Громадський інтерес до історичних підземель був значно посилений серією публікацій у вінницьких газетах протягом 1994-1998 років. Там згадувались катакомби навколо села Селище Тиврівського району (історичний Черленків), підземелля Вороновиці і провали грунту на вулицях Вінниці, які стали досить регулярним явищем. Цікавий матеріал вдалось віднайти в обласному архіві Вінницької області. В документах кінця 20-х років нашого століття відображені подробиці будівництва у Вінниці філії Державного банку. Під час цих робіт виявилось, що грунт під майбутнім будинком буквально пронизаний підземними ходами, розташованими на глибині 5 метрів. Із-за цієї обставини довелось ламати графік, бетонувати провалля, проте вони виникали щоразу в нових місцях. Будівництво було затримано на місяць. Архітектори будконтори нанесли на план будинку схему підземель. Ця історія одержала несподіване продовження через...60 років. Нещодавно у центрі Вінниці відкрилось нове провалля. Група спелеологів пройшла по ньому більше 100 метрів, спеціалсти нанесли на карту цей хід ,і порівнявши плани 1929 і 1998 років виявили їх повну тотожність. Це була одна система ходів! Як виявилось, підземні галереї починались з костьолу францисканців, розташованого неподалік. Це підтвердилось даними з "Літопису Вінницького капуцинського монастиря", де прямо вказується на наявність розгалудженої системи підземних ходів. Один з них було прокладено до р. Буг (а, можливо, під Бугом- є чимало свідчень), а інший- у південно-західному напрямі, де одразу за стінами середньовічної Вінниці ( т.з.Завалля) починався порослий лісом яр. Схожі підземні ходи були в монастирях домініканців та єзуїтів.