ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Життя, присвячене свободі і слову

До 120-річчя від дня народження Леоніда Мосендза

(20.08.1897–13.10.1948)

Найвиразніша риса Леоніда Мосендза як митця слова, науковця, освітянина і громадського діяча – непогасне впродовж усього життя почуття любові до батьківської землі. «Рідкісною й багатою модифікацією людського духу» найменував його відомий дослідник української літератури Микола Неврлий, наголошуючи при цьому, що для Леоніда Мосендза завжди була вищою духовність у нерозривному поєднанні з українською свідомістю. Остання прийшла до нього порівняно пізно – через книжки і суспільні події. Леонід Мосендз писав про себе: «До 1918 року я був російським (не малоросійським) патріотом. За один місяць з мене був український націоналіст. Бо, прочитавши історію Грушевського, доти незнану мені, я захлиснувся від величі мого народу, з якого пішли мій дід, моя мати, мій батько, серед якого я жив, виріс й якого доти не смів знати…». Достатньо прочитати повість «Засів» про дитинство, проведене майбутнім письменником у Могилеві-Подільському, щоб зрозуміти оці його слова: «Любов до батьківщини ніяк не є продуктом розуму, але чуття і гордість над минувшиною моїх предків заставлятиме мене ще палкіше бажати найблискучішої будучини для моїх нащадків».

Це глибинне, ще невимовне, почуття і його народження точно передала Галина Журба, визначна письменниця, так само родом з Поділля і так само з сім’ї, де не розмовляли українською. Її український патріотизм «виростав сам із себе, із землі, з повітря, ніким не підсичуваний, не вирощуваний штучно, надиханий самою землею, довкіллям, таємничим нашептом самої України».

Цими нашептами виповнені повість «Засів», поеми «Канітферштан» і «Волинський рік» та інші твори Леоніда Мосендза.

Життєвий шлях письменника складається з двох чітко окреслених періодів: роки, прожиті на рідній землі (1897–1920) і роки перебування за її межами (1920–1948), які поділили його долю майже пополам. Цілісність її було втрачено, але тільки зовнішню. Внутрішня – духовна, моральна, світоглядна суть пристрасного українського патріота, страдника-борця – залишилася цілою.

Перший період життя письменника докладно розкритий ним самим, переважно у творах біографічного характеру, другий – у спогадах та літературознавчих і критичних працях про нього.

Леонід Мосендз народився в Могилеві-Подільському над Дністром у родині економа панського маєтку. Батько помер, коли хлопцеві минуло лише сім років (цим дитячим рокам присвячено повість «Засів»). Мати разом з дітьми опинилася в Маньківцях біля Бара, де в травні 1909 року Леонід закінчує на відмінно двокласне сільське училище, а потім у Яришеві під Могилевом-Подільським, де мешкали родичі, проходить із таким же успіхом повторний курс. Після цього здобував фах у Вінницькій учительській семінарії як казенний стипендіат, яку достроково через вій-ну закінчив на початку 1916 року і відразу отримав мобілізаційну повістку. Через два роки, після розвалу царської армії, повернувшись на рідне Поділля, став учителювати у містечку Гнівані під Вінницею. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти». У вересні 1919 року знову був мобілізований, вже до українського війська, але наприкінці жовтня захворів на плямистий тиф, лікувався вдома і, оклигавши, продовжив учительську працю у нижчій та вищій початкових школах.

На початку 1920 року в Гнівані помирають його мати й бабуся. Десь у червні Леонід Мосендз, вояк війська УНР, після поразки разом з усіма покидає Україну назавжди. Перебував у Польщі, а 1922 року перебрався до Чехословаччини. У місті Подєбради закінчив курси реальної гімназії та хіміко-технологічний факультет Української господарської академії. Протягом трьох наступних років Леонід Мосендз стає доктором технічних наук, автором публікацій у науковій пресі, власником патентів на низку технічних винаходів. Та, не маючи чехословацького громадянства, не міг знайти роботу за спеціальністю, жив із випадкових заробітків. Лише 1938 року здобув необхідний документ і дістав право на вчителювання. Учителював у Хусті, Сваляві, працював хіміком у Братіславському виноробному інституті. У цьому місті він одружився, став батьком. Під час війни вступив до Легії українських націоналістів. Його дружина згадувала: «Завжди і скрізь Леонід говорив про Україну… Так, як колись римський сенатор Катон завжди закінчував кожну свою промову закликом: «А я вважаю, що Карфаген треба знищити», так Леонід постійно закінчував свої розмови словами: «Україна мусить бути самостійна!».

Тридцяті роки для Леоніда Мосендза – час становлення як письменника, хоча почав він писати ще в період національно-визвольної боротьби, десь з 1918 року. Майже щороку одна за одною виходять його книжки: філософське есе «Штайн – ідея і характер» (1935), повість «Засів» (1936), збірки малої прози «Людина покірна» (1937) і «Відплата» (1939, усі в Україні), поетична збірка «Зодіяк» (1941, Прага).

Повість «Засів» – унікальний твір в українській літературі на тему дитинства: ностальгійною глибиною переживання за втраченою Батьківщиною, наддністрянськими пейзажами, зображеними натхненно і розкрилено, немов у леті над цими горами і швидкою річкою, де у віках стоїть незнищенна козацька Буша, де горить і не згорає прив’язаний ляхами до дуба Тарас Бульба, де гуляли берладники і гайдамаки; унікальний своїми легкими доторками до дитячої душі, яка, як «зелепуха» виповнюється соками любові до сонця і річки, неба і поля, материнської усмішки і батькового жарту, рідної казки і пісні… Це була пора «засіву» любові до України, її мови й історії, «до забутої предками й знов віднайденої родовим інстинктом батьківщини».

Перша книжка оповідань письменника – це враження, набуті ним під час національно-визвольної революції в Україні, друга містить сюжети з часів Європейського середньовіччя і Відродження.

Збірку «Зодіяк» склали патріотичні вірші, в тому числі «Балада про побратима» – реквієм героям, що впали у борні за волю України, вінок сонетів «Юнацька весна», виповнений оптимістичною вірою у здійсненність кращих людських поривань.

Вищим здобутком Мосендзової поезії вважається лірична драма «Вічний корабель» (Прага, 1940), де він, услід за багатьма іншими майстрами слова, опрацював світову тему «летючого голландця», маючи на увазі, звичайно ж, боротьбу українців за незалежність та чергову нашу поразку.

У 1945 році, з наближенням до чеського кордону Червоної Армії, письменник перебирається до Австрії. Тут він друкує поему «Канітферштан», де провідним мотивом є втрата батьківщини. В основі поеми лежить анекдот. Леонід Мосендз не єдиний в українській літературі автор, що зумів на кількох рядках народної усмішки майстерно вибудувати власний твір.

В Інсбруці він близько зійшовся з письменником-земляком Юрієм Кленом (Освальдом Бургардтом). Творчо співпрацюючи, вони 1947 року видали під спільним псевдонімом Порфирій Горотак «Дияволічні параболи» – збірку пародійної поезії, спрямованої в тому числі й на самих себе. Для доньки Марійки поет написав біографічну поему «Волинський рік» та кілька віршованих казок.

Тимчасом загострилася задавнена хвороба і Леонід Мосендз змушений був, скориставшись благодійництвом однієї з американських харитативних організацій, розпочати лікування в швейцарському санаторії «Моттекс» у містечку Бльонау. У санаторії він багато працював: писав нову поему, статті, роман «Останній пророк» про Івана Хрестителя, появу християнської ідеології та її суперечливий розвиток. В останні роки його турбував розрив між словами і ділами деяких ідеологів українського націоналізму, він усе більше схилявся до ідей загальнолюдського гуманізму, тому й спробував у рамках біблійної тематики з’ясувати для себе й читачів цю проблему. Роман вийшов друком у 1960 році в Торонто, через дванадцять років після смерті письменника.

Творча спадщина Леоніда Мосендза почала повертатися на Україну ще пізніше, але вже до цього вона гідно посіла своє поважне місце в багатій історії українського мистецтва слова.

А. М. Подолинний

Література

Подолинний, А. М. Леонід Мосендз / А. М. Подолинний // Імена, повернуті на Батьківщину : бібліогр. покажч. / Вінниц. ДОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ; уклад.: Г. М. Авраменко, О. І. Кізян ; відп. за вип. А. Й. Лучко. – Вінниця, 1998. – С. 34–36 : Бібліогр. в кінці ст.

Завальнюк, К. Подільські сторінки біографії Л. М Мосендза / К. Завальнюк // Третя Могилів-Подільська наук.-краєзнав. конф. : [матеріали]. – Кам’янець-Подільський, 2009. – С. 394–402.

Подолинний, А. Леонід Мосендз на Поділлі / А. Подолинний // Русалка Дністровая : літ.-краєзнав. зб. / голов. ред. Михайло Каменюк. – Вінниця, 2013. – С. 157–161.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2017 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2017 року. Січень
  4. Січень
  5. Сонячні висоти подільського жайворонка
    До 80-річчя від дня народження Євгена Пилиповича Гуцала
  6. Винокурова Фаїна Аврамівна
  7. Лютий
  8. Лютий
  9. Вершини скоряються сильним
    До 75-річчя від дня народження Василя Максимовича Мороза
  10. Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва – бібліотека майбутнього
  11. Березень
  12. Чайка у Дністрових небесах
    До 70-річчя від дня народження Н. Ю. Гнатюк
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Генеалогія: виклик чи покликання для Юрія Легуна?
  16. «А вік – то невеличка віха...»
    До 80-річчя від дня народження Валентини Василівни Хрещенюк
  17. Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова
  18. Територія музики. Сторінки історії Вінницької обласної філармонії
  19. Червень
  20. Битва під Батогом
  21. Петро Перебийніс. Життя і творчість
  22. Бойко Петро Адольфович
  23. Липень
  24. Серпень
  25. Життя, присвячене свободі і слову
    до 120-річчя від дня народження Леоніда Мосендза
  26. Вінницька трагедія 1937–1938 рр.
    До 80-річчя від початку репресій проти мирного населення
  27. Вересень
  28. Погляд через століття
    До 100-річчя заснування газети Вінниччина
  29. Жовтень
  30. Класик з хутора Теклівка, або Постійно мобілізований
    До 75-річчя від дня народження Володимира Олександровича Яворівського
  31. Вінницький академічний обласний театр ляльок
  32. Листопад
  33. Перекладач святого письма з Вінниці
    До 125-річчя від дня народження Івана Софроновича Хоменка
  34. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім. І. Я. Франка
  35. Музей фольклору Гната Танцюри
  36. Грудень
  37. Микола Леонтович.Славетний син співочого Поділля
  38. Відомості про авторів текстових довідок
  39. Іменний покажчик ювілярів 2017 року
  40. ЗМІСТ
  41. calameo.com

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро