Межиріччя Мурафи і Мурашки, жалуване у 1383 році литовським князем Вітовтом Василю Карачевському, через двісті років перейшло у власність відомого польського магната канцлера Яна Замойського. Універсалом від 26 березня 1579 року король Стефан Баторій повелів побудувати на цій території міцну фортецю. Місце для замку знайшли на високому мисі при злитті річок Мурашки і Ковбасної. Фортеця одержала назву Шаргород- на честь Флоріана Шарого, засновника дому Замойських. Ян Замойський мав можливість запросити для будівництва високопрофесійних італійських архітекторів. Система фортифікації Шаргорода була закладена 28 травня 1585 року відомим будівничим Бернардо Морандо- архітектором укріплень польської фортеці Замостя. На гравюрі- панегірику на честь засновника Шаргорода, датованоі 1617 роком, замок зображений п`ятибастіонним. Це підтвердив у 1656 році вже відомий нам Евлія Челебі, який стверджував, що шаргородський замок мав цитадель на п`ять веж, розташовану на пагорбі над рікою. На озброєнні Шаргород мав дальнобійну артилерію. Королівський привілей Сигізмунда III від 26 січня 1588 року давав Шаргороду, який швидко багатів на вигідних торгових шляхах, Магдебурзьке право. Проте місту і фортеці годі було шукати легкого життя. Проблеми Шаргорода починались, як правило, з Мурафської та Могилевської гір- так традиційно іменувались висоти на берегах Мурашки і Ковбасної. З цих висот шаргородський замок був, мов на долоні. У 1595 році Шаргород зруйнували козаки С.Наливайка, примусивши до втечі місцевий гарнізон.Декілька битв відбулось тут в роки Визвольноі війни. В серпні 1648 року фортеця була взята загонами полковника Кривоноса, у березні наступного року її вдалось оборонити від сильної польської армії. Однак стверджувати, що становище шаргородської фортеці стабілізувалось, було б недоречно. Адже згідно умов Зборівського миру 1649 року кордон між королівськими землями і козацькою територією проходив поблизу Шаргорода. Не дивно, що гарнізон не зміг вчасно підготуватись до відбиття весняного рейду 1651 року польного гетьмана Мартина Калиновського і вимушений був здати місто. Невдовзі "status quo" було відновлено. В період 27-річного турецького панування (1672-1699) Шаргород, друге за значенням місто воєводства, окупантам вельми сподобався. Вони навіть назвали його Кучук-Стамбулом (Маленьким Стамбулом). Відомо, що наприкінці XVII століття між Кам`янцем і Шаргородом ходили каравани. Однак замок тим часом все більше занепадав. Після повернення на Брацлавщину поляків шаргородський замок почали відбудовувати, хоча ніякої стратегічної цінності він вже не мав. Деякі реставраційні роботи проводились і в середині XIX століття. В теперішній час від замка залишились лише спогади- лише де-не-де проглядають фортечні мури, зміцнені контрфорсами.