ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

Версія для друку

Погляд через століття

До 100-річчя заснування газети Вінниччина

(03.09.1917)

Зовсім скоро – 3 вересня 2017 року – нашій «Вінниччині» виповниться 100 років. Цей віковий ювілей – чудовий привід оглянутися назад, крізь призму десятиліть, щоб проаналізувати події, винести певні уроки, окреслити плани на майбутнє. Зібрати друзів та шанувальників газети, а нині маємо таких читачів, котрі уже по 40–50–60 років передплачують саме наше видання, у кожному районі по кілька десятків. Ми вдячні цим відданим родинам, котрі, незважаючи на економічну скруту, нестабільність нинішнього часу, все ж виділяють зі свого скромного бюджету кошти на «Вінниччину». Завжди прагнемо віддячити актуальними публікаціями, дати якусь корисну та потрібну інформацію, завдяки якій людина може не тільки дізнатися щось нове, а й змінити власний погляд на певні речі, отримати насолоду від вміло підібраних слів, нестандартних думок та висновків.

«Вінниччина» завжди позиціонувала себе як грамотна, виважена, поміркована, солідна газета. Ми не гонимося за сенсаціями, бо вони швидко минають, а часом стають мильними бульками на фоні суворого повсякденного життя. Ми завжди прагнемо розібратись по суті, показати різні сторони конфлікту і доручаємо самому читачу вияснити для себе момент істини, розібратися: хто прав, а хто «каламутить».

100 років – це дуже солідна дата, вагомий ювілей, до якого колектив підходив спокійно, крок за кроком. До такого віку рідко хто з людей доживає, а нашому виданню неймовірно пощастило, адже не тільки втрималися, а й оновилися, змінили формат і статус, визначили нові цілі й пріоритети. Але як би газета незмінювалася, осучаснювалася, переходила на кольоровий випуск, найбільшою цінністю для її журналістів завжди були найважливіші істоти в цьому світі – люди. Навколо них крутилися всі матеріали й сюжети. Знайти цікавий, неординарний персонаж – це найбільша удача, адже такі матеріали завжди сприймаються найкраще, мають найвищий читацький рейтинг.

У різні роки й періоди теперішня «Вінниччина» називалася по-різному. Спочатку це була «Борьба», котра задумувалася як агітаційний листок на виборах до Вінницької міської думи, але стала повноцінним і повноформатним виданням. Набирали її тодішні працівники самостійно, робили це в суботу, а вже потім носили сторінки до цензора, який щось там виправляв. Не забуваймо, що часи тоді були революційні, історичні. У першому номері, як і годилося за тодішніми стандартами, була передова стаття, відомості про конфлікт Центральної Ради з Тимчасовим Урядом, заяви тодішніх вождів з підпілля. Були й місцеві новини – про конфлікт між робітниками і власником кондитерської Яновського, що спричинило страйк. Також там знайшли місце передвиборні матеріали.

Другий номер «Борьби» містив більше матеріалів на місцеву тематику. До речі, верстали й набирали його вночі, тож вдалося оминути цензуру. І що ви думаєте? Вже вранці Виконком видав розпорядження про заборону газети. Міліція затримувала всіх, хто її поширював, навіть давала стусанів хлопцям, котрі це видання продавали. Але це не завадило швидко реалізувати газету тодішнім солдатам та робітникам.

Готувався до друку й третій номер, котрий знову мали випускати, оминувши цензуру, але почався корнилівський заколот.

– Газета таки вийшла, – згадує свідок тих подій О. Снєгов, – на блакитному папері, який взяли очевидно з афішного фонду. Складали й писали її за містом, у дворі садиби, де мешкав тодішній редактор.

Потім видавалися газети «Набат», «Подольский коммунист», «Вісти», «Вінницька правда», а з жовтня 1991 року – «Вінниччина». Найкращі журналістські таланти, котрі потім ішли до Києва, плекалися саме тут, у цій найголовнішій і найповажнішій газеті. Досить згадати нині покійного Дмитра Прилюка – головного редактора, а пізніше – декана факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. Він вважав, що професія журналіста – суто чоловіча, тож дівчат до вузу практично не брав. Я теж добре пам’ятаю його лекції, бо цей чоловік був справжнім «світилом» тодішньої журналістики. Також добре пам’ятаю власного кореспондента «Вінницької правди» Теофана Бабія (світла йому пам’ять!), котрий працював в обласній газеті і з Прилюком, і після нього. Азам журналістики можна було навчитися і у Василя Страшного, дуже шкода, що він так рано відійшов у інші світи.

Старші колеги розказують багато подробиць про колишніх редакторів Павла Козира, Владилена Совка, Владислава Бовкуна, Володимира Орлика, якими вони відповідальними та суворими були. Ми ж пам’ятаємо скромного, голубоокого, делікатного, але дуже скрупульозного щодо стилістики Дмитра Дудкевича, котрий міцно тягнув свій редакторський плуг, глибоко орав журналістську ниву й робив нашу газету «зубатою», різноплановою і читабельною. До речі, період його керівництва виданням цікавий тим, що редакція протягом чотирьох років не брала жодних грошей із бюджету, – обходилися своїми власними. Це давало певну свободу, адже журналісти могли без оглядки на чини критикувати будь-кого.

Новаторські ідеї вніс у колектив наступний наш «шеф» Василь Паламарчук. Це він був ініціатором сторінок, які пізніше стали газетами, під назвами «Земля. Садиба. Господар» та «Зцілитель» і мали тираж відповідно 5–8 тисяч примірників. Це також був період розквіту газети, творчої наснаги й натхнення, адже журналісти вишукували все найцікавіше, щоб привернути увагу до свого видання. Тоді прийшла в редакцію яскрава і неповторна журналістка Інна Медведєва, матеріали якої зачіпають найтонші струни душі, знаходять жвавий відгук серед читачів. Також у цей час ефектно працював Іван Волошенюк – письменник і публіцист, чиїми статтями й нарисами зачитувалася вся область.

Змінювалися керівники, змінювалася газета. Потім колектив очолив Омелян Костко, після нього – Любов Добринська. Старші люди йшли на пенсію, редакцію поповнювала талановита молодь. Нині колектив становить такий собі згусток енергії й досвіду, адже тут успішно працюють люди різних поколінь. Кожен вносить у газету свою частку праці, публікує свої теми і цим додає виданню розмаїття. До речі, «Вінниччина» – одна з небагатьох газет, де практично відсутня плинність кадрів. Працівники у нас – надійні, висококваліфіковані, дорожать своїм робочим місцем, примножують авторитет видання.

Зараз у газети – найвідповідальніший період. Закон про реформування державних та комунальних ЗМІ має на меті зробити нас незалежними від влади. Тепер наш головний власник та спонсор – самі читачі, а це значить, що редакція переформатовує роботу, визначає нові теми, нові напрямки творчої діяльності, аби зберегти аудиторію шанувальників, розвинути нові напрямки роботи, котрі обіцяють чимало несподіваних поворотів і знову ж таки цікавих тем.

А. Л. Трошкова

Література та інтернет-ресурс

Кобильченко, О. Нам – 90 років! : [про ювілей газ. «Вінниччина»] / Олена Кобильченко // Вінниччина. – 2007. – 16 листоп. – С. 1.

Трошкова, А. Перший крок до свободи ми вже зробили! : [про перший етап реформування газ. «Вінниччина»] / Анастасія Трошкова // Вінниччина. – 2016. – 26 лют. – С. 2.

Хоходра, І. «Вінниччина» святкуватиме ювілей / Ірина Хоходра // Вінниччина. – 2016. – 22 черв. – С. 4.

Вінниччина (газета) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вінниччина_(газета) (дата звернення: 13.05.2016), вільний. – Назва з екрана.


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2017 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2017 року виповнюється
  3. Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2017 року. Січень
  4. Січень
  5. Сонячні висоти подільського жайворонка
    До 80-річчя від дня народження Євгена Пилиповича Гуцала
  6. Винокурова Фаїна Аврамівна
  7. Лютий
  8. Лютий
  9. Вершини скоряються сильним
    До 75-річчя від дня народження Василя Максимовича Мороза
  10. Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва – бібліотека майбутнього
  11. Березень
  12. Чайка у Дністрових небесах
    До 70-річчя від дня народження Н. Ю. Гнатюк
  13. Квітень
  14. Травень
  15. Генеалогія: виклик чи покликання для Юрія Легуна?
  16. «А вік – то невеличка віха...»
    До 80-річчя від дня народження Валентини Василівни Хрещенюк
  17. Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова
  18. Територія музики. Сторінки історії Вінницької обласної філармонії
  19. Червень
  20. Битва під Батогом
  21. Петро Перебийніс. Життя і творчість
  22. Бойко Петро Адольфович
  23. Липень
  24. Серпень
  25. Життя, присвячене свободі і слову
    до 120-річчя від дня народження Леоніда Мосендза
  26. Вінницька трагедія 1937–1938 рр.
    До 80-річчя від початку репресій проти мирного населення
  27. Вересень
  28. Погляд через століття
    До 100-річчя заснування газети Вінниччина
  29. Жовтень
  30. Класик з хутора Теклівка, або Постійно мобілізований
    До 75-річчя від дня народження Володимира Олександровича Яворівського
  31. Вінницький академічний обласний театр ляльок
  32. Листопад
  33. Перекладач святого письма з Вінниці
    До 125-річчя від дня народження Івана Софроновича Хоменка
  34. Вінницька обласна бібліотека для дітей ім. І. Я. Франка
  35. Музей фольклору Гната Танцюри
  36. Грудень
  37. Микола Леонтович.Славетний син співочого Поділля
  38. Відомості про авторів текстових довідок
  39. Іменний покажчик ювілярів 2017 року
  40. ЗМІСТ
  41. calameo.com

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро