ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва
  








Наша адреса:
Україна, м. Вінниця,
21100, Соборна, 73
Тел. (0432) 56-27-92
Факс (0432) 67-03-41
 

E-Mail: [email protected]

Ми працюємо:

Понеділок - четвер з 10.00 до 19.00,
Субота та неділя з 10.00 до 18.00
П'ятниця - вихідний день
Остання середа кожного місяця - санітарний день



Biblioteka Publiczna im. Zygmunta Jana Rumla w Dzielnicy Praga Południe m.st. Warszawy



 
Офiцiйне представництво Президента України
Корпорація Інком
Урядовий портал
Урядова телефонна «гаряча лінія»
Офіційний портал Верховної Ради України
Вінницька ОДА
Вінницька обласна Рада - офіційний інтернет-сайт
Вінницька міська рада
Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації



Гроно нескорених

цензурна історія української літератури ХVIII-XX ст. 

Причиною введення з боку уряду нагляду за друком книжок в Російській імперії стала діяльність друкарень в Україні. Справа в тому, що до кінця XVII століття в Москві існувала лише одна друкарня, яка була на утриманні влади, виконувала лише її замовлення. Отож, ніякої потреби в цензурі тоді не було.

В інших умовах розвивалася ця справа в Україні. Починаючи з XV ст., з першої друкарні, різними законодавчими актами підтримувалася воля друку. Так, в одному пункті Гадяцької угоди, підписаної Іваном Виговським з поляками, спеціально гарантувалася воля і незалежність українських друкарень: «Колегії, школи й друкарні, скільки їх буде потрібно, вільно засновувати, вільно науками займатися і друкувати різні книжки».

Першу спробу поставити діяльність Чернігівської і Києво-Печерської друкарень, які ніколи не залежали від будь-яких урядових чинників, під свій контроль зробив цар Олексій Михайлолвич. Справу продовжив Петро I , який відомим указом від 5 жовтня 1720 р. підпорядкував усі вільні друкарні в Україні цензурі духовної колегії і заборонив друкування книг. «Вновь книг никаких, кроме церковных прежних изданий, не печатать». Цей указ надовго визначив долю української книги. Остаточно діяльність вільних друкарень заборонила Катерина II у 1796 р. За її вказівкою всі друкарні в Україні були опечатані. Засновувалася особлива цензура з однієї духовної і двох світських осіб, столицях – за віданням сенату, в інших місцях – за наглядом губернських начальств.

Таким чином, було покладено початок цензури в усій Російській імперії, на яку покладалися обов’язки дозволяти чи забороняти книги. 

Не обійшла трагічна доля  українську літературу. Не випадково й сьогодні мова про книгу і читання в нашому суспільстві із області літератури час від часу переходить в область політики.

У зведеному каталозі книг, що підлягали вилученню з публічних бібліотек і списанню в макулатуру за період 1937-1947 рр. нараховувалося більше 3600 назв і біля 2000 – в наступному, за 1948 р. З кожним роком цей список збільшувався. В післявоєнні часи списки Головліту нараховували 300-400 сторінок, включали до 10000 назв. Це своєрідний державний вирок книгам, за якими стоять скалічені долі їх авторів.

Останній список вийшов 27 січня 1988 р. В кінці 1991 р. було ліквідовано Головліт і скасовано цензуру...

В тісних рамцях

(XVIII-XIX ст.)

Всі твори, що сплодила була українська думка протягом цілого XVIII ст. обертаються в рукописах і здебільшого гинуть, частинно пробиваючись до друкарського станка аж за наших хіба часів, вже не як актуальна робота живих поколінь, а як архівний матеріял давно віджитого побуту. Українська книга зникає з обігу цілком, друкарство зробилося річчю непотрібною і навіть небезпечною.

С. Єфремов

Єфремов, С. Історія українського письменства / С. Єфремов. – К. : Femina, 1995 – 688 c.

Кубайчук, В. Хронологія мовних подій в Україні: (зовніш. історія укр. мови) / В. Кубайчук. – К. : К.І.С., 2004. – 351 с.

Липа, Ю. Бій за українську літературу / Ю. Липа. – К, 2004. – 351 с. 

Волею історичних обставин склалося так, що в цензурному відношенні Україна була значно в гіршому становищі, ніж, скажемо, Польща чи Фінляндія. Бо саме для України застосовувалися, окрім загальних для всієї імперії цензурних правил, ще й додаткові. Суть їх зводилася до того, аби «в українських книгах, де трактується про народність і мову українську, українці не давали переваги любові до своєї малої батьківщини перед любов’ю до «отечества». Мова йшла не про заборону окремих книжок або авторів, а про заборону ЛІТЕРАТУРИ..

Котляревський, І. Енеїда: поема / І. Котляревський. – К. : Дніпро, 1994. – 300 с. ;

На 1798 рік припадає вихід книги, якій судилося стати живим «указуючим перстом» на тернистому шляху поступу української історії.

 «Енеїда» І. Котляревського дала початок новій українській літературі. Сучасники захоплювалися цим незрівнянним шедевром, до того ж писаним багатою, барвистою. гострою та дотепною, народною мовою. Поема сповнена яскравого народного гумору, реаліями українського побуту, звичаїв, повір’ів, релігійних обрядів, ігрищ.

«Енеїда» започаткувала перехід від старої української літературної мови до нової літературної мови, сформованої на народній основі.

Вихід в світ цієї книги далеко поза межами України – в Петербурзі – має свою цікаву історію. Вона з’являється без дозволу не тільки цензури, але і автора, із одного з тих списків, що ходили поміж громадянством, і не в Україні , а в далекій північній столиці.

На першому виданні «Енеїди» позначено, що вийшла вона «иждивением М. Парпуры», – отже, це наймення повинно стояти серед наших видавців першим. 

Парпура Максим (1763-1828), культурно-освітній діяч, родом з Конотопу; працював в різних медичних закладах Петербургу, завідував друкарнею Медичної Колегії.Одночасно вів літературно-перекладацьку та видавничу діяльність

Всього ж, за даними «Енциклопедії українознавства», в період від 1798 до 1840 року на теріторії Російської імперії було видано 44 книги українською мовою, з них лише 7 готувалося в друкарнях, розміщених на території України, переважно в Харкові. 

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки : пер. із староукр. – К. : Знання, 1992. – 192 с..

Драматична видавнича доля випала на Літопис Григорія Граб’янки. Цензор побачив у ньому немало місць де вчувалось йому пристрасть автора до української національності. Незважаючи на полягання керівництва Тимчасової комісії для розгляду старовинних актів залишити текст без змін, оскільки це історичний документ, а не твір сучасного автора «Літопис Граб’янки» вийшов з цензурними купюрами. 

Гулак-Артемовський, П. Твори / П. Гулак-Артемовський. – К. : Дніпро, 1978. – 159 с. 

Не тільки перша українська книга, а й десятиліття по тому нечисленна українська книжна продукція зосереджується не по українських культурних центрах, а в Петербурзі та в Москві.

Харків першу книгу видав тільки в 1819 р. – казки Гулака-Артемовського «Солопій та Хивря».

Київ спромігся на те ж саме в 1837 р. видавши Карпенкові «Малороссийские повести». Серед найпомітніших видань цього періоду – «Грамматика малороссійского наречия» О. Павловського (1818), «Опыт собранія старинных малороссійских песней» М. Цертелєва (1819), «Кобзар» Т. Шевченка» (1840), повісті Г. Квітки-Основ’яненка,  «Запорозька старовина» І. Срезневського, «Українські народні пісні» М. Максимовича. 

Квітка-Основ’яненко, Г. Вибрані твори / Г. Квітка-Основ’яненко. – Х. : Прапор, 2008. – 480 с. 

Важливу роль в розширенні літературного діапазону української мови відіграли харківські письменники-романтики, більшість яких була пов’язана з новоствореним Харківським університетом (1805).

Це такі талановиті письменники, як Петро Гулак- Артемовський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський і особливо Микола Костомаров. 

Гребінка, Є. Вибране: байки, поезії, переклади / Є. Гребінка, Л. Глібов. – Донецьк: Донбас, 2007. – 192 с.

Куліш, П. Повість про Український народ. Моє життя : (Жизнь Куліша). Хутірська філософія і віддалена од світу поезія / П. Куліш. – К. : Укр. Світ, 2005. – 384 с. 

Книжка містить три унікальні твори П. Куліша (1819-1897), які він створив у різні періоди свого життя і в яких постає визначним історіософом, автобіографом, філософом, народознавцем, педагогом, культурологом, релігіознавцем, публіцистом, поетом, драматургом. Першодруки цих творів побачили світу 40-х, 60-х, 70-х. роках ХІХ століття, й два з них (історіософський і філософсько-публіцистично-поетичний) одразу було конфісковано й знищено. Це видання повертає раритети великого українського творця й мислителя в національний культурний простір.

Шевченко, Т. Кобзар / Т. Шевченко. – К. : Дніпро, 1990. – 538 с. 

Цензурний терор після «справи братчиків»

Голосний процес Кирило-Мефодієвського братства 1847 року закінчився, як відомо, забороною писати учасникам того процесу, найвизначнішим українським письменникам того часу – Шевченкові, Костомарову і Кулішеві, й винищуванням вже надрукованих їхніх творів. Міністр внутрішніх справ граф Перковський своім циркуляром надіслав у губернські центри таку «видавничу» інформацію: «Надруковані твори Шевченка –«Кобзар; Куліша – «Повість про український народ», «Україна» і «Михайло Чернишенко»; Костомарова – «Українські балади» і «Вітка» – заборонені і вилучені з продажу». 

Зазначені твори на багато років уперед відкривали все нові й нові списки заборонених українських видань. 

Афанасьєв-Чужбинський, О. Подорож у південну Росію / О. Афанасьєв-Чужбинський. – Д. : Січ, 2004. – 469 с.

Грабовський, П. «Я не співець чудовної природи...»: поезії. Переклади і переспіви. Нариси. Статті. Листи / П. Грабовський. – Х : Основа, 2005. – 320 с.

Записки о Южной Руси: в 2 т. / сост. и изд. П. Кулиш. – К. : Дніпро, 1994. – 719 с. 

Початок нового періоду можна датувати 1856 роком – роком видання першого тому Кулішевих «Записок о Южной Руси».

Починається досить-таки інтенсивний петербургський період українського друкованого слова. Душею видавничої справи став цим разом П. Куліш. У 1857 р. заложивши власну друкарню, Куліш книгу за книгою пускає в світ українські твори.

Року 1863 цьому було покладено кінець.

Валуєвський циркуляр до цензурних комітетів принципіально обгрунтовує репресивні заходи проти українського слова, вбачаючи в ньому лиш наслідки «польської інтриги», що «никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может». А практичний висновок «чтобы к печати дозволять только такие произведения на этом языке, которые принадлежат к области изящной литературы, пропуском же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так и учебных и вообще назначенных для первоначального чтения народа, приостановить». Разом з циркуляром реакція здула на далеку північ і більш енергійних із молодих українців – Чубинського, Кониського, П. Єфіменка. 

Кониський, О. Вибрані твори / О. Кониський. – К. : Дніпро, 1986. – 427 с.

Чубинський, П. Мудрість віків: укр. народознавство у творч. спадщині Павла Чубинського: у 2 кн. Кн. 1. – К. : Мистецтво, 1995. – 224 с. 

Недовгі (до 1876) роки національної відлиги багато дали здобутків в ділянці науки та художнього письменства: Радченко Ів., Драгоманов і Антонович, Левченко і Чубинський, Левицький, Старицький, Мирний, Федькович, Вол. Александров... На жаль, ця діяльність звернула на себе увагу не тільки в наукових та культурних колах. Розквіт українського видавництва збігається із розквітом потайної донощицької «літератури» (Юзефович, Гогоцький). Занепокоєний цими доносами уряд провадить таємні слідства з приводу вже надрукованих з належного дозволу виданнів тільки за те що писані українською мовою.

З царського наказу складено було особливу нараду, яка схарактеризувавши літературу й видавничу діяльність на Україні як «прикрытое только благовидными формами посягательство на государственное единство и целостность Российской империи». 

Вовк, Х. Студії з української етнографії та антропології / Х. Вовк. – К. : Мистецтво, 1995. – 336 с.

Драгоманов, М. Вибране: ...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. – К. : Либідь, 1991. – 668 с.

Грінченко, Б. Вибрані твори: в 2 т. Т.1 / Б. Грінченко. – К. : ІНТЕЛЕКТ-АРТ, 2008. – 448 с. 

Борис Грінченко (1863-1910) письменник, громадський і педагогічний діяч, фольклорист і мовознавець. На кошти І. Череватенка організував найбільше на той час в Україні видавництво книжок для народу. Редактор «Словника української мови». 1905 р. – засновник української Радикальної Партії. Представник українського народництва. 

Нечуй-Левицький, І. Хмари. Над Чорним морем: повісті / І. Нечуй- Левицький. – К. : Дніпро, 2004. – 552 с.

Мирний, П. Хіба ревуть воли, як ясла повні? / П. Мирний. – Х. : Веста: Ранок, 2003. – 384 с. 

Статистика показує яким тяжким на українській книзі відбився валуєвський циркуляр: з 1857 до 1863 рік число українських видань неухильно іде вгору; 1863-го цей зріст одразу ламається і числом порівнявся з 1859 роком. 1864 р. дає дальше зниження, і між виданими в ньому книгами хіба дві варті уваги – Номисові «Українські приказки» та Лавриненка «Пісні українського люду».    1865 р. приніс усього три українські книги. Між ними єдина варта увагиМарко Вовчок «Оповідання». Рік 1866 жодної. 

Номис, М. Українські приказки, прислів’я і таке інше / М. Номис; Видав. фонд Владики Мстислава, Митрополита Укр. Автокефал. православ. церкви в діаспорі. – Саут-Бавнд-Брук, Н. Дж., США, 1985. – 304 с.

Вовчок, М. Народні оповідання. Повісті. / М Вовчок. – К. : Наук. думка, 2001. – 252 с.

Старицкий, М. Руина: ист. роман конца ХVІІ в. / М. Старицкий. – К. : Дніпро, 2001. – 464 с.

Руданський, С. Твори : Співомовки. Пісні. Приказки. Байки. Небилиці. / С. Руданський. – К. : Київ. правда, 2005. – 400 с.

Федькович, Ю. Вибрані твори / Ю. Федькович. – Ужгород: Карпати, 1983. – 240 с.

Васильченко, С. Мужицький ангел: оповідання, повість, п’єси / С. Васильченко; упоряд. Н. Шумило. – К. : Веселка, 2000. – 286 с. 

Письменники Західної України 30-50 рр. ХІХ ст. / упоряд., підгот. текстів І. Пільгука та М. Чорнописького. – К. : Дніпро, 1965. – 652 с.

Бордуляк, Т. Твори / Т. Бордуляк. – К. : Дніпро, 1988. – 373 с. 

Протягом 1880-1900 рр. було видано ще кілька наказів цензури, що ще більше звузили тісні рямці, в які убрано українське слово. Так заборонено торкатися історичних сюжетів, заборонено всі твори з життя інтелігенції, заборонювано поодинокі слова, як «Україна», «Запорозька Січ», «козак», т. ін. Заборонювано все до чого вигадлива фантазія того чи іншого цензора могла з будь-якого боку вчепитися, забаронювано через примху, бажання вислужитися... Під тиском цього пресу українська  книга перебувала цілих тридцять років (1876-1906).

Самійленко, В. Вибрані поезії / В. Самійленко. – К. : Рад. письм., 1963. – 459 с.

Пчілка, О. Викинуті Українці: до жидівсько-української справи / О. Пчілка; ред.-упоряд., передм. В. Архипов. – К. : МАУП, 2006. – 352 с. 

Кригу, що сковувала нашу літературу нашу книжкову продукцію, проломив нарешті 1905 рік. У вересні 1905 р. на думку кабінета міністрів про скасування заборони українського слова цар відповів власноручним написом – «несвоевременно». Але вже десь за місяць сам він маніфестом від 17 жовтня мусив осудити систему репресій та обіцяти цим разом вже «действительную свободу печати».

Коцюбинський, М. Збірка творів / М. Коцюбинський; уклад. та передм. Н. Левченко. – Х. : Прапор, 2008. – 336 с.

Грушевський, М. Історія України : прилажена до програми вищ. почат. шкіл і нижч. класів шкіл середніх / М. Грушевський; упоряд. А. Трубайчук. – 2-е вид. – К. : Либідь, 1992. – 228 с. 

Залишається тільки дивуватися і захоплюватися, як за жахливих умов реакції початку 20 ст. українське слово пробивалося до читача.

Саме в цей час були надруковані, хоча потім і заборонені: Огієнко І. «Українська культура», Грушевський М. «Про українську мову й українську школу» та «Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх», унікальна поетична антологія – «Українська муза». 

Грушевський, М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський; передм. Я. Гояна. – К. : Веселка, 1991. – 46 с.

Огієнко, І. Українська культура / І. Огієнко; упоряд., авт. передм. М. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 342 с. 

Українська  Муза: поетична антологія: од початку до наших днів: в 12 вип. / під ред. О. Коваленко. – Репр. вид. – [К.: Обереги, 1993]. – Вип. 1-12. 

Сучасне факсимільне видання «Української Музи» відтворює унікальну поетичну антологію, котра 1908 р. явила світовіповну картину розвитку української поезії, живу історію української поетичної творчості. Окремі випуски арештовувались царською цензурою, а після 30-х років всі вони знаходились в спецфондах бібліотек. 

Українське питання / пер. з рос., упоряд., передм. і прим. М. Тимошика. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 1997. – 220 с. 

Це унікальне видання більше 70 років перебувало під арештом. Авторами книги є видатні діячи національного відродження – М. Грушевський, С. Єфремов, С. Петлюра, Дм. Донцов, А. Кримський, С. Русова та інші.

У сконцентрованому вигляді, дохідливо й переконливо вони представили багатющий фактичний матеріал про український національний рух у минулому і теперішньому, про національні надбання українства, про численні заборони, утиски, обмеження української мови, про наслідки офіційної ідеології великоросійського централізму щодо «іновірців», про незнищенність, величезний життєстверджуючий заряд української ідеї, про нездоланне прагнення нашого народу в усі часи мати й розбудувати свою державу. Книга є своєрідною енциклопедією  етнології українства. 

Єфремов, С. Шевченкознавчі студії / С. Єфремов; передм. Е. Соловей. – К. : Україна, 2008. – 365 с.

Міхновський, С. Самостійна Україна. Справа української інтелігенції / С. Міхновський. – К. : МАУП, 2007. – 352 с.

Розстріляна муза

Без вивчення мистецького спадку жертв тоталітаризму і борців проти нього, без висвітлення їхніх поглядів, думок неможливо повною мірою зрозуміти причини й наслідки тієї трагедії, яку пережила Україна у ХХ столітті.

Українська мова у ХХ ст.: історія лінгвоциду: док. і матеріали / упоряд. Л. Масенко та ін. – К. : Києво-Могилянська акад., 2005. – 399 с.

Гущак, І. Плеяда заборонена, призабута / І. Гущак. – Л.: Кобзар, 1998. – 336 с.

Ad fontes! До першоджерел! / упоряд. В. Яременко. – К. : Молодь, 2004. – 399 с. – (Українське розстріляне відродження).

Червак, Б. Між лезом меча і сріблом полину: зб. ст. / Б. Червак. – Дрогобич, 1994. – 64 с.

Розстріляне відродження: антол. 1917-1933: поезія – проза – драма – есей / упоряд., передм., Ю. Лавріненка; післямова Є. Сверстюка. – К. : Смолоскип, 2008. – 976 с. http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=3638

Таємниця «літературного злочину», за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох.
Офіційне пояснення
«терористи» від самого початку сприймалося, як крик злодія: «ловіть злодія!».
Реабілітація 50-х років і видання їхніх «вибраних творів» не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таємницю.
Аж ось в Парижі 1959 року виходить антологія творів і розстріляних і «перевихованих» і пропалих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом:
вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність.

Хвильовий, М. Вибрані твори: навч. посіб. / М. Хвильовий. – К. : Грамота, 2006. – 496 с. – (Шк. б-ка).

Микола Хвильовий (Фітільов М.Г.) (1893-1933) неперевершений майстер малої прозової форми. На середину 20-х років став визначним лідером цілого літературного покоління. Власне він започаткував знамениту літературну дискусію 1925-1928 рр. і був незмінним детонатором гострої критичної полеміки про шляхи розвитку пожевтневої української культури. Він намагався поєднати ілюзію комуністичної перебудови світу з національним відродженням духовності рідного народу і тому опинився в самому центрі літературних та політичних дискусій свого часу. Шаленіючий шквал репресій змусив його накласти на себе руки, що сприймалося як протест проти сваволі властей.

Впродовж понад півстоліття не лише не видавалися його твори, але й саме ім’я М. Хвильового було під забороною.

Кримський, А. Вибрані твори / А. Кримський. – К. : Дніпро, 1965. – 660 с.

Агатангел Кримський (1871-1942) український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач. Його наукова і поетична творчість органічно перепліталися. Його поезія сповнена майстерних перекладів з улюблених ним арабських, перських і старогрецьких поетів...

Звинувачений в антирадянській діяльності помер на шляху до місця ув’язнення в січні 1942 р. Реабілітовано посмертно у 1957 р.

Старицька-Черняхівська, Л. Вибрані твори: Драматичні тв. Проза. Поезія. Мемуари / Л. Старицька-Черняхівська; вступ. ст., упоряд. Ю. Хорунжого. – К. : Наук. думка, 2000. – 848 с. – (Б-ка укр. літ. Новіт. укр. літ.).

Людмила Старицька-Черняхівська (1868-1941) перейняла майже всі батькові таланти (батько – Михайло Старицький). Вона ввійшла в українську культуру як непересічний драматург, прозаїк, поетеса, перекладачка, мемуаристка.

Письменницю заарештовано в січні 1930 р. і звинувачено в принадлежності до Спілки визволення України. Реабілітовано посмертно у 1989 р.

Йогансен, М. Вибрані твори / М. Йогансен; упоряд. Р. Мельників. – 2-е вид., доп.. – К.: Смолоскип, 2009. – 768 с.

Майку Йогансену (1895-1937) судилося долею стати одним із зачинателів пожевтневої української літератури, бути біля витоків перших пролетарських літературних організацій в Україні. В 1937 р. заарештований за антирадянську діяльність. Засуджений до страти. Розстріляний. Реабілітований у 1958 р.

Сосюра, В. Третя рота: роман / В. Сосюра; упоряд. С. Гальченко. – К. : Укр. письм., 1997. – 351 с.

Вишня, О. Мисливські усмішки та інші оповідання / О. Вишня. – Донецьк: БАО, 2008. – 288 с.

Досвітний, О Твори: у 2 т.Т. 1. Романи / О. Досвітний. – К. : Дніпро, 1991. – 572 с.

В 1933 році ДПУ УРСР розгромило контреволюційну, диверсійно-повстанську і шпигунську «Українську військову організацію».

Остап Вишня, Олесь Досвітній, Сергій Пилипенко були звинувачені в тому, що вони виношували план убивства Постишева, Чубаря, Галицького. Остапу Вишні розстріл замінили на 10 років ув’язнення. Досвітнього О. І Пилипенка С. – розстріляли.

Фальківський, Д. Поезії / Д. Фальківський. – К. : Рад. письм., 1989. – 175 с. – (Б-ка поета).

Косинка, Г. Заквітчаний сон: оповідання, спогади про Григорія Косинку / Г. Косинка; упоряд. Т. Мороз-Стрілець. – К. : Веселка, 1991. – 287 с.

В 1934 р. «викрили» нову антирадянську організацію «Об’єднання українських націоналістів».

37 осіб звинуватили в терорізмі, шпигунстві та інших гріхах. Серед них: Кость Буревій, Олекса Влизько, Григорій Косинка, Антін Крушельницький, Василь Мисик, Дмитро Фальківський – письменники, поети.

14 обвинувачених було засуджено до страти, 8 – до різних строків таборів.

Розстріляні: К.Беревій, О. Влизько, Г. Косинка, Д. Фальківський.

Реабілітовані посмертно в кінці 50-х років.

Підмогільний, В. Місто: роман. Оповідання / В. Підмогільний. – К. : Дніпро, 2004. – 384 с. – (Література в школі).

Ковінька, О. Твори : в 2 т.Т. 1. Превелебні маніяки: гумор.-сатир. повість / О. Ковінька. – К. : Дніпро, 1980. – 464 с.

В 1935 р. нова судова справа «Центру боротьбистської організації» в складі 15 осіб. Серед них: Гр. Епік, О Ковінька, М. Куліш, В. Підмогильний, Є. Плужник та інші...Всі вони одержали 10 років позбавлення волі. В 1937 р. справу переглянуто.Без додаткового слідства винесено смертний вирок: Г. Епіку, М. Кулішу, В. Підмогильному

Куліш, М. П’єси / М. Куліша. – К. : Наук. думка, 2001. – 368 с. – (Б-ка школяра).

Епік, Г. «Роменова абетка» з Соловків / Г. Епік; упоряд. та передм. С. Гальченка. – К. : Веселка, 1993. – 30 с.

Плужник, Є. Змова у Києві: роман, п’єси / Є. Плужник. – К. : Укр. письм., 1992. – 427 с.

Шпол, Ю. Вибрані твори / Ю. Шпол; упоряд. передм. О. Ушкалова. – К. : Смолоскип, 2007. – 531 с. – (Розстріляне Відродження).

Свідзинський, В. Живуща вода: поезії : (вибр. тв.) / В. Свідзинський; передм. В. Коломієць. – К. : Київ. правда, 2002. – 192 с.

Филипович, П. Літературно-критичні статті / П. Филипович. – К.: Дніпро, 1991. – 269 с.

Зеров, М. Твори: в 2 т. Т. 1. Поезії. Переклади / М. Зеров; упоряд. Г. Кочур, Д. Павличко. – К. : Дніпро, 1990. – 843 с.

В 1936 р. засуджені до різних строків ув’язнення, а потім розстріляні: М. Зеров, М. Вороний, П. Филипович.

Вороний, М. У сяйві мрій: поезії, пер. / М. Вороний. – К. : Київ. правда, 2002. – 296 с.

Багряний, І. Вибр. тв. / І. Багряний; вступ. ст., упоряд. Г. Жуковська. – К. : Книга, 2007. – 368 с. – (Тв. укр. діаспори).

Клен, Ю. Вибране / Ю. Клен (Освальд Бургардт). – К. : Дніпро, 1991. – 461 с.

Самчук, У. Марія : хроніка одного життя / У. Самчук. – К. : Смолоскип, 2009. – 224 с.

Не прийнявши більшовицької влади, значна частина старої демократичної інтелігенції опинилася в політичній еміграції за кордоном. Їхні імена і твори значний час були недосяжні і маловідомі для широкого загалу:

О. Олесь, М. Вороний, В. Самійленко, С. Черкасенко, Д Чижевський, Ю. Клен, О. Теліга, О. Ольжич, У. Самчук, А. Любченко...

Винниченко, В. Сонячна машина / В. Винниченко – К. : САКЦЕНТ ПЛЮС, 2005. – 639 с.

Олесь, О. Коли нема пророка на землі: поетич. та драм. тв. / О. Олесь; передм. , упоряд. В. Яременка. – К. : Веселеа, 2007. – 375 с. – (Шк. б-ка).

Любченко, А. Вертеп: повість.Оповідання. Щоденник / А. Любченко; упоряд, В.Любченко. – Х. : Основа, 2005. – 464 с.

Аркадій Любченко (1899-1945) – видатний український письменник покоління «другого відродження».

Філософсько-лірична повість «Вертеп» – це роздуми про долю України, про тривожне майбутнє культурного ренесансу 1920-х років. Оповідання А. Любченка високо оцінював М. Хвильовий, називаючи його «вибагливим, вишуканим мініатюристом». В 1934 р. багато творів самого письменника було заборонено, він кілька разів був заарештованний. Виїхав за кордон.

«Щоденник» письменника, опублікований у США до 100-річчя з дня його народження, став явищем в українській літературі останніх років.

Ольжич, О. Вибр. тв. / О. Ольжич; упоряд. О. Зінкевич; передм. Є. Сверстюка. – К. : Смолоскип, 2007. – 664 с.

Ті, що не мовчали

За п’ятдесятими роками прийшло нове десятиріччя і принесло з собою таке суспільно культурне явище, як шістдесятництво. Його найчастіше характеризують сьогодні як українське національне відродження.

Чергове після «розстріляного відродження» 20-х – 30-х років, воно починалося, як культурницький рух за збереження народних традицій, захист прав рідної мови та розширення її функцій. Але рух культурницький приховував в собі тенденцію до переростання у рух загальнонаціональний і політичний, що в остаточному результаті був спрямований на здобуття незалежності.

Світ шістдесятників – парадоксальний, контрасний: гвалт і спротив, бунт і втеча, крик і мовчання, спопеляючий біль і непохитна віра в прийдешню свободу, у те, що попри все! – є і буде жива земля і ми разом із нею є і будемо!

Бадзьо, Ю. Право жити: Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму / Ю.Бадзьо. – К. : Таксон, 1996. – 400 с.

У вирі шістдесятницького руху: погляд з відстані часу / ідея вид. та упоряд. В. Квітневого. – Л..: Каменяр, 2003. – 127 с.

Хроніка літературно-мистецького процесу 60-90-х років засвідчує строкатість і нерівність розвитку української культури, а водночас і її невід’ємність од загальнолюдської культурної спільноти. Одним із найпомітніших наслідків цьго процесу було повернення читачеві значної частини художньої спадщини.

«Білі плями» культури заповнювалися вибірково, а повернення в естетичний обіг художніх творів відзначалося неповнотою.

Ідеологічна цензура на деякий час послабшала, однак і далі пильно опікала літературу. Короткочасну «хрущовську відлигу» незабаром змінили брежневсько-сусловські заморозки.

Касьянов, Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років / Г. Касьянов. – К. : Либідь, 1995. – 224 с.

Неживий, О. Освячені шевченковим ім’ям / О. Неживий. – Луганськ: Світлиця, 1998. – 102 с.

В цьому виданні – літературознавчі нариси про українських письменників, , лауреатів Державної премії України ім. Т. Шевченка, життя і творчість котрих назавжди поєдналися з Луганщиною. Збірка вміщує художні твори цих письменників, а також вірші- посвяти, адресовані їм. Однак це видання виходить за межі регіонального, адже творчість В. Сосюри, Г. Тютюнника, І. Світличного, М. Руденка, В. Голобородька вивчається у вузах та школах всієї України.

Поети-шістдисятники / упоряд. Б. Тихолаз. – К. : Всеувито, 2001. – 78 с. – (УСЕ для школи).

Антоненко-Давидович, Б. Вибр. тв.: навч посіб. / Б. Антоненко- давидович; упоряд., передм. О. Ткаченко. – К. : Грамота, 2006. – 336 с. – (Шк. б-ка).

Відлученні в 60-70-ті роки од активної творчості Б. Антоненко-Давидович, Г. Кочур, Михайлина Коцюбинська, С. Колесник, В. Голобородько, Л. Махновець.

15 років минуло між третьою і четвертою книгами Л. Костенко, десятиліття – між книжками 60-х – 70-х років Вал. Шевчука...

Коцюбинська, М. Мої обрії: в 2 т. Т. 1. – К. : Дух і літера, 2004. – 336 с.

Голобородько, В. Летюче віконце: вибр. поезії / В. Голобородько; вступ. ст. І. Дзюби. – К. : Укр. письм., 2005. – 463 с.

Костенко, Л. Берестечко: іст. роман / Л. Костенко. – Л. : Каменяр, 2007. – 170 с

Шевчук, В. Темна музика сосон: роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів: автобіогр. замітки / В. Шевчук. – К. : Акцент, 2003. – 444 с.

Бердник, О. Вибр. тв. / О. Бердник. – К. : Книга, 2007. – 352 С.

Захарченко, В. Великі лови: роман. Публіцистика / В. Захарченко. – К.: Молодь, 2002. – 319 с.

Калинець, І. Ці квіти нестерпні: малий поетичний зільник / І. Калинець. – К. : Факт, 2000. – 94 с.

Рубан, В. Химера: поезія / В. Рубан. – К. : Рад. письм., 1989. – 190 с.

Марченко, В. Творчість і життя / В. Марченко; упоряд. Н. Смужаниця-Марченко, Н. Кочан. – К. : Сфера: Дух і Літера, 2001. – 536 с.

Стус, В. Вечір зламана віть: вибране / В. Стус. – К.: Дух і Літера: Задруга, 1999. – 383 с. – (Б-ка ХХІ ст.).

1965 року прокотилася перша хвиля нових арештів в Україні, з кінця 1960-х і в 70-х вони стають постійними, забирають багатьох письменників, журналістів, учених.

Засуджено: І. Світличного, Є. Сверстюка, Ю. Бадзя, В. Чорновола, Ірину та Ігоря Калинців, Братів Б. і М. Горинів, В. Стуса, В. Марченка, В. Захарченка, С. Караванського, О. Бердника, В. Рубана та багатьох іншіх.

Світличний, І. У мене – тільки слово / І. Світличний; упоряд. В. Шевчук. – Х. : Фоліо, 1994. – 431 с. – (Укр. літ-ра ХХ ст.)

Сверстюк, Є. На святі надій: вибране / Є. Сверстюк. – К. : Наша віра, 1999. – 784 с.

Мисик, В. Планета: вибране / В. Мисик. – К. : Дніпро, 1977. – 423 с.

Павличко, Д. Вибр. тв.: в 2 т. Т 1. Вірші. Поеми / Д. Павличко; вступ. ст. М. Жулинського. – К. : Укр. енцикл., 2008. – 608 с. – (Б-ка УЛЕ: вершини письменства).

Постійно тривала критика тих чи інших творів за відступи від соцреалізму: «Гетьманівна» В. Мисика, «Гранослов» Д. Павличка, «Набережна, 12» Вал. Шевчука, оповідання Григора Тютюнника, романи Б. Харчука.

Тютюнник, Г. Вибр. тв. / Г. Тютюнник. – Д.: Січ, 2000. – 449 с.

Харчук, Б. Твори: в 4 т. Т. 1. Майдан. Межі і безмежжя: романи / Б. Харчук; авт. передм. С. Гречанюк. – К.: Дніпро, 1991. – 539 с.

Гончар, О. Вибр. тв.: у 4 т. Т. 1. Тронка. Собор. Кресафт / О. Гончар. – К. : САКЦЕНТ ПЛЮС, 2005. – 544 С.

Під прес критики й заборони потрапляють: «Собор» О. Гончара, «Мертва зона» і «Родине вогнище» Є. Гуцала, «Мальви» Р. Іваничука, «Полтава» Р.Андріяшика, «Іванові журавлі» І. Чендея, «Турецький міст» Р. Федорова, «Неопалима купина» С. Плачинди, «Меч Арея» І. Білика.

Гуцало, Є. Вибр. тв.: у 2 т. Т. 1. Родиннне вогнище. Мертва зона. Шкільний хліб / Є. Гуцало; передм. М. Жулинського. – К. : Рад. письм., – 571 с.

Іваничук, Р. Мальви.Орда: романи / Р. Іваничук. – Х. : Фоліо, 2006. – 415 с. – (Укр. л-ра).

Андріяшик, Р.Полтава: роман / Р. Андріяшик. – К. : Дніпро, 1989. – 250 с. – (Романи й повісті ; № 5).

Федорів, Р. Турецький міст: повість / Р. Федорів. – Л. : Каменяр, 1990. – 78 с. – (На добрий вечір).

Плачинда, С. Неопалима купина: іст. повісті / С. Плачинда, Ю. Колісниченко. – К. : Грайлик, 1993. – 280 с.

...Твори їхні, народжені з болю, криком кричали про глибіючі урвища між ідеалами соціалістичної революції та реальною дійсностю. Часто – німим криком... Бо під свавільним олівцем ревних оборонців «ідейної істини» з’являлися пеньки і просіки – зникали шматки живого тексту і перекроювалися розділи, уривалися ідейно містки суперечки героїв і важливі сюжетні лінії.

Найгостріші ж твори повертали непоступливим авторам, штовхаючи до самогубства одних і шматуючи інфарктами серця інших...

Чендей, І. Теплий дощ: повісті, оповідання / І. Чендей. – К. : Рад. письм., 1979. – 348 с.

Білик, І. Меч Арея: роман / І. Білик. – К. : Рад. письм., 1972. – 437 с.

Симоненко, В. У твоєму імені живу: поезії, оповідання, щоденник. записи, листи / В. Симоненко; упоряд. та післям. В. Яременка. – К. : Веселка, 2003. – 82 с.

Руденко, М. Орлова балка: роман / М. Руденко. – К. : Молодь, 2002. – 351 с.

Дзюба, І. Україна у пошуках нової ідентичності: статті, виступи, інтерв’ю, памфлети / І. Дзюба; вступ. слово М. Поповича. – К. : Україна, 2006. – (Б-ка Шевченківського комітету).

Дзюба, И. Сквозь завихрения времени: в 3 т. Т.1. / И. Дзюба. – К. : Изд. Дом Дмитрия Бураго, 2006. – 376 с.

За підтримку І. Дзюби було піддано огульному цькуванню М. Руденка і в 1977 р. ув’язнено...

За те, що М. Лукаш звернувся в ЦК з листом, в якому писав «Посадіть мене замість Дзюби – він хворий...» його було усунено від літературної діяльності на довгі 24 роки, він так і не закінчив своєї праці над геніальним твором Сервантеса...

Снегирев, Г. Роман-донос / Г. Снегирев. – К. : Дух і Літера, 2000. – 495 с.

http://cn.com.ua/N179/culture/memory/memory.html

Елена Рыбакова ВОСПОМИНАНИЯ ДЛЯ БУДУЩЕГО

На днях в Киеве открыта мемориальная доска писателю и кинодокументалисту Гелию Снегиреву, главная книга которого — «Роман-донос» — 20 лет томилась в спецхране КГБ.

Каждый, учивший когда-нибудь в школе хотя бы один из романо-германских языков, знает, что такое перфектное время. Событие вроде бы уже совершилось, отошло в прошлое, но его последствия продолжают влиять на настоящее, не позволяя считать породившие их обстоятельства абсолютным прошлым. И до чего же нелегко нашему славянскому уму дается это мудреное время! Да и зачем, если разобраться, оно нам? Случится где-нибудь там объясняться — нас и так всюду поймут. А не случится — опять же зачем в голове держать лишнее?

В подобный ернический тон поневоле впадаешь, стремясь преодолеть зависимость от скоморошьего, по собственному авторскому определению, стиля «Романа-доноса» Гелия Снегирева. Это, в общем, сродни его же попытке самым верным способом застраховать себя от всех будущих доносов — перешибить клин клином: сесть и написать донос самому. Не важно на кого: на друга ли, соседа, начальника, в конце концов, на себя, любимого. Можно донести на Самого Главного Начальника из Самого Главного Учреждения (Органов Государственной Бдительности, как именует их Снегирев), а то замахнуться и на кого-нибудь повыше (если, конечно, силенки хватит не упасть, как Хлестаков после производства в фельдмаршалы). Впрочем, на художественный эффект такого произведения вряд ли существенно влияет выбор героя. Здесь самим жанром предопределена универсальная гибкость в замене персонажей. Так что, вопреки расхожему мнению, безымянен все же не автор, а герой доноса: на месте его имени всегда зияет некая дыра, в которой может оказаться кто угодно. Инерция продолжения заложена, повторим, в самой памяти жанра, и потому любой донос всегда коллективен и потенциально автобиографичен. Словом, все, как в книге Гелия Снегирева: классическому образцу жанра, как известно, положено описывать механизм собственного происхождения.

Любопытно, однако, какие метаморфозы за последние двести лет претерпела у нас эпистолярная, мемуарная и прочая биографическая литература. От дружеского послания пушкинской эпохи, от «Былого и дум» этот «приватный» жанр подлинно превратился в самую что ни на есть «высокую» прозу, чтобы породить в итоге причудливый гибрид — законное дитя нашего времени и одновременно литературного байстрюка — роман-донос. И тяготится он, естественно, как всякий не уверенный в своих правах наследник, вопросом собственных корней, побаивается, как бы не оказалась эта ниточка, от пушкинских застолий идущая, такой же мнимой, как обступающая автора-героя пышная советская действительность. Но хоть и почитывает автор «Романа-доноса», по его свидетельству, на сон грядущий «Былое и думы», сам же на каждом шагу проговаривается: он, дескать, не Герцен. И герой его, понятное дело, не-Солженицын (в лучшем случае солженицынец, как заклеймили его начитанные члены районной парткомиссии) и даже не-Некрасов (опять же всего лишь друг Виктора Платоновича, за что, в общем, и попадает в герои следственных протоколов, отчетов многочисленных парткомиссий и собственного «Доноса»). И «дело» этого героя в большом доме на Владимирской улице ведет некий Анатолий Васильевич, тоже, разумеется, не-Луначарский. Пожалуй, только атмосфера киевского писательского мира 70-х напоминает отчасти булгаковский МАССОЛИТ (здесь уместно припомнить и «дядю из Киева», обладателя привилегированной квартиры в литераторском доме, и автора многотомных избранных произведений, всегда готового продать и перепродать, похоже, не только собственного племянника). Да ведь и герой наш не Мастер, хоть и снятся ему по-булгаковски срежиссированные сны, и подруга его не Маргарита (она, правда, и сама Мастер — ее стихами, несколько лет назад наконец-то вышедшими отдельной книгой, иллюстрированы едва ли не самые яркие страницы «Доноса»). И уж где-где, но в спецхранах Органов Бдительности рукописи точно не горят — они просто дожидаются там, покуда их издадут дети тех, кто заслужил вечный покой...

Мелькают-взвиваются странички романа, звенят бубенцы на шутовских колпачках, набирает силу дьявольский карнавал, очередной скифский праздник в шалой столице. В вихре этом действительно уже не разобрать, жизненные ли события достоверно заносятся автором на бумагу или романный сюжет движет биографию героя. И коллизия книги, в конце концов, сводится к вопросу: кем страшнее будет оказаться автору в финале — несостоятельным другом, мужем и отцом, презирающим самого себя человеком или недовоплощенным героем, упустившим уникально выпавший ему шанс быть. И в какой мере реализация в одном из этих качеств угрожает существованию другого?

Таков снегиревский «Роман-донос» — книга плоть от плоти нашего, так и не канувшего в прошлое советского мира-перевертыша. Мира, в котором нескольких дней «лечения» возроптавшего человека аминазином достаточно, чтобы его деморализовать и вырвать у него подпись под документом, изобличающим вчерашних друзей. Мира, в котором удачно сказанное слово обеспечивает биографию, создает репутацию, сулит пусть крохотную известность на Западе и исподтишка готовит завтрашний сюжет нашей бессовестно литературной жизни. Да и зачем, право, автору этого романа в компании с одним пушкиноподобным киевским литературоведом нужно было импровизировать, как о том поведано в «Доносе», на тему о победивших декабристах и установленной ими новой диктатуре? Ведь как могло все обернуться, не будь вчерашние солженицынцы переселены в Париж или Вермонт, напичканы аминазином, задушены доносами и упрятаны в психушки? В какие импровизации сегодняшнего дня попали бы героически уцелевшие в карнавальной пляске 70-х лидеры духовного сопротивления той эпохи? И какое все-таки у нас тысячелетье на дворе?

«Роман-донос» повествует о не таком уж и далеком прошлом. Но, кажется, что ниточка от него все еще тянется к нашему счастливому настоящему. Словом, в то самое перфектное время, которое нам так трудно дается.

 

Чорновіл, В. Твори: в 10 т. Т. 1. Літературознавство. Критика. Журналістика. / В. Чорновіл; упоряд. В. Чорновіл; передм. В. Яременка, М. Коцюбинської. – К. : Смолоскип, 2002. – 640 с.

Овсієнко, В. Світло людей: мемуари та публіцистика: у 2 кн. / В. Овсієнко. – 2-ге вид., доп. – Х. : Харків. правозахисна група; К. : Смолоскип, 2005. – Кн. 1-2.

Григоренко, П. Спогади: пер. з рос. / П. Григоренко. – К. : Україна, 2007. – 664 с.


Віртуальні виставки:

З минулого в майбутнє (з історії української архітектури)

Петро Конашевич-Сагайдачний – непереможний гетьман

Яскрава сторінка української музики. К. Стеценко

Cinema is the art of imagination

The USA: Long Way to Independence

«Бібліотека – територія сімейного читання»

Євген Гуцало - письменник-сподвижник

Європейський інтер’єр: від проекту до реалізації

І звичаї, і мова, і давнина свята... (з історії культури народів слов'янських країн)

Іван Волошенюк – майстер художнього слова і публіцистики (2013р.)

Іван Дзюба – талант і доля

Інвестиційна привабливість аграрного виробництва

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНА

Інформаційна безпека в глобальному світі

Інформаційний простір України

Іполит Чеславович Зборовський – патріот і подвижник

Історії торкнутися рукою (мовою книг і документів про голодомор)

Історія і час: в пошуках втраченого

Історія та функції Книжкової палати України імені Івана Федорова

Авторське право в електронному середовищі

Авторське право: національні та міжнародні стандарти (2013)

Авторське право: цивільно-правовий захист та охорона

АПК: ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

Афганістан: миттєвості війни

Бібліокруїз Європою

Біль Чорнобиля з роками не зникає

Біля джерел книгодрукування

Безсмертя подвигу Абрама Мойсейовича Зіндельса

Безсмертя подвигу Василя Никифоровича Баранюка

Бунт на кораблі, або Хай живе фемінізм!?

В його поезії - любов до нас, до України...

В сяйві Божої любові

В цілім світі найрідніша

Від Героїв Крут до Героїв Небесної Сотні

Від декларації – до незалежності

Відвага та мужність

Відлуння далеких літ Тульчина (до 400-річчя від дня заснування міста)

Відчаєм зірваний голос. До 70-річчя з дня народження В. Висоцького

Вінниччина – край партизанської слави

Вінниччина: природа, екологія, людина

Віртуальна виставка "Британія без туманів"

Віртуальна виставка «Фондовий ринок України: тенденції розвитку»

Віртуальна виставка Малий бізнес – сходинка до великого успіху

Віртуальна виставка: «Цивільне право в системі права України»

Віртуальний колаж «Героям Небесної Сотні присвячується…»

Віртуальний перегляд «Славу козацьку несем крізь віки»

Василь Стус

Великі книги

Великодня кулінарія

Верховенство Конституції у правовій системі держави

Весна перемоги

Визволитель трьох столиць, або Доля генерала

Витоки баховського мистецтва

Власні імена, або Як обрати ім’я

Герой Поділля - Опанас Гнатович Свинар

Григорій Якович Усатий

Гроно нескорених (цензурна історія української літератури ХVIII-XX ст.)

Данило Апостол - політичний довгожитель

Декларацію про державний суверенітет України

Державна мова: правовий статус

Децентралізація влади – шлях до народовладдя

ДЛЯ ДОМУ, ДЛЯ ДУШІ, ДЛЯ ДОЗВІЛЛЯ

Дмитро Шостакович: Велич музики і долі

Довкілля і соціум: гармонізація відносин

Екологія довкілля: економіко-правовий аспект

Екологія – Право – Людина (2013)

Енергозбереження - державний пріоритет України

Зінаїда Тулуб: тернії творчого духу

Закони екології – закони людства

Законодавчий простір охорони навколишнього середовища

Здоров’я від Авіценни

Зоряна траса: до 50- річчя польоту першої людини в космос

Климент Аркадійович Тімірязєв – вчений зі світовим ім’ям

Книги – лауреати: Твори письменників-земляків, відзначені літературними преміями

Козацтво: лицарський орден України

Коли говорять портрети. З циклу «Подорож за жанрами мистецтва»

Колокола собора чувств

Консалтинговий бізнес: основи професіоналізму

Конституція України – фундамент державності та прав людини.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

Корпоративна культура «як формула успіху» організації

Корупція: борітесь – поборете!

Краєзнавчі ресурси на веб-сайті Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва

Крок за кроком

Культурна політика в Україні: історія і сучасність

КУХНЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Лідерство - фактор економічного розвитку

Місцева демократія – орієнтири на європейські стандарти

Менеджмент: сучасні концепції розвитку

Микола Рябий – нащадок козацького роду

Мовою слова про козацьку славу

На Україну повернусь…: життя і творчість Івана Багряного

Набридло читати? СЛУХАЙ!

Над світом українська вишивка цвіте...

Натхненної музики творець. До 130-річчя від дня народження М. Леонтовича

Наука перемагати (2013)

Наукова періодика України

Наша сила в нашій єдності

Не заклик до помсти, а пам’яті дзвін

Незалежна Україна – у мріях виплекана, в боротьбі народжена

О.Попов (1859–1905) – винахідник радіо

Основний Закон України в історії державотворення

Охорона довкілля: економічний та правовий аспект

П.І. Чайковський — великий і невідомий

Підбірка самовчителів

Переяславська рада у контені сучасності

Перлини Європейської архітектури

Перша світова війна

Погляд у минуле: до 360-річчя з часу битви війська Богдана Хмельницького під Батогом

Подібне притягує подібне

Подвигу жити у віках

Подорожуємо Польщею: цікаво та пізнавально

ПОСТАТІ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

Права і свободи дитини в сучасній правовій державі

Права людини: шлях у сучасність

ПРО КОЗАЦЬКІ ЧАСИ НА УКРАЇНІ

Про що шумить батьківський ліс

Рідкісні видання творів М.В. Гоголя та літератури про його життя і діяльність у фондах ВОУНБ ім. К.А. Тімірязєва»

Реформа з децентралізації – ключ до успіху України

Світ маркетингових комунікацій

Світ належить тим, хто йому радіє

Світ рівних можливостей для всіх

Село - оберіг держави

Слово, живе джерело натхнення! До Дня української писемності та мови

Сміх наш насущний. Гумор в мистецтві

Старовинне і юне місто Вінниця

Тих днів не змовкне слава (Преса останніх років про партизанський рух на Вінниччині)

Тої слави козацької повік не забудем...

ТОЙ ШЛЯХ ВАЖКИЙ, ТЕРНИСТИЙ...

Торгівля України у дзеркалі світових тенденцій розвитку галузі

Трипільська культура

Трохи сонця у холодній воді. Жінки у мистецтві

Туризм як соціально-економічна категорія в житті суспільства

Туризм: економічний аспект галузі

У СЛОВІ ДРУКОВАНОМУ – СВІТ УЧЕНОГО ( До 70-річчя з дня народження академіка А.О.Бабича)

Україна в світі

Україна Незалежна - віхи становлення

Україна – незалежна держава Європи і світу

Україна – незалежна, демократична, правова держава(2013)

Україна: інформаційний простір

Україна: шлях до Європи через Євромайдан

Українське козацтво в мистецтві

Українське слово проситься до тебе...

Український вчений із світовим іменем

Український шлях до об’єднаної Європи

Управління персоналом: мистецтво чи наука?

Учений космічного виміру

Філософія економіки від античності до наших днів

Філософія просування сайта

Ференц Ліст – філософія життя

Хрещення Русі – духовний стержень нашої культури

Цивілізація: розвиток чи самознищення?

Через минуле в майбутнє (до 95 річниці відкриття трамвайного руху у Вінниці)

Читай книги, що стали подією

Чорнобильська катастрофа: дії, результати та уроки

Я народився і жив для добра і любові...

“Земле моя, запашна, барвінкова...” Вінницькій області – 75!

Rambler's Top100    
Copyright © ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва 1998-2017
Дизайн:Березюк Сергій
Програмування:Мачушенко Дмитро