Громадський інтерес до
історичних підземель був значно посилений
серією публікацій у вінницьких газетах протягом
1994-1998 років. Там згадувались катакомби
навколо села Селище Тиврівського району
(історичний Черленків), підземелля Вороновиці і
провали грунту на вулицях Вінниці, які стали
досить регулярним явищем. Цікавий матеріал
вдалось віднайти в обласному архіві Вінницької
області. В документах кінця 20-х років нашого
століття відображені подробиці будівництва у
Вінниці філії Державного банку. Під час цих робіт
виявилось, що грунт під майбутнім будинком
буквально пронизаний підземними ходами,
розташованими на глибині 5 метрів. Із-за цієї
обставини довелось ламати графік, бетонувати
провалля, проте вони виникали щоразу в нових
місцях. Будівництво було затримано на місяць.
Архітектори будконтори нанесли на план будинку
схему підземель. Ця історія одержала несподіване
продовження через...60 років. Нещодавно у центрі
Вінниці відкрилось нове провалля. Група
спелеологів пройшла по ньому більше 100 метрів,
спеціалсти нанесли на карту цей хід ,і порівнявши
плани 1929 і 1998 років виявили їх повну тотожність.
Це була одна система ходів! Як виявилось,
підземні галереї починались з костьолу
францисканців, розташованого неподалік. Це
підтвердилось даними з "Літопису Вінницького
капуцинського монастиря", де прямо вказується
на наявність розгалудженої системи підземних
ходів. Один з них було прокладено до р. Буг (а,
можливо, під Бугом- є чимало свідчень), а інший- у
південно-західному напрямі, де одразу за стінами
середньовічної Вінниці ( т.з.Завалля) починався
порослий лісом яр. Схожі підземні ходи були в
монастирях домініканців та єзуїтів.