ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

«А вік – то невеличка віха...»

До 80-річчя від дня народження Валентини Василівни Хрещенюк, заслуженої артистки України

(12.05.1937)

У житті, як на довгій ниві… Бажання, мрії, надії… Коли ж бажання благородні, а мрії крилаті – час здійснення прийде! Так сталося і в житті Валентини. Спочатку педагогічний технікум, самодіяльний драматичний гурток… А вже згодом – навчання в театральній студії при Тернопільському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і професійна сцена! 1957–1962 рр. – артистка Тернопільського театру.

Яринка («Весілля у Малинівці»), Мелашка («Наливайко»), Галя («Тиха українська ніч»), Тетяна («У неділю рано зілля копала»), Христя («Повія»), Катря («Не судилось»), Панночка («Вій»), Катерина («Катерина»), Наталка («Наталка Полтавка»)… Такому блискучому здійсненню бажання можна було позаздрити… Її образи яскраві, привабливі, ніжні, горді, вірні й сильні, здатні любити й ненавидіти, наділені теплим ліризмом, полонили серця глядачів.

«Сьогодні у театрі співає Валя Турок, ходімо! «Наталка Полтавка» ж!» – до театру «летіли» її шанувальники. І хоча ще не завжди виразними були жести і паузи, та її голос звучав схвильовано і щиро. Надзвичайно вродлива артистка підкуповувала простотою й невимушеністю.

Якось до Тернополя завітав Ф. Г. Верещагін, головний режисер Вінницького театру, й, вражений її талантом, вирішив, що Валентина повинна стати окрасою Вінницької сцени. Декілька років поспіль він переконував керівника Тернопільського театру й таки домігся свого: у 1962 році Валентина Турок(з 1971 р. – Хрещенюк) влилася до трупи його театру.

Гортаю архівні матеріали, і раптом – афіша «Дебют артистки Валентини Турок на Вінницькій сцені. Драма М. Старицького «Не судилось» 26 березня 1962 р. А в куточку старанно виведено: «Дорога Валентино Василівно! Сердечно вітаю Вас з першим виступом у ролі Катрі у виставі «Не судилось» з підмостків нашої сцени. Хай це буде для Вас пам’ятним днем і гарним початком Вашої багаторічної праці в нашому театрі. Збережіть назавжди властиву вам простоту, скромність, щирість, допитливість, наполегливість і творче горіння на все своє життя у мистецтві. Від душі бажаю на тернистій і улюбленій ниві мистецтва багато радості і великих творчих успіхів. Народний артист УРСР Федір Верещагін». І сльози радості... Як же Федорові Григоровичу вдалось розгледіти в молоденькій артистці талант! А головне – повірити! І відчути, що служитиме Валентина багато невтомних років у одній трупі!

Так, весна стала знаковою у творчому житті Валентини. Весна, довжиною у 60 років відданому служінню єдиному театрові.

Валентина відразу стала репертуарною артисткою. Режисерів радувала мажорність її натури. Створювані нею образи вирізнялись щедрим народним гумором, світлістю й барвистістю, які в поєднанні з щирістю й непідробністю згодом змінювалися на розсудливість і настирливість. Сполучення реалістичного показу внутрішнього єства героїнь із природною вродою артистки набували справжньої сценічності. А ще й до того прекрасні вокальні дані!

Особливе місце в репертуарі театру посідала «Сільська честь» І. Тобілевича. Глядачі зацікавлено спостерігали за долею хранителів сільської честі Ярини та Миколи у виконанні В. Турок і М. Педошенка. Щиро та безпосередньо передавали вони палке віддане кохання молодих людей, їхні тривоги і радощі.

Хочеться перегорнути сторінки творчості артистки, пригадати якомога більше яскравих моментів... У 60-ті багато говорили про трагедію одного з основоположників естонської драматургії Аугуста Кітцберга «Перевертень». Виставу було розв’язано в жанрі романтичної психологічної драми. Чи не найскладніша з усіх ролей – Марі – дісталась Валентині, «молодій, обдарованій, різноплановій». Точними засобами передавала страждання, покірливість і разом з тим нелюдяність знівеченої життям жінки, холодної та розсудливої, готової на все задля свого маленького щастя.

Творчою сміливістю, простою формою, цікавим змістом, мелодійністю відзначалась героїчна музична комедія Олени Гальперіної, композиторів Костянтина Лістового та Юлія Анненкова, нашого земляка, «Севастопольський вальс». Привабливий образ Любаші Толмачової, мужньої захисниці Севастополя, вір-ної і незрадливої у своєму коханні, створила Валентина Турок. У її гри відзначалось багато ліризму і жіночої краси. А скільки пластичності й витонченості у танцях! Глядач з особливим інте-ресом і вимогливістю ставився до нової артистки, отримуючи з кожною зустріччю радість.

Схвильовано і поетично розповіла Валентина про боротьбу і героїзм Жанни Лябурб («На світанку», О. Сандлер, Г. Плоткін). У цій тендітній француженці-Турок стільки душевної сили і мужності! Глядач вірив у її гру, де переважали світлий оптимізм, сподівання у перемогу добра й справедливості.

Зворушливою побачили її Оксану з «Гайдамаків» у Ленінграді.

З надзвичайною простотою зіграла юну Тодоську в народній драмі Івана Стаднюка «Люди не ангели». Роль Дівиці у п’єсі М. Горького «Старик» давалась нелегко, адже цілком відрізнялась від її попередніх. Потрібно було шукати людські риси зовсім відмінні від тих, з якими вона так зріднилася. Хода кішки, жалібний єлейний голос і хижа жорстока душа. А масні завидющі очі снували по сцені й душах оточуючих. Образ таки вдався!

Валентині хотілося розширити свої знання, зазирнути до творчої лабораторії акторської майстерності, тому й вирішила отримати вищу освіту, ставши студенткою Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

Як не згадати Груше-Хрещенюк в «Кавказькому крейдяному колі» Б. Брехта! Вона по-справжньому захоплювала глядачів не лише України, але й близького зарубіжжя, граючи в манері сучасної психологічної акторської школи. Щиро й правдиво показала безмежну мужність і доброту своєї героїні. Та й сама вистава викликала живий інтерес і багато суперечок щодо її постановки (вперше в Україні звернення Ф. Г. Верещагіна до Брехта!).

Образи, створені Валентиною Василівною, яким притаманні душевність і привабливість, драматизм і невимушена комедійність, знаходили свого глядача. Вона ніколи не ламала своєї індивідуальності, а лише повертала її різними гранями, в залежності від характеру своїх героїнь та обставин, у які вони потрапляли. Оксана з «Гайдамаків», Катря з «Не судилось», Аза з «Циганки Ази», Груше з «Кавказького крейдяного кола», Христя з «Повії», Наталка з «Наталки Полтавки», Оксана, Одарка з «Запорожця за Дунаєм», Софія Іванівна з «Любові при свічках», сусідка з «Украденого щастя», міс Петінктон з «Як повернути чоловіка» ніколи не залишали байдужим зал, щоразу доводячи майстерність артистки. Більшість її героїнь мали довге сценічне життя. І з кожною наступною роллю – чіткість лінії поведінки, виразність думки.

А як не згадати її Одарку з комічної опери «Запорожець за Дунаєм»! Як же виспівували вони разом з Володимиром Матковським!

Взагалі, Валентині таланило ще й на партнерів по сцені: народні артисти УРСР Іван Сікало, Микола Педошенко, Григорій Тищенко, Валерія Сироватко, Володимир Матковський; заслужені артисти УРСР Микола Овчаренко, Марія Анішенко, Наталія Шановська, Микола Попруга, Арсен Марчук… Вони зазначали, що знею легко вести діалоги, бо вона завжди відчуває партнера, може підтримати й зрозуміти, що є надзвичайно важливим на сцені.

Терпилиха з «Наталки Полтавки» І. Котляревського, суддя з «Жаги екстриму» А. Крима, тітка Стася з «Осінньої мелодії» В. Селезньова, Аграфена Семенівна з «Шельменка-денщика» Г. Квітки-Основ’яненка і сьогодні викликають смуток і радість, біль і страждання... Вона щоразу доводить свою майстерність, не ламаючи власної індивідуальності, повертаючи її різними гранями, в залежності від характеру своїх героїнь та обставин, у які потрапляють.

Заслужена артистка Кабардино-Балкарії та заслужена артистка УРСР В. В. Хрещенюк – неординарна особистість, талановитий майстер сцени. А ще Жінка, Матуся. А стільки в ній ніжності й доброти! Та й бажання, помноженого на уміння, залишатися молодою з незмінно юною душею! Так тепло вона уміє посміхатися й радіти новому дневі, юним колегам... Що так і хочеться до неї пригорнутися, наче до милої матусі... Хай Вам щастить, Валентино Василівно! Нехай 80-та весна дарує здоров’я й наснагу! (А вік – то невеличка віха!) І не покидає бажання знову поспішати до театру, підійматися на сцену, відчуваючи енергетику зали... Пожинаючи гучні овації...

С. В. Фицайло

Література та інтернет-ресурс

Хрещенюк, В. Моє захоплення – театр / В. Хрещенюк // Вінниц. газ. – 1997. – 8 лип.

Попруга, М. І знову дорога : [про артистку Вінниц. театру ім. М. Садовського В. Хрещенюк] // Вінниц. правда. – 1975. – 4 лип.

Фицайло, С. Життя – це сцена, сцена – це життя: з когорти корифеїв : [про актрису В. В. Хрещенюк] / С. Фицайло // Вінниц. край. – 2012. – № 2. – С. 140–147 : фот.

Валентина Василівна Хрещенюк [Електронний ресурс] // Він-ницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М. К. Садовського : офіц. сайт. – Режим доступу: teatr.vn.ua/aktory/94-valentyna-khreshcheniuk.html  (дата звернення: 23.05.2016), вільний. – Назва з екрана.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2017 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2017 року. Січень
  4. Січень
  5. Сонячні висоти подільського жайворонка
    До 80-річчя від дня народження Євгена Пилиповича Гуцала
  6. Винокурова Фаїна Аврамівна
  7. Лютий
  8. Лютий
  9. Вершини скоряються сильним
    До 75-річчя від дня народження Василя Максимовича Мороза
  10. Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва – бібліотека майбутнього
  11. Березень
  12. Чайка у Дністрових небесах
    До 70-річчя від дня народження Н. Ю. Гнатюк
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Генеалогія: виклик чи покликання для Юрія Легуна?
  16. «А вік – то невеличка віха...»
    До 80-річчя від дня народження Валентини Василівни Хрещенюк
  17. Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова
  18. Територія музики. Сторінки історії Вінницької обласної філармонії
  19. Червень
  20. Битва під Батогом
  21. Петро Перебийніс. Життя і творчість
  22. Бойко Петро Адольфович
  23. Липень
  24. Серпень
  25. Життя, присвячене свободі і слову
    до 120-річчя від дня народження Леоніда Мосендза
  26. Вінницька трагедія 1937–1938 рр.
    До 80-річчя від початку репресій проти мирного населення
  27. Вересень
  28. Погляд через століття
    До 100-річчя заснування газети Вінниччина
  29. Жовтень
  30. Класик з хутора Теклівка, або Постійно мобілізований
    До 75-річчя від дня народження Володимира Олександровича Яворівського
  31. Вінницький академічний обласний театр ляльок
  32. Листопад
  33. Перекладач святого письма з Вінниці
    До 125-річчя від дня народження Івана Софроновича Хоменка
  34. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім. І. Я. Франка
  35. Музей фольклору Гната Танцюри
  36. Грудень
  37. Микола Леонтович.Славетний син співочого Поділля
  38. Відомості про авторів текстових довідок
  39. Іменний покажчик ювілярів 2017 року
  40. ЗМІСТ
  41. calameo.com

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро