Рід Потоцьких залишив по собі пам`ять на Брацлавщині у вигляді чудових архітектурних споруд і паркових комплексів. Один з найвідоміших палаців Потоцьких був побудований (вірніше, реставрований) на початку XVIII ст. в Немирові. Саме в ньому проходив згадуваний нами Немирівський конгрес (1737 р.). Наприкінці століття Вінцент Потоцький побудував новий палац, який став справжньою прикрасою міста. В цьому мав змогу переконатись польський король Станіслав-Август, якого зустрічали у Немирові 16 травня 1787 року. На жаль, палац не зберігся; його зображення ми можемо спостерігати на акварелі польського художника XIX ст. Миколая Орди. Набагато більше пощастило палацам Потоцьких у Тульчині. Це місто перетворилось в один з найвизначніших центрів східноєвропейської політики. Велич родини Потоцьких мав підкреслювати палац, побудований у Тульчині у 80-90-х роках XVIII ст. Ансамбль, споруджений архітектором Лакруа, являв собою двоповерховий будинок з флігелями, які з`єднувались дугоподібними галереями. Весь комплекс знаходився на плато, навколо був розбитий парк і прокладені алеї. Сучасники Станіслава-Щенсного Потоцького- тодішнього власника Тульчина- згадували, що це був королівський двір, а не двір звичайного магната. Напевне, рівнозначного палацу на Україні не було. Біограф Немцевич писав про палац: "Меблі, картини, кришталь, бронза - багатства, привезені з усіх частин світу,- все це було розкішне. Мені не доводилось бачити більш багатого інтер`єру". Архітектори Латур, Лампі, Лекруа реалізували ідею оздоблення палацу сюжетами античних міфів. Йдучи по палацу за годинниковою стрілкою, можна було вивчити всю античну міфологію. Зали Зевса, Афродити, Гери, Золотий і Срібний зали приводили сучасників у захоплення. Унікальна картинна галерея, яка складалась з полотен Рубенса, Ван-Дейка, Тіціана, бібліотека і архів на 17 тис. томів, колекції медалів та монет, рідкісний посуд- все це доповнювало одне одного. Тут свято дбали про традиції, порядки не змінювались десятиліттями. Про звичаї, що панували у родовому гнізді, свідчить один з клану Потоцьких- Леон: "...будинок завжди переповнений, крім численної рідні з`їжджаються дворяни з усього краю, навіть з-за кордону, з Австрії. Гості одержують окремі карети, слуг, їжу і навіть одяг. Бувало, приїхавши на декілька днів, гість залишався тут на тижні і місяці разом з дружиною і дітьми- так йому було весело і зручно. Коли наставав час розваг, у залах палацу гриміла музика, театри і маскаради змінювались безнастанно".
    Справжньою парково-архітектурною перлиною стала знаменита уманська "Софіївка"- символ кохання графа Станіслава Потоцького і Софії Гловані , побудована в 1796-1800 роках. На декількох гектарах кам`янистої землі в короткий термін була споруджена "маленька Греція", де можна увійти до гроту Тантала, напитись води з джерела Гіппокрени, сховатись в саду Гігантів і покататись підземною рікою Стікс. Цей парк якоюсь мірою символізував саму Софію Потоцьку- жінку чуттєву і манірну. Роботи в парку тривали до смерті графа Станіслава (1805 р.). В цей час побудували Великий водоспад з залізним містком, Амстердамський шлюз, вирубали в скелі Левиний грот, спорудили грот Венери і басейн Рибки, викопали Нижній та Верхній стави. Пізніше, в середині XIX ст., був добудований Рожевий павільйон, приведений у належний стан острів Анти-Церцеї. Паралельно реконструювались Мертве озеро і Головний каскад. Парк набув довершеного вигляду і залишається вишуканим творінням до сьогоднішнього дня.