Барський замок- один з найбільш відомих замків Поділля, протягом довгого часу його разом з бердичівською фортецею називали не інакше, як "брамою Польської України". Історія замку почалась ще в ті часи, коли Бар називався Ровом. Польський літописець Мартин Бєльський описав трагічні події 1452 року- тоді татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Через півстоліття замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. Саме в цей період на фортецю в Рові звернула увагу королева Бона Сфорца, за походженням міланська герцогиня. Невдовзі місто і замок належали вже їй. Королева Бона підійшла до справи відповідально: пільгова грамота від 24 листопада 1537 року звільняла всіх, хто тут поселився, від старостинських і королівських податків. Досить швидко на новому місці виростає дерев`яний замок, до якого були приписані 5 містечок і 37 сіл. У Бар місто Рів було перейменовано в пам`ять про місто Барі, яке належало колись Боні Сфорці в рідному "Медіоланському герцогстві". Бар одержав магдебурзьке право і герб із зображенням літер BS- за ім`ям королеви.
    Серед цілої плеяди видатних полководців, які в різні часи обіймали посаду барського старости, в першу чергу слід назвати Бернарда Претвича. Його діяльність красномовно характеризує прислів`я, популярне на степовому прикордонні в середині XVI століття: "За пана Претвица вільна границя". Це означало, що основний сенс своєї діяльності Претвич вбачав в обороні кордонів староства. При цьому він не цурався здійснювати зухвалі рейди на території, підвласні Кримському ханству. З цього приводу український історик Олександра Єфименко зауважила, що "прикордонні старости здійснювали наступальні походи в глиб степів на свій власний страх і ризик, не зважаючи на вимоги загальнодержавної політики". Як би там не було, але Бар часів Претвича можна назвати неформальною столицею польського степового прикордоння. Століттям пізніше, у 1636 році. до Бару переніс свою резиденцію великий гетьман коронний Станіслав Конецпольський. Він приступив до будівництва нового, на цей раз кам`яного замку. Будівництво велось згідно проекту і під керівництвом французського інженера Г. де Боплана. Замок у Барі Боплан побудував на місці дерев`яного, на березі річки Рів, піднятої високою греблею. За планом це була квадратна споруда з чотирма міцними бастіонами висотою майже шість метрів. "Кам`яний Бар,- зафіксував у 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі,- справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати". Відзначимо, що весь цей боєзапас практично нічим не допоміг польській армії в 1648 році, коли до міста підійшли війська полковника Максима Кривоноса. Замок атакували і "було взято там, у Барі, крім великої здобичі, що дісталась кривоносовому війську, багато гармат і величезна кількість різних припасів; полонили навіть когось з Потоцьких". Так описав ці події відомий літописець XVIII ст. Самійло Величко. У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією і невдовзі місто і замок занепадають. Цей процес тривав до 30-х років наступного століття, коли починається відродження колишньої торгово-ремісничої слави подільського міста. Але в економіку знову втрутилась політика. В другій половині XVIII ст. Бар виявився в епіцентрі кризи влади у Речі Посполитій- саме тут була проголошена Барська конфедерація. Прийшовши на допомогу коронним військам, російська армія генерала Петра Кречетникова в червні 1768 року взяла приступом форпост конфедератів місто Бар. Ці події привели до нових руйнувань фортечних мурів Бару, які більше не відновлювались. У даний час від замку залишились лише руїни, будівлі всередині замку не збереглись зовсім.