцевими видавництвами, яскравим прикладом чого є щорічне надходження до ОУНБ імені К. А. Тімірязєва обов’язкових примірників у кількості 300 назв книжкової продукції та 115 назв періодичних видань. Найпотужнішими постачальниками стали такі видавничі організації, як ДП «Картографічна фабрика», «Теза», «Континент-Прим» тощо.

Як відомо, кардинальне покращення бібліотечного сервісу значною мірою залежить від поповнення фондів новою літературою та періодичними виданнями. В рамках Державної програми забезпечення розвитку і функціонування української мови торік бібліотекам Вінниччини передано понад 100 тисяч книг, у тому числі 32 тисячі книг для дітей. За підтримки керівництва області реалізуються спільні проекти управління культури і туризму та місцевої організації Національної спілки письменників щодо поповнення книжкових фондів літературою краєзнавчого характеру. Загальне надходження складає майже 247 тисяч книг. Відбулися позитивні зміни в оновленні бібліотечних фондів у Бершадському, Вінницькому, Калинівському, Хмільницькому та Ямпільському районах. Тут кожна сільська книгозбірня отримала по 150–160 примірників нових видань. На жаль, у цьому році надходження значно менші. Потрібно визнати, що на кількісний і якісний показник комплектування бібліотечних фондів негативно вплинула дія Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». На нашу думку, у цьому документі не враховано той факт, що книга – це інтелектуальний продукт і що кожна книга унікальна. Бібліотекам потрібні не просто книги, а конкретні видання (певних авторів і тематики).

Проблему поповнення книгозбірень новою літературою певною мірою компенсують періодичні видання. Найрезультативніше у цьому напрямку попра­цювали у Гайсинському районі, де на передплату періодичних видань із місцевих бюджетів виділено майже 40 тисяч гривень. Середній показник надходження на одну сільську бібліотеку у Бершадському, Вінницькому, Калинівському, Хмільницькому районах вдвічі перевищує середньообласний (6–7 назв газет та журналів). Помітні зрушення спостерігаються у бібліотеках Крижопільського, Тростянецького районів, де додатково на передплату у другому півріччі 2007 року від територіальних громад та сільськогосподарських підприємств наді- йшло по 3–5 тисяч гривень.

Суттєвим чинником формування позитивного іміджу публічних бібліотек є збереження таких складових бібліотечних фондів, як стародруки, рукописи та видання минулих століть.

Хотілося б подякувати голові обласної державної адміністрації О. Г. Домбровському та його родині за сучасне облаштування відділу рідкісних і цінних книг обласної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва, яка цього року відзначила свій віковий ювілей.

– У липні цього року газета «Культура і життя» помістила змістовну публікацію «Бібліотечний майстер-клас», де йшлося про Всеукраїнську науково-практичну конференцію, присвячену 100-річчю обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва, провідної в Україні бібліотечної установи в справі впровадження інноваційних форм роботи та сучасних інформаційних технологій. А як іде ця справа загалом в бібліотечній системі області?

– Демократичні зміни в суспільстві зумовили утвердження нових пріоритетів діяльності бібліотек. І перш за все відбувається розвиток цих установ як інформаційних центрів, чому великою мірою сприяє реалізація проекту «Бібліотека і влада». Поряд із центрами регіональної інформації, які ефективно працюють на базі 185 установ, з ініціативи Барської районної бібліотеки створюються центри правової освіти для мешканців територіальних громад. Аналогічні центри вже діють у Бершадській, Немирівській, Козятинській, Теплицькій центральних районних бібліотеках.

Книгозбірні у Мурованих Курилівцях, Хмільнику, Літині активно працюють як аналітично-консультативні пункти для освітян. Триває постійна співпраця в організації днів фахівців, у роботі методичних об’єднань учителів історії та літератури, у проведенні педагогічних рад та науково-практичних конференцій.

Продовжується комп’ютеризація бібліотек. Протягом 2006–2007 років усі 32 центральні районні та міські бібліо- теки, проти 10 у 2005 році, почали використовувати у своїй роботі можливості Інтернету. Приємно відзначити, що комп’ютерна техніка і програмне забезпечення поступово надходить і до сільських бібліотек. Першими тут стали смт Браїлів Жмеринського та села Баланівка і Маньківка Бершадського районів.

Лідером з підготовки інформаційних проектів і надалі залишається обласна наукова бібліотека імені К. А. Тімірязєва. Вперше за останні роки розпочали співпрацю з інвестиційними фондами районні бібліотеки Бара, Немирова, Тульчина, клуб-бібліотека станції Погребище Погребищенського району. Цікаво, що грантова допомога до головної книгозбірні Барського району в минулому році приходила двічі (від Посольства США та Світового банку реконструкції і розвитку).

Наш ювіляр «Тімірязєвка» – це візитка регіону, її по-справжньому любить і цінує не одне покоління наших земляків. Тож, зберігаючи найкращі традиції і впроваджуючи новітні технології та інновації, вона стала складовою частиною інформаційного суспільства, впевнено ввійшла у світовий інформаційний простір. У цілому за рахунок проектної діяльності нею отримано понад 240 тисяч доларів на технічне оснащення, а це понад 50 комп’ютерів, оплата Інтернет-каналу, навчання основам комп’ютерної грамотності та пошуку інформації в світовій мережі.

З року в рік зростає кількість віртуальних відвідувачів електронних баз даних бібліотеки, переважно з України, Росії, США, Південної Кореї, Німеччини, Ізраїлю. Кількість відвідувань становить щорічно понад 450 тисяч, що свідчить про значний інтерес у світі до нашого краю.

Великою популярністю у мешканців міста та області користується центр європейської інформації, який у 2006 році був створений за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках проекту «Європейське місто Він- ниця прямує до Європи».

– Будь-яке мистецтво сягає глибин народного буття. Відомо, що багато митців найвищого ґатунку, так званих «зірок», вийшли із сільських глибинок, а чи «частують» вони своїм талантом (і як часто) сільських трудівників? Чи допомагають сільським аматорам?

– Декілька років тому в нас народилась ідея проведення культурно-мистецької акції «Плеяда митців Вінниччини». Першими підтримали ініціативу майстри поетичного слова Ганна Чубач та Ніна Гнатюк, творчі зустрічі з якими вже стали традиційними. Постійне творче спілкування із своїми земляками підтримують поет-пісняр Микола Луків та художник-графік Андрій Чебикін, співак Павло Зібров. Часто у виконанні аматорів Вінниччини звучать пісні наших краян Павла Мрижука і Василя Романчишина. Щиро зустрічають селяни на Шаргородщині Петра Перебийноса, на Калинівщині – Олега Чорногуза, на Бершадщині – Наталку Поклад. На мою думку, це сприяє творчості майстрів і збагачує нас духовно.

Користується особливою популярністю у вінничан мистецький проект «Театр на городі», який створено членом колегії управління культури і туризму Ганною Секрет за підтримки керівництва області та Оратівського району. У рамках реалізації цього проекту у найвіддаленіших куточках нашого регіону із своїми концертними програмами побували народні артисти України Вікторія Петрушенко і Леонід Сандуленко, заслужені артисти Галина Король, Лідія Остапчук, Станіслав Городинський, Микола Янченко, Віктор Кавун.

Головою обласної державної адміністрації видано розпорядження, яким передбачено проведення акції «Майстри мистецтв – трудівникам села». З метою розвитку аматорського мистецтва, підвищення виконавського рівня, надання методичної допомоги обласним центром народної творчості проводяться творчі лабораторії, майстер-класи провідних майстрів сцени на базі художніх колективів.

– Благодатна Вінниччина має величезні можливості для розвитку туризму. Як вони використовуються?

– Наш край з повним правом можна віднести до регіонів, що мають значні історико-культурні надбання, є привабливими туристичними об’єктами. За загальною кількістю нерухомих пам’яток (4,5 тисячі одиниць) область входить у першу десятку регіонів України, нарівні з такими, як Львівська, Київська, Дніпропетровська області. Тому одним із актуальних напрямків роботи галузі є охорона і збереження культурної спадщини.

Слід відзначити, що в минулому році нашою пам’яткоохоронною службою здійснено низку надзвичайно важливих заходів, зокрема завершено спорудження накриття над залишками житла трипільського поселення на території Державного історико-культурного заповідника «Буша», пам’ятки національного значення, що датується IV–III тисячоліттям до н. е. Проведено реставрацію оборонної башти фортеці XVII ст., консервацію і музеєфікацію інших об’єктів заповідника (Скельного храму, Підземних ходів, Козацького кладовища).

Проведено значний обсяг ремонтно-реставраційних робіт західного корпусу палацу Потоцьких в Тульчині, який занесено до Державної програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України. На реалізацію цих заходів Кабінетом Міністрів було виділено субвенцію з Державного бюджету у сумі три мільйони гривень. За кошти місцевого бюджету протягом 2006–2007 років продовжується реставрація палацу О. Можайського у смт Вороновиця Вінницького району.

На Вінниччині діє майже 1300 культових споруд, серед яких 170 – пам’ятки архітектури. Своєрідною Меккою паломництва християн є Йосафатова долина (с. Голинчинці Шаргородського району) та Лядівський скельний монастир (Могилів-Подільський район), римо-католицькі костели у Шаргороді та Мурафі, історія яких сягає понад 400 років.

До нашого часу збереглася у селі Кукавка на Могилів-Подільщині православна церква, розпис якої зробив відомий художник В. Тропінін. Щороку іудеї-хасиди приїздять вклонитись могилам цадиків до Брацлава. Багата на історичну та культурну спадщину Вінниччина приваблює до себе не тільки численних паломників, а й туристів, а відомі курорти Хмільника та Немирова, цілющі води «Регіна» і «Барчанка» щороку зміцнюють здоров’я десятків тисяч українців і гостей нашої держави.

Проводиться комплекс заходів, передбачених регіо- нальною програмою розвитку туризму до 2010 року. В області працюють 60 підприємств, які отримали ліцензії в Держтурадміністрації України на ведення туроператорської та турагенційної діяльності.

Туристичні фірми організовували відпочинок і пропонували подорожі до 24 країн світу. За 9 місяців поточного року надано туристичних послуг на 46 млн грн.

Намітились позитивні тенденції розвитку зеленого туризму у Барському, Мурованокуриловецькому, Ямпільському районах. Завершується проектування культурно-туристичного центру «Михайлова левада» в Сабарівському урочищі Вінницького району. Підготовлено інвестиційні пропозиції з облаштування об’єктів туристичної інфраструктури.

Щороку туристичний потенціал області презентується на всеукраїнських та міжнародних заходах, зокрема, на V Міжнародній туристичній асамблеї у м. Одесі, Міжнародній туристичній виставці «Українське село запрошує» та у 14-му Міжнародному туристичному салоні «Україна-2007». За організацію участі делегації області у турсалоні «Україна-2007» управління культури і туризму нагороджено дипломом учасника виставки.

Триває реалізація інноваційних проектів, розробка інтегрованих планів розвитку найбільш перспективних туристичних районів області, створення окремих «туристичних брендів». Здійснюються заходи щодо проведення інформаційно-рекламної кампанії для просування туристичного продукту області на всеукраїнський та міжнародний ринки.

На жаль, офіційно визнавши туризм одним із своїх пріоритетів, держава не заклала основних його економічно-фінансових підвалин. На законодавчому рівні практично відсутнє системне фінансування та кредитування капіталовкладень у галузь. А це безперечно не дало можливості на обласному рівні спрямувати фінансові потоки на реалізацію заходів, передбачених регіональною Програмою розвитку туризму.

– Ваші культурологічні плани на ближче й дальше майбутнє? Що б ви побажали газеті «Культура і життя»?

– Понад 40 років мого життя пройшли в культурі і всі вони були наповнені бажанням жити і творити для людей. Для кожного фахівця дуже важливо бачити перспективу своєї справи. Мені хотілося б, щоб знання, перевірені набутим досвідом, змогло використати молоде покоління, а традиції, що склалися в галузі культури нашої області, підтримувалися і збагачувалися. Саме це й додає моральних сил, стає сенсом повсякденної творчої праці.

А тижневику «Культура і життя» зичу справжніх талановитих особистостей, які змогли б творчо реалізувати цікаві інформаційні проекти. Сподіваюсь, що колектив газети надовго збереже свій багатий потенціал і надалі буде авторитетним і улюбленим виданням наших колег.

Передрук з газети «Культура і життя»

(2007. 14 листоп. С. 6–7)


КУЛЬТУРА – ДОЛЯ, НАТХНЕННЯ, ЖИТТЯ Анатолія Левицького

  1. Митець, керівник, людина
  2. Колеги, партнери, друзі про Анатолія Левицького
  3. Колеги, партнери, друзі про Анатолія Левицького
  4. Повні тексти опублікованих інтерв’ю
  5. Повні тексти опублікованих інтерв’ю
  6. Культура Вінниччини – його турбота (Бібліографічний список літератури)
  7. З М І С Т
  8. Фотоматеріали

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро