ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



Версія для друку

Управління культури і мистецтв

Вінницької обласної державної адміністрації

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва

 

 

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ

2018 РОКУ

Хронологічний довідник

 

Вінниця, 2017


 

УДК 050.9(477.44)

З 72

Відповідальна за випуск Н. І. Морозова,

директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва,

заслужений працівник культури України

 

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2018 року : хронол. довід. / уклад.: Г. М. Авраменко, О. Ю. Антонюк ; ред. С. В. Лавренюк ; відп. за вип. Н. І. Морозова ; Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін. ; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2017. – 272 с.

 

У хронологічному довіднику вміщено довідково-бібліографічні матеріали до ювілейних дат Вінниччини 2018 року.

Традиційне щорічне видання розраховане на різні категорії споживачів краєзнавчої інформації, які зацікавлені у вивченні та поширенні краєзнавчих знань.

 

© Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, 2017

 


Від укладачів

Шановні користувачі! Пропонуємо вам черговий випуск хронологічного довідника «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2018 року», котрий видається Вінницькою ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва з 1962 р., представлений в електронному вигляді на веб-сайті бібліотеки з 2000 р. Його мета – надати довідковий матеріал про визначні події історії, суспільно-політичного, громадського та культурного життя області, ювілеї уродженців краю та видатних діячів, життя і діяльність яких пов’язана з Вінниччиною, інформацію про непересічні досягнення наших земляків як за межами області, так і України.

Дати у хронологічному довіднику подані за новим стилем. Якщо у джерелах траплялися розбіжності, перевага надавалася інформації з фундаментальних енциклопедично-довідкових видань. Неточності можливі у датуванні подій, що відбувалися до лютого 1918 р., оскільки джерела не завжди розрізняють старий і новий стилі.

Видання відкриває хронологічний перелік знаменних і пам’ятних подій у житті нашого краю, точна дата яких не завжди чітко встановлена. Далі подано перелік дат за місяцями й числами. До кожної дати додається анотація, у якій стисло викладається зміст події, біографічні відомості про ювілярів у краєзнавчому аспекті. У складанні хронологічного списку дат частково використано матеріали календарів знаменних і пам’ятних дат районів, поданих районними бібліотеками області, бібліотеками вищих навчальних закладів Вінниці.

У зв’язку із введенням в інформаційний обіг значної кількості нововиявлених персоналій видатних земляків, які включено в довідник, та обмежений формат видання, з 2018 року довідник містить лише короткі персональні та фактографічні довідки. На жаль, в окремих випадках не вдалося повністю віднайти фактографічні дані, тому в деяких довідках вони відсутні.

Як і раніше, важливою складовою даного видання є розширені текстові довідки з бібліографічним супроводом про окремі, найбільш визначні дати 2018 р. Розміщені вони в кінці кожного місяця, в якому коротко представлено ту чи іншу дату. До підготовки цих довідок долучалися вінницькі науковці, письменники, краєзнавці, фахівці окремих галузей. Їхні прізвища і посади подані у відомостях про авторів текстових довідок, вміщених у кінці видання.

Прізвища видатних постатей Вінницького краю, вшанування яких в області відзначається щорічно, виділені курсивом. Хронологічний довідник доповнює іменний покажчик, де вказано сторінки, на яких подана інформація про ювіляра 2018 р. Кожну пору року супроводжують поетичні рядки митців вінницької когорти красного слова.

Видання розраховане на представників владних структур, працівників культурно-освітніх установ, науковців, викладачів, краєзнавців, журналістів, студентів, учнів та всіх читачів, які цікавляться краєзнавством, для відзначення визначних дат, пов’язаних з історією та культурою Вінниччини.

Радимо бібліотечним працівникам, які популяризують краєзнавчу літературу, використовувати довідник для підготовки до відзначення ювілейних і пам’ятних дат краю, поповнення краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату, організації книжкових виставок, переглядів літератури, проведення творчих акцій.

Більш широку інформацію про ювілейні дати Вінниччини можна отримати у відділі краєзнавства, де до ваших послуг – традиційний зведений краєзнавчий каталог, картотеки, краєзнавчі електронні бази даних: «Література про Вінницьку область», «Персоналії», «Календар», «Козацтво», «Голодомор», «Шевченко і Вінниччина», «Стус», «Бібліотека», «Лядівський монастир», «Коцюбинський і Вінниччина», «Грушевський і Вінниччина» та ін., фонд краєзнавчої літератури, універсальних довідково-бібліографічних видань, Інтернет тощо.

З переліком знаменних і пам’ятних дат світового та державного значення, українських професійних та великих народно-релігійних свят на 2018 р. можна ознайомитися на сайті Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого, а також у відділі наукової інформації та бібліографії (тел.: (0432) 67-03-23).

Для поліпшення подальшого довідника просимо надсилати його укладачам свої зауваження та пропозиції. Запрошуємо державні установи, підприємства, культурно-освітні заклади, ЗМІ, громадські організації, науковців, краєзнавців до співпраці щодо виявлення і надання інформації про знаменні та пам’ятні дати краю для включення їх до хронологічного довідника наступних років, що значно розширить його інформаційний потенціал. Ми будемо вам вдячні.

Висловлюємо щиру подяку всім, хто надав інформацію до хронологічного довідника «Знаменні і пам’ятні дати  Вінниччини 2018 року».

Наша адреса:

21050, Вінниця, вул. Соборна, 73

Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва

Відділ краєзнавства

Тел.: (0432) 56-28-24

Факс: (0432) 67-03-41

E-mail: [email protected]

http://www.library.vn.ua

Земним раєм називали древні цей куто-
чок України. А найбільшу ріку, що протікає
Вінниччиною – Південний Буг – наші предки на-
рекли Богом. Отож, ми живемо на землі, яку
Всевишній ласкаво обдарував найродючішими в
Європі ґрунтами і прозороводими ріками, гус-
тими лісами і оксамитовими луками, розлогіс-
тю степів і суворістю узгір’їв. Все це – наша
мала батьківщина, що поєднала у собі всі при-
нади і щедроти України.

Ніна Гнатюк

2018 року виповнюється:

1035 років від дня народження преподобного Антонія Печерського (983, містечко Любеч, поблизу Чернігова – 07.05.1073), родоначальника руського чернецтва, засновника Лядовського Свято-Усікновенського скельного чоловічого монастиря (1013), Києво-Печерської лаври (1051).

870 років з часу появи (1148) перших датованих згадок про місто Рокитня, яке було на місці сучасного населеного пункту Погребище.

775 років тому (1243) розпочато будівництво першого надземного монастирського храму в с. Галайківці Мурованокуриловецького р-ну.

665 років тому (1353) вперше в писемних джерелах згадується с. Шляхова Бершадського р-ну.

655 років (1363) з часу появи першої літописної згадки про побудову замку в м. Вінниця.

630 років відтоді (1388), як у джерелах з’явилася перша письмова згадка про с. Бронниця Могилів-Подільського р-ну.

625 років тому (1393) відбувся похід великого литовського князя Вітовта (Вітаутаса) на Поділля проти Федора Коріатовича, внаслідок чого Брацлавщина залишилась за Литвою, а Західне Поділля перейшло під владу польського короля Ягайла.

625 років відтоді (1393), як в історичних актах з’явилася письмова згадка про повітове містечко Тиврів, коли великий князь литовський Вітовт подарував це містечко з навколишніми угіддями «землянину» Герману Дашкевичу «за вислугу».

615 років (1403) з часу появи в джерелах першої письмової згадки про с. Михайлівці Мурованокуриловецького р-ну.

570 років тому (1448) в матеріалах Віленського сейму вперше згадується Оратів у складі Великого Князівства Литовського, нині смт.

570 років тому (1448) м. Хмільник було надане магдебурзьке право.

525 років (1493) з часу появи письмової згадки про м. Чурилівці, нині смт Муровані Курилівці; села Станковичі (нині с. Гармаки Барського р-ну), Митківці (нині с. Митки того ж р-ну).

525 років тому (1493) була надрукована книга німецького історика Г. Шеделя «Всесвітня історія» – найстаріша інкунабула (книги, видані на початку історії книгодрукування в Європі – з 1440 по 1500 рр. включно) у фонді Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва.

520 років тому (1498) у джерелах з’явилася перша згадка про смт Теплик.

510 років тому (1508) в актових джерелах з’явилася перша згадка про ремісника у м. Вінниця («пан Паша, кравець»).

480 років (1538) з початку будівництва фортеці у м. Бар. Її оточували подвійні дерев’яні стіни, в основному із дубових колод, між стінами для міцності насипали землі. На стінах було 5 башт, 4 – з боків, 5-та, головна, захищала переїзд через річку, мала великі ворота, над якими височіла часовня, у верхній частині її був чималий дзвін. Над воротами герб Бони – власниці міста.

460 років (1558) з часу появи першої письмової згадки про села Морозівка та Петриківці Хмільницького р-ну.

440 років (1578) з часу появи в джерелах першої письмової згадки про с. Верхівка Барського р-ну.

440 років тому (1578) польський король Стефан Баторій особливою грамотою подарував тодішньому державцю Літина Станіславу Лащу pізнi торговельні привілеї та магдебурзьке право.

430 років тому (1588) у документах вперше згадано с. Качанівка Хмільницького р-ну.

420 років тому (1598) м. Вінниця стала столицею Брацлавського воєводства.

420 років тому (1598) у документах вперше згадано м. Адамгород, тепер смт Тростянець.

400 років від дня народження Івана Богуна (близько 1618 – 17.02.1664, м. Новгород-Сіверський), українського військового та державного діяча доби Визвольної війни українського народу XVII ст., полковника подільського, кальницького (вінницького), наказного гетьмана України. Походив із української шляхти. У Вінниці, по вул. Миколи Оводова (колишня Козицького), встановлено пам’ятний знак на честь перемоги козацьких військ під командуванням І. Богуна над польсько-шляхетськими загарбниками при обороні Вінниці (1651).

400 років з часу заснування (1618) Шаргородського церковного братства.

390 років тому (1628) у Могилеві, Шаргороді почали діяти православні братства для захисту національно-релігійних інтересів і культурних надбань краю.

375 років з часу відкриття (1643) у м. Могилів-Подільський митниці.

370 років з початку національно-визвольної війни українського народу (1648–1654) на чолі з Б. Хмельницьким, події якої охопили Поділля та Брацлавщину.

370 років тому (1648) було утворено Кальницький полк, 1649 р. – реформовано на Вінницький і Брацлавський полки.

310 років з часу появи (1708) першої письмової згадки про с. Стражгород Теплицького р-ну.

290 років тому (1728) у джерелах з’явилася перша письмова згадка про с. Немерче Мурованокуриловецького р-ну.

290 років тому (1728) було збудовано православний Свято-Покровський храм у с. Грабівці (попередня назва – с. Червоне) Барського р-ну.

280 років з часу появи (1738) першої письмової згадки про с. Марківка Тиврівського р-ну.

275 років тому (1743) м. Могилів-Подільський було надано магдебурзьке право.

270 poків відтоді (1748), як у Літині був побудований костел Непорочного Зачаття Діви Mapiї (перебудований у 1856 р.).

260 років з часу появи (1758) у джерелах першої письмової згадки про с. Василівка Тиврівського р-ну.

260 років тому (1758) у с. Сліди Могилів-Подільського району було побудовано дерев’яний триверхий Хрестовоздвиженський храм.

260 років тому (1758) було побудовано приміщення Спасо-Преображенського кафедрального собору – головного храму Вінницької єпархії Української православної церкви. Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення. До 1832 р. тут містився Костел Благовіщення домініканського монастиря. Будівля собору розташована в історичному центрі міста, серед комплексу фортифікаційних споруд «Мури».

250 років тому (1768) у документах з’явилася перша письмова згадка про с. Рогізка Чечельницького р-ну, с. Збараж Козятинського р-ну, с. Пилява Тиврівського р-ну.

245 років відтоді (1773), як заходами Едукаційної комісії Речі Посполитої утворено Українську навчальну округу з центром у м. Вінниця.

240 років (1778) з часу побудови Свято-Троїцького собору Браїлівського жіночого монастиря (колишній католицький монастир ордену тринітаріїв), смт Браїлів.

230 років тому (1788) у джерелах з’явилася перша письмова згадка про с. Війтівці, нині с. Жданівка Хмільницького р-ну.

230 років від дня народження Блаженного Феофіла Київського (Китаївський, мирське ім’я Хома Андрійович Горенківський) (1788, с. Махнівка, тепер Козятин. р-ну – 28.10.1853, м. Київ), український святий, ієросхимонах Києво-Печерської лаври, подвижник XIX століття, юродивий. Блаженний Феофіл був канонізований і прославлений в лику місцевошанованих печерських святих рішенням Синоду УПЦ. Пам’ять святого встановлено на 27 липня та 10 листопада (за григоріанським календарем). Багато фрагментів з життя Феофіла лягли в основу сценарію «Острів».

220 років тому (1798) у м. Вінниця запроваджено новий міський устрій – «Городовое положение», який мав більш прогресивний характер, ніж магдебурзьке право.

220 років від дня народження Семена Микитовича Олійничука (1798, с. Антонопіль, тепер Калинів. р-ну – 08.08.1852, Шліссельбурзька фортеця поблизу Санкт-Петербурга, Росія), українського народного соціолога, історика, краєзнавця. Є. Шабліовський вважав Олійничука «публіцистом-демократом, одним з представників передових голосів української публіцистики 40-х років 19 ст.».

200 років від дня народження Яна Прусіновського (1818, с. Подорожня, нині Хмільниц. р-ну – 09.12.1892, м. Житомир), польського поета, прозаїка, публіциста, адвоката, фольклориста.

195 років від дня народження Андрія Семеновича Гончара (1823, с. Бубнівка, нині Гайсин. р-ну – 1926, там само), основоположника бубнівського розписного гончарства, майстра художньої кераміки.

190 років від дня народження Петра Марковича Кішки (1828, с. Ометинці, тепер Немирів. р-ну – 01.02.1882, там само), матроса, героя оборони м. Севастополь у 1854–1855 рр.

190 років тому (1828) у с. Кусиківці Літинського району побудовано храм Різдва Пресвятої Богородиці.

185 років від дня народження Яна Засідателя (Іван Петрович Соколенко) (1833, с. Крикливець, нині Крижопіл. р-ну (в інших документах вказується дата народж. – 13.11.1833) – 02.08.1893, похов. у м. Вінниця), український художник із кріпаків. Плідно працював у Вінниці близько сорока років.

180 років тому (1838) у Вінниці згідно з царським указом утворено Міську думу.

180 років відтоді (1838), як на базі Немирівського училища (створеного для 12 хлопчиків 1785 р.) було засновано Немирівську чоловічу гімназію. На той час це був визначний центр освіти на Поділлі. Тепер це – Немирівський навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2-ліцей» Немирівської районної ради Вінницької області.

170 років тому (1848) у с. Нова Мурафа Шаргородського р-ну почало діяти двокласне народне училище.

170 років тому (1848) збудовано православний храм Святителя Миколая Чудотворця в с. Шевченкове Барського р-ну.

165 років тому (1853) побудовано Свято-Луківську церкву в с. Козятин Козятинського р-ну; Хрестовоздвиженський храм у с. Михайлівка Тульчинського р-ну.

165 років тому (1853) в с. Тиманівка Тульчинського району почав працювати цегельний завод.

160 років від дня народження Никандра Васильовича Молчановського (1858, с. Лозувата Поділ. губернії – 17.12.1906, м. Київ), історика-історіографа, поділлєзнавця, учня і послідовника В. Б. Антоновича, дослідника Поділля періоду раннього середньовіччя. Важливе місце в історіографії займає його ґрунтовна праця «Очерк известий о Подольской земле до 1434 г.» (Київ, 1885).

155 років тому (1863) в Мурованих Курилівцях відкрито школу для хлопчиків – «Міністерське однокласне народне училище».

150 років від дня народження Віктора Івановича Базилевича (1868, с. Гнаткове Ямпіл. повіту Поділ. губернії, нині с. Гнатків Томашпіл. р-ну –? ), юриста, економіста. Закінчив Немирівську гімназію (1889), юридичний факультет Київського університету (1894). Досліджував економічні та юридичні питання.

150 років тому (1868) відкрито церковно-приходські школи в селах Сандраки, Уланів, Великий Митник Хмільницького р-ну.

150 років від дня народження Володимира Георгійовича Доппельмайра (1868, м. Київ – 06.03.1927, м. Вінниця), вченого-агронома. Після 1918 р. очолював Подільську філію Українського сільськогосподарського вченого комітету у Вінниці.

150 років від дня народження Івана Кириловича Заболотного (1868, с. Чоботарка, нині с. Заболотне Крижопіл. р-ну – 1912), депутата Першої Державної Думи Росії від селян Подільської губернії, волонтера Англо-бурської війни (1899–1902 рр.), розробника підводного човна (1910), який зацікавив фахівців військової розвідки низки економічно розвинених країн.

150 років тому (1868) у Київській, Волинській та Подільській губерніях були засновані спеціальні «медичні частини», що поклало початок розвитку сільської медицини.

150 років від дня народження В’ячеслава Федоровича Коренєва (Коренєв-Новоросійський) (1868–1928?), художника-мариніста, члена Товариства південноросійських художників. У 1896 р. оселився у Вінниці, викладав у Вінницькому реальному училищі малювання, креслення, чистописання. Він один із засновників Вінницького краєзнавчого музею. У 1919 р. віддав своє помешкання під краєзнавчий музей і був першим хранителем музейної колекції. Ініціатор і зачинатель у 1910-х рр. розвитку в м. Вінниця масових видів спорту. З 1920-х рр. – в еміграції в Болгарії (див. розширену довідку в кінці переліку дат).

140 років тому (1878) відкрито школу в с. Озаринці, нині Могилів-Подільського р-ну.

140 років тому (1878) у Хмільнику засновано ткацьку фабрику Гера.

140 років з часу побудови (1878) Свято-Михайлівського храму в с. Лука Немирівського району. Реставрувався в 1990 р. Пам’ятка архітектури місцевого значення.

140 років тому народився Сава Романович Христич (1878, с. Ободівка Тростянец. р-ну – 1929, м. Умань Черкас. обл.), український художник. Свого часу працював у Бершадському музеї імені професора Антоновича. До 110-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка створив мармурове погруддя Кобзаря і подарував його рідному селу. Пам’ятник був встановлений з урочистостями в центрі Ободівки в парку, щойно висадженому школярами. Сава Романович створив ще кілька скульптур Т. Г. Шевченка.

135 років від дня народження Аврахама Висоцького (1883, с. Жорнище, нині Іллінец. р-ну), єврейського прозаїка. Закінчив Немирівську гімназію.

135 років тому народився Порфирій Тарасович Деркач (1883, с. Михайлівка Бершад. р-ну – квітень 1955, там само), учасник російсько-японської війни (1904–1905 рр.), герой Цусімської битви (травень 1905 р.), кавалер Георгіївського Хреcта. Служив на броненосці «Наварин», команда якого налічувала 700 чол. Наш земляк був одним із трьох, які залишилися в живих після розгрому корабля. Врятованих моряків відправили в Росію.

135 років тому (1883) введена в експлуатацію залізнична гілка Козятин – Погребище – Умань.

130 років тому (1888) збудовано православний храм Воздвиження Хреста Господнього у с. Шипинки Барського р-ну.

130 років від дня народження Івана Тарасовича Гончара (1888, с. Крищинці, нині Тульчин. р-ну – 1944, там само), гончаря, заслуженого майстра народної творчості УРСР (1936), основоположника української народної станкової керамічної скульптури малих форм. Створив численні композиції на основі традиційної іграшки та обрядового фігурного посуду.

130 років з часу заснування (1888) Уладово-Люлинецької селекційної станції (з 1929 р. – дослідна) (Калинівського р-ну).

130 років з часу відкриття (1888) церковно-приходських шкіл у селах Лозова, Вугли Хмільницького р-ну.

125 років від дня народження Матвія Лукича Довгополюка (псевд. – Толь Хуртовина; 1893, м. Погребище, нині Вінниц. обл. – 28.02.1944, табір для ув’язнених поблизу м. Рибінськ Ярослав. обл., РФ), українського письменника, педагога. Разом із Б. Антоненком-Давидовичем та І. Багряним створили філію літературної організації «Плуг». Був її головою, видавав педагогічний художній журнал «Трудова освіта».

125 років тому (1893) побудовано вузькоколійну залізницю Немирів – Вінниця.

125 років тому (1893) відкрито школу грамоти для дівчаток у с. Качанівка Хмільницького р-ну.

120 років тому (1898) засновано школу в с. Чуків Немирівського р-ну.

120 років відтоді (1898), як Д. К. Заболотний організував при Петербурзькому жіночому медичному інституті першу в

Росії самостійну кафедру медичної бактеріології, яку очолював майже 30 років.

120 років тому (1898) розпочав роботу Юзефо-Миколаївський цукровий завод, нині Відкрите акціонерне товариство «Цукровий завод Юзефо-Миколаївський». Розташований в с. Михайлин Козятинського р-ну.

120 років тому (1898) засновано Кирнасівський цукровий завод, нині ТОВ «Кирнасівкацукор» (Тульчинський р-н).

120 років тому (1898) Подільський губернський статистичний комітет видав книгу В. К. Гульдмана «Поместное землевладение в Подольской губернии: настол. справоч. кн. для гг. землевладельцев и арендаторов» (Каменец-Подольск, 1898). Зберігається в Харківській ОУНБ.

120 років з часу заснування (1898) Гайсинського (міського) споживчого товариства, першого товариства споживачів на Поділлі.

120 років відтоді (1898), як розпочато розробку та використання джерел мінеральної води «Регіна» поблизу смт Муровані Курилівці.

120 років тому (1898) в Мурованих Курилівцях було відкрито церковно-приходську школу грамоти для дівчаток. Тепер це – Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2 смт Муровані Курилівці.

115 років тому (восени 1903) в Немирові відбувся перший страйк робітників. Крім економічних вимог, страйкарі вимагали 8-годинного робочого дня й освіти для дітей.

115 років тому в (1903) м. Жмеринка за схемою підполковника А. Ф. Турчановича, командира 12 піхотного полку з господарської частини, виготовили першу в Російській імперії солдатську «кухню – пекарню – кип’ятильню». Винахідник отримав патент на привілей Міністерства промисловості Росії.

110 років тому народився Вацлав Клюс (1908, с. Козинці, нині Липовец. р-ну – 10.10.1937 (розстріляний), м. Київ), український і польський театральний актор. Жертва сталінського терору.

110 років з часу відкриття (1908) земської лікарні, яка обслуговувала населення Козятинського району, тепер це – Козятинська центральна районна лікарня.

110 років тому (1908) було засноване Волосько-Махаринецьке кредитне товариство під головуванням Олександра Давидовича Черненка (30.08.1864–10.04.1921) – одного із фундаторів кооперативного руху України.

110 років тому народився Антон Миколайович Гончарук (1908–1992, похов. у с. Копайгород Бар. р-ну), новатор сільсько-господарського виробництва, голова колгоспу ім. Леніна с. Михайлівка Шаргородського р-ну (1945–1959), Герой Соціалістичної Праці (1948).

110 років тому (1908) вийшла з друку книга Широцького К. «Подольские «колядки» и «щедривки» : Их историческое развитие и смысл» (Каменец-Подольск, 1908).

105 років тому (1913) в м. Вінниця відкрито трамвайний рух.

105 років (1913) з часу заснування бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, тоді Вінницького учительського інституту.

105 років (1913) з часу відкриття бібліотеки у м. Вінниця, нині це бібліотека-філія № 1 КЗ ВМЦБС.

100 років від дня народження Марії Тимофіївни Федорчук (1918, с. Івашківці Шаргород. р-ну – 1981, там само), Героя Соціалістичної Праці (1947). Удостоєна звання за високі врожаї зернових, круп’яних культур, буряків.

100 років тому (1918) було засновано наукову бібліотеку Вінницького обласного краєзнавчого музею.

100 років тому (1918) у м. Калинівка відкрито загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 3.

95 років тому (1923) була заснована Мурованокуриловецька центральна районна лікарня.

95 років тому (1923) була заснована Іллінецька районна бібліотека, з 2017 р. – Іллінецька міська мультимедійна бібліотека.

95 років (1923) з часу заснування Крижопільської райспоживспілки.

95 років тому (1923) став до ладу Турбівський каоліновий завод, нині ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» (Липовец. р-н).

90 років (1928) з часу створення державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство» (ДП «Іллінецький лісгосп»).

90 років тому (початок 1928 р.) в Шаргороді відкрилася міжрайонна сільськогосподарська виставка, в якій взяли участь 9 колгоспів, 3 кооперативні об’єднання, 3 радгоспи і 97 індивідуальних господарств. Відвідали її понад 4 тис. чоловік.

90 років тому (1928) в Шаргороді відкрили сільськогосподарський технікум, який готував агрономів і рільників.

90 років (1928) з часу побудови маслозаводу в м. Хмільник, нині ВАТ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока».

90 років (1928) з часу відкриття загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів в с. Тростянець Тиврівського р-ну.

90 років тому (1928) засновано Літинську, Вінницьку районні бібліотеки.

90 років тому (1928) в м. Тульчин була заснована початкова школа, нині Навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 3 – гімназія імені О. С. Пушкіна.

85 років тому (1933) відкрито Вінницький обласний театр опери та балету. Культурно-освітня установа заснована на базі 3-ї

пересувної опери. 1940 театр реорганізовано. На його базі створено Вінницький український музично-драматичний театр і Донецький театр опери та балету.

85 років тому (1933) став до ладу Вінницький хлібозавод № 1. Нині Вінницький хлібозавод № 1 «Вінницяхліб» входить до складу Концерну «Хлібпром».

85 років (весна, 1933) з часу відкриття Обласної науково-медичної бібліотеки, нині Вінницька обласна наукова медична бібліотека.

80 років відтоді (1938), як за рішенням уряду України м. Хмільник оголошено курортною зоною.

80 років (1938) з часу відкриття закладів: «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 22 м. Вінниці», «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 32 м. Вінниці», «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 1 смт Літин», Немирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія».

80 років тому (1938) було засновано Погребищенську районну бібліотеку для дітей та Шаргородську районну бібліотеку.

75 років тому (1943) засновано Вінницький 45-й експериментальний механічний завод, нині ДП «45-й експериментальний механічний завод». Входить до складу державного концерну «Укроборонпром», здійснює ремонт, розробку, виготовлення воєнної техніки для ЗСУ в зоні АТО.

70 років (1948) з часу відкриття закладу «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 24 м. Вінниці».

70 років тому (1948) у с. Дашківці Літинського р-ну був побудований храм апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

70 років тому (16 лют. і 30 квіт. 1948 р.) Указами Президії Верховної Ради СРСР 24 передовикам сільського господарства

Шаргородського і Джуринського районів було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

70 років тому (1948) було відкрито Ямпільську районну бібліотеку для дітей.

70 років тому (1948) став до ладу Вінницький електроремонтний завод, згодом мав назву електротехнічний, тепер ВАТ «Вінницький електротехнічний завод», основна економічна діяльність якого – здавання в оренду власного нерухомого майна.

65 років тому (1953) у м. Вінниця здано в експлуатацію залізобетонний міст, що з’єднав Замостя з центром.

65 років (1953) з часу заснування Теплицької районної бібліотеки для дітей, Тростянецької районної бібліотеки для дітей.

60 років (1958) з часу створення Вінницького телецентру.

60 років тому (1958) відкрито Будинок культури Калинівського машинобудівного заводу.

60 років тому (1958) став до ладу Калинівський ремонтномеханічний завод.

60 років тому (1958) на Ялтушківській дослідно-селекційній станції було створено перший однонасінний сорт цукрових буряків, який назвали Ялтушківським однонасінним. За вмістом цукру він не поступався кращим сортам багатонасінних буряків, був відносно стійким до хвороб.

60 років (1958) з часу заснування бібліотеки Вінницького училища культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича.

60 років тому (1958) у Тиврівському районі відкрито загальноосвітню школу-інтернат І–ІІІ ступенів (смт Сутиски), загальноосвітню школу І–ІІ ступенів (с. Рогізна).

60 років тому (1958) вийшла з друку книга Дмитра Кетроса (Косаківського Д. О.) «Так творилось українське військо» (Лондон, 1958), де відображені події 1919–1921 рр. на Ямпільщині.

55 років тому (1963) засновано Вінницький ендокринологічний диспансер, створено площу, пізніше названу іменем Ю. Гагаріна.

50 років тому (1968) було відкрито загальноосвітню школу І–ІІ ступенів с. Яришівка Тиврівського р-ну.

50 років тому (1968) у смт Теплик відкрито музичну школу.

50 років тому (1968) з ініціативи Марії Заїки було засновано народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Берегиня» с. Бруслинів Літинського району.

50 років (1968) з часу відкриття Музею історії села Кармалюкового (Жмеринський р-н).

50 років тому (1968) в с. Сподахи Немирівського району було завершено будівництво цегельного заводу.

50 років тому (1968) було введено в дію Тульчинський автовокзал.

50 років тому (1968) вперше відбулося обласне свято танцю «Чарівне Поділля».

45 років (1973) з часу відкриття закладу «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 33 м. Вінниці».

45 років тому (1973) засновано Калинівський молокозавод, нині компанія «Калинівський молокозавод ЛТД».

40 років (1978) з часу відкриття Тиврівського районного краєзнавчого музею.

40 років тому (1978) у с. Бугаївка Оратівського району засновано народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Первоцвіт».

40 років з часу відкриття (1978) музичної школи с. Тиманівка Тульчинського району.

40 років тому (1978) було засновано Вінницький міський туристичний клуб «Меркурій».

35 років тому (1983) у Вінницькому ЦПКіВ споруджено літню кіноконцертну залу «Райдуга» (архітектор В. М. Гавриш).

35 років тому (1983) було засновано аматорський фольклорний ансамбль «Берегиня» Бирлівського сільського будинку культури Бершадського р-ну.

30 років тому (1988) було відкрито Мурованокуриловецький районний будинок культури.

30 років тому (1988) було відкрито: Музей академіка Д. К. Заболотного (с. Заболотне Крижопільського р-ну); Музей гончарного мистецтва (Музей-садиба братів Герасименків) (с. Новоселівка Гайсинського р-ну).

30 років (1988) з часу відкриття закладу «Середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. № 16 м. Вінниця».

30 років тому (1988) підписано протокол про дружбу і співробітництво між містами Вінниця і Пітерборо (Велика Британія).

30 років тому (1988) відкрито Шаргородський музей образотворчого мистецтва. До його складу долучилася Спілка художників України, яка передала музею понад 120 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

30 років тому (1988) засновано народний аматорський фольклорний ансамбль «Кумасеньки» Калинівського районного будинку культури.

25 років тому (1993) у м. Могилів-Подільський започатковано проведення Всеукраїнського свята народного мистецтва «Українська витинанка» з періодичністю раз на три роки.

25 років тому (1993) у південно-західній частині м. Вінниця, район Сабарова, на високому правому березі р. Вишенька, на місці її впадіння в Південний Буг вінницький учений М. В. Потупчик відкрив поселення доби бронзи (кінець 2 тис. до н. е.).

25 років тому (1993) у м. Вінниця було відкрито перший ліцей на базі загальноосвітньої школи № 7. Тепер це – Комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І–ІІ ступенів-ліцей № 7 Вінницької міської ради».

25 років (1993) з часу відкриття закладів: «Вінницький технічний ліцей» та «Приватна середня загальноосвітня школа І–ІІІ ст. Яд веєзер».

25 років тому (1993) створено рок-гурт «Декорум» Калинівського районного будинку культури.

25 років тому (1993) в Оратівському будинку культури було засновано дитячий хореографічний колектив «Веселкова мрія».

25 років тому (1993) створено народний аматорський духовий оркестр Теплицького РБК.

25 років (1993) з часу створення зразкового аматорського дитячого колективу естрадно-спортивного танцю «Посмішка» Гайсинського РБК.

25 років тому (1993) на базі Будинку культури с. Підвисоке Оратівського р-ну була створена народна аматорська студія флористики «Чарівниця».

20 років тому (1998) розпочав свою роботу Музей історії міста Козятин.

20 років тому (1998) засновано Вінницький обласний естрадно-духовий оркестр «Подоляни». Засновник і перший його керівник Л. В. Лозинський.

20 років тому (1998) у м. Вінниця побудовано храм святого великомученика і цілителя Пантелеймона; храм святих Косьми і Даміана; у с. Глинськ Калинівського р-ну – Свято-Успенський храм; у с. Писарівка Калинівського р-ну – Свято-Покровський храм; у с. Суворівське Тульчинського р-ну – Свято-Покровський храм.

20 років тому (1998) у м. Тульчин було започатковано проведення районного конкурсу дитячої творчості «Дударик».

В’ячеслав Федорович Коренєв

До 150-річчя від дня народження художника, педагога, одного із засновників

Вінницького обласного краєзнавчого музею

(1868 – після 1920 р.)

Час летить надзвичайно швидко. Чи багато вінничан знає про видатного художника, громадського діяча, талановитого педагога В’ячеслава Федоровича Коренєва? Одесит, але більшу частину свого життя він віддав нашому місту – Вінниці. А результат? Танув у вічність і все? Хоча в нашому музеї є два його блискуче виконаних портрети – пензля Абрама Маневича в модерно-імпресіоністичному стилі та пензля Євгена Буковецького в класичному, реалістичному стилі. Красивий, вольовий, інтелігент, передова людина свого часу.

Він народився у 1868 році в Одесі. І після Одеського художнього училища закінчив Петербурзьку академію мистецтв. З 1896 року переселяється до Вінниці і працює викладачем малювання в реальному училищі. За всі роки діяльності Коренєва його авторитет у місті був настільки високий, що він користувався прихильністю у всіх верств вінницької громади.

Скористаємось спогадами очевидця – Г. В. Брілінга. У 1901 році В. Ф. Коренєва як викладача мистецтва за виявлену виняткову старанність нагороджують «наймилістивішою нагородою» – орденом, в 1903 році за самовіддану працю В. Ф. Коренєв нагороджений орденом святого Станіслава ІІІ ступеня, а в 1906-му – орденом святої Анни ІІІ ступеня.

Збереглися теплі спогади про діяльність В. Ф. Коренєва-педагога. У пам’яті учнів він залишився струнким, завжди підтягнутим, таким, що нічого не вмів робити поволі, – він не йшов, а «мчав» з учительської, так само швидко «влітав» до класу, швидко робив перекличку і починав приймати роботи або виправляти їх. Предмет малювання в училищі вважався другорядним. Але саме Коренєв зумів привернути до нього загальну увагу через професійну організацію занять. Додатково в 1907 році створив художню студію, яка базувалась на глибокій педагогічній науці.

Залишились відомості про його методику викладання. Коренєв накреслив велику програму і провадив її з величезною енергією і захопленням. У першому класі він навчав лише графіки – малювання прямих ліній, кіл, овалів, поділу на коло, малювання різних геометричних фігур, візерунків. Починаючи з другого класу, діти навчалися в спеціальному класі – в добре обладнаній величезній залі, оснащеній шторами на кронштейнах, які, обертаючись, давали можливість створити будь-яке освітлення моделі. Моделі були найрізноманітнішими – посуд: миски, глечики, чашки з малюнками різних кольорів; гіпсові орнаменти, барельєфи, опудала птахів, клаптики кольорової тканини, побутові предмети, зліпки рук, ніг, квіти, овочі.

В. Ф. Коренєв умів звернути увагу учнів на найголовніше – на весь процес створення малюнка, на всю послідовність робіт, на правильну оцінку розмірів, на вибір найкращого положення.

Перший рік його учні малювали на задану тему, потім вибирали тему самостійно. Вони не обмежувались у питаннях композиції, освітлення. Крім класних малюнків, обов’язковими були і домашні, де учням теж надавалась можливість вибору техніки, жанру. Малювали не лише олівцем та аквареллю, але й олією.

«Як навчав? Давав лише контур, тільки намічав тіні, але все це було так добре продумано, так цікаво показати, як виникає малюнок, як наносяться лінії. Це був початок справжньої систематичної школи малої академії», – писав Г. В. Брилінг.

Коренєв умів виявити і цінувати в окремих учнях справжнє художнє бачення, вмів також навчити не дуже здібних елементарного малювання, змальовувати, а головне, – вмів прищепити любов до свого предмета.

Він відшукував здібних і спрямовував їхню роботу. Його принцип – від кожного по силах, по таланту, але не нижче певної норми. Коренєв всіляко заохочував дітей. Видавав винагороди – книги, альбоми з мистецтва від себе особисто, часто влаштовував виставки кращих учнівських робіт. Його вихованці писали декорації для учнівських вечорів та вистав.

Учні В. Ф. Коренєва, Хімоні і Розенблат, стали карикатуристами. Розенблат працював у центральних газетах під псевдонімом «Розе». В образотворчому мистецтві працювали також Цехомський і Левицький.

Щодо постановки малювання Вінницьке реальне училище займало одне з перших місць. І коли у 1913 році у Києві була організована Всеросійська виставка, присвячена життю середніх навчальних закладів, Вінницьке реальне училище за організацію малювання отримало Велику золоту медаль.

Щодо художньої спадщини В. Ф. Коренєва, то більшу її частину складають етюди, написані приватно в 1890–1910 рр., коли його мистецтво здобуло можливість для вільного розвитку.

Мотиви його пейзажів (рання весна або літо) говорять про те, що писав він в основному тоді, коли звільнявся від педагогічної роботи. Коренєв нічого не любив упівсили, і тому потім, коли громадська діяльність стала забирати у нього більше часу, він уже майже не писав.

У Вінницькому обласному художньому музеї зберігається понад 50 етюдів Коренєва. Два з них – акварелі, останні – невеликі за розміром етюди олією.

В. Ф. Коренєв, як один з визначних українських пейзажистів, представляє для нас період, коли в українському пейзажі все більш помітним стає прагнення працювати на пленері, передавати яскраве сонце не завченими академічними засобами, а виходячи з власного безпосереднього враження і відчуття. Вони намагались якомога правдивіше і точніше передати натуру і разом з тим утвердити своє бачення світу. Багато в цих пошуках їм сприяли досягнення французьких імпресіоністів.

В. Ф. Коренєв вважав себе мариністом.

Художник ніколи не захоплювався епічною широтою рідної природи. Його етюди мають камерний характер. Він розкриває красу і колоритне багатобарв’я ніби випадково побачених куточків. У нього часто трапляються зображення церков, монастирів і моря. Мотивами його пейзажів слугували прості види, які він постійно спостерігав у житті і котрі приваблювали його своєю буденністю.

Зберігаючи лаконічність сюжету й широкоетюдну манеру письма, В. Ф. Коренєв наділяв пейзажі відчуттям життя. Він навіть пробував писати окремими мазками, щоб передати рух світла. У багатьох роботах відчувається вільне володіння системою пленерного живопису.

Найбільша робота «Пейзаж» (1910) зображує один з видів околиці м. Вінниці. Надзвичайна простота мотиву – в невеликій річці (вона подана по діагоналі полотна) відбивається світле небо, чергуються ділянки затіненої і освітленої призахідним сонцем, чітко позначений горизонт. У цьому творі, що зображує кінець пекучого літнього дня, фарби приваблюють напруженістю кольору, звучністю поєднань. Художник пише широко, впевнено, більш узагальнено і лаконічно, ніж в етюдах.

У процесі подальших пошуків живопис його етюдів стає складнішим, художнику відкривається шлях до більш тонкого кольору.

У багатьох роботах цього часу, представлених на пересувні виставки, виявився втрачений той глибокий соціальний пафос у відображенні життя, який завжди був властивий роботам попередніх десятиліть. Мистецтво В’ячеслава Коренєва в якійсь мірі відтворює це явище.

Діяльність Коренєва багатогранна. Він був організатором першого у Вінниці споживчого товариства, знайшовши для цього кошти і залучивши потрібних людей. Товариство мало свій будинок, і Коренєв був незмінним головою правління.

Учнівський яхт-клуб, кегельбан у садку училища, приватна ковзанка, організація влітку школи плавання на р. Буг – усе це було задумано Коренєвим ще влітку 1904 року.

Відкриття в 1910 році гуртка «Спорт», керівником якого став Коренєв, організація при ньому учнівського яхт-клубу – це неординарна на той час подія. Кожну осінь гурток організовував змагання з плавання та веслування. Відбувались велогонки та змагання для малих дітей.

Але навіть напружена педагогічна робота і спорт не могли задовольнити таку діяльну натуру. Коренєв створює добровільну аматорську пожежну команду і виявляє велику активність на пожежі на «Єрусалимці».

Коли почалась війна 1914–1918 рр., Коренєв увійшов до складу комітету Червоного Хреста і був його секретарем.

У цей час він приступає до організації музею війни 1914–1918 рр., створює виставку «Художники – воїнам», організовує відправку на фронт подарунків воїнам, а потім у травні 1915 року іде на фронт у розпорядження органів Червоного Хреста.

У цей період Коренєв бере на свій рахунок (на весь час війни) одне ліжко в госпіталі, тобто повністю оплачує його утримання.

Про особисте життя В. Ф. Коренєва відомо небагато. Жили Коренєви до 1916 року по вулиці Пушкінській і займали нижній поверх великого будинку № 19.

Дружина – Єлизавета Павлівна – була талановитим педагогом і приблизно до 1905–1906 рр. мала свою приватну школу.

У 1916 році Коренєви переїхали з вул. Петра Великого (тепер Грушевського) і зайняли другий поверх відбудованого будинку Віленського (№ 24).

В. Ф. Коренєв мав двох синів: старший Георгій був морським офіцером, молодший Леонід у 1918 році навчався в МВТУ. Політичний образ Коренєва залишився нерозкритим. У 1907–1917 рр. він викладав законодавство у сьомому класі реального училища. Цікава його реакція на революційний рух серед учнів у 1905 році. Він вважав революційно налаштованих учнів такими, що «захворіли психічно», що їх треба лікувати, виправляти, а не виганяти з училища. Вважалось, що він «крайньо правий», ніби мав зв’язки із Союзом російського народу.

В. Ф. Коренєв став першим директором історико-побутового музею, експозиція якого була розміщена в чотирьох кімнатах. Творчість Коренєва визначає рівень художнього життя на Поділлі ХІХ – початку ХХ століть, його громадська діяльність була помітним явищем, а роботи залишаються значними і вартими уваги до нашого часу.

На початку 1920 року Коренєв виїздить за кордон і, як виявилось, назавжди.

І. В. Безбах

 

 

Література

Анохіна, Л. С. З історії освіти у м. Вінниці (II пол. ХIХ – поч. ХХ ст.) / Л. С. Анохіна // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – С. 91–117. – Зі змісту: [Про вчителя малювання Вінниц. реального училища В. Коренєва]. – С. 97–98.

Брилинг, Г. Коренев Вячеслав Федорович / Г. Брилинг // Історія музею в документах і спогадах : ювіл. вип. з нагоди 80-річчя заснування музею / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – С. 12–25.

Срібна мить : (поштові листівки та фот. з музейн. колекції) / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 1998. – 47 с. – Зі змісту: [Роль В. Ф. Коренєва в історії м. Вінниця]. – С. 9, 12, 15.

Брилинг, Г. Воспоминания о Вячеславе Кореневе / Г. Брилинг // Вінницький альбом. 1999 : літ.-худож. та іст.-краєзнав. альм. – Вінниця, 2000. – С. 303–312.

Петренко, О. Історію Вінниці творять вінничани : [про худож.-директорів Вінниц. обл. худож. музею, їх творчість та вклад у розбудову музейн. справи у Вінниці, зокрема про В. Коренєва] / Оксана Петренко // Поділ. телеграф. – 2001. – 27 верес. – С. 10 : іл.

Лисий, А. К. Перша ALMA-MATER технічних кадрів у м. Вінниця : [про історію Вінниц. реального училища, в контексті йдеться і про викладача В. Коренєва] / А. К. Лисий // Вісн. ін-ту історії, етнології і права. – 2006. – Вип. 4. – С. 10–13. – Бібліогр. в кінці ст.

Вінниця у спогадах : у 3 т. Т. 1 : ХІХ – поч. ХХ ст. : [збірник]. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 720 с. : іл. – (Серія «Подільська старовина»). – Зі змісту:  [Про В. Ф. Коренєва]. – С. 418, 448, 473–482, 486, 487, 490, 492, 493, 559, 640, 650, 651, 653.

Кароєва, Л. У часі та просторі «Срібної миті» : [історія м. Вінниця за сторінками альм. «Срібна мить»] / Людмила Кароєва, Олександр Філін // Вінницький альбом : літ.-худож. та іст.-краєзнав. альм. / упоряд. В. Б. Петров. – Вінниця, 2016. – Вип. 4. – С. 381–391.

Царенко, С. Зодчий Григорій Артинов, садівник Амадей Фелібер, художник В’ячеслав Коренєв та інші зразкові «генії місць» від вінницьких Кумбар до узбережжя Криму, від Гольшан до Праги / Сергій Царенко // Міста і містечка Поділля від доби Середньовіччя до початку ХХ ст. : матеріали наук. конф. 24–25 верес. 2015 р. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2016. – С. 478–485 : фот.


Січень

Білий сніг застилає поля,
Ніжний пух опада на долини,
Задрімала під снігом земля,
Загубились веселі стежини.
І летить, і летить білий сніг,
Мов метелики в танці кружляють.
Вже не видно хатин і доріг,
Бо сніжинки усе покривають.
Заховалось маленьке село,
Лиш дими стелять в небо стежину…
Білим цвітом усе зацвіло,
І цвітінню немає зупину
.

Олеся Клаптюх

1    160 років від дня народження Василя Петровича Кузнєцова (01.01.1858, м. Перм – 1901, м. Вінниця), видатного вітчизняного психіатра, доктора медицини (1888), організатора і першого директора Вінницької окружної лікарні для душевнохворих, тепер Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка О. І. Ющенка. Брав участь у її будівництві (1897–1901). Похований на території лікарні.

105 років тому народився Костянтин Сергійович Гришин (01.01.1913, станція Цимлянська Ростов. обл. – 02.12.1943, м. Тираспіль, Молдова), керівник Жмеринської антифашистської підпільної організації «Радянські патріоти» в період Другої світової війни, редактор газети «Червоний партизан». На вшанування пам’яті героя-підпільника встановлена журналістська премія його імені, яка присуджується щороку на професійне свято – День журналіста. Починаючи з 1970 р. її лауреатами стали понад 100 працівників місцевих ЗМІ. Першими цю відзнаку отримали Денис Левчишин («Вінницька правда») і Дмитро Педорук (обласне радіомовлення).

• 80 років тому народився Анатолій Кузьмович Здоровий (01.01.1938, с. Цапівка (нині у складі смт Вапнярка) Томашпіл. р-ну), кандидат технічних наук, громадський і політичний діяч, учасник національно-визвольного руху 60–70-х рр. ХІХ ст. Був одним із зачинателів демократичних процесів в Україні. 5.04.1973 р. за звинуваченням у «антирадянській агітації і пропаганді» був засуджений до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму. Брав участь у створенні Товариства української мови, «Меморіалу», Української Гельсінської спілки, Народного руху України, ДемПУ, де обіймав керівні посади.

• 50 років тому (01.01.1968) засновано Калинівську дитячо-юнацьку спортивну школу.

• 25 років тому (01.01.1993) вийшов перший номер відродженого часопису «Вінницька газета».

2   90 років від дня народження Галини Гілярівни Яблонської (Сиденко Галина Юхимівна) (02.01.1928, м. Умань Черкас. обл.), української актриси, народної артистки УРСР (1982). Член Національної спілки театральних діячів України. Довгий час жила в м. Погребище. Дебютувала 1936 р. на сцені Вінницького державного театру в ролі Топсі в п’єсі «Хатина дяді Тома». Виступала в театрах Могилева-Подільського, Вінниці. З 1951 р. працювала в Київському театрі ім. Івана Франка.

3    95 років від дня народження Георгія Васильовича Ляхова (03.01.1923, м. Гайсин (у деяких док. місцем народж. вказується с. Монастирок Немирів. р-ну) – 05.06.1983, м. Чита, РФ), військовика, Героя Радянського Союзу (1943). Відзначився в боях на Чернігівщині при переправі через Дніпро.

• 75 років тому народився Борис Іванович Мокін (03.01.1943, с. Старі Бабани Уман. р-ну Черкас. обл.), доктор технічних наук (1985), професор (1987), академік НАПНУ (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1995), заслужений винахідник СРСР (1988), відомий учений у галузі моделювання складних систем, ректор Вінницького національного технічного університету (1989–2010). Народний депутат України 1-го скликання. Член НСЖУ.

• 70 років від дня народження Миколи Кириловича Кучера (03.01.1948, с. Маньківка Бершад. р-ну), фахівця у галузі міцності матеріалів. Кандидат фізико-математичних наук (1977), доктор технічних наук (1999). Від 1975 р. працює в Інституті проблем міцності НАНУ (Київ).

• 70 років тому народилася Олена Іванівна Подоляніна (03.01.1948, с. Станіславчик Жмерин. р-ну), новатор сільськогосподарського виробництва, заслужений працівник сільського господарства України, голова колгоспу ім. Жданова с. Жданове Шаргородського району, а після його реформування в товариство КГСП «Мир» обрана його директором, де працювала до лютого 2003 р. З 2003 р. очолює державне підприємство дослідного господарства «Бохоницьке» Інституту кормів УААН Вінницького району.

4    95 років від дня народження Володимира Миколайовича Гайдукова (04.01.1923, с. Новоживотів Оратів. р-ну – 01.07.2006), Героя Радянського Союзу (1944). Відзначився в боях 27–29 вересня 1943 р. при форсуванні Дніпра в районі с. Пекарі Канівського району Черкаської області.

• 70 років тому народився Анатолій Сидорович Линник (04.01.1948, с. Морозівка Хмільниц. р-ну – 08.05.1996, м. Вінниця), фахівець у галузі будівельної механіки, доктор технічних наук (1993). Від 1976 р. працював у Вінницькому технічному університеті, був деканом будівельного факультету, доцентом кафедри будівельних конструкцій, від 1994 р. – професор кафедри теоретичної та практичної механіки.

5    70 років тому народився В’ячеслав Дмитрович Бондар (05.01.1948, с. Селище Тиврів. р-ну – 09.09.2004, м. Львів), фізик, доктор фізико-математичних наук (2002). Закінчив Львівський університет (1970), де й працював від 1982 р.

• 65 років від дня народження Людмили Мстиславівни Шпильової (05.01.1953, м. Коростишів Житомир. обл.), бібліографа, краєзнавця. Після закінчення Київського державного інституту культури з 1973 р. працювала на посадах бібліографа, зав. відділу краєзнавчої літератури, заст. директора з наукової роботи Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва. Зробила вагомий внесок у вивчення, систематизацію і популяризацію бібліографії Поділля. Учасниця регіональних та міжнародних історико-краєзнавчих конференцій, автор наукових статей та бібліографічних посібників краєзнавчого змісту. Останні роки мешкає за кордоном, працює бібліотекарем Української Вільної Академії наук (м. Нью-Йорк, США).

    День народження Степана Васильовича Руданського (06.01.1834, с. Хомутинці, нині Калинів. р-ну – 03.05.1873, м. Ялта), українського поета-класика, перекладача, фольклориста, громадського діяча. На Вінниччині щорічно проводяться заходи з вшанування пам’яті нашого славетного земляка. Починаючи з 1981 р., на його батьківщині, в с. Хомутинці, проходить щорічне районне свято сатири і гумору. Обласне свято ім. С. Руданського проводиться раз на два роки. Один раз на 5 років у м. Калинівка проходить Всеукраїнське літературно-мистецьке свято ім. С. Руданського. 1994 року засновано Всеукраїнську літературну премію його імені. З ініціативи відомого гумориста-сатирика А. Гарматюка в березні 1998 р. створено громадське творче об’єднання – Вінницький курінь гумористів ім. С. Руданського.

80 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (06.01.1938, с. Рахнівка Гайсин. р-ну – 04.09.1985, с. Кучино Чуховського р-ну Перм. обл., РФ, перепохов. 19.11.1989 у Києві), українського поета, прозаїка, критика та літературознавця, перекладача, правозахисника, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1991, посмертно), Героя України (2005, посмертно). Твори Стуса введено до шкільної програми української літератури. У с. Рахнівка відкрито меморіальну дошку і пам’ятник. Щорічно, починаючи з 1989 р., на Вінниччині у січні проходять Стусівські читання. 2018 р. відбудуться уже 30-ті Стусівські читання. На початку вересня відбувається вшанування В. Стуса біля пам’ятника, встановленого на майдані його імені (2002, Вінниця). У 2012 р. літературно-мистецьке об’єднання ім. В. Стуса, Конгрес української інтелігенції Вінниччини, Всеукраїнське товариство приятелів лужицько-сербської культури та редакція журналу «Собор» заснували премію імені Василя Стуса «Патріот України». Його ім’я присвоєно Донецькому національному університету, який у зв’язку з подіями російсько-української війни на Сході України нині працює у м. Вінниця (див. розширену довідку в кінці місяця).

7     225 років від дня народження Сильвестра Венжика Ґрози (07.01.1793, смт Меджибіж, тепер Летичів. р-ну Хмельниц. обл. – 04.08.1849, с. Безіменне, нині Козятин. р-ну, похов. у с. Махнівка Козятин. р-ну), польського письменника, публіциста, літератора, представника «української школи» в польській літературі.

• 70 років тому народився Валерій Пилипович Рекрут (07.01.1948, м. Баку, Азербайджан. РСР), кооператор, педагог, кандидат історичних наук (2009), почесний краєзнавець України. Трудову діяльність розпочав на Гайсинщині. Досліджує кооперативний рух на Поділлі, творчий здобуток його діячів.

8    130 років тому народився Гнат Петрович Юра (08.01.1888, с. Підлісне Кіровоград. обл. – 18.01.1966, м. Київ), український актор і режисер, народний артист України (1940), лауреат Державної премії СРСР 1949 та 1951 рр. Один із засновників і художній керівник створеного у Вінниці Нового українського драматичного театру ім. І. Франка (1920), з 1926 р. – Київський український драматичний театр ім. І. Франка, який очолював до 1961 р. (з 1954 р. – разом з М. Крушельницьким).

• 75 років від дня народження Георгія Федоровича Пилипенка (08.01.1943, м. Вінниця), живописця, члена Національної спілки художників України (1994). Працює в галузі станкового живопису, графіки. Основні твори: «Вітряний день», «Кінець літа», «Вінницькі простори», «Тривожний день», «Спека».

9    80 років від дня народження Олександра Дмитровича Воронюка (09.01.1938, с. Ялтушків Бар. р-ну – 04.12.2008, м. Вінниця), журналіста, краєзнавця. Працював у редакції Вінницького обласного радіо (1960–1972), власкором Українського радіо по Вінницькій області (1972–1974), завідувачем кореспондентського пункту Укртелерадіо (1974–1986), а також у вінницьких регіональних ЗМІ. Автор численних публікацій про Героїв Радянського Союзу – уродженців Вінницької області. Член НСЖУ.

10     65 років від дня народження Тамари Сергіївни Рафаловської (10.01.1953, с. Китайгород Іллінец. р-ну), майстрині флористики. Цим видом мистецтва займається з 1997 р. Учасниця міських та обласних виставок. Роботи розміщені в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

• 55 років тому народилася Марина Олександрівна Верхова (10.01.1963, м. Вінниця), відома писанкарка, член Національної спілки майстрів народного мистецтва. Викладач образотворчого мистецтва та художньої культури Вінницької ЗОШ № 11. Учасниця багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок і пленерів. Роботи розміщені в музеях і приватних збірках в Україні та за кордоном.

13    80 років тому народився Василь Гаврилович Андрійчук (13.01.1938, с. Слобода-Шаргородська Шаргород. р-ну), вчений, економіст-аграрник, доктор економічних наук (1988), професор (1990), академік НААНУ (2007), заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України. Науково-педагогічна діяльність В. Г. Андрійчука з 1969 р. і до сьогодні пов’язана з Київським національним університетом ім. В. Гетьмана.

14    100 років від дня народження Михайла Григоровича Маслюка (14.01.1918, с. Рижавка, тепер Жмерин. р-ну – 29.10.1995, м. Жмеринка), заслуженого майстра народної творчості УРСР (1966), видатного мікромініатюриста, музиканта, фотографа, механіка, лірика і поета. Творча діяльність М. Г. Маслюка здобула світове визнання. Вироби нашого земляка демонструвалися в найбільших музеях 23 міст колишнього Союзу, на ВДНГ. Рідкісні речі чарували жителів Болгарії, Індії, Польщі, Чехословаччини, Японії.

• 95 років від дня народження Василя Даниловича Білика (14.01.1923, с. Вапнярка, нині смт Томашпіл. р-ну – 12.02.2006, м. Вінниця), лікаря-невролога, доктора медичних наук (1973), професора (1973). Закінчив Вінницький медичний інститут у 1950 р., з яким надалі пов’язав свою трудову діяльність. Лауреат Державної премії УРСР (1983) у галузі науки і техніки за відновлення музею-садиби М. І. Пирогова. Почесний громадянин м. Вінниця (1998).

• 95 років тому (14.01.1923) було відкрито Гніванський рафінадний завод (Тиврівський р-н).

15    180 років з часу заснування (15.01.1838) першої газети Поділля «Подольские губернские ведомости», яка була започаткована згідно з царським наказом про видання у 38 губерніях Російської імперії офіційних газет із повідомленнями державної і місцевої влади, а також розвідками з історії та етнографії краю. Газета видавалася російською мовою, на початку вміщувались окремі публікації польською та французькою мовами. З 1918 р. – виходила українською. Друк здійснювався у Кам’янці-Подільському (1915–1916 рр. – у Вінниці). Виходила до 1919 р. Окремі номери часопису за 1918 р. зберігаються у фонді Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва.

• 80 років від дня народження Валерія Миколайовича Казакова (15.01.1938, м. Бєлиничі Могильов. обл., Білорусь), фізіолога, доктора медичних наук (1971), професора (1973), заслуженого діяча науки і техніки України (1991), академіка Нью-Йоркської академії наук (1993), академіка Академії наук Вищої школи України (1995), академіка Національної академії медичних наук України (2000), Героя України (2008). Закінчив Вінницький медичний інститут (1961) та аспірантуру (1966). Упродовж 1966–1970 рр. працював асистентом, а потім доцентом кафедри фізіології Вінницького медичного інституту.

16    100 років тому народився Іван Григорович Павлов (16.01.1918, с. Оші Шереметів. р-ну Татар. АРСР – 18?.01.2016, м. Вінниця), учасник Другої світової війни. Воював під Хмельницьким, Тернополем, Хмільником. 18 липня 1941 р. в бою під Вінницею І. Г. Павлову довелось взяти на себе командування батальйоном, а згодом і полком, рештки якого вивів із оточення. Був важко поранений та контужений. Втік з концтабору. Згодом став учасником підпільно-партизанського руху. По війні працював у народному господарстві Вінниччини, брав активну участь у патріотичному вихованні молодого покоління вінничан. Почесний громадянин м. Вінниця (1994).

18   100 років від дня народження Івана Івановича Ковальчука (18.01.1918, с. Павлівка Калинів. р-ну. – 16.11.2001, м. Вінниця), військовика, Героя Радянського Союзу (1945). До вересня 1944 р. здійснив 285 бойових вильотів на розвідку та штурмування живої сили і бойової техніки противника. По війні мешкав і працював у Вінниці.

• 65 років від дня народження Івана Володимировича Коваля (18.01.1953, с. Яструбинці Іллінец. р-ну – 25.08.1990, загинув в автокатастрофі), письменника, громадського діяча. Працював у Стрижавській виправній колонії, де в той час відбував покарання кінорежисер С. Параджанов. І. В. Коваль таємно виносив на волю листи Параджанова до друзів. Наш земляк – автор збірки повістей та оповідань «Цвіт пахне небом» (1988), багатьох публікацій у періодиці. Залишилася в рукопису повість «Сабарівка». Член НСПУ (посмертно).

20    40 років від дня народження Володимира Борисовича Гройсмана (20.01.1978, м. Вінниця). Вінницький міський голова 2006–2014 рр. На Урядовому порталі (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=248981615&cat_id=247077361) така інформація:

Володимир Гройсман здобував освіту у таких вищих навчальних закладах:

у 1995–1999 роках – Вінницькому інституті регіональної економіки та управління, здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» (освітньо-кваліфікаційний рівень – молодший спеціаліст);

у 2000–2002 роках – Міжрегіональній академії управління персоналом, здобув кваліфікацію бакалавра права за напрямом підготовки «право»;

у 2002–2003 роках – Міжрегіональній академії управління персоналом, здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» (освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст);

у 2007–2010 роках – Національній академії державного управління при Президентові України, здобув кваліфікацію магістра управління суспільним розвитком за спеціальністю «управління суспільним розвитком».

1994–2005 роки – працював на керівних посадах у комерційних структурах.

У 2002 р. обраний депутатом Вінницької міської ради. Працював заступником голови постійної депутатської комісії міської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності та етики.

У листопаді 2005 р. обраний секретарем Вінницької міської ради, працював в. о. Вінницького міського голови.

У 2006 році у віці 28 років був обраний міським головою Вінниці, ставши наймолодшим міським головою обласного центру України. У 2010 році переобраний Вінницьким міським головою на другий термін, здобувши підтримку 77,81 % виборців. Віце-президент Асоціації міст України та громад з питань житлово-комунального господарства.

З 27 лютого 2014 року – Віце-прем’єр-міністр України – Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З 27 листопада 2014 року працював Головою Верховної Ради України.

З 14 квітня 2016 року – Прем’єр-міністр України.

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ст., Кавалерським хрестом Ордена заслуг Республіки Польща.

Одружений. Виховує двох доньок і сина.

21   105 років тому народився Володимир Антонович Гнатовський (21.01.1913, с. Кальник, Іллінец. р-ну – 08.09.1977, м. Київ), перекладач, літературний критик. Працював у часописі «Литературная газета» (Москва), журналі «Дніпро», газеті «Друг читача». Перекладав з російської, узбецької. Автор літературно-критичних статей про творчість П. Ніщинського, А. Свидницького, Олекси Десняка, А. Барбюса тощо. Член СПУ (1955).

• 75 років тому народився Іван Захарович Кірімов (21.01.1943, с. Рижавка Жмерин. р-ну), педагог, політик, журналіст, письменник, перекладач. Заслужений журналіст України (1997). Володіє багатьма іноземними мовами. Автор низки поетичних збірок, есе. Народний депутат України двох скликань.

23    130 років від дня народження Всеволода Дем’яновича Богатського (23.01.1888, с. Кам’янка Ольгопіл. повіту Поділ. губернії – 19.12.1950, м. Одеса), хіміка-органіка, професора (1933), кандидата хімічних наук (1935). Закінчив Новоросійський університет в Одесі, з якою надалі пов’язав своє життя і науково-викладацьку діяльність.

24    70 років тому народився Валерій Вікторович Лиман (24.01.1948, с. Ковалівка Немирів. р-ну), актор, режисер, заслужений діяч мистецтв України (1998). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1970). Творчий шлях починав актором. Від 1975 р. – режисер Національної телекомпанії України (Київ). Створив цілу низку документальних кінофільмів, присвячених різним аспектам аварії на Чорнобильській АЕС. Лауреат міжнародних телефестивалів у Білорусі, Іспанії, Угорщині, РФ. Член Національної спілки кінематографістів України (1997).

25    70 років тому народився Микола Григорович Вороліс (25.01.1948, с. Вернянка Липовец. р-ну), педагог, історик, краєзнавець. Сфера краєзнавчих інтересів – розвиток освіти на Поділлі в другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст.

26    120 років тому народився Юрій Юрійович Горліс-Горський (справж. – Городянин-Лісовський) (26.01.1898, с. Демидівка, нині Решетилів. р-ну Полтав. обл. (за іншими даними – Полтава) – після 27.09.1946, Аугсбург, Німеччина), громадсько-політичний діяч, письменник. Учасник Першої світової війни, визвольних змагань 1917–1921 рр. Брав участь у повстанському русі на Черкащині, зокрема перебував у лавах повстанських загонів Холодного Яру. Від 1922 р. був шкільним інспектором в одному з прикордонних міст на Поділлі. Підпільну роботу –під псевдонімом «Горський» – провадив спочатку в Києві, а потім на Поділлі.

• 90 років тому народився Іван Федорович Бурлака (26.01.1928, с. Вонячин, нині с. Городище Літин. р-ну), природоохоронець, краєзнавець, громадсько-політичний діяч. Першим у 1991 р. у Літині підняв жовто-блакитний прапор за незалежність України. Почесний голова Літинської районної організації НРУ.

27    65 років тому народився Валерій Ананійович Бевз (27.01.1953, с. Козинці Липовец. р-ну), генерал-лейтенант, політичний діяч, народний депутат України 6-го скликання (2007). Свого часу обіймав керівні посади в органах УМВС Вінницької області, Вінницькій облдержадміністрації.

28    430 років тому (28.01.1588) король Речі Посполитої Сигизмунд ІІІ надав містечку Шаргород магдебурзьке право.

30    100 років тому (30.01.1918) у м. Вінниця було проголошено радянську владу.

31    95 років тому (31.01.1923) постановою ВУЦВК було покладено початок адміністративно-територіальній реформі на Поділлі. За цією постановою зменшувалася кількість адміністративних одиниць шляхом укрупнення волостей і повітів.

Василь Стус: право бути собою

До 80-річчя від дня народження

(06.01.1938–04.09.1985)

Стус Василь Семенович (псевдоніми – Б. Дорош, В. Петрик; 1938–1985), український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, правозахисник, Герой України (2005). Народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині в родині Їлини (у дівоцтві – Сіньківська) та Семена Стусів, пошлюблених 1920 року. Дитинство і юність Василя Стуса пройшли на Донеччині в місті Сталіно (Донецьк), де і впродовж 1954–1959 рр. здобував філологічну освіту в Сталінському державному педагогічному інституті. Інститутське навчання, водночас інтелектуально насичене і суперечливе, подарувало наполегливому парубкові дружні знайомства як з істинними вчителями, серед яких – викладачі Костянтин Тесленко, Тимофій Духовний, так і зі справжніми товаришами: однокурсники Володимир Міщенко, Анатолій Лазоренко, Борис Дорошенко.

Дружнє товариство характеризувало Василя Стуса як людину завзяту щодо ставлення до студентської праці, національно свідомо сформовану, по-справжньому вольову. «Талісман» курсу з профілем Бетговена [1, с. 245], який завжди складав іспити першим і на «відмінно», що слугувало гарним знаком для п’ятдесяти однокурсників, вражав неймовірною здатністю до самоорганізації, прагненням досягати освітніх висот, крім того, що захоплювало однолітків, – лідер за натурою, бо ж недарма – капітан інститутської збірної з футболу. «Василь і зовні вирізнявся з-поміж інших, – згадує Володимир Міщенко, – високий, худорлявий, з добрим, хоча іноді й пронизливим, поглядом, із вольовим, різко випнутим підборіддям, він одразу привертав до себе увагу» [2, с. 290]. У продовження від Бориса Дорошенка: «Коли виступав перед аудиторією, то в такт словам злегка похитував головою і, тримаючи перед собою трохи зігнуту праву руку, пальцями робив такі рухи, ніби випускав на волю невидимих пташенят. Тими пташенятами були його думки. При цьому нижня губа у нього була рішуче відкопилена» [3, с. 140].

Викшталтуваний духовно у зросійщеному Донбасі україномовний юнак Стус не полишав життєвих дороговказів юності й у період визрівання, стократ помножуючи свої моральні імперативи – право бути собою, робити людям добро й існувати за принципом внутрішньої свободи людської індивідуальності, яка неможлива без творчого сповнення. Тому й за першою публікацією добірки віршів у «Літературній газеті», що побачила світ у грудневому числі 1959 року, коли молодий поет служив у лавах радянської армії, будуть подальші кроки. Це наполеглива праця над собою, що ознаменується появою поетичних збірок «Круговерть» (1964), «Зимові дерева» (1970), «Веселий цвинтар» (1971), «Час творчості / Dichtenszeit» (1972), «Палімпсести» (1971, 1977), літературознавчих праць «Феномен доби», «Зникоме розцвітання», низки літературно-критичних текстів, сценаріїв, перекладів із доробків Й. В. Ґете, Р. Рільке, Б. Брехта, П. Целяна, Е. Кестлера, Г. Енценсберґера, Д. Унґаретті, Ф. Ґ. Лорки, М. Валека та інших. Відтак, ані болюча відмова в друці книг, ані несправедливе відрахування з аспірантури Інституту літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка, ані побутово-родинні труднощі, пов’язані з цим, ані гротескно-абсурдний арешт у січні 1972 року та подальші роки таборового ув’язнення і заслання (1972–1979, 1980–1985 рр.) не виводять із творчої рівноваги Данте-Кармелюка (характеристика Стуса Василем Захарченком). Він затято й уперто виконує свою місію непокірного протестанта проти зла, реалізуючи духовні завдання, які надходять із вищих сфер: «Я пишу вірші і гадаю, що колись то потрібне буде моєму народові. А що мене мучать за них – то що зробиш? Не я перший, не я останній» (із листа В. Стуса до батьків від 10 листопада 1977 року). Щоправда, радянська влада не могла дозволити вповні розквітнути генію Василя Стуса, позбавивши найголовнішого у житті – творити: восени 1984 року в письменника було вилучено близько 250 текстів збірки «Птах душі», створених під час другого ув’язнення. А за цим – і фізичне знищення у ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в карцері № 3 табору ВС-389/36 в с. Кучино Пермської області. Слушно зауважує Стусів товариш Василь Захарченко, що Василь Стус на кілька порядків підніс небо української культури, підняв температуру нашої свідомості. Про це свідчить невичерпний на смисли письменницький доробок і сама постать Стуса-людини, Стуса-творця, відбита митцями в кінематографічних, живописних, скульптурних і театральних образах. Зафіксоване в мистецьких творіннях Бориса Довганя, Віктора Зарецького, Бориса Плаксія, Ярослава Троцька, Анатолія Бурдейного, сестер Тельнюк та інших Стусове людяно-нескорене єство знаково промовляє одвічні постулати істини, добра і краси:

Вік би не бачити й не чуть

про тебе, скрипко чорна,

а вірші йдуть, і йдуть, і йдуть,

неначе кров із горла,

і пахнуть рутою, котра

уже напівзабута,

і пахнуть м’ятою. Добра

сам Бог мені прелютий

був зичив, даючи цей хист

проклятий – віршувати

на власну голову. А зміст?

А змісту не добрати.

Коли топилася душа

в грайливім струмуванні,

ти необачно полишав

всі приписи посланій,

де стільки ком, рисок, крапок –

сам чорт там шию зверне.

Сердечний наживеш порок

чи совісті каверни.

Добром об’яснена душа

велить вогнем палати.

Ти лиш за хистом полишав

право – обирати

собі дорогу. Бо не він,

а ти – був раб. Не блазнем,

а рудокопом. Домовин

таланту вічним в’язнем.

О. В. Пуніна

Література

1. Лазоренко А. Штрихи до портрета Василя Стуса / Анатолій Лазоренко // Василь Стус: Поет і Громадянин : кн. спогадів та роздумів : до 75-річчя від дня народж. Василя Стуса / упоряд. Василь Овсієнко. – Київ : КЛІО, 2013. – С. 245.

2. Міщенко В. Ночі Донеччини сині… / Володимир Міщенко // Василь Стус: Поет і Громадянин : кн. спогадів та роздумів : до 75-річчя від дня народж. Василя Стуса / упоряд. Василь Овсієнко. – Київ : КЛІО, 2013. – С. 290.

3. Дорошенко Б. Остання зустріч / Борис Дорошенко // Василь Стус: Поет і Громадянин : кн. спогадів та роздумів : до 75-річчя від дня народж. Василя Стуса / упоряд. Василь Овсієнко. – Київ : КЛІО, 2013. – С. 140.


 

ЛЮТИЙ

1     95 років (01.02.1923) відтоді, як відкрито Жмеринське залізничне ПТУ, нині Державний професійно-технічний навчальний заклад «Жмеринське вище професійне училище», який готує працівників для роботи в залізничній галузі. За понад 90 років свого існування навчальний заклад підготував близько 17 тис. висококваліфікованих фахівців 9 професій.

• 80 років тому народився Болеслав Вікентійович Кучинський (01.02.1938, с. Немерче, нині Мурованокуриловец. р-ну), педагог, кандидат філологічних наук (1978), професор (1992), доктор філософії (1997). По закінченні факультету романо-германських мов Одеського університету (1962) працює на різних посадах у Кіровоградському педагогічному університеті.

2    190 років від дня народження Генріха Яблонського (02.02.1828, м. Бар, за іншими даними – с. Стрільчинці, тепер Немирів. р-ну – 02.01.1869, м. Марсель, Франція), українсько-польського громадсько-політичного діяча, публіциста, польського поета, французького дипломата. Підписувався псевдонімами «Подоляк з-за кордону», «Генрик з Бара». У березні 1848 р. жив у родичів поблизу м. Бар. Автор поезій українською мовою.

• 150 років тому народився Євген Федорович Єрмаков (02.02.1868, м. Могилів-Подільський – 1914, м. Київ), український архітектор. Закінчив Київське реальне училище. 1887–1892 рр. навчався в Інституті цивільних інженерів (Санкт-Петербург). Після закінчення повернувся до Києва, де працював наприкінці XIX – початку XX ст. на посаді єпархіального архітектора. Автор численних сакральних споруд. Використовував для культових будівель в основному форми неоросійського і неовізантійського стильових напрямків, для житлових і громадських споруд – необароко і «цегляного стилю».

3    85 років від дня народження Вітольда Івановича Череватюка (03.02.1933, смт Дашів Іллінец. р-ну), лікаря, відмінника охорони здоров’я, заслуженого лікаря України, колишнього головного лікаря Немирівської ЦРЛ (від 1963). Випускник Вінницького медичного інституту (1957). Основною заслугою В. І. Череватюка перед охороною здоров’я не лише Вінниччини, а й усієї України є те, що в Немирові вперше в республіці у складі ЦРЛ було створене багатопрофільне відділення медичної реабілітації.

• 60 років від дня народження Ольги Анатоліївни Коляструк (03.02.1958, м. Вінниця), історика, доктора історичних наук (2010), професора (2012). Закінчила Вінницький педагогічний інститут, нині Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського, де й працює з 1981 року. Від 2010 р. – зав. кафедри етнології та спеціальних історичних дисциплін, від 2012 р. – зав. кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології, тепер – зав. кафедри історії та культури України факультету історії, етнології і права, краєзнавець.

4    90 років тому народився Андрій Олексійович Бабур (04.02.1928 р., с. Соболівка, нині Теплиц. р-ну), лікар-хірург, доктор медичних наук (1976), професор (1982). По закінченні Одеського медичного інституту (1955) працював лікарем (1955–1959); від 1962 р. – в Одеському медичному університеті  на різних посадах; від 1999 р. – професор кафедри шпитальної хірургії та хірургії стоматологічного факультету.

• 75 років від дня народження Леоніда Павловича Середи (04.02.1943, с. Ситківці Немирів. р-ну), кандидата технічних наук (1986), професора (1997), академіка Міжнародної академії наук вищої школи (1999), ректора Вінницького національного аграрного університету (1992–2009), почесного ректора, заслуженого працівника освіти України (2002). Нині учений очолює кафедру сільськогосподарських машин ВНАУ. Повний кавалер знаку «Відмінник аграрної освіти». Нагороджений відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною». Депутат обласної Ради п’ятого скликання.

5    150 років тому народився Микола Опанасович Коваль-Медзведський (05.02.1868, с. Нижча Кропивна Немирів. р-ну – 10.09.1929, м. Варшава), військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР. Виконував військово-політичні доручення Директорії УНР. З 1921 р. – в еміграції. Керував астрономічною обсерваторією Краківського університету, працював у Варшавському бюро мір і ваги.

• 65 років від дня народження Володимира Анатолійовича Зелінського (05.02.1953, с. Ободівка Тростянец. р-ну), художника декоративно-прикладного мистецтва, члена НСХУ (1989). Працює в техніці художньої ковки металу.

7    95 років від дня народження Якова Порфировича Сольського (07.02.1923, с. Кайдачиха, нині у складі с. Вінницькі Хутори Вінниц. р-ну – 06.12.2009, м. Київ), фахівця в галузі медицини материнства, доктора медичних наук (1968), професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка УАМН, академіка Нью-Йоркської академії наук. Почесний професор Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, у якому працював по закінченні навчання (1949) на кафедрі акушерства і гінекології. Певний час був головним акушером-гінекологом Вінницького обласного відділу охорони здоров’я.

• 90 років тому народився Микола Іванович Порхун (07.02.1928, с. Демчин, тепер Бердичів. р-ну Житомир. обл. – 01.04.1991, м. Козятин), машиніст електровоза локомотивного депо Козятин Південно-Західної залізниці, почесний залізничник (1971), заслужений працівник транспорту Української РСР (1974), Герой Соціалістичної Праці (1981), почесний громадянин м. Козятин.

   100 років від дня народження Євгенії Давидівни Тондій (08.02.1918, с. Цвілівківці Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельниц. обл. – 20.07.2003, с. Соболівка Теплиц. р-ну), педагога, культосвітнього працівника, фольклористки, етнографа, організатора та керівника жіночого вокального ансамблю «Українка» (1962) та фольклорного дитячого колективу «Цвіт папороті» в с. Соболівка Теплицького району.

• 95 років від дня народження Григорія Йосиповича Кузика (08.02.1923, с. Шляхова Бершад. р-ну – 20.11.2007, там само), новатора сільськогосподарського виробництва, Героя Соціалістичної Праці (1986). Все життя пов’язав з рідним селом. У 1957–1970 рр. – заступник голови місцевого колгоспу, протягом 1970–1992 рр. – голова колгоспу імені ХХІІ з’їзду КПРС с. Шляхова Бершадського району. Був депутатом Верховної Ради УРСР 11-го скликання (1985), місцевих рад.

10    65 років тому народився Володимир Михайлович Оврах (10.02.1953, м. Миргород Полтав. обл.), художник, заслужений художник України (2009). Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва (кераміка). Член НСХУ (2009).

12    80 років тому народилася Марина Микитівна Маринич (12.02.1938, с. Війтівка Бершад. р-ну – 07.09.2000, там само), ланкова буряківничої ланки. 1971 р. за вирощування високих урожаїв цукрових буряків М. М. Маринич була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. Після отримання вищої освіти працювала агрономом місцевого колгоспу на державній сортодільниці.

• 65 років від дня народження Михайла Володимировича Йолтухівського (12.02.1953, с. Явтухи Деражнян. р-ну Хмельниц. обл.), нейрофізіолога, відмінника освіти України (1999), доктора медичних наук (2000), професора (2005), заслуженого працівника освіти України (2015). Закінчивши з відзнакою Вінницький медичний інститут (нині Національний медичний університет ім. М. І. Пирогова) (1978), пов’язав з ним надалі свою трудову діяльність. З 2015 р. – завідувач кафедри нормальної фізіології цього навчального закладу.

14    День народження Марії Оксентіївни Руденко (14.02.1915, с. Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну – 14.05.2003, там само), фольклористки, етнографа, краєзнавця, педагога, майстрині народного живопису та витинання. Передала в ІМФЕ АН України записи понад 1000 народних пісень, стільки ж прислів’їв і загадок, 200 казок та легенд, близько 200 повір’їв, чимало народних прикмет, голосінь, небилиць та ін. Частина її фольклорних зібрань увійшла до книг «Ігри та пісні», «Колядки та щедрівки», «Весілля», «Народні оповідання» тощо. Авторка ряду сценаріїв обрядових свят, зібрала 54 зразки народної вишивки, розмальовувала хати. Самобутня майстриня паперових витинанок, які демонструвалися на виставках в Україні та за її межами, відзначені нагородами. Учасниця всеукраїнських та обласних фольклористичних конференцій, ініціатор І Всеукраїнського свята витинанки (1993). Будинок Марії Руденко з численними фольклорно-етнографічними колекціями перетворено на народний музей. Заслужений працівник культури УРСР (1970), лауреат премії імені П. Чубинського (1992). На її честь Міжнародний центр малих планет при астрофізичному інституті США назвав відкриту кримським астрологом М. Черних зірку – «Горлиця» (за назвою очолюваного нею самодіяльного ансамблю).

• 65 років від дня народження Ірини Костянтинівни Попенко (14.02.1953, м. Вінниця), графіка, члена НСХУ (1985). Працює в галузі плаката, станкової графіки, сучасної видавничої діяльності. Художні полотна зберігаються в Міністерстві культури України та в приватних колекціях.

15    105 років тому (15.02.1913) вийшов перший номер часопису «Экономическая жизнь Подолии», органу Подільського губернського земства.

• 75 років від дня народження Анатолія Іларіоновича Колісниченка (15.02.1943, с. Косанове Гайсин. р-ну – 12.04.2015, м. Одеса), українського письменника, новеліста, літературознавця, кандидата філологічних наук. Член СПУ (1968). Проживав і працював у м. Одеса.

• 60 років тому народилася Крістіна Казимирівна Жілінскайте (15.02.1958, с. Ілгакеміс Каунас. р-ну, Литва), живописець, художниця на склі. Працює в галузі станкового живопису, класичного вітража та художнього скла. Учасниця всесоюзних, міжнародних, республіканських виставок, понад 20 живописно-графічних пленерів у багатьох містах України. Твори зберігаються в музеях, культурно-громадських закладах, приватних колекціях України та зарубіжжя. Член НСХУ (1990). Мешкає у м. Вінниця від 1984 р.

• 25 років з дня відкриття (15.02.1993) у м. Вінниця філіалу Вінницького обласного краєзнавчого музею – Музею пам’яті воїнів Вінниччини, які загинули на території Афганістану у війні, що тривала протягом 1979–1989 рр.

18    50 років тому (18.02.1968) на могилі учасника антифашистського руху Опору, Героя Радянського Союзу, Національного Героя Франції В. Порика, похований у м. Енан-Бомон (Франція), відкрито пам’ятник, виготовлений за проектом київських архітекторів Г. Кальченко, В. Зноби, А. Ігнащенка з брили українського граніту вагою 7 т.

19    50 років тому народилася Ольга Миколаївна Янушкевич (Баніт) (19.02.1968, смт Теплик), педагог, композитор, відмінник освіти України (2001), викладач Вінницької академії неперервної освіти, методист обласного Будинку культури вчителя, лауреат багатьох пісенних конкурсів. У її композиторському доробку понад 600 різножанрових вокальних та інструментальних творів. Пісні О. Янушкевич увійшли до нових програм з музики, затверджених Міністерством освіти і науки України. Вона створила 8 вокальних колективів у Теплику, Немирові, Вінниці, заснувала фестивалі дитячої народної творчості «Дударик», «Скіфська пектораль».

20    День Героїв Небесної Сотні (Указ Президента України від 11.02.2015). Пам’ятну дату встановлено з метою гідного вшанування подвигу наших співвітчизників, які віддали своє життя під час Революції гідності (листоп. 2013 р. – лют. 2014 р.), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Згідно з Указом Президента України «Про присвоєння звання Герой України» (№ 890/2014 від 21.11.2014) звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) присвоєно загиблим учасникам акцій протесту на Майдані, серед яких вінничани: Валерій Олександрович Брезденюк, Леонід Петрович Полянський, Максим Миколайович Шимко.

Вінничани – Герої Небесної Сотні

Брезденюк Валерій Олександрович (17.06.1963, м. Жмеринка – 18.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), український художник, відомий своїми малюнками на воді. Він єдиний у нашій області, хто писав роботи у незвичній техніці – фарбами на воді. Став переможцем міського конкурсу «Жмеринка має талант», був фіналістом шоу «Україна має талант». Убитий пострілом у спину вночі під час мітингу на Майдані у Києві.

Полянський Леонід Петрович (24.10.1975, м. Жмеринка – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані). Працював залізничником у Жмеринці, останні роки мешкав у Києві. Брав активну участь з початку акцій протесту на Майдані Незалежності. Був членом Самооборони Майдану. З грудня 2013 р. належав до Барської роти. Загинув внаслідок вогнепального поранення снайпером в груди. Похований на римо-католицькому цвинтарі у м. Жмеринка.

Шимко Максим Миколайович (21.10.1979, м. Вінниця – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), історик. Учасник Клубу історичної реконструкції «Білий вовк», козак 4-ї сотні Самооборони Майдану. Загинув від кульового поранення снайпером в голову на вулиці Інститутській під час того, як намагався врятувати пораненого. Похований на Центральному міському кладовищі м. Вінниця.

Четверта річниця (20.02.2014) початку російської збройної агресії проти України (2014). Цю дату Верховна Рада визначила як день вторгнення російських військ в Україну. Також саме від цього часу надалі вестиметься відлік тимчасової окупації Криму. Ця неоголошена війна скалічила долі мільйонів людей України: тисячі загиблих, сиріт, переселенців, які вимушено покинули свої домівки; економічні втрати. Своїм чорним крилом події на Сході України торкнулися і Вінниччини. П’ятеро вінничан-учасників антитерористичної операції (АТО) стали Героями України, четверо з них – посмертно:

Майборода Дмитро Олександрович (17.04.1980, м. Вінниця (за іншими даними – м. Небіт-Даг, Красновод. обл., Туркменістан) – 14.07.2014, с. Давидо-Микільське Краснодон. р-ну Луган. обл.), український військовик, майор. Командир екіпажу літака АН-26 456-ї окремої бригади військово-транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Похований у м. Вінниця.

Могилко Костянтин Вікторович (27.05.1978, м. Вінниця – 06.06.2014, м. Слов’янськ, Донец. обл.), український військовик, підполковник. Командир літака, командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї окремої бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Похований у м. Вінниця.

Коваленко Юрій Вікторович (16.07.1977, м. Бершадь – 15.07.2014, поблизу села Провалля, Луган. обл.), український військовик, підполковник. Заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. Похований у с. Флорине Бершадського району.

Семенов В’ячеслав Анатолійович (23.07.1969, м. Жмеринка – 17.02.2015, смт Фащівка, Перевал. р-н, Луган. обл.), старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури Могилів-Подільського прикордонного загону. Похований у м. Жмеринка.

Собко Сергій Станіславович (11.07.1985, смт Літин), український військовик, підполковник Збройних Сил України. Командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу.

22    80 років від дня народження Григорія Яковича Костюка (22.02.1938, с. Копайгород Бар. р-ну), хірурга, доктора медичних наук (1988), професора (1991), академіка Міжнародної академії інтегративної антропології. 1967 р. закінчив Вінницький медичний інститут (тепер національний університет ім. М. І. Пирогова), де відтоді й працює, обіймаючи різні посади. З 1989 р. по 2017 р. – зав. кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії. Член наглядової ради Національного музею-садиби М. І. Пирогова.

• 70 років від дня народження Віктора Миколайовича Пікуша (22.02.1948, с. Великі Коровинці Чуднів. р-ну Житомир. обл.), заслуженого лікаря України, спеціаліста вищої категорії по організації охорони здоров’я, випускника Вінницького медичного інституту (1973), нині директора-головного лікаря Медичного центру реабілітації залізничників на курорті Хмільник (2004). У цьому закладі пройшло все його трудове життя: лікар-ординатор, заступник головного лікаря з лікувальної роботи.

23    135 років від дня народження Василя Лукича Приступова (23.02.1883 – 24.07.1967, м. Липовець), заслуженого лікаря України. Протягом 1913–1946 рр. очолював Липовецьку повітову, потім районну лікарню, згодом завідував пологовим відділенням. Лікарні віддав понад 50 років життя. Зробив тисячі успішних операцій та прийняв близько 12 тисяч пологів. Був відомим цілителем, а також прототипом літературного героя Терентія Бублика з п’єси О. Корнійчука «Платон Кречет». Один з перших екземплярів книги автор вручив саме йому. У Липовці одна з вулиць має ім’я Приступова (з 1977 р.), йому присвоєно звання  «Почесний громадянин міста», на приміщенні ЦРЛ на його честь 2008 р. відкрито меморіальну дошку.

• 70 років тому народився Дмитро Несторович Кудлаєнко (23.02.1948, с. Кудлаї Немирів. р-ну), художник декоративно-ужиткового мистецтва. Освіту здобув у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1976). Відтоді працював на Вінницькому художньо-виробничому комбінаті. Від 2008 р. – на творчій роботі. Член НСХУ (1990).

25    70 років від дня народження Володимира Даниловича Кузьменка (25.02.1948, м. Тульчин – 29.05.2007, м. Вінниця), письменника, журналіста, заслуженого працівника культури України (2001). У 2002–2007 рр. – голова Вінницької організації НСПУ, з 2003 р. був радником голови Вінницької облдержадміністрації з гуманітарних питань. Член НСЖУ (1987), НСПУ (1990).

• 65 років тому народився Олександр Петрович Кулібаба (25.02.1953, с. Малий Чернятин Калинів. р-ну), спортивний тренер (греко-римська боротьба), майстер спорту. Випускник Вінницького педагогічного інституту. Заслужений тренер України (2007). Від 1999 р. працює тренером Вінницької обласної ДЮСШ «Колос» та Вінницької школи вищої спортивної майстерності.

27     125 років від дня народження Валентина Дмитровича Отамановського (27.02.1893, с. Яблунівка, нині Новоукр. р-ну Кіровоград. обл. – 10.03.1965, м. Харків), історика, доктора історичних наук (1956), професора (1957), громадського, культурного діяча, бібліографа, краєзнавця, організатора краєзнавчого руху на Поділлі, першого дослідника історії м. Вінниця, видавця. 1920 р. направлений на роботу у Вінницьку філію Всенародної бібліотеки при ВУАН, згодом очолив її. Був засновником Кабінету виучування Поділля (1924). Репресований. У серпні 1989 р. повністю реабілітований.

28 65 років тому народилася Наталія Юріївна Ткаченко (28.02.1953, с. Нова Гребля Калинів. р-ну), поетеса та прозаїк, літературний критик, перекладач. Працювала у видавництвах «Музична Україна», «Дніпро», «Радянський письменник», «Молода гвардія». Авторка низки збірок віршів. Згодом перейшла на творчу роботу і повернулась до рідного села, де стала ініціатором створення і директором літературного музею Євгена Гуцала. Член НСПУ (1990).

Цього місяця виповнюється:

• 250 років (29.02.1768) відтоді, як в костелі міста Бар на Поділлі було проголошено Барську конфедерацію – військово-політичне об’єднання польської шляхти і католицького духовенства, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського та втручання Російської імперії у внутрішні справи Речі Посполитої. Учасники виступали проти реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти. Боротьба конфедератів проти царських військ тривала з 1768 до 1772 року. Під час воєнних дій конфедерати чинили масові розправи над православними, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні – Коліївщини.

І знов весна на Україні,

Дзвенять діброви і сади

Жагучим співом солов’їним.

Птахи вертаються сюди

Із вирію, здолавши втому,

Щоб жити, вивести малят:

– А ми вже вдома, вдома, вдома! –

В повітрі голоси бринять.

 

Михайло Антонюк

БЕРЕЗЕНЬ 

1    День народження Явдохи Зуїхи (справж. – Явдоха Микитівна Сивак) (01.03.1855, с. Кущинці, нині Гайсин. р-ну – 19.01.1935, с. Зятківці того ж р-ну), народної співачки, етнографа, носія українського фольклору. З її уст Г. Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв і приказок, 156 казок, велику кількість загадок і етнографічних матеріалів. 825 кращих пісень увійшли до академічного видання «Пісні Явдохи Зуїхи» (1965), виданого за сприяння М. Рильського. Її ім’ям в с. Зятківці названо вулицю, встановлено пам’ятник «Народній пісні жити».

• 160 років від дня народження Павла Аполлоновича Тутковського (Тутківський) (01.03.1858, м. Липовець – 03.06.1930, м. Київ), українського геолога, географа, доктора географії (1911), доктора мінералогії та геогнозії (1911), професора (1914), академіка УАН (1918), фундатора і першого директора Інституту географії при Київському університеті (1907), Інституту геологічних наук АН України (1926), Національного геологічного музею (1928), Центрального Волинського музею в Житомирі (1910–1912). Наш земляк – один з організаторів Української академії наук (1918) і бібліотеки Української академії наук (нині бібліотека ім. В. І. Вернадського), академік Білоруської академії наук (1929). Автор першого українського «Словника геологічної термінології» (1923). Жертва сталінського терору.

• 65 років тому народився Віктор Митрофанович Костюкевич (01.03.1953, с. Курушани Токмак. р-ну Запоріз. обл.), педагог, доктор наук з фізичного виховання і спорту (2012), професор (2013), заслужений тренер України (1998), відмінник освіти України, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання та спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинськогo. Засновник вінницького хокею на траві. Підготував понад 50 майстрів спорту СРСР і України.

• 45 років (01.03.1973) з часу заснування одного з найбільших алмазно-переробних заводів світу – Державного підприємства «Вінницький завод ״Кристал״». У його ювелірній колекції – широкий вибір прикрас із золота з натуральними високоякісними діамантами, сапфірами, смарагдами, перлами та іншими коштовними каменями. Завод також надає послуги з переробки ювелірних алмазів у діаманти.

3    70 років від дня народження Валерія Вікторовича Бабійчука (03.03.1948, м. Вінниця), лікаря, заслуженого лікаря України, випускника Вінницького медичного інституту. З 1987 р. очолює Вінницький обласний клінічний госпіталь для інвалідів війни.

4    130 років від дня народження Василя Івановича Сільвестрова (04.03.1888, с. Жихарівка, нині Дмитров. р-ну Орлов. обл., РФ – 16.12.1937, м. Вінниця), українського художника, поета. Очолював художній відділ у Вінницькому краєзнавчому музеї. Ілюстратор книги О. Бирулі «Архітектурна історія Вінниці». Належав до вінницького літоб’єднання «Струмінь». У 1937 р. звинувачений у пособництві українським націоналістам і розстріляний у внутрішньому дворі НКВС м. Вінниця. Реабілітований 8 липня 1998 р. Вінницьким обласним судом (справа припинена за відсутністю складу злочину).

• 80 років від дня народження Георгія Опанасовича Бабійчука (04.03.1938, с. Ялтушків Бар. р-ну), українського кріобіолога, доктора біологічних наук (1987), професора (1990), з 2001 р. – професора міжнародної кафедри ЮНЕСКО з кріобіо-логії. Один з організаторів дослідження з кріобіології в Україні та створення Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України в Харкові, з яким від 1972 року пов’язав свою трудову діяльність.

5    65 років від дня народження В’ячеслава Костянтиновича Постернака (05.03.1953, с. Іванів Калинів. р-ну), художника декоративно-прикладного мистецтва, майстра ковальського мистецтва, члена НСХУ (1989). Учасник міських, обласних, республіканських художніх виставок. Ініціатор створення «пересувних» металевих скульптур. 

• 50 років від дня народження Василя Андрійовича Сколотяного (05.03.1968), підприємця, громадського діяча, секретаря постійної комісії обласної Ради з питань учасників АТО, бойових дій, Революції гідності, волонтерського руху та зв’язків з громадськістю.

• 20 років тому (05.03.1998) засновано Вінницький курінь гумористів ім. Степана Руданського, в якому об’єдналися гумористи Вінниччини (автори і виконавці). Організатором і першим курінним отаманом був поет-байкар Анатолій Гарматюк. Курінь став асоційованим членом Міжнародної асоціації гумору й сатири «Весела Січ». Нині голова Куреня гумористів – вінницький поет Леонід Куций. Його члени – активні учасники свята сатири та гумору ім. Степана Руданського, яке щорічно проводиться в Калинівському районі.

6    115 років тому народився Федір Тарасович Дахновський (06.03.1903, с. Малі Хутори, нині в межах м. Вінниця – 18.12.1990, м. Вінниця), військовик, Герой Радянського Союзу (1945). Учасник воєнних дій 1918–1920 рр., радянсько-фінської і Другої світової воєн. Відзначився у листопаді 1944 р. під час боїв поблизу м. Мішкольц (Угорщина) як командир артилерії 202-ї стрілецької дивізії. 

• 65 років від дня народження Федора Харитоновича Шевчука (06.03.1953, с. Велика Киріївка Бершад. р-ну), журналіста, заслуженого журналіста України (1995), краєзнавця. Член НСЖУ. Працював кореспондентом вінницьких газет «Панорама», «За Батьківщину», «Вінниччина». З 2013 р. працює головним редактором газети «Бершадський край». Активіст Всеукраїнського товариства «Просвіта». Автор численних публікацій з історії Поділля.

7    95 років тому (07.03.1923) згідно з постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ Подільської губернії» у регіоні було ліквідовано повіти і утворено 6 округів, з них на території Вінниччини:

Вінницький, до якого увійшли 18 районів, з них: Вінницький, Жмеринський, Калинівський, Літинський, Немирівський, Тиврівський, Хмільницький та ін.;

Гайсинський, до якого увійшли 14 районів, з них: Бершадський, Гайсинський, Теплицький та ін.;

Могилів-Подільський, до якого увійшли 15 районів, з них: Барський, Мурованокуриловецький, Чернівецький, Шаргородський, Ямпільський та ін.;

Тульчинський, до якого увійшли 13 районів, з них: Крижопільський, Піщанський, Томашпільський, Тростянецький, Тульчинський, Чечельницький та ін.

• 85 років від дня народження Івана Григоровича Паламара (07.03.1933, с. Яланець Томашпіл. р-ну), педагога, краєзнавця. З 1991 р. займається редакторською роботою: учасник підготовки до друку фундаментальних видань: «Книга пам’яті України. Вінницька область», «Реабілітовані історією», «Політичні репресії на Поділлі (20–30-ті рр. ХХ ст.)», першого тому багатотомного видання «Вінницький мартиролог», автор коментарів та додатків до нього. 

• 80 років тому народився Борис Петрович Креденцер (07.03.1938, смт Козятин, нині місто), фахівець у галузі радіотехніки. Доктор технічних наук (1979), професор (1980), заслужений діяч науки і техніки України (1994). Закінчив Київське вище радіотехнічне училище ППО (1961), де відтоді й працює (нині Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»).

8    95 років від дня народження Олександри Миколаївни Фоменко (08.03.1923, м. Бершадь – 11.01.2007, м. Одеса), української співачки (сопрано), народної артистки УРСР (1979), педагога. Протягом 1955–1980 рр. – солістка Одеської філармонії. З 1980 року на постійній роботі в Одеській консерваторії, з 1981 року – доцент, з 1991 – професор. Ім’я О. М. Фоменко занесено в «Музичну енциклопедію СРСР», довідники «Митці України», «Твої імена, Одесо», а також у Біографічний енциклопедичний словник «Жінки України».

• 65 років тому народився Олександр Миколайович Литвин (08.03.1953, м. Вінниця), художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець. Член НСХУ (1993). Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок (від 1987 р.). Створює живописні полотна, монументальні розписи, батики, гобелени.

9    День народження Тараса Григоровича Шевченка (09.03.1814, с. Моринці, тепер Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 10.03.1861, м. Санкт-Петербург, перепохов. у Каневі на Чернечій горі (Черкас. обл.), українського поета, художника, мислителя. 1846 р. у складі Археографічної комісії подорожував Поділлям.

• 85 років тому народився Владилен Григорович Грицюк (09.03.1933, смт Томашпіль – 11.08.2004, м. Київ), український співак (бас), педагог, народний артист УРСР (1978), лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (Москва, 1957, посів друге місце). У 1957–1994 рр. працював у Київському театрі опери і балету. З 1980 р. – викладач Київського педагогічного інституту імені Драгоманова.

• 65 років від дня народження Антона Григоровича Мичака (09.03.1953, с. Хоменки Шаргород. р-ну), геолога, гео-графа, кандидата геологічних наук. Як краєзнавець, вивчає геолого-географічну будову Подільського краю та його історію. Член Вінницького земляцтва у Києві.

• 60 років від дня народження Лариси Степанівни Семко (09.03.1958, м. Погребище – 31.05.2009, там само), поетеси, лауреата обласної молодіжної премії ім. Миколи Трублаїні (1986). Її твори публікувалися в колективних збірках «Вітрила», «Поезія», часописах «Ранок», «Жінка». Окремо вийшли книги «Достигають вишні», «Наперекір долі». Вона писала вірші й клала їх на музику. Грала на багатьох музичних інструментах. Вільно володіла французькою мовою. 

15    90 років тому народився Іван Микитович Щербатий (15.03.1928, с. Ольгопіль Чечельниц. р-ну), ланковий механізованої ланки колгоспу «Україна» с. Ольгопіль Чечельницького району, Герой Соціалістичної Праці. Удостоєний цього звання у 1971 р. за вирощення урожаю качанистої по 100,2 ц на 100 га землі. 

• 80 років від дня народження Ігоря Івановича Синєпольського (15.03.1938, м. Вінниця), художника, заслуженого художника України (1998). Член НСХУ (1965). Працює в різних графічних техніках та монументальному живопису.

17    85 років від дня народження Юрія Францовича Зіньковського (17.03.1933, м. Козятин), педагога, доктора технічних наук (1974), професора (1981), заслуженого діяча науки і техніки України (1989), академіка АПНУ (1999). Від 1978 р. – завідувач кафедри радіоконструювання та виробництва радіоапаратури Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Лауреат Державної премії СРСР (1977), Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).

18    75 років від дня народження Олекси Гнатовича Шеренгового (18.03.1943, с. Зозів Липовец. р-ну – 17.09.2008, м. Одеса), українського письменника, літературознавця, дослідника психології художньої творчості. Закінчив Немирівське педагогічне училище (1962). Працював у міжрайонній газеті «Нове життя». Життєвий і творчий шлях нашого земляка пов’язаний із Одесою: трудився у видавництві «Маяк», був відповідальним секретарем Одеської письменницької організації, на Одеській кіностудії. У багатьох своїх творах звертається до теми малої батьківщини, зокрема в романі «Батько». Член СПУ (1971).

• 75 років від дня народження Олексія Григоровича Янголя (18.03.1943, с. Крушинка Київ. обл. – 7.10.2009, м. Він-ниця), художника, заслуженого художника України (2009). Член СХУ (1977). Працював у галузі станкового та монументального живопису.

• 70 років від дня народження Михайла Васильовича Бабія (18.03.1948, м. Вінниця), українського живописця. Член НСХУ (1989). Працює в галузі станкового та монументального живопису, графіки.

• 70 років тому народився Роман Семенович Гуревич (18.03.1948, м. Вінниця), учений у галузі педагогіки, теорії і методики професійної освіти, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, доцент (1988), професор (1994), доктор педагогічних наук (1999), заслужений працівник народної освіти України (1998), відмінник освіти України (2003), член-кореспондент НАПН, директор інституту магістратури, аспірантури, докторантури Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. 

19    65 років від дня народження Василя Васильовича Кіщука (19.03.1953, м. Коростень Житомир. обл.), лікаря-оториноларинголога, доктора медичних наук (2002), професора (2004), академіка Академії наук вищої школи України (2014), заслуженого лікаря України (1998). Випускник Вінницького медичного інституту, де й працює від 1980 р. в обласній клінічній лікарні імені М. І. Пирогова. Від 2002 р. – очолює кафедру оториноларингології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

• 65 років тому народився Леонід Іванович Ковтун (19.03.1953, м. Вінниця), живописець, графік. У 2000–2006 рр. працював художником-оформлювачем Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (Київ), де створив декорації до кінофільму «Молитва за гетьмана Мазепу». Викладав у Вінницькій філії Київського університету культури і мистецтв (2007–2011). Основна галузь у творчості художника – іконопис, біблійні сюжети в техніці левкасу з використанням темперних фарб.

20    60 років тому народився Микола Павлович Андрушко (20.03.1958, с. Сліди Тиврів. р-ну), актор, випускник Київського державного інституту театрального мистецтва (1985 р.), після закінчення якого був актором Рівненського музично-драматичного театру, телережисером, кореспондентом Вінницької обл-телерадіокомпанії. У Вінницькому театрі ім. М. К. Садовського працював у 1992–1997 рр. У 2002 р. повернувся на посаду артиста драми. Широковідомий радіослухачам Вінниччини своїми літературно-музичними передачами, розповідями про митців нашого краю. Член НСЖУ (2000).

• 60 років тому народилася Клавдія Петрівна Маліцька (20.03.1958, Тепличчина), педагог-історик за освітою, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист. Учителювала в школах Теплицького та Вінницького районів, м. Вінниця. З 2012 року – методист з навчальних дисциплін комунальної установи «Міський методичний кабінет» Вінницької міської ради. Автор посібника та програми для загальноосвітніх шкіл «Історія міста Вінниці». 

21    145 років тому народився Яків Григорович Гандзюк (21.03.1873, с. Багринівці, нині Літин. р-ну – 09.02.1918, м. Київ), український військовий діяч часів Перших визвольних змагань, полковник РІА (Російська імперія), генерал-майор (Тимчасовий уряд), отаман бригади армії УНР (Центральна Рада).

22    120 років тому народився Чеслав Канафойський (22.03.1898, с. Козлівка, нині Шаргород. р-ну – 05.02.1981, м. Варшава), фахівець у галузі механізації сільського господарства. Доктор сільськогосподарських наук (1940), професор (1940), академік Польської АН (1952). Закінчив Львівську політехніку (1931), де й працював до війни. По війні – професор, завідувач кафедри сільськогосподарських машин і механізації рільництва Головної сільськогосподарської школи і Політехніки. Протягом 1950–1968 рр. – директор Інституту механізації та електрифікації рільництва Польщі у Варшаві. 

• 65 років від дня народження Анатолія Сергійовича Матвієнка (22.03.1953, м. Бершадь), кандидата економічних наук, політика, державного, громадського діяча, народного депутата України кількох скликань, колишнього очільника Він-ницької ОДА (1996–1998).

24    95 років від дня народження Дмитра Дмитровича Александрова (24.03.1923, с. Нікольське Дугнен. р-ну Тул. обл., РФ – 01.04.2011, м. Вінниця), пошуковця-дослідника, краєзнавця. Учасник Другої світової війни. Займався встановленням імен воїнів, котрі загинули під час оборонних та визвольних боїв за Вінницю і область, увічненням їх пам’яті. Почесний пошуковець України. З 1970 р. мешкав у Вінниці. 

26    105 років від дня народження Степана Єфремовича Пономарчука (26.03.1913, м. Гайсин – 15.08.1998, м. Брянськ, РФ), військового льотчика, Героя Радянського Союзу (05.02.1940). Відзначився в боях під час радянсько-фінської війни 1939–1940 рр. Учасник Другої світової війни. 

• 70 років від дня народження Галини Миколаївни Авраменко (26.03.1948, с. Тучин Гощан. р-ну Рівнен. обл.), бібліографа, краєзнавця, заслуженого працівника культури України (2007). Від 1970 р. працює у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К. А. Тімірязєва. Досліджує і широко пропагує літературу про історію, природу Вінниччини, життя і діяльність письменників-земляків, видатних діячів Поділля. Підготувала самостійно і у співавторстві понад 120 довідково-бібліографічних видань краєзнавчої тематики.

27    245 років з часу (27.03.1773) другого поділу Польщі, внаслідок якого Поділля та Брацлавщина увійшли до складу Російської імперії.

28    90 років тому народився Петро Трифонович Дідуренко (28.03.1928, с. Полянське Савран. р-ну Одес. обл.), фахівець у галузі медицини, відмінник охорони здоров’я, відмінник санітарної оборони СРСР. По закінченні медичного інституту працював у Чорноминській (Піщанський район) дільничній лікарні хірургом, головним лікарем. Займався науковою справою, писав наукові статті. У музеї Людвіга Маліновського Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова створено його особистий куточок з унікальними історичними документами з історії медицини. У 2016 р. отримав відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною».

• 80 років від дня народження Володимира Феодосійовича Очеретного (28.03.1938, с. Воронівці, нині Хмільниц. р-ну – 11.02.2005, смт Тиврів), журналіста, фотохудожника, живописця-портретиста, різьбяра по дереву, краєзнавця, заслуженого журналіста України, члена НСЖУ (1980). Був ініціатором та учасником створення музею М. Я. Калиновича та краєзнавчих музеїв смт Тростянець, смт Тиврів, сіл Жахнівка та Красне Тиврівського р-ну, с. Рахни-Лісові Шаргородського р-ну. Почесний громадянин Тиврова.

• 50 років тому народилася Тетяна Володимирівна Каплун (28.03.1968, м. Нова Ушиця Хмельниц. обл.), вчитель музики за фахом, провідна співачка та солістка Академічного міського камерного хору «Вінниця», заслужена артистка України (2016). У складі хору стала володарем Гран-прі та лауреатом багатьох міжнародних конкурсів хорової музики. 1997 р. на аудієнції в Папи Римського Іоанна Павла ІІ спів Т. В. Каплун отримав його високу оцінку та благословення.

30    95 років тому народився Олексій Васильович Сосновський (30.03.1923, с. Біляни Чернівец. р-ну – 07.08.1943, похов. у братській могилі на Гнєздилівській висоті в Спас-Деменському р-ні, РФ), військовик, Герой Радянського Союзу (03.06.1944 р., посмертно). Відзначився в бою за важливу висоту в Калузькій області. 

Цього місяця виповнюється:

• 225 років (1793) з того часу, як після ІІ поділу Польщі було утворено Брацлавську губернію. Проіснувала майже три роки (березень 1793 – лютий 1796), відтак була перетворена на Брацлавське намісництво.

• 95 років від дня народження Олега Анатолійовича Бичковського (березень 1923, смт Крижопіль – 08.10.1943 с. Бубнівська Слобода Золотоніс. р-ну Черкас. обл.), Героя Радянського Союзу (1944, посмертно). Відзначився в бою 8 жовтня 1943 р. під час відбиття ворожої контратаки в районі м. Черкаси. 


ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ
2018 РОКУ
Хронологічний довідник

  1. Від укладачів
  2. 2018 року виповнюється
  3. В’ячеслав Федорович Коренєв
  4. Січень
  5. Василь Стус: право бути собою
  6. Лютий
  7. Березень

Ви можете переглянути наші видання за такі роки:

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2018
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро