Меджибіж- місто і фортеця, відомі з часів Київської Русі. В давніх літописах згадуються міста на Південному Бузі, серед яких не останню роль відігравав Межибожжя. Судячи з усього, мова йде саме про меджибіжзький замок, який став надзвичайно відомим в епоху пізнього середньовіччя. В 1240 році фортеця була обложена і взята приступом, а потім зруйнована військами Батия. В наступному столітті замок відбудували вже князі Коріатовичі, ті самі небожі Ольгерда, які чимало потрудились в середині XIV століття на Поділлі і Брацлавщині. Як і всі решта укріплень тієї пори, меджибіжзька фортеця була дерев`яною. Після захоплення польським королем Казимиром Волинської землі замок на деякий час переходить у власність князя Любарта. Нові часи у Меджибожі настали після того, як власниками міста і замку в 1540 році стали відомі магнати і військові звитяжці Сенявські. Саме вони докорінним чином перебудували старі дерев`яні укріплення і невдовзі вимурували башти і стіни нової кам`яної твердині. Новий замок повторював конфігурацію свого попередника і аналогічним чином був розташований на трикутному мисі між Південним Бугом і Божком.Крім того, фортеця напрочуд вдало вписувалась у навколишній ландшафт. З точки зору фортифікації меджибіжзький замок є перехідним типом до замку-палацу, поєднуючи риси архітектури фортець і форми Ренессансу. Він мав вільне планування, продиктоване рельєфом місцевості. Три башти були розташовані на західній стороні фортеці, де знаходився в`їзд; східну стіну охороняла лише одна вежа, але велетенських розмірів і складної конфігурації. Біля неї розташовані два палацових комплекси, які віялом "розбігались" під захист замкових мурів. Історія меджибіжзького замку цікава і повчальна. Ця твердиня немало бачила на своєму віку і, як правило, з честю виходила із скрутних ситуацій. У 1566 році Меджибіж витримав облогу татарської орди. П`ятдесят років по тому до міста підійшло стотисячне кримське військо, проте на штурм фортеці не наважилось. Неодноразово під Меджибожем громили ворожі армії декілька поколінь Сенявських. Не витримала меджибіжзька фортеця лише турецької агресії 1672 року, проте, як відомо, армія Магомета IV зуміла в той рік підкорити і куди більш могутній Кам`янецький замок. Перебуваючи в Меджибожі, турки значно посилили замок, прикрасили його на східний манер. З турецьким періодом в історії Меджибожа пов`язана загадка т.з. "Турецького замку" на острові Раковець. Навколо руїн цієї будови ходить немало легенд. Одні джерела пов`язують його з турецьким гарнізоном Меджибожа, інші стверджують, що це замок семиградського князя Ракоци, який також у свій час тут побував. Цікаво, що будова поєднувалась з меджибіжзьким замком підземним ходом. Підземних ходів у цьому районі взагалі немало, є навіть магістральний туннель до летичівського замку (а це 40 кілометрів!), а, можливо, до Хмільника і Старокостянтинова. У XVIII столітті замок втратив стратегічне значення. Він майже не зазнав руйнувань, і сьогодні ми маємо можливість спостерігати могутні стіни і бастіони меджибіжзького замку, порівнюючи побачене з розповідями історичних літописів та хронік.