Сангушки - волинський князівський рід герба Погоня. Як відомо, належність до цього герба свідчила про литовське великокнязівське походження. Сангушки вели свій родовід від князя Ольгерда і відносились до вузького кола "головних княжат", які входили до складу Великої ради русько-литовської держави. Крім Сангушків, це князі Острозькі, Корецькі, Збаразькі, Заславські та ін. Сангушки обіймали адміністративні посади на Брацлавщині, починаючи з середини XV століття. Зокрема, Василь Сангушко став брацлавським і вінницьким намісником в 1443-1445 роках. Традицію продовжив його небіж Андрій Олександрович, який виконував аналогічні обов`язки на початку XVI століття. Наступне покоління Сангушків отримало на Брацлавщині великі земельні пожалування. Федір Андрійович Сангушко, маршалок волинської землі, став у 1544-1547 роках вінницьким і брацлавським старостою. Ще раніше, протягом 1516-1517 років вінницьке і брацлавське намісництво обіймав його брат Роман Андрійович. В другій половині XVI століття родину Сангушків прославив князь Роман Федорович, "улюбленець короля Сигізмунда Августа", польний гетман литовський. Блискучий полководець часів Лівонської війни, він декілька разів громив російські війська, захопивши в полон немало ворожих воєвод. В 1569 році князь Роман продовжив переможну серію битв, розсіявши поблизу Умані татарську армію. За свої подвиги він одержав брацлавське і вінницьке староство, а в 1566 році став брацлавським воєводою. В цій якості Роман Сангушко був присутній на Люблінському сеймі, котрий юридично закріпив створення об`єднаної польсько-литовської держави - Речі Посполитої. Брацлавським воєводою Роман Федорович залишався до 1571 року, коли помер у 34-річному віці. В ці роки було побудован родинний замок у Ізяславлі.  В наступні десятиріччя Сангушки продовжували відігравати помітну роль в політичному житті Брацлавщини і Поділля, хоча на подібні висоти претендувати їм вже не доводилось. Правда, Григорій Львович Сангушко-Кошерський в 1598-1601 роках був брацлавським каштеляном, а його син Адам-Олександр в 1621-1630 роках обіймав посаду подільського воєводи. Усипальниця родини знаходтся у місті Славута в соборі сятої Дороти.