На подільських землях здавна будували укріплені городища. Ще в перші століття нашої ери населення Побужжя і Подністров`я знаходило сховище від агресорів в невеликих, але непогано обладнаних замчищах- Ніосі, Амадоці та ін. Пізніше, коли на цій території проживало східнослов`янське плем`я уличів, літописці нарахували тут більше 300 міст. Більшість з них зникли в результаті спустошливих набігів кочівників (головним чином половців в XI столітті ). Наступний етап будівництва міст і фортець на цих теренах починається в середині XIV століття, з появою тут литовських князів. Небожі правителя Литви Ольгерда князі Коріатовичі збудували бастіони Смотрича , Бакоти, Кам`янця, а далі "всі городи Подольські умуровали і всю землю осіли". Так з`явились міста і замки Вєніца (Вінниця), Бряславль (Брацлав), Скала, Сокілець, Черлений городок та інші. Починаючи з середини XV століття степові окраїни Поділля і Брацлавщини зазнавали постіних нападів з боку татарської кінноти. Через цю територію проходили основні шляхи кримчаків- Чорний, Кучманський та Волоський. Тому поодинокі замки були єдиною надією на порятунок для мешканців навколишніх теренів. Пік протистояння кочової і осідлої цивілізацій прийшовся на XVI- першу половину XVII століття. Проте більшість подільських замків і фортець були зруйновані в роки Визвольної війни і Руїни. У XVIII cт. вони остаточно втратили свою стратегічну значимість. До наших днів збереглись в основному руїни цих свідків бурхливого історичного часу.
    Не набагато більше пощастило двірцевим комплексам подільського краю- справжнім архітектурним шедеврам XVII-XIX cтоліть. Вони також постраждали від варварського ставлення. Однак і сьогодні ці палаци вражають своєю шляхетністю та витонченістю ліній. Ми розповімо про архітектурні ансамблі у колишніх маєтках Потоцьких, Грохольських, Чацьких, Вітославських та Орловських, розташованих на території сучасної Вінницької області.