Цикл "Некороновані королі" присв'ячений дворянським родам Поділля і Брацлавщини XV-XVIII століть- еліті українського середньовіччя. Починаючи з середини XIV ст., після входження подільських земель до складу Великого князівства Литовського, ці родини набувають тут величезного впливу і політичногго авторитету. В історичній літературі їх традиційно іменують литовсько-руською аристократією, хоча природніх литвинів серед них було не так вже й багато.Домінували старі українські, а також білоруські княжі та боярські роди. Їм доводилось освоювати землі над Бугом і Дністром у вкрай непростих умовах прикордоння, захищати їх від набігів войовничих сусідів, будувати фортеці, охороняти торгові шляхи. Тоді в повній мірі проявились організаторські та військові здібності Острозьких і Кмітів, Сангушків і Збаразьких, Корецьких і Чарторийських.
    З середини XVI ст., після Люблінської унії, на землі Брацлавщини активно переселяються представники польських магнатських родин. Вони одержували тут королівські пожалування- староства; крім того саме ці діячі обіймали майже всі ключові адміністративні посади в Подільському і Брацлавському воєводствах- воєвод, каштелянів та суддів. В якості великих гетманів коронних та польних вони очолювали збройні сили Речі Посполитої. Оцінка діяльності цих людей досить неоднозначна, однак безглуздо не помічати їх безперечного внеску у історію нашого краю. Відтак, ми маємо намір розповісти про такі польські магнатські роди в їх зв`язку з Поділлям та Брацлавщиною: Потоцьких, Калиновських, Яблоновських, Язловецьких, Браницьких, Любомирських, Конецпольських, Ланцкоронських, Замойських.